Собака Цуцилія зранку вартує біля паркану у дворі!:) Який огорожує один з квітників!:) Терпляче чекає, коли через той паркан миша до ганочку стрибне?:) Я й того миша не бачила, поки мені його кішка Квазиморда не показала?:) Осінь же ж?:) То мишва, без якої ніяке обійстя не обійдеться, шукає можливість шшшшухнути в якесь більш підходяще для зимування приміщення, ніж сараї, де курки мешкають або їдло для тих курей зберігається!:) Дурні якісь ті миші!:) У дворі нескінченно сновигають шість котів та три собаки!:) Ну й які варіанти в мишей на виживання?:) Днів два тому ночером стою з останньою на день цигаркою в тамбурі. Собаки Вахтанг з Лєдєю навіть не ворухнулися, коли я зі свого лігва викублювалася на останній перекур!:) Спали давно!:) Цуцилія? Цуцилія також спала!:) Але ж вона - придворна ̶б̶о̶л̶о̶н̶к̶а̶ ̶к̶о̶р̶о̶л̶е̶в̶и̶ інша супроводжуюча Пані Прапор особа?:) То вважає те супроводження обовʼязковим та доцільним в будь-який час доби!:) Доцмулюю свою цигарку, йду у хату. Поперед мене Цуцилія біжить!? НЕ САМА!!! Ммммммати Василева??? Чим це вона хрумпсссстить??? Миша вона тягне!!! В хату!!! Не миша??? Половину миша!!! Ви б бачили, як ми з тою Цуцилією на космічній швідкості неслися наввипередки по хаті!!!:) Я - щоб відібрати того недоїдженого миша!:) Цуцилія - щоб мих мені не дістався!:))) Хто переміг в цьому змаганні?:) Зрозуміло ж, що не я?:) Цуца хуткенько заховалася з недоїдками миша під моє лігво… У звʼязку з повною відсутністю будь-якої присутності ̶с̶и̶л̶ ̶т̶а̶ ̶з̶д̶о̶р̶о̶в̶ʼ̶я̶ хисту та натхнення, витаскати своє лігво я не могла!:) То тепер сподіватимуся, що Цуцилія миша остаточно дожерла?:) Або чекатиму, коли звідкилясь з підканапʼя затхне?:) Й вам доброго дня, добрі люди!:)

☕️ Доброго ранку! Сьогодні вітаємо усіх причетних до інженерних військ в Україні Інженерні війська — окремий рід військ, що займається будівництвом фортифікацій, розмінуванням, забезпеченням переправ, інженерним забезпеченням бойових дій та іншими спеціалізованими технічними завданнями. Які сьогодні ще свята, курс валют й ціни на пальне дивіться на нашій інфографіці👆 #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

#думки Потягніться і посміхніться, не поспішайте прокидатися! Неділя - чудовий день для душевного спокою! Прокинувся день і пташка співає ранкову трель, Не вставати на роботу, а відпочити - це мета! Доброго ранку! Жити! Розважайтеся та балуйте себе! Здійснюйте свої мрії, веселіться і не сумуйте! Все цілком заслужено і має право бути, Воскресіння недарма – привід любити світ навколо!

☕️ Доброго ранку, друзі! До вашої ранкової кави або чаю розповідаємо про дати, які сьогодні відзначають Україна та світ 👇 ➡️ День працівника соціальної сфери України — відзначають щороку в першу неділю листопада, цього разу 2 числа. ➡️ Міжнародний день припинення безкарності за злочини проти журналістів — запроваджений ООН у 2013 році після вбивства двох французьких репортерів у Малі. ➡️ День дорожнього регулювальника — професійне свято тих, хто керує рухом на дорогах і стежить за безпекою. В Україні відзначається неофіційно. ➡️ 1833 — засновано Київський університет імені Тараса Шевченка. Один із найстаріших і найпрестижніших вишів країни, який виховав безліч видатних учених і діячів культури. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини

Доброго ранку ☕👒

#думки Так часто буває серед людей,:одне світить до тебе очима, сюсюкає, лижиться, А як прийдеться до діла, нічого доброго й на ніготь не зробить, А друга бурчить, свариться, стогне,тоді, дивись, останню сорочку скине із себе й віддасть.

#ШІ #реалізм #драма Квиток на зворотний зв'язок Жовтневий ранок у Вінниці завжди починався з однакового дзвону — не дзвону церков, а дзенькоту замка на дверях крамниці, яку тримала Галина. Запах мандаринів і свіжого хліба перебивав втомлений, але звичний аромат міської осені. Життя текло між графіками відключень світла та зведеннями з фронту. Галина, жінка з вічним рум’янцем на щоках, викладала яблука. Серед перших покупців була і Ольга. — Олю! Доброго ранку, сонечко! — голос Галини був гучним, але теплим. — Як там ваша Софійка? Дивлюся, ти знову «залізну леді» ввімкнула. Хоч би на вихідних собі дала спокій. — Доброго. Софійка спить. Яйця почому, Галю? Знову подорожчали? — Ольга говорила рівно, без емоцій. Її обличчя було красиве, але наче висічене з блідого мармуру. Вона завжди жила за чітким, майже військовим графіком: робота в офісі, волонтерство, донька, а вночі – нескінченні перевірки чатів. — Подорожчали, звісно! Бо що в нас не дорожчає зараз? — Галина зітхнула і тихо додала, нахилившись: — Ти там списки полонених перевіряла? Може, хтось із хлопців щось нове знає... Ольга лише похитала головою, ніби її шия була надто важкою, щоб підтримувати голову. Її світ розколовся рівно вісім місяців тому. Назар. Її Назар. Тихий інженер-програміст, що в перші дні повномасштабного вторгнення, без зайвих слів, пішов. Вдома серед інших речей від нього лишився старий сірий светр, який Ольга не прала, і недопита чашка з кімнатою у вигляді Вінницької вежі. Донька, п'ятирічна Софійка, питала не "Коли тато приїде?", а "Коли тато вийде на зв'язок?". Вісім місяців тому прийшла офіційна звістка, що їхня штурмова група потрапила під артилерійський обстріл під Бахмутом, і Назар – зник безвісти. Це не дозволяло Ользі ні поховати його, ні забути. Вона не мала права на траур, але й не мала права на повноцінну надію. Вона жила в чистилищі очікування, де щодня був рівний попередньому. Її ритуали: перевірка списків, волонтерські чати, спроба знайти хоч якісь зачіпки. Причина його зникнення була жахливо буденною і типовою для того хаосу. Під час контратаки Назара поранило осколком у ногу. Його побратим, рятуючи його, забрав його «жетон» (боячись, що його документи потраплять до ворога) і залишив Назара у підвалі розбитого будинку під опікою місцевої бабці, яка не змогла евакуюватися. Сам побратим пізніше загинув, і його свідчення не встигли внести в систему. Назар, перебуваючи на межі життя і смерті, кілька тижнів не міг рухатися, а село невдовзі опинилося у «сірій зоні». Усі дані про його місцезнаходження були втрачені. Оскільки жетон знайшли серед загиблих, Назара офіційно зарахували до "зниклих безвісти". Він просто «випав» із системи, не маючи можливості подати «квиток на зворотний зв’язок». Ольга жила цим. Вона донатила, вона працювала, вона несла доньку на собі, але щоразу, коли лунала сирена, вона сідала і дивилася на той сірий светр. Вона звикла до цього болю, як до власної шкіри, і навчилася ховати його навіть від себе. Вона була вдячна за те, що Вінниця залишалася відносно спокійним тилом, і що її донька не знає звуку прямого влучання. Але відчуття провини за цей спокій душило її. Все змінилося пізно ввечері, коли Ольга готувала дитині какао, бо світло щойно «дали». Прийшло повідомлення у «Телеграмі» з незнайомого номера. Без фото. «Оль. Це я. Назар. Я був у комі. Зараз Житомир. Вивезли сьогодні. Не знаю, як так вийшло, що я зниклий. Я скоро буду. НЕ ПРИЇЖДЖАЙ. Я сам. Не хочу, щоб на вокзалі це бачили. Я інший. Просто чекай. Приїду ввечері. Не кажи Софійці. Іди спати. Не плач. Люблю.» Ольга відчула шок. Її мозок не міг прийняти це як реальність. "Я інший" — це слово різало її свідомість. Вона, яка місяцями мріяла про дзвінок, отримала його, але не отримала дозволу на емоції. Вона зрозуміла його вимогу: він боїться її реакції більше, ніж вона сама. Він хоче побути сам, щоб «зібрати себе» для дому. Вона виконала його «наказ». Вона не поїхала, хоча Вінниця була поруч із Житомиром. Вона не сказала доньці. Вона приготувала його улюблені деруни, випрала його сірий светр і поставила свічку на підвіконня. Вона ходила колами по квартирі, немов готуючись до найважчого іспиту в житті. Її тіло було напружене, як струна. Ближче до ночі вона почула, як двері відчиняються. Це був не дзвінок, а тихий скрип. У коридорі стояв чоловік, худий, «зрізаний», із ціпком і забинтованою ногою. Він був у цивільному, у якомусь дивному, чужому спортивному костюмі, який, мабуть, видали у шпиталі. Але очі... Його очі були його. Змучені, спустошені, але живі. Ольга стояла, як той самий мармуровий пам’ятник, її мозок відмовлявся реєструвати його як реальність. Вона бачила його, але не вірила. — Олю, я тут, — голос Назара був хрипкий і тихий, він боявся зробити зайвий рух, боявся, що цей момент теж виявиться фантомом. І тут він кинув на підлогу свій старий, пошарпаний, заляпаний брудом рюкзак. Звук падіння був жорстким, реалістичним, буденним. Цей звук став якорем. Раптом, без жодного свідомого рішення, без крику, Ольга сама не помітила, як подолала відстань між ними. Її тіло, що вісім місяців було заблоковане страхом, тепер рухалося самостійно. Вона вчепилася в його шию, обіймаючи його так міцно, що здавалося, вона хоче втиснути його назад у себе. Вона не плакала — вона просто дихала ним, перевіряючи, що його вага, його запах диму і сирої землі, його биття серця — реальні. Назар обійняв її у відповідь. Він плакав не на фронті, а зараз, від тепла її рук. У ту ж мить з кімнати вибігла Софійка. Вона прокинулася від шуму, але побачила тата, якого міцно тримає мама. — Тато! Ти вийшов зі зв'язку! — крикнула дівчинка, і її крик був найголоснішою, найрадіснішою новиною для Вінниці за всі ці місяці. Вона побігла до нього і, не зважаючи на ціпок, обійняла його ногу. Вони просиділи до світанку. Назар мовчав про війну. Він лише сказав, що "там не було часу сумувати", а "тут не знає, з чого почати". Ольга мовчала. Вони просто дивилися на сплячу доньку. Назар дістав з рюкзака невеликий, обвуглений шматочок дерева, який був його оберегом. — Це — мій «квиток на зворотний зв'язок» , — сказав він. — Бачиш, я не згорів. І ти відновиш з уламків мене. Наступного ранку Ольга зайшла до крамниці. Галина її зустріла, готуючись до чергового розпитування. — Олю, ти знову наче не спала. Але... очі! Вони не мармурові! — здивовано прошепотіла продавчиня. Ольга купила свіжого хліба і теплих мандаринів. — Назар, — вона відповіла. — Він вдома. Комісований. Все добре. І цей спокійний "квиток на зворотний зв'язок" був ціннішим за всі світові новини. Надія перемогла невідомість.

Доброго ранку ☕

Міжнародний день плюшевого ведмедика Плюшеві ведмедики займають особливе місце в серцях дітей і дорослих, уособлюючи затишок, любов і ностальгію. Міжнародний день плюшевого ведмедика (International Teddy Bear Day) або День доброго ведмедика (Good Bear Day) – це неофіційне, тепле й добре свято, що вшановує плюшевий символ дитинства багатьох поколінь в усьому світі. Цей день дає відзначають 27 жовтня, у день народження Теодора Рузвельта, 26-го президента США. Це символічний вибір дати, адже саме Рузвельт став невід’ємною частиною історії створення плюшевого ведмедика. Походження плюшевого ведмедика Історія плюшевого ведмедика бере свій початок з несподіваної події за участю 26-го президента Сполучених Штатів Теодора Рузвельта. Під час полювання в Міссісіпі в 1902 році Рузвельту подарували старого чорного ведмедя, якого впіймала і прив’язала до дерева його мисливська група. Однак президент, вважаючи, що стріляти в беззахисну тварину неспортивно, відмовився це зробити. А далі історія розвинулася несподівано для всіх. Цей співчутливий вчинок був увічнений у політичній карикатурі Кліффорда Беррімана, яка незабаром привернула увагу громадськості. Символ затишку і турботи З моменту свого створення плюшевий ведмедик вийшов за рамки ролі просто іграшки. Протягом десятиліть він став символом комфорту, який часто дарують дітям або дорослим у важкі часи. Організації по всьому світу використовують плюшевих ведмедиків, щоб принести радість тим, хто її потребує, в тому числі травмованим дітям і пацієнтам лікарень. «День доброго ведмедика», як згадується в деяких святкуваннях, заохочує збирати та дарувати плюшевих ведмедиків хворим або нужденним людям, зміцнюючи асоціацію іграшки зі співчуттям, добротою і турботою.

☕️ Доброго ранку, друзі! Сьогодні — День української писемності та мови 🇺🇦 Плекаємо, говорімо, пишімо українською. ➡️  Українська — друга за мелодійністю у світі, після італійської. ➡️ У ній понад 256 тисяч слів, і цей словник постійно зростає. ➡️ Найдовше слово — дихлордифенілтрихлорметилметан (це назва хімічної сполуки). ➡️ Найуживаніша літера — о, а найрідкісніша — ф. ➡️ Перша друкована книжка українською вийшла 1574 року у Львові — «Апостол» Івана Федорова. ➡️ Мова має близько 20 діалектів, але всі зрозумілі носіям. ➡️ Українська входить у топ-3 найкрасивіших мов світу за версією організації ЮНЕСКО. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини