• #оповідання #ШІ
    "Там, де б'ється моє серце"
    Глава 21. Тиша між ударами

    Київ. Грудень 2022 року.
    Офіс був теплий, але порожній. Люди роз’їхались — хто на свята, хто на фронт, хто в евакуацію. Марія сиділа за столом, дивилась на монітор, де миготіли цифри, графіки, звіти. Вона мала підписати контракт. Не архітектурний — гуманітарний.

    Один із партнерів запропонував використати офісні приміщення фірми як логістичний хаб для збору допомоги. Від цього контракту залежала поставка генераторів і будівельних матеріалів для мобільного госпіталю в Черкасах. Це не було частиною її професії. Але стало частиною її життя.

    Максим довірив їй не просто фірму — довірив потрібну і важливу справу. І вона не мала права зупинитись.

    Вона закрила очі. Глибоко вдихнула. І підписала. Не тому, що була готова. А тому, що мусила.

    — «Маріє, у вас все добре?» — запитала Олена, бухгалтерка, яка залишилась працювати попри все.

    — «Так. Просто... важко. Але ми тримаємось. Бо мусимо.»

    Олена кивнула. Всі знали, що Максим — на фронті. Але ніхто не питав. Бо знали: Марія не має відповіді.

    Зв’язку не було вже два тижні. Жодного повідомлення. Жодного дзвінка. Вона перевіряла телефон щогодини. І щогодини — тиша.

    Вдома — Аліна. Малює нову листівку. Цього разу — ялинка, і тато поруч. З крилами. Знову з крилами.

    — «Мамо, а тато буде на Новий рік?» — запитала вона, не відриваючи погляду від малюнка.

    Марія стиснула губи.
    — «Він буде з нами. Просто не тут. Але він — з нами.»

    Аліна кивнула. Вона завжди називала Максима татом. Не тому, що він був її біологічним батьком — а тому, що з перших днів став для неї справжньою опорою. Захистом. Людиною, яка тримала її за руку, коли світ валився.

    Діти вміють вірити в те, що дорослі вже не можуть собі дозволити.

    31 грудня. Київ готується до Нового року. Але не так, як раніше. Немає феєрверків. Немає натовпів. Є — повітряна тривога.

    О 23:45 — перші вибухи. Над містом — дрони. Іранські «Шахеди». Один із них — з написом «З Новим роком» на корпусі. Цинічно. Болісно.

    ППО працює. Уламки падають на дитячий майданчик у Шевченківському районі. На автомобіль. На дах будинку.
    У метро «Гідропарк» — уламок ракети на колії. Рух зупинено. Люди — в укриттях. Але не всі.

    Марія — вдома. Свічки. Тиша. Аліна — спить. Вона не розбудила її. Хай дитина вірить, що Новий рік — це казка.

    О 23:59 — вона виходить на балкон. Холодно. Тихо. Лише десь далеко — гул генератора. І сирена, яка щойно стихла.

    Вона дістає телефон. Пише повідомлення. Не надсилає. Просто пише.

    > «Максиме. Я не знаю, де ти. І чи ти читаєш це. Але я хочу, щоб ти знав: я тримаюся. Фірма працює. Люди — на місці. Ми допомагаємо. Я не зламалась. Бо ти мені довірив. І я не маю права тебе підвести. Я люблю тебе. І я з тобою. Завжди.»

    Вона дивиться на небо. Там — ніч. Там — війна. Там — він.

    — «З Новим роком, Максиме. Я з тобою. Бо я там, де б’ється моє серце.»

    І вона стоїть. Одна. Але не самотня.

    *********************

    Максим лежав на бетонній підлозі, притиснутий до холодної стіни. Камера була темна, як ніч без зірок. Сивий спав, згорнувшись у кутку, дихаючи важко, з хрипом. Грім — десь у сусідній камері, давно не було звуку. Максим не знав, котра година. Але відчував — щось змінюється. Повітря стало іншим. Тихішим. Глибшим.

    Він заплющив очі. Уявив Київ. Балкон. Свічки. Марію. Її руки, які завжди пахли м’ятою. Її голос, який міг зупинити бурю. Її очі, які дивились на нього так, ніби він був не солдатом, а людиною.

    Він уявив, як вона стоїть там. Саме зараз. І говорить. Не вголос — у серці.

    > «З Новим роком, Максиме. Я з тобою. Бо я там, де б’ється моє серце.»

    Максим усміхнувся. Ледь-ледь. Так, щоб не побачили камери. Так, щоб не розбудити біль.

    Він не мав телефону. Не мав зв’язку. Не мав права на слова. Але мав думку. І вона була сильнішою за бетон.

    > «Маріє. Я не знаю, чи ти чуєш мене. Але я з тобою. Завжди. Бо я там, де б’ється моє серце. А моє серце — це ти.»

    І він лежав. У темряві. У тиші. У війні. Але не був сам.

    Далі буде...
    #оповідання #ШІ "Там, де б'ється моє серце" Глава 21. Тиша між ударами Київ. Грудень 2022 року. Офіс був теплий, але порожній. Люди роз’їхались — хто на свята, хто на фронт, хто в евакуацію. Марія сиділа за столом, дивилась на монітор, де миготіли цифри, графіки, звіти. Вона мала підписати контракт. Не архітектурний — гуманітарний. Один із партнерів запропонував використати офісні приміщення фірми як логістичний хаб для збору допомоги. Від цього контракту залежала поставка генераторів і будівельних матеріалів для мобільного госпіталю в Черкасах. Це не було частиною її професії. Але стало частиною її життя. Максим довірив їй не просто фірму — довірив потрібну і важливу справу. І вона не мала права зупинитись. Вона закрила очі. Глибоко вдихнула. І підписала. Не тому, що була готова. А тому, що мусила. — «Маріє, у вас все добре?» — запитала Олена, бухгалтерка, яка залишилась працювати попри все. — «Так. Просто... важко. Але ми тримаємось. Бо мусимо.» Олена кивнула. Всі знали, що Максим — на фронті. Але ніхто не питав. Бо знали: Марія не має відповіді. Зв’язку не було вже два тижні. Жодного повідомлення. Жодного дзвінка. Вона перевіряла телефон щогодини. І щогодини — тиша. Вдома — Аліна. Малює нову листівку. Цього разу — ялинка, і тато поруч. З крилами. Знову з крилами. — «Мамо, а тато буде на Новий рік?» — запитала вона, не відриваючи погляду від малюнка. Марія стиснула губи. — «Він буде з нами. Просто не тут. Але він — з нами.» Аліна кивнула. Вона завжди називала Максима татом. Не тому, що він був її біологічним батьком — а тому, що з перших днів став для неї справжньою опорою. Захистом. Людиною, яка тримала її за руку, коли світ валився. Діти вміють вірити в те, що дорослі вже не можуть собі дозволити. 31 грудня. Київ готується до Нового року. Але не так, як раніше. Немає феєрверків. Немає натовпів. Є — повітряна тривога. О 23:45 — перші вибухи. Над містом — дрони. Іранські «Шахеди». Один із них — з написом «З Новим роком» на корпусі. Цинічно. Болісно. ППО працює. Уламки падають на дитячий майданчик у Шевченківському районі. На автомобіль. На дах будинку. У метро «Гідропарк» — уламок ракети на колії. Рух зупинено. Люди — в укриттях. Але не всі. Марія — вдома. Свічки. Тиша. Аліна — спить. Вона не розбудила її. Хай дитина вірить, що Новий рік — це казка. О 23:59 — вона виходить на балкон. Холодно. Тихо. Лише десь далеко — гул генератора. І сирена, яка щойно стихла. Вона дістає телефон. Пише повідомлення. Не надсилає. Просто пише. > «Максиме. Я не знаю, де ти. І чи ти читаєш це. Але я хочу, щоб ти знав: я тримаюся. Фірма працює. Люди — на місці. Ми допомагаємо. Я не зламалась. Бо ти мені довірив. І я не маю права тебе підвести. Я люблю тебе. І я з тобою. Завжди.» Вона дивиться на небо. Там — ніч. Там — війна. Там — він. — «З Новим роком, Максиме. Я з тобою. Бо я там, де б’ється моє серце.» І вона стоїть. Одна. Але не самотня. ********************* Максим лежав на бетонній підлозі, притиснутий до холодної стіни. Камера була темна, як ніч без зірок. Сивий спав, згорнувшись у кутку, дихаючи важко, з хрипом. Грім — десь у сусідній камері, давно не було звуку. Максим не знав, котра година. Але відчував — щось змінюється. Повітря стало іншим. Тихішим. Глибшим. Він заплющив очі. Уявив Київ. Балкон. Свічки. Марію. Її руки, які завжди пахли м’ятою. Її голос, який міг зупинити бурю. Її очі, які дивились на нього так, ніби він був не солдатом, а людиною. Він уявив, як вона стоїть там. Саме зараз. І говорить. Не вголос — у серці. > «З Новим роком, Максиме. Я з тобою. Бо я там, де б’ється моє серце.» Максим усміхнувся. Ледь-ледь. Так, щоб не побачили камери. Так, щоб не розбудити біль. Він не мав телефону. Не мав зв’язку. Не мав права на слова. Але мав думку. І вона була сильнішою за бетон. > «Маріє. Я не знаю, чи ти чуєш мене. Але я з тобою. Завжди. Бо я там, де б’ється моє серце. А моє серце — це ти.» І він лежав. У темряві. У тиші. У війні. Але не був сам. Далі буде...
    Love
    1
    287views
  • Напад у Гідропарку: підліток жорстоко побив чоловіка та відібрав телефон
    3 вересня, 2025, 13:48
    glavcom.ua
    Затриманому юнакові за розбій із застосуванням сили загрожує до 15 років ув’язнення

    У Києві поліція затримала 17-річного юнака, який жорстоко побив чоловіка в Гідропарку та відібрав його телефон. За скоєне йому загрожує тривалий термін ув’язнення. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на поліцію Києва.
    Повідомляється, що сигнал про госпіталізованого чоловіка з Гідропарку у тяжкому стані з численними травмами надійшов до чергової частини Дніпровського управління поліції Києва від медиків.

    Як встановили правоохоронці, до 39-річного киянина підійшла група молодиків та спровокувала словесний конфлікт. У ході сутички один з неповнолітніх наніс чоловіку удар головою в обличчя, від якого потерпілий вдарився об огорожу та впав на землю. Підліток продовжив жорстоко бити чоловіка руками та ногами, після чого відтягнув його в сторону та відібрав мобільний телефон.
    Напад у Гідропарку: підліток жорстоко побив чоловіка та відібрав телефон 3 вересня, 2025, 13:48 glavcom.ua Затриманому юнакові за розбій із застосуванням сили загрожує до 15 років ув’язнення У Києві поліція затримала 17-річного юнака, який жорстоко побив чоловіка в Гідропарку та відібрав його телефон. За скоєне йому загрожує тривалий термін ув’язнення. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на поліцію Києва. Повідомляється, що сигнал про госпіталізованого чоловіка з Гідропарку у тяжкому стані з численними травмами надійшов до чергової частини Дніпровського управління поліції Києва від медиків. Як встановили правоохоронці, до 39-річного киянина підійшла група молодиків та спровокувала словесний конфлікт. У ході сутички один з неповнолітніх наніс чоловіку удар головою в обличчя, від якого потерпілий вдарився об огорожу та впав на землю. Підліток продовжив жорстоко бити чоловіка руками та ногами, після чого відтягнув його в сторону та відібрав мобільний телефон.
    140views
  • «Технолоджія!»: батьки крутять педалі, щоб їхня дитина каталась на атракціоні: ситуація у столичному Гідропарку
    #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    «Технолоджія!»: батьки крутять педалі, щоб їхня дитина каталась на атракціоні: ситуація у столичному Гідропарку #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    243views 9Plays
  • ✅🎣У Гідропарку для військових та їхніх родин провели Blindly Fishing Veteran Fest

    Погожої сонячної суботи в столичному Гідропарку відбувся Blindly Fishing Veteran Fest — захід для військових і їхніх родин.

    «Формат простий: рибалка, спілкування, відпочинок на природі. Але за цим — важлива частина реабілітації через спорт і взаємопідтримку», — написала на своїй сторінці у Facebook заступниця голови КМДА Марина Хонда.

    На фото з події — захисники поруч із дітьми, дружинами та рідними. Всі вони усміхнені, сповнені світлими емоціями та щирим спілкуванням.

    Як зазначила Марина Хонда, торік у Києві вже проводили серію подібних заходів для військових, які проходили реабілітацію у спеціалізованих закладах столиці.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    ✅🎣У Гідропарку для військових та їхніх родин провели Blindly Fishing Veteran Fest Погожої сонячної суботи в столичному Гідропарку відбувся Blindly Fishing Veteran Fest — захід для військових і їхніх родин. «Формат простий: рибалка, спілкування, відпочинок на природі. Але за цим — важлива частина реабілітації через спорт і взаємопідтримку», — написала на своїй сторінці у Facebook заступниця голови КМДА Марина Хонда. На фото з події — захисники поруч із дітьми, дружинами та рідними. Всі вони усміхнені, сповнені світлими емоціями та щирим спілкуванням. Як зазначила Марина Хонда, торік у Києві вже проводили серію подібних заходів для військових, які проходили реабілітацію у спеціалізованих закладах столиці. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    473views
  • 😨 Двох обдовбаних зачеперів зняли з поїзду метро на Гідропарку

    Їхали двоє — дівчина і хлопець — зацепкою між вагонами потягу. Обидва були з явними ознаками наркотичного спʼяніння.
    #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал
    😨 Двох обдовбаних зачеперів зняли з поїзду метро на Гідропарку Їхали двоє — дівчина і хлопець — зацепкою між вагонами потягу. Обидва були з явними ознаками наркотичного спʼяніння. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #кримінал
    434views 12Plays
  • Щось сильно палає у київському Гідропарку 😱
    Щось сильно палає у київському Гідропарку 😱
    395views 7Plays
  • КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ😍 Унікальні фото Передмістної слобідки (нині Гідропарк), яка була спалена німцями 1943 року.

    Світлини належать Славі Гетману, дідусь якого народився та до Другої світової війни жив на слобідці. В сімейному фотоархіві збереглися фото 1937 року.

    📸 На них можна побачити школу (перше фото), тогочасні підтоплені вулиці, дідуся з човном та, ймовірно, дідусевого друга, який позує на тлі Дніпра.
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ😍 Унікальні фото Передмістної слобідки (нині Гідропарк), яка була спалена німцями 1943 року. Світлини належать Славі Гетману, дідусь якого народився та до Другої світової війни жив на слобідці. В сімейному фотоархіві збереглися фото 1937 року. 📸 На них можна побачити школу (перше фото), тогочасні підтоплені вулиці, дідуся з човном та, ймовірно, дідусевого друга, який позує на тлі Дніпра. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    599views
  • Качалка на Гідропарку: легенда київського фітнесу під відкритим небом.

    Справжній феномен київської історії — тренажерна зала просто неба, яка вже понад пів століття працює у Гідропарку. Її засновник — Юрій Кук, син останнього головнокомандувача УПА Василя Кука. Так, саме так: нащадок повстанського генерала створив одне з найбрутальніших місць для тренувань у столиці.

    Усе почалось 59 років тому з одного турніка, закріпленого між деревами. Дерева зросли, а турнік — досі на місці. Згодом Юрій почав зварювати тренажери з рельсів, тракторних деталей, батарей і каміння. Робив усе власноруч, за свої кошти, у вільний час.

    Зараз тут понад 150 саморобних тренажерів, 10 000 м² простору, штанги, гантелі, боксерський ринг і навіть "груші". І все це — безкоштовно, як і замислював автор. Атмосфера дружня, повітря свіже, а після тренування — можна й у Дніпро.

    У 2012 році качалкою зацікавились світові медіа. Німецький "Шпіґель" іронізував про «радянський спорт», а от американські журналісти відзначили демократичність місця: сюди приходять усі — незалежно від статусу чи гаманця. Тут тренувався навіть Ронні Коулмен, легенда бодібілдингу!

    Попри спроби захопити територію або зробити тут бізнес, "качки" дали зрозуміти: це святе місце. І сьогодні Гідропарк — не просто зелена зона, а символ стійкості, сили й самовідданості.

    📷 Клуб корінного киянина
    #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    Качалка на Гідропарку: легенда київського фітнесу під відкритим небом. Справжній феномен київської історії — тренажерна зала просто неба, яка вже понад пів століття працює у Гідропарку. Її засновник — Юрій Кук, син останнього головнокомандувача УПА Василя Кука. Так, саме так: нащадок повстанського генерала створив одне з найбрутальніших місць для тренувань у столиці. Усе почалось 59 років тому з одного турніка, закріпленого між деревами. Дерева зросли, а турнік — досі на місці. Згодом Юрій почав зварювати тренажери з рельсів, тракторних деталей, батарей і каміння. Робив усе власноруч, за свої кошти, у вільний час. Зараз тут понад 150 саморобних тренажерів, 10 000 м² простору, штанги, гантелі, боксерський ринг і навіть "груші". І все це — безкоштовно, як і замислював автор. Атмосфера дружня, повітря свіже, а після тренування — можна й у Дніпро. У 2012 році качалкою зацікавились світові медіа. Німецький "Шпіґель" іронізував про «радянський спорт», а от американські журналісти відзначили демократичність місця: сюди приходять усі — незалежно від статусу чи гаманця. Тут тренувався навіть Ронні Коулмен, легенда бодібілдингу! Попри спроби захопити територію або зробити тут бізнес, "качки" дали зрозуміти: це святе місце. І сьогодні Гідропарк — не просто зелена зона, а символ стійкості, сили й самовідданості. 📷 Клуб корінного киянина #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    497views
  • Побили військового в Гідропарку
    Поліція Києва затримала чотирьох підлітків (15–17 років), які напали на військовослужбовця — повалили на землю та били руками й ногами.
    Двох затримали на місці, ще двох — сьогодні.
    Розпочато кримінальне провадження за хуліганство. Їм загрожує до 4 років в'язниці.
    #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    Побили військового в Гідропарку Поліція Києва затримала чотирьох підлітків (15–17 років), які напали на військовослужбовця — повалили на землю та били руками й ногами. Двох затримали на місці, ще двох — сьогодні. Розпочато кримінальне провадження за хуліганство. Їм загрожує до 4 років в'язниці. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    434views
  • КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ. 1977 рік. Гідропарк.
    #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    КИЇВ ІСТОРИЧНИЙ. 1977 рік. Гідропарк. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv
    452views
More Results