Архівні кадри польоту ворожого Мі-8 у складі ескадрильї, що прямувала на Гостомель у перший день повномасштабного вторгнення. Найбільш видовищний епізод – у другій частині ролика: українські бійці з ПЗРК одночасно знищують одразу два ворожі гелікоптери з цієї ж групи. 💥 https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #постаті Іван Пулюй: Український світоч, що бачив крізь матерію та час 💡 Якщо ви колись робили рентгенівський знімок, то маєте знати: за цією технологією стоїть не лише німець Рентген, а й великий українець Іван Пулюй. Людина космічного масштабу мислення, він поєднав у собі таланти фізика-теоретика, інженера-практика, богослова та патріота. Битва за промені: Хто був першим? 🧐 Головна драма життя Пулюя — це відкриття Х-променів. Ще за 14 років до офіційного «відкриття» Рентгена, Пулюй уже сконструював вакуумну трубку, яка випромінювала невидиме світло. Він робив знімки миші, дитячої руки та інших об’єктів з неймовірною для того часу чіткістю. Чому ж весь світ знає Рентгена? Все просто: німецький колега першим подав патент і вдало «приватизував» технологію. Пулюй, дізнавшись про Нобелівську премію Рентгена, з гіркотою написав: «Що має статися — станеться, а те, що відбулося, не змінити». Проте історія поступово повертає борги, визнаючи «лампу Пулюя» досконалішою за всі тогочасні аналоги. Електрифікатор Європи та радник монархів ⚡ Пулюй не був кабінетним ученим. Він став одним із перших, хто зрозумів силу електрики. Саме він керував будівництвом першої в Європі електростанції на змінному струмі в Празі. Його авторитет був настільки високим, що йому пропонували посаду міністра освіти Австро-Угорщини, від якої він відмовився, аби мати змогу продовжувати дослідження та допомагати українській справі. Слово Боже українською ⛪ Поки в росії діяли Валуєвський та Емський укази, що забороняли українську мову, Пулюй разом із Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким робив неймовірне — перекладав Біблію. Для нього було принципово важливо, щоб українці могли звертатися до Бога своєю рідною мовою. Ця праця тривала десятиліттями, і навіть коли згорів рукопис під час пожежі, Пулюй не здався і відновив переклад. Пророк незалежності 🇺🇦 Ще задовго до розпаду імперій Пулюй писав політичні трактати, де обґрунтовував необхідність незалежної України як щита для всієї Європи від російського деспотизму. Його слова про те, що «самостійна Україна є ключем до миру в Європі», звучать сьогодні як ніколи актуально та пророчо. Іван Пулюй — це приклад того, як можна бути громадянином світу, не втрачаючи свого коріння. Він був людиною світла в обох сенсах: як фізик, що вивчав випромінювання, і як інтелектуал, що ніс просвіту своєму народу.

Порошенко задекларував понад 450 мільйонів гривень доходів від цінних паперів за півтора місяця – ЗМІ. Як пише УНІАН, після скандалів, пов’язаних із купівлею облігацій через власний фонд за донати українців, Петро Порошенко продовжує отримувати доходи з-за кордону. Згідно з його оновленою декларацією за грудень і січень, Порошенко отримав доходи саме з іноземних акцій та облігацій. Тобто лише за новорічні свята він збагатився на більш ніж 450 млн грн. Раніше повідомлялося, що під час війни Порошенко став заробляти у 30 разів більше, ніж до повномасштабного вторгнення. Лідер «Європейської солідарності», який офіційно підозрюється в держзраді за торгівлю з ОРДЛО, увійшов у трійку найбагатших олігархів України. А за кілька тижнів до запровадження персональних санкцій проти Порошенка він вивів з України понад 1 млрд грн, а ще майже 1 млрд грн подарував. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#історія #факт Остання симфонія пристрасті: Таємна муза Фредеріка Шопена 🎹 ​У залах паризьких салонів XIX століття, де панували шовк та витонченість, розгорталася драма, яку родина Фредеріка Шопена намагалася приховати протягом десятиліть. Хоча офіційна історія закарбувала поруч із композитором ім’я Жорж Санд, справжньою володаркою його найпотаємніших думок була графиня Дельфіна Потоцька. Їхній роман — це не просто світська інтрига, а глибокий інтелектуальний та емоційний зв’язок, зафіксований у листах, що змушували нащадків червоніти. ​Дельфіна була не лише вродливою аристократкою, а й талановитою співачкою. Її голос Шопен називав єдиним інструментом, здатним передати нюанси його музики. У той час як стосунки з Жорж Санд з роками перетворилися на складне співіснування, до Дельфіни він звертався з відвертістю, яка межувала з екстазом. ​Знищені зізнання Маловідомий факт: після смерті композитора його сестра Ізабелла доклала неймовірних зусиль, щоб знайти та знищити листування з Потоцькою. Рідні вважали ці листи надто пристрасними, такими, що «псують образ святого генія». Ті фрагменти, що вціліли, відкривають нам іншого Шопена — не кволого романтика, а чоловіка, здатного на нищівну пристрасть та гостру інтелектуальну іронію. 🖋️ ​Прощальний акорд Найбільш прониклива деталь цієї приватної історії сталася у жовтні 1849 року. Шопен помирав у своїй квартирі на Вандомській площі. Його дихання ставало дедалі важчим, а свідомість згасала. Коли його запитали, чого він бажає, Фредерік прошепотів ім’я Дельфіни. 🕯️ ​Графиня приїхала негайно. За спогадами очевидців, вона підійшла до фортепіано, що стояло в сусідній кімнаті, і почала співати. Це була молитва без слів, остання соната, яку він почув. Під звуки її голосу, який він обожнював понад усе, великий композитор відійшов у вічність. ​Ця історія вчить нас, що за кожною геніальною нотою стоїть живий нерв, а за кожним публічним образом — таємна опора, про яку світ іноді дізнається лише через замкові шпарини знищених архівів. ✨

#історія #події Антарктида: Як крижаний континент став об’єктом імперських амбіцій та географічних сенсацій. 28 січня 1820 року світ дізнався, що на самому півдні планети замість міфічної «невідомої південної землі» (Terra Australis Incognita) існує справжня, хоч і вкрита кригою, реальність. Експедиція під керівництвом Тадеуша Беллінсгаузена та Михайла Лазарєва на шлюпах «Восток» та «Мирний» вперше підійшла до шельфового льодовика, який ми сьогодні знаємо як землю Королеви Мод. ❄️🛳️ Тадеуш Беллінсгаузен: Герой, якого москва «русифікувала» Цікавий факт: керівник експедиції Фабіан Готтліб Тадеус фон Беллінсгаузен був балтійським німцем за походженням. Але в радянських (і теперішніх російських) підручниках його вперто називають «русским мореплавателем». Це класична тактика імперії — апропріювати таланти і здобутки інших народів під один триколор. Проте факт залишається фактом: саме його наполегливість дозволила пробитися крізь щільні льоди там, де легендарний Джеймс Кук раніше склав зброю, заявивши, що далі на південь пройти неможливо. 🧭🧤 Хто був першим? Спір довжиною у століття Історія відкриття Антарктиди — це справжній детектив. Буквально через кілька днів після експедиції Беллінсгаузена, береги континенту побачив британець Едвард Брансфілд, а ще через кілька місяців — американець Натаніель Палмер. Оскільки в ті часи не було GPS та супутникового зв’язку, кожна держава почала «тягнути ковдру на себе», стверджуючи, що саме їхні капітани були першовідкривачами. Сучасні вчені схиляються до того, що саме експедиція на «Востоку» та «Мирному» була першою, хто задокументував материкову кригу, хоча самі моряки тоді до кінця не усвідомлювали, що перед ними — цілий континент, а не просто гігантське льодове поле. 🧊📜 Антарктида і Україна: несподіваний зв'язок Хоча 1820 рік здається далеким від українських реалій, варто пам’ятати, що Україна сьогодні є однією з небагатьох держав, які мають свою антарктичну станцію — «Академік Вернадський». Коли в 90-х роках росія, оголосивши себе «єдиною спадкоємицею» СРСР, підступно відмовилася передати Україні хоча б одну з радянських станцій в Антарктиці, нам допомогли британці. Сьогодні українські науковці продовжують справу тих перших відчайдухів, досліджуючи клімат на континенті, який колись вважали просто краєм світу. 🐧🇺🇦 Крижана пустеля, що тримає світ у балансі Відкриття 1820 року змінило мапу світу назавжди. Антарктида виявилася не просто «холодильником» планети, а гігантським архівом історії Землі, закованим у кригу товщиною в кілометри. Це єдиний континент, де заборонена будь-яка військова діяльність і де наука стоїть вище за політичні чвари (принаймні, так задумувалося в Договорі про Антарктику). 🗺️🔬

Архіви не брешуть. Розстріл колишнього прем'єр-міністра нацистської Угорщини, 1946 рік. Хотілося б запитати, що з цього приводу думає Віктор Орбан, прохуйловський прем'єр Угорщини. Публікує Bad history. https://t.me/Ukraineaboveallelse

#сторія #події Смерть королеви Вікторії: Кінець епохи. 22 січня 1901 року в Осборн-гаусі на острові Вайт обірвалося життя жінки, чиє ім'я стало синонімом цілого століття. Королева Вікторія пішла з життя у віці 81 року, залишивши по собі Британську імперію на піку її могутності та світ, який уже не знав, як жити без її суворого погляду. 👑🇬🇧 Бабуся Європи та архітекторка глобального хаосу Вікторія правила 63 роки, сім місяців і два дні — термін, за який Британія встигла пересісти з поштових карет на потяги та автомобілі, а також колонізувати добру чверть планети. Її називали «бабусею Європи», і це не було перебільшенням: вона майстерно розставила своїх дев'ятьох дітей та численних онуків на всі значущі престоли континенту. Щоправда, сімейна терапія не спрацювала: вже за 13 років після її смерті ці самі онуки — британський король Георг V, німецький кайзер Вільгельм II та російський микола II — влаштують Першу світову війну, остаточно поховавши вікторіанський спокій. 🌍💥 Траур як стиль життя Після смерті свого чоловіка, принца Альберта, у 1861 році, Вікторія занурила себе і двір у стан хронічної жалоби, який тривав 40 років. Вона зробила чорний колір головним трендом епохи, а моралізаторство — національним видом спорту. Вікторіанська етика вимагала бездоганного фасаду: поки в лондонських салонах обговорювали доброчесність, у нетрях того ж Лондона розквітали дитяча праця та опіумні кубла. Ця дивовижна здатність ігнорувати незручну реальність і стала головним символом її правління. 🖤 Білий похорон для «чорної королеви» Всупереч очікуванням, Вікторія залишила чіткі інструкції щодо свого похорону: він мав бути військовим (як доньки офіцера) і... білим. Жодних традиційних чорних драпірувань. Лондон був прикрашений біло-пурпуровими стягами. Її труну несли на руках, а за нею йшла процесія монархів, чиї титули невдовзі стануть лише історичними анекдотами. 🕯️⚪ Об’єктивний підсумок Вікторія не була великим політичним мислителем чи реформаторкою. Її головна заслуга полягала в тому, що вона стала ідеальним символом стабільності в епоху шалених змін. Вона дала британцям відчуття вічності, яке, втім, виявилося ілюзією. З її смертю Британія почала повільно втрачати статус «володарки морів», поступаючись місцем молодим і значно агресивнішим хижакам. 📉🦢

1937 рік: «Українці починають уникати української мови і навіть віддають своїх дітей до російської школи… В установах скрізь фігурує мова російська, бо начальство українською не розуміє й не бажає розуміти. Селян, які потрапляють до армії, перенавчають по-російськи. На людей, що розмовляють українською мовою, зизом дивляться, звуть їх петлюрівцями й націоналістами, дають приписи спецчастині поцікавитися такими типами». Одна українка-вчителька на питання, чому вона віддала дочку до російської школи, відповіла: «Взагалі Україна й українська мова - це зараз дуже проблематично. Ви ж бачите, як починаються гоніння на українців. А я не хочу калічити дитину. Досить уже, що на нас усі тикають пальцями» …До чого тепер доходить страх виявити свою українську національність, просто до смішного. Лікар Кудрицька (родичка лікаря Кудрицького по процесу СВУ) розповідає, що в них у сімʼї спалили майже всі українські книжки, заборонили дітям розмовляти українською мовою, а багато хто із знайомих хочуть перевести дітей до російської школи, щоб хоч якось життя зберегти» (З оперативної інформації НКВС УРСР про українську інтелігенцію, підслухані і записані розмови. Балакали Пікуль, Бойко Ніна, Терниченко, Дробот, Лисенко Остап, Матушевські та інші) Згодом нащадки цих заляканих людей скажуть: «А у нас дома всєгда на русском говорілі, мнє так прівичнєй». Взагалі я випадково натрапила на книгу Василя Даниленка «Ізидора, рідна сестра Лесі Українки: від сталінських таблоів до еміграції». Вона складається з біографії Ізидори Косач-Борисової, її власних мемуарів та оперативної інформації НКВС. У спогадах Ізидора розповідає про свій арешт і задушливу атмосферу, яка йому передувала: постійне відчуття загрози увʼязнення, яке пригнічує і виснажує. Нервова напруга сягала межі, коли арешти здебільшого проводились по ночах і втомлені люди замість спати, слухали, за ким прийшли на цей раз. «У 1937 р. в Україні було стільки арештів, що авта з НКВД по цілих ночах снували по всіх вулицях і возили арештованих». Хапали усіх підряд, люди зникали масово, міста і села охопила паніка. В архівах НКВС згадується безіменний художник, який сказав на якійсь із зустрічей: «Втомився дивитись, втомився розуміти, втомився думати. Боюся людей, боюся всього, власної тіні боюся. Сиджу вдома, варю манну кашу, і це називається в Союзі творчість. Всі задихаються, бо нема чим дихати». От що відбувається, коли приходить Москва і починає царювати. Ізидора змальовує жихливу картину існування підсоветської людини в першу чергу для іноземців, які відвідуючи радянський союз не розуміють реалій того життя за совєтів, дивуються, що з ними ніхто не хоче говорити. «Чужинці, навіть ті, що вміють бачити не тільки те, що їм там показують, все ж таки не можуть цілком зрозуміти й відчути, як живе й почувається підсоветська людина. Кожен чужинець із будь-якої більшої країни завжди свідомий того, що людські й громадянські права йому особисто застережені його державою, і йому важко зрозуміти почування безправної підсоветської людини, що повсякчас перебуває (роками!) під загрозою всякого насильства. В совєтському «раю» кожен знає, що він безправна істота, там ніхто ніколи не буває певен, що його безвинно не арештують. Навпаки, кожен знає, що його ні за що, ні про що можуть посадити у вʼязницю, катувати, навіть замучити на смерть, а що вже напевне - зруйнувати його родину, переслідувати членів його родини і т. д., і ніхто його не рятуватиме від того. На кожному кроці люди там відчувають приниження їх людської гідності. Бути обʼєктом переслідування, приниження людської гідності у важливих моментах, як і в дрібницях - це там така звичайна річ, як сон чи повітря». Дуже раджу до прочитання, правда, в магазинах її вже не знайти, але є начитана книга на ютюбі. #історіяліхтармайбутнього

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОГО БОКСУ 📷 Архів. 2009 рік 🥊 Чемпіонат світу в Мілані На цьому чемпіонаті збірна України посіла 5-те загальнокомандне місце, виборовши три медалі — 🥇🥈🥉 🥉 Олександр Усик став бронзовим призером, поступившись у півфіналі росіянину Єгору Мєхонцеву у ваговій категорії до 91 кг. Саме ця поразка стала останньою для Олександра Усика в олімпійському і професійному боксі на сьогоднішній день💪🏼🔥 🥈 Роман Капітоненко здобув срібну медаль у надважкій вазі, поступившись у фіналі досвідченому італійцю Роберто Каммарелле. 🥇 Василь Ломаченко став чемпіоном світу, у фінальному поєдинку з розгромним рахунком переміг росіянина Сергія Водоп’янова у ваговій категорії до 57 кг. Також у складі збірної України на цьому чемпіонаті світу боксували: Денис Шкарубо, Артем Далакян, Георгій Чигаєв, Дмитро Буленков, Олександр Ключко, Тарас Шелестюк, Сергій Дерев’янченко, Олександр Гвоздик Джерело - Ukrainian Boxing School 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #World_box @brovarysport #boxing #boxers #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovary_boxing #Brovarysport

#історія #факт Листи до невидимої музи: Таємний роман Ганса Крістіана Андерсена та «шведського солов’я» У 1843 році Ганс Крістіан Андерсен, вже відомий казкар, вперше почув голос, який назавжди розбив його серце. На сцені виблискувала Дженні Лінд — «шведський соловей», оперна діва з голосом ангела та душею, що, як здавалося Андерсену, була такою ж чистою, як його власні мрії. Він був зачарований. Ця зустріч поклала початок одному з найдраматичніших і, водночас, найнещасливіших романів в історії літератури — роману без відповіді. 💔 Андерсен, чоловік сором’язливий, незграбний і наділений дитячою вразливістю, одразу ж закохався. Він писав їй щоденно, але це були не типові любовні листи, а скоріше ліричні монологи, сповнені обожнювання та самотності. Він супроводжував її в гастролях, як тінь, мріючи про близькість, яка ніколи не наставала. Для Дженні Лінд він був другом, братом, можливо, кумедним диваком, але не чоловіком її мрії. Вона цінувала його талант, але її серце залишилося неприступним. 🎶 Відмова Дженні була м’якою, але безповоротною. Вона називала його «братом» і «дорогим другом», але ніколи не відповідала на його почуття взаємністю. Їхній «роман» відбувався переважно у свідомості Андерсена, перетворюючись на джерело як невимовного болю, так і творчого натхнення. Саме після зустрічі з Лінд, коли казкар пережив гіркоту нерозділеного кохання, з-під його пера вийшли «Снігова королева», «Соловей» та «Русалонька». Їхні героїні — сильні, прекрасні жінки, які віддають все заради любові, але залишаються незрозумілими та самотніми, — стали відображенням самої Дженні та страждань Андерсена. 📝 Казкар так ніколи й не одружився, зберігши в душі ідеал своєї «невидимої музи». Листи до Дженні Лінд, що зберігалися в його архіві, були свідченням глибокої, хоча й безмовної, пристрасті. Його приватний біль перетворився на вічні казки, де світло і темрява, любов і самотність переплітаються, створюючи магію, що досі торкається мільйонів сердець. Ганс Крістіан Андерсен довів, що найсильніші історії народжуються не тільки з радості, а й з розбитого серця. 💔