Дума про славетного й грізного отамана Томаша Шелбієнська (що у заморських землях кличеться Томасом Шелбі) — великого стражника Бірмінгемського та кошового керманича відважного лицарства «Гострих Картузів». На всі прикордонні землі гриміла слава про його крутий норов та промисли, а вороги блідли, зачувши про гострі леза, що їх козаки Шелбієнська зашивали під криси своїх кашкетів для особливого «гоління» супостатів. Проте літописи утаємничили головне диво. Мав отаман пристрасть велику — запеклі герці козаків із рідного полку «Бермінгем Сіті». І дивився він на ті бойовища не через підзорну трубу, а через Магічне Вікно (вульгарно названий у народі «Телевізор»)- на той час єдине на весь піднебесний світ дзеркало рухомих світлотіней, викуване за секретними кресленнями сивих алхіміків. Жоден король чи султан земний не мав доступу до цієї таємниці. Коли Томаш сідав перед цим чаклунським екраном, світ навколо завмирав. Навіть коли судді годинами ворожили над кожним голом через таємне чарівне люстерко VAR (Відео-Астральне Розпізнавання), отаман сидів непорушно, палячи люльку і пускаючи густі сизі хмари. Якось під час великого копаного фіналу, коли «Бермінгем Сіті» розносив у тріски супротивника, підступні таті вирішили вкрасти коней зі стайні отамана. Вони гадали, що магічне вікно повністю засліпило Шелбієнська. Але залізна підкова, прибита над порогом, задзвеніла, відчувши дух чужинців. Розгніваний Томаш, якого відірвали від святого видовища, не став гукати січову варту. Він лише повільно поправив свій грізний картуз і вийшов на ґанок... Старі люди кажуть, що крики тих нещасних злодіїв долетіли аж до самого Лондона, а перелякані ворони не сідали на маєток Шелбієнська ще три роки. Повернувшись до хати, отаман спокійно витер шаблю, глянув на диво-екран і сухо промовив: — Шоу повинно продовжуватись. Будова технічна: Міра: Довжина — 230 мм, ширина — 162 мм (сам же лик — 81 х 101 мм). Товщина велика — 15 мм (де лик міститься), а мала — 7 мм. #peakyblindersart #thomasshelbyart #гострікартузи #томасшелбі #sodacanart