#історія #цікаве
Диявольське знаряддя на вашій тарілці: Еволюція виделки 🍴
Якби ви ризикнули дістати виделку за обіднім столом десь у Європі XI століття, на вас подивилися б не як на естетствуючого гурмана, а як на особу, що перебуває у небезпечній близькості до темних сил.
Довгий час цей невинний інструмент вважався зухвалим викликом самому Творцеві. Логіка була залізобетонною: Бог дав нам пальці, то навіщо замінювати їх штучними металевими кігтями? Коли візантійська принцеса Марія Аргіропуліна привезла золоту виделку до Венеції, місцеве духовенство буквально вибухнуло прокляттями. А коли вона невдовзі померла від хвороби, святий Петро Даміані без зайвих сентиментів заявив, що це божа кара за надмірну розніженість. Так, за чистоту рук тоді платили високу ціну. ⛪️
Лише в епоху Ренесансу італійці збагнули: їсти пасту руками — заняття хоч і традиційне, але вкрай неохайне. Виделка почала свій повівільний тріумфальний марш. Французький король Генріх III, намагаючись запровадити цей девайс при своєму дворі, став об’єктом жорстоких кпинів — придворні сміялися, що половина їжі з незвички падає на підлогу, не долітаючи до королівських вуст. 👑
До XVII століття виделка залишалася інструментом для обраних, який носили з собою у спеціальних футлярах, наче коштовну зброю. Англійські мандрівники, що поверталися з Італії з цим прибором, отримували прізвиська furcifer (вилкоподібний), що звучало майже як образа. Проте гігієна перемогла забобони: виявилося, що не бруднити мереживні манжети жирними пальцями — це не лише гріховно приємно, а й практично. 🎩
Цікаво, що звична нам вигнута форма з чотирма зубами з’явилася лише у XVIII столітті в Німеччині. До того виделка більше нагадувала мініатюрні вила, призначені радше для того, щоб штрикати шматки м'яса, аніж для елегантного споживання салату.
Сьогодні ж ми маємо окремі виделки для риби, десертів і навіть лобстерів, хоча більшість із нас досі з підозрою дивиться на ту саму зайву виделку з лівого краю в ресторані. 🍷
Тож наступного разу, наколюючи шматочок стейка, пам’ятайте: у ваших руках — символ кількасотлітньої боротьби між консерватизмом та чистотою, який колись міг коштувати вам репутації порядного християнина.
Диявольське знаряддя на вашій тарілці: Еволюція виделки 🍴
Якби ви ризикнули дістати виделку за обіднім столом десь у Європі XI століття, на вас подивилися б не як на естетствуючого гурмана, а як на особу, що перебуває у небезпечній близькості до темних сил.
Довгий час цей невинний інструмент вважався зухвалим викликом самому Творцеві. Логіка була залізобетонною: Бог дав нам пальці, то навіщо замінювати їх штучними металевими кігтями? Коли візантійська принцеса Марія Аргіропуліна привезла золоту виделку до Венеції, місцеве духовенство буквально вибухнуло прокляттями. А коли вона невдовзі померла від хвороби, святий Петро Даміані без зайвих сентиментів заявив, що це божа кара за надмірну розніженість. Так, за чистоту рук тоді платили високу ціну. ⛪️
Лише в епоху Ренесансу італійці збагнули: їсти пасту руками — заняття хоч і традиційне, але вкрай неохайне. Виделка почала свій повівільний тріумфальний марш. Французький король Генріх III, намагаючись запровадити цей девайс при своєму дворі, став об’єктом жорстоких кпинів — придворні сміялися, що половина їжі з незвички падає на підлогу, не долітаючи до королівських вуст. 👑
До XVII століття виделка залишалася інструментом для обраних, який носили з собою у спеціальних футлярах, наче коштовну зброю. Англійські мандрівники, що поверталися з Італії з цим прибором, отримували прізвиська furcifer (вилкоподібний), що звучало майже як образа. Проте гігієна перемогла забобони: виявилося, що не бруднити мереживні манжети жирними пальцями — це не лише гріховно приємно, а й практично. 🎩
Цікаво, що звична нам вигнута форма з чотирма зубами з’явилася лише у XVIII столітті в Німеччині. До того виделка більше нагадувала мініатюрні вила, призначені радше для того, щоб штрикати шматки м'яса, аніж для елегантного споживання салату.
Сьогодні ж ми маємо окремі виделки для риби, десертів і навіть лобстерів, хоча більшість із нас досі з підозрою дивиться на ту саму зайву виделку з лівого краю в ресторані. 🍷
Тож наступного разу, наколюючи шматочок стейка, пам’ятайте: у ваших руках — символ кількасотлітньої боротьби між консерватизмом та чистотою, який колись міг коштувати вам репутації порядного християнина.
#історія #цікаве
Диявольське знаряддя на вашій тарілці: Еволюція виделки 🍴
Якби ви ризикнули дістати виделку за обіднім столом десь у Європі XI століття, на вас подивилися б не як на естетствуючого гурмана, а як на особу, що перебуває у небезпечній близькості до темних сил.
Довгий час цей невинний інструмент вважався зухвалим викликом самому Творцеві. Логіка була залізобетонною: Бог дав нам пальці, то навіщо замінювати їх штучними металевими кігтями? Коли візантійська принцеса Марія Аргіропуліна привезла золоту виделку до Венеції, місцеве духовенство буквально вибухнуло прокляттями. А коли вона невдовзі померла від хвороби, святий Петро Даміані без зайвих сентиментів заявив, що це божа кара за надмірну розніженість. Так, за чистоту рук тоді платили високу ціну. ⛪️
Лише в епоху Ренесансу італійці збагнули: їсти пасту руками — заняття хоч і традиційне, але вкрай неохайне. Виделка почала свій повівільний тріумфальний марш. Французький король Генріх III, намагаючись запровадити цей девайс при своєму дворі, став об’єктом жорстоких кпинів — придворні сміялися, що половина їжі з незвички падає на підлогу, не долітаючи до королівських вуст. 👑
До XVII століття виделка залишалася інструментом для обраних, який носили з собою у спеціальних футлярах, наче коштовну зброю. Англійські мандрівники, що поверталися з Італії з цим прибором, отримували прізвиська furcifer (вилкоподібний), що звучало майже як образа. Проте гігієна перемогла забобони: виявилося, що не бруднити мереживні манжети жирними пальцями — це не лише гріховно приємно, а й практично. 🎩
Цікаво, що звична нам вигнута форма з чотирма зубами з’явилася лише у XVIII столітті в Німеччині. До того виделка більше нагадувала мініатюрні вила, призначені радше для того, щоб штрикати шматки м'яса, аніж для елегантного споживання салату.
Сьогодні ж ми маємо окремі виделки для риби, десертів і навіть лобстерів, хоча більшість із нас досі з підозрою дивиться на ту саму зайву виделку з лівого краю в ресторані. 🍷
Тож наступного разу, наколюючи шматочок стейка, пам’ятайте: у ваших руках — символ кількасотлітньої боротьби між консерватизмом та чистотою, який колись міг коштувати вам репутації порядного християнина.
197views