• ‼️Півторарічна Лера, донька кримської політично увʼязненої Олександри Стрілець, померла наступного дня після того, як її вперше від народження виписали з лікарні. Про це повідомило російське видання «Нова газета».

    Лера народилася у березні 2025 року на 27-му тижні вагітності. При народженні вона важила лише 530 грамів — це екстремально низька вага для новонародженої дитини. Від народження дівчинка перебувала на штучній вентиляції легень.

    Після пологів Олександру, яка щойно стала матір’ю, не відправили до СІЗО. Їй дозволили залишатися з донькою в лікарні та щодня відвідувати її в реанімації.

    🔉У липні та серпні 2025 року Олександру викликали на засідання окупаційного «суду». Розгляд справи тривав два дні, а загалом близько дев’яти годин знадобилося «судді» Севастопольського міського суду Данилу Землякову, щоб засудити Олександру та її матір Вікторію до 12 років позбавлення волі кожну.

    На той момент Олександрі було 25 років, її старшій доньці — п’ять років, а молодшій Лері — лише п’ять місяців.

    🙏🏻Стрілець просила «суд» відтермінувати виконання вироку — російське законодавство навіть за тяжкими статтями дозволяє надати матері відстрочку до досягнення дитиною 14 років.

    Олександра надала «суду» медичні документи з лікарні. У них лікарі зазначили: «Дитина потребує постійної присутності матері». Жінка була впевнена, що зможе залишитися поруч із донькою, яка від народження перебувала на апараті штучного дихання.

    Однак «суддя» Земляков відмовив у клопотанні. Олександру відправили до СІЗО, а згодом етапували приблизно за 2,2 тисячі кілометрів від дому — до жіночої колонії №5 у Козлівці Чуваської Республіки рф.

    😢Її чоловік Максим залишився сам із двома доньками та фактично жив у лікарні, де перебувала Лера. Він готував дім до повернення дитини та обладнав окрему кімнату необхідною медичною апаратурою.

    10 вересня Леру вперше від народження виписали з лікарні. Дівчинка нарешті опинилася вдома.

    🗣️«А сьогодні вранці Максим надіслав голосове. Лера померла», — йдеться у повідомленні.

    Нагадаємо, що у серпні 2025 року окупанти засудили Олександру Стрілець та її матір Вікторію до 12 років колонії, звинувативши їх у «державній зраді» через нібито передачу фото російських військових об’єктів.
    ‼️Півторарічна Лера, донька кримської політично увʼязненої Олександри Стрілець, померла наступного дня після того, як її вперше від народження виписали з лікарні. Про це повідомило російське видання «Нова газета». Лера народилася у березні 2025 року на 27-му тижні вагітності. При народженні вона важила лише 530 грамів — це екстремально низька вага для новонародженої дитини. Від народження дівчинка перебувала на штучній вентиляції легень. Після пологів Олександру, яка щойно стала матір’ю, не відправили до СІЗО. Їй дозволили залишатися з донькою в лікарні та щодня відвідувати її в реанімації. 🔉У липні та серпні 2025 року Олександру викликали на засідання окупаційного «суду». Розгляд справи тривав два дні, а загалом близько дев’яти годин знадобилося «судді» Севастопольського міського суду Данилу Землякову, щоб засудити Олександру та її матір Вікторію до 12 років позбавлення волі кожну. На той момент Олександрі було 25 років, її старшій доньці — п’ять років, а молодшій Лері — лише п’ять місяців. 🙏🏻Стрілець просила «суд» відтермінувати виконання вироку — російське законодавство навіть за тяжкими статтями дозволяє надати матері відстрочку до досягнення дитиною 14 років. Олександра надала «суду» медичні документи з лікарні. У них лікарі зазначили: «Дитина потребує постійної присутності матері». Жінка була впевнена, що зможе залишитися поруч із донькою, яка від народження перебувала на апараті штучного дихання. Однак «суддя» Земляков відмовив у клопотанні. Олександру відправили до СІЗО, а згодом етапували приблизно за 2,2 тисячі кілометрів від дому — до жіночої колонії №5 у Козлівці Чуваської Республіки рф. 😢Її чоловік Максим залишився сам із двома доньками та фактично жив у лікарні, де перебувала Лера. Він готував дім до повернення дитини та обладнав окрему кімнату необхідною медичною апаратурою. 10 вересня Леру вперше від народження виписали з лікарні. Дівчинка нарешті опинилася вдома. 🗣️«А сьогодні вранці Максим надіслав голосове. Лера померла», — йдеться у повідомленні. Нагадаємо, що у серпні 2025 року окупанти засудили Олександру Стрілець та її матір Вікторію до 12 років колонії, звинувативши їх у «державній зраді» через нібито передачу фото російських військових об’єктів.
    38переглядів
  • 🔥Двоє загиблих у Запоріжжі, загиблий у Кривому Розі та 17 постраждалих в Одесі: наслідки нічної атаки РФ по Україні

    У ніч проти 12 вересня Росія атакувала одразу кілька великих українських міст. Під ударами опинилися Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпро та Одеса. Станом на ранок відомо щонайменше про трьох загиблих, десятки постраждалих та значні пошкодження житлових будинків і цивільної інфраструктури.

    У Запоріжжі ударний безпілотник влучив у приватний сектор. Один із будинків був зруйнований. Загинули 64-річна жінка та 37-річний чоловік, тіло якого рятувальники дістали з-під завалів. Ще одна, 59-річна жінка, отримала поранення.

    Кривий Ріг уночі атакували балістичними ракетами, а під ранок — ударними дронами. Загинув чоловік, ще одна людина вважається зниклою безвісти. Троє людей постраждали. Пошкоджені промислове підприємство, п'ять багатоквартирних будинків, медичний заклад, три заклади освіти та об'єкти бізнесу.

    В Одесі удар припав по житловій багатоповерхівці. Кількість постраждалих зросла до 17. Серед них — п'ятимісячна дитина. Будинок суттєво пошкоджений, на місці працюють рятувальники, комунальні служби та оперативний штаб.
    🔥Двоє загиблих у Запоріжжі, загиблий у Кривому Розі та 17 постраждалих в Одесі: наслідки нічної атаки РФ по Україні У ніч проти 12 вересня Росія атакувала одразу кілька великих українських міст. Під ударами опинилися Запоріжжя, Кривий Ріг, Дніпро та Одеса. Станом на ранок відомо щонайменше про трьох загиблих, десятки постраждалих та значні пошкодження житлових будинків і цивільної інфраструктури. У Запоріжжі ударний безпілотник влучив у приватний сектор. Один із будинків був зруйнований. Загинули 64-річна жінка та 37-річний чоловік, тіло якого рятувальники дістали з-під завалів. Ще одна, 59-річна жінка, отримала поранення. Кривий Ріг уночі атакували балістичними ракетами, а під ранок — ударними дронами. Загинув чоловік, ще одна людина вважається зниклою безвісти. Троє людей постраждали. Пошкоджені промислове підприємство, п'ять багатоквартирних будинків, медичний заклад, три заклади освіти та об'єкти бізнесу. В Одесі удар припав по житловій багатоповерхівці. Кількість постраждалих зросла до 17. Серед них — п'ятимісячна дитина. Будинок суттєво пошкоджений, на місці працюють рятувальники, комунальні служби та оперативний штаб.
    56переглядів 1Відтворень
  • ⚡️ У Львові робот-хірург із ШІ врятував нирку 8-річному хлопчику. Через затримку сечі дитина ризикувала втратити орган.
    Операцію провели за допомогою системи Senhance, яка відстежує рух очей хірурга та допомагає бачити найдрібніші структури.
    #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе
    ⚡️ У Львові робот-хірург із ШІ врятував нирку 8-річному хлопчику. Через затримку сечі дитина ризикувала втратити орган. Операцію провели за допомогою системи Senhance, яка відстежує рух очей хірурга та допомагає бачити найдрібніші структури. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine #Ukrainian_news #Українські_новини #Україна_понад_усе
    115переглядів
  • В Одесі дитина плаває на уламку збитого шахеда
    В Одесі дитина плаває на уламку збитого шахеда
    110переглядів 2Відтворень
  • На сільській алеї героїв сьогодні прощалися з черговим героєм, який віддав своє життя за Україну…
    За кожного з українців…
    За свою матусю, в якої був один…
    За мене…

    Дорога в квітах…
    Односельці на колінах…
    Старі, малі…

    Й так це скорботно й боляче…

    Чужа дитина, яку я не знала особисто…
    А так болить…

    Сонячний, теплий вересневий день.
    Квіти цвітуть.
    А на душі - морок…
    Й лякаєшся сама себе…
    Рівня своєї ненависті лякаєшся…
    На сільській алеї героїв сьогодні прощалися з черговим героєм, який віддав своє життя за Україну… За кожного з українців… За свою матусю, в якої був один… За мене… Дорога в квітах… Односельці на колінах… Старі, малі… Й так це скорботно й боляче… Чужа дитина, яку я не знала особисто… А так болить… Сонячний, теплий вересневий день. Квіти цвітуть. А на душі - морок… Й лякаєшся сама себе… Рівня своєї ненависті лякаєшся…
    173переглядів
  • ❗️ Масована атака на Одещину: є постраждалі

    Усю ніч РФ обстрілювали Одесу та область. Під ударами перебувала цивільна та енергетична інфраструктура.

    Внаслідок влучань в Одесі пошкоджено квартири з 17-го по 23-й поверх у 24-поверховому житловому будинку, вибуховою хвилею пошкоджено поруч розташовані легкові автомобілі. За іншою локацією пошкоджено фасад, скління та легкові автомобілі з послідуючим загоранням офісних приміщень бізнес-центру.

    Також руйнувань зазнали приватне підприємство, дачний будинок, транспорт та повністю зруйновано автозаправну станцію. На місцях виникли пожежі, які вогнеборці оперативно ліквідували.

    Відомо про вісьмох постраждалих, з яких одна дитина.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    ❗️ Масована атака на Одещину: є постраждалі Усю ніч РФ обстрілювали Одесу та область. Під ударами перебувала цивільна та енергетична інфраструктура. Внаслідок влучань в Одесі пошкоджено квартири з 17-го по 23-й поверх у 24-поверховому житловому будинку, вибуховою хвилею пошкоджено поруч розташовані легкові автомобілі. За іншою локацією пошкоджено фасад, скління та легкові автомобілі з послідуючим загоранням офісних приміщень бізнес-центру. Також руйнувань зазнали приватне підприємство, дачний будинок, транспорт та повністю зруйновано автозаправну станцію. На місцях виникли пожежі, які вогнеборці оперативно ліквідували. Відомо про вісьмох постраждалих, з яких одна дитина. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни
    213переглядів
  • 😢 Шосту добу поспіль РФ атакує Київщину: серед постраждалих сьогодні — дитина, — прокуратура

    ▪️У Вишневому ворожий БпЛА влучив на територію приватного шестиквартирного житлового будинку. Постраждали троє людей: 69-річна та 42-річна жінки й 8-річний хлопчик.

    ▪️У Броварському районі поранення отримала 54-річна жінка. Також пошкоджено приватний будинок.

    ▪️У Бучанському районі ворог пошкодив складські приміщення. Рятувальники ліквідовують пожежу.
    😢 Шосту добу поспіль РФ атакує Київщину: серед постраждалих сьогодні — дитина, — прокуратура ▪️У Вишневому ворожий БпЛА влучив на територію приватного шестиквартирного житлового будинку. Постраждали троє людей: 69-річна та 42-річна жінки й 8-річний хлопчик. ▪️У Броварському районі поранення отримала 54-річна жінка. Також пошкоджено приватний будинок. ▪️У Бучанському районі ворог пошкодив складські приміщення. Рятувальники ліквідовують пожежу.
    208переглядів 2Відтворень
  • У дитячому застосунку monobank з’явилася кнопка для запиту грошей у батьків. Дитина може вказати суму та додати коментар, після чого батьки отримують сповіщення. Батьки можуть переказати кошти або відхилити запит протягом 24 годин. Дитина може надсилати не більше п’яти таких запитів на день. https://channeltech.space/services/monobank-kids-money-requests/
    У дитячому застосунку monobank з’явилася кнопка для запиту грошей у батьків. Дитина може вказати суму та додати коментар, після чого батьки отримують сповіщення. Батьки можуть переказати кошти або відхилити запит протягом 24 годин. Дитина може надсилати не більше п’яти таких запитів на день. https://channeltech.space/services/monobank-kids-money-requests/
    CHANNELTECH.SPACE
    monobank дозволив дітям просити кишенькові гроші через застосунок – Channel Tech
    monobank дозволив дітям надсилати батькам запити на гроші із сумою та коментарем. На розгляд запиту дається 24 години, є денний ліміт.
    1
    231переглядів 1 Поширень
  • 🚀Кадри наслідків ворожого обстрілу Бориспільського району

    Удар відбувся вдень по автостоянці вантажівок. Серед поранених є дитина.

    Зайнялися дві вантажівки та сталася пожежа на відкритій місцевості.

    Наразі пожежу локалізували. На місці працюють усі оперативні служби.
    #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    🚀Кадри наслідків ворожого обстрілу Бориспільського району Удар відбувся вдень по автостоянці вантажівок. Серед поранених є дитина. Зайнялися дві вантажівки та сталася пожежа на відкритій місцевості. Наразі пожежу локалізували. На місці працюють усі оперативні служби. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна
    562переглядів
  • У КОЖНОГО СВІЙ ТЕРАРІУМ

    Світло лягає згори точним потоком, надаючи фізичної щільності повітрю, в якому зависають дрібні пилинки. Дерев’яні панелі, металева фурнітура та широка площина скла утворюють ідеальну геометрію форми. Усе це дуже поетично. Але якщо на мить скинути екзистенційний серпанок, виникає цілком закономірне запитання: що тут, власне, відбувається?

    Перед вікном стоїть дитина. Куртка з потертого деніму, темна шапка, піксельний джойстик на спині, контур черепа на рукаві. Це впізнавані знаки людського світу, речі, якими діти вчаться позначати себе, але разом вони скидаються на артефакти ретро-геймінгу, ніби час завис на екрані «Game Over». Лише обличчя закрите гладкою білою маскою.

    У склі виникає її відображення. Поруч із ним застиг богомол.

    Саме тут починається справжній неспокій. Ми звикли шукати в таких зображеннях загрозу, бо вона допомагає швидко впорядкувати реальність. Якщо перед нами чудовисько — досить зрозуміти, чого воно хоче. Якщо це травмована дитина — можна підібрати психологічний ключ. Але це зображення такої зручності не пропонує. Дитина просто вдивляється. Богомол так само спостерігає. Між ними — скло. І цього достатньо.

    Маска зберігає людські пропорції, але забирає все, що дозволяє впізнати життя: рух очей, напругу м’язів, цікавість. Вона стає обличчям, яке не належить нікому. Це класичний прийом поп-сюрреалізму: Рене Магрітт ховав обличчя своїх героїв за яблуками чи тканиною, натякаючи, що кожна видима річ приховує під собою іншу таємницю. Але тут маска працює інакше: вона запускає тонкий механізм моторошної долини — надто схожа на людське обличчя, щоб бути просто предметом, і надто порожня, щоб бути живою.

    Хоч як парадоксально, на дитині це виглядає природно. Адже дорослий вже звик до власного образу, а дитина лише вчиться розуміти, якою її бачать інші. Вона приміряє інтонації, жести, чужі характери. Маска — передчасно створене обличчя. Дитина ще росте, але вже існує форма того, ким вона має здаватися.

    Ми рідко помічаємо, як рано починаємо бачити себе збоку. Спершу в дзеркалі, потім на фотографіях, згодом — у чужій реакції. З’являється внутрішній спостерігач. Ми існуємо одночасно всередині себе і в уявленні про те, якими нас бачать інші. З цього починається химерний процес: ми будуємо образ себе, а потім роками намагаємося відповідати йому. Іноді він вдалий, іноді затісний, а часом ми забуваємо, що самі його створили.

    Піксельний джойстик, контур черепа — такі дрібниці з часом стають археологією особистості: вони зберігають структуру минулого — як було влаштовано твій день, у що ти вірив, ким уявляв себе. Стара гра повертає не процес, а кімнату, де ти грав. Куртка повертає відчуття себе, яким ти тоді був. Ми носимо минуле на собі довше, ніж нам здається.

    Але дитина біля вікна цього ще не знає. Вона стоїть перед прозорою поверхнею, за якою — істота, яка не належить до її системи символів.

    Богомол.

    Він неправдоподібно величезний, але спокійний. У його позі немає театральної агресії. Він не нагадує класичного потойбічного демона чи слизового монстра в стилі Ганса Гігера — радше це земна хижа комаха, якій просто забули прописати правильний масштаб. Зі складною геометрією фасеткових очей він скидається на прискіпливого куратора виставки, що підійшов перевірити свій улюблений експонат.

    Важко визначити, хто тут спостерігач. Для богомола дитина — рухомий об’єкт за прозорою поверхнею. У цій байдужості є щось неприємно протверезне.

    Ми теж існуємо всередині чужих сприйняттів. Хтось бачить у нас людину, якою ми вже давно не є. Хтось пам’ятає нашу молодість. Для когось ми пов’язані з одним словом чи випадковою зустріччю. Кожна людина живе в безлічі чужих версій, і жодна не збігається з тим, ким вона є всередині.

    Скло — метафора сприйняття: воно дозволяє бачити, але зберігає дистанцію. Свідомість ніколи не відкриває нас самих безпосередньо. Потрібні дзеркала, чужі слова, спогади, щоб проявити власні контури. Іноді достатньо випадкового погляду. Іноді — півжиття.

    Людина може так звикнути до свого образу, що перестає питати, що під ним. Можливо, тому дитина й дивиться у вікно: вона бачить обличчя, яке мало б бути її власним, але здається чужим.

    А по той бік вікна, у тихій глибині, височіє богомол. Він нічого не пояснює. Його присутність просто є. Життя не зобов’язане відповідати на наші запитання. Ми самі створюємо символи й закономірності, а потім дивуємося, чому світ не дає тлумачення. Не все значне має єдине значення. Не все загадкове є посланням. Не все страшне потребує пояснення. Іноді достатньо просто дивитися.

    Людина роками обростає звичками, страхами, уявленнями про себе. Ця конструкція стає єдиною реальною умовою життя. Це і є тераріум: простір обмежений, світло падає під вивіреним кутом, а мешканець не сприймає межі як обмеження — для нього це і є всесвіт.

    І лише іноді перед людиною виникає скло.

    Дитина в масці стоїть перед ним. Богомол вдивляється з глибини. Світло відбивається на поверхні, і кілька секунд неможливо зрозуміти, де закінчується кімната і починається відображення. Де справжнє обличчя, а де його образ, хто дивиться першим і хто став об’єктом цього погляду. Можливо, саме в такі миті людина вперше помічає власний тераріум. Не для того, щоб негайно розбити скло. А просто щоб зрозуміти, що він існує.

    — Voss Ekobi
    У КОЖНОГО СВІЙ ТЕРАРІУМ Світло лягає згори точним потоком, надаючи фізичної щільності повітрю, в якому зависають дрібні пилинки. Дерев’яні панелі, металева фурнітура та широка площина скла утворюють ідеальну геометрію форми. Усе це дуже поетично. Але якщо на мить скинути екзистенційний серпанок, виникає цілком закономірне запитання: що тут, власне, відбувається? Перед вікном стоїть дитина. Куртка з потертого деніму, темна шапка, піксельний джойстик на спині, контур черепа на рукаві. Це впізнавані знаки людського світу, речі, якими діти вчаться позначати себе, але разом вони скидаються на артефакти ретро-геймінгу, ніби час завис на екрані «Game Over». Лише обличчя закрите гладкою білою маскою. У склі виникає її відображення. Поруч із ним застиг богомол. Саме тут починається справжній неспокій. Ми звикли шукати в таких зображеннях загрозу, бо вона допомагає швидко впорядкувати реальність. Якщо перед нами чудовисько — досить зрозуміти, чого воно хоче. Якщо це травмована дитина — можна підібрати психологічний ключ. Але це зображення такої зручності не пропонує. Дитина просто вдивляється. Богомол так само спостерігає. Між ними — скло. І цього достатньо. Маска зберігає людські пропорції, але забирає все, що дозволяє впізнати життя: рух очей, напругу м’язів, цікавість. Вона стає обличчям, яке не належить нікому. Це класичний прийом поп-сюрреалізму: Рене Магрітт ховав обличчя своїх героїв за яблуками чи тканиною, натякаючи, що кожна видима річ приховує під собою іншу таємницю. Але тут маска працює інакше: вона запускає тонкий механізм моторошної долини — надто схожа на людське обличчя, щоб бути просто предметом, і надто порожня, щоб бути живою. Хоч як парадоксально, на дитині це виглядає природно. Адже дорослий вже звик до власного образу, а дитина лише вчиться розуміти, якою її бачать інші. Вона приміряє інтонації, жести, чужі характери. Маска — передчасно створене обличчя. Дитина ще росте, але вже існує форма того, ким вона має здаватися. Ми рідко помічаємо, як рано починаємо бачити себе збоку. Спершу в дзеркалі, потім на фотографіях, згодом — у чужій реакції. З’являється внутрішній спостерігач. Ми існуємо одночасно всередині себе і в уявленні про те, якими нас бачать інші. З цього починається химерний процес: ми будуємо образ себе, а потім роками намагаємося відповідати йому. Іноді він вдалий, іноді затісний, а часом ми забуваємо, що самі його створили. Піксельний джойстик, контур черепа — такі дрібниці з часом стають археологією особистості: вони зберігають структуру минулого — як було влаштовано твій день, у що ти вірив, ким уявляв себе. Стара гра повертає не процес, а кімнату, де ти грав. Куртка повертає відчуття себе, яким ти тоді був. Ми носимо минуле на собі довше, ніж нам здається. Але дитина біля вікна цього ще не знає. Вона стоїть перед прозорою поверхнею, за якою — істота, яка не належить до її системи символів. Богомол. Він неправдоподібно величезний, але спокійний. У його позі немає театральної агресії. Він не нагадує класичного потойбічного демона чи слизового монстра в стилі Ганса Гігера — радше це земна хижа комаха, якій просто забули прописати правильний масштаб. Зі складною геометрією фасеткових очей він скидається на прискіпливого куратора виставки, що підійшов перевірити свій улюблений експонат. Важко визначити, хто тут спостерігач. Для богомола дитина — рухомий об’єкт за прозорою поверхнею. У цій байдужості є щось неприємно протверезне. Ми теж існуємо всередині чужих сприйняттів. Хтось бачить у нас людину, якою ми вже давно не є. Хтось пам’ятає нашу молодість. Для когось ми пов’язані з одним словом чи випадковою зустріччю. Кожна людина живе в безлічі чужих версій, і жодна не збігається з тим, ким вона є всередині. Скло — метафора сприйняття: воно дозволяє бачити, але зберігає дистанцію. Свідомість ніколи не відкриває нас самих безпосередньо. Потрібні дзеркала, чужі слова, спогади, щоб проявити власні контури. Іноді достатньо випадкового погляду. Іноді — півжиття. Людина може так звикнути до свого образу, що перестає питати, що під ним. Можливо, тому дитина й дивиться у вікно: вона бачить обличчя, яке мало б бути її власним, але здається чужим. А по той бік вікна, у тихій глибині, височіє богомол. Він нічого не пояснює. Його присутність просто є. Життя не зобов’язане відповідати на наші запитання. Ми самі створюємо символи й закономірності, а потім дивуємося, чому світ не дає тлумачення. Не все значне має єдине значення. Не все загадкове є посланням. Не все страшне потребує пояснення. Іноді достатньо просто дивитися. Людина роками обростає звичками, страхами, уявленнями про себе. Ця конструкція стає єдиною реальною умовою життя. Це і є тераріум: простір обмежений, світло падає під вивіреним кутом, а мешканець не сприймає межі як обмеження — для нього це і є всесвіт. І лише іноді перед людиною виникає скло. Дитина в масці стоїть перед ним. Богомол вдивляється з глибини. Світло відбивається на поверхні, і кілька секунд неможливо зрозуміти, де закінчується кімната і починається відображення. Де справжнє обличчя, а де його образ, хто дивиться першим і хто став об’єктом цього погляду. Можливо, саме в такі миті людина вперше помічає власний тераріум. Не для того, щоб негайно розбити скло. А просто щоб зрозуміти, що він існує. — Voss Ekobi
    Moroqonde - Terrarium
    1Kпереглядів
Більше результатів