Українська збірна з парафехтування на кріслах колісних - у трійці найкращих за підсумками етапу Кубка світу в Угорщині

Чемпіоном в особистих змаганнях у шаблі (категорія А) став Андрій Демчук.

Також золото виборола чоловіча команда у шпазі у складі: Едуард Куденко, Артем Манько, Олег Науменко, Олексій Закусилов.

У шаблі другими у команді стали Андрій Демчук, Володимир Лавріненко, Дмитро Серьоженко, Артем Манько.

Срібну нагороду здобула в індивідуальній першості здобула Надія Дьолог (шабля, категорія B).

Бронзовими призерами стали: Наталія Морквич (шабля і рапіра, категорія А), Олег Науменко (рапіра, категорія B), Дмитро Серьоженко (шабля, категорія B).
⚡️ У медальному заліку українська збірна посіла 3 позицію 3 8 нагородами (2+2+4).
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт

Українські парафехтувальники здобули 8 медалей (2 , 2 , 4 ) на Кубку світу Zsolt Kaposvari Memorial у Будапешті .

Команда України посіла третє місце у медальному заліку серед збірних з понад 20 країн.

Наші переможці та призери:
«Золото»: Андрій Демчук (шабля, категорія А); Олег Науменко, Олексій Закусилов, Едуард Куденко, Артем Манько (шпага, команда).
«Срібло»: Надія Дьолог (шабля, категорія B), Андрій Демчук, Володимир Лавріненко, Дмитро Серьоженко, Артем Манько (шабля, команда).
«Бронза»: Олег Науменко (рапіра, категорія B); Наталія Морквич (шабля і рапіра, категорія А); Дмитро Серьоженко (шабля, категорія B).

Вітаємо і пишаємося!
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт

Право на останній бій

Море того ранку було тихе, як стара рана, що вже не болить, але ніколи не зникає.
На березі сидів чоловік із сивою бородою і дивився на обрій, де темніли щогли кораблів.
Колись він стояв на одній із тих палуб.
Його звали Джео.
Колись — гроза морів, перший у абордажі, той, хто стрибав на чужу палубу раніше за всіх.
Коли гармати ревли, він ішов уперед.
Коли свистіли кулі — сміявся.
Коли інші ховалися за бочками, Джео вже був там, де починалася бійка.
На його тілі не було місця без шраму.
Шрам від турецької шаблі.
Шрам від мушкетної кулі.
І старий, глибокий, під ребрами — подарунок від корсарського ножа.
Він віддав морю молодість.
А море, як відомо, ніколи нічого не повертає.
З роками рука почала тремтіти.
Ліва нога після поранення погано слухалась.
Під час штормів Джео вже не міг стояти на реї, як колись.
І тоді на кораблі раптом з'явилися інші слова.
— Старий став.
— Повільний.
— Тягар для команди.
А потім хтось прошепотів ще гірше.
— Та він боягуз.
— У останньому бою нібито сховався.
Боягуз.
Слово гірше за кулю.
Джео мовчки зійшов на берег.
Без бійки.
Без крику.
Лише один раз озирнувся на корабель, на якому прожив пів життя.
І пішов.

Минав час.
Пірати швидко забувають тих, хто більше не може тримати шаблю.
Але правда має дивну властивість — вона довго мовчить, а потім раптом встає з-за столу і каже своє слово.
Одного вечора Джео почув у таверні знайоме ім'я.
Його ім'я.
— Старий Джео? — сміявся хтось. — Та він у бою під бочку заліз!
І тоді він зрозумів.
Це була не випадкова брехня.
Його просто прибрали.
Щоб не ділити здобич.
Щоб звільнити місце для молодих.
Джео допив ром.
Поставив кухоль на стіл.
І тихо сказав:
— Брехня теж має ціну.

Через кілька днів у порт зайшов старий, але міцний бриг.
На його борту стояло лише кілька людей.
І серед них — Джео.
Він знайшов тих, хто ще пам’ятав його не за чутками, а за боями.
Старих моряків.
Тих, кого теж колись списали.
Корабель був невеликий.
Команда — маленька.
Але гнів — великий.
Коли вранці біля горизонту з’явився колишній корабель Джео, вітер саме наповнював вітрила.
— Ти впевнений? — спитав один із товаришів.
— Вони ж удвічі більші.
Джео повільно витягнув стару шаблю.
Лезо було затерте боями.
— Я не прийшов перемагати, — сказав він.
— Я прийшов забрати своє.
— Що саме?
Джео усміхнувся.
— Право на останній бій.
Коли кораблі зійшлися, молоді пірати на палубі того судна спершу лише сміялися.
Поки не впізнали його.
— Джео?!
Сивий пірат зробив крок уперед.
Рука тремтіла.
Нога боліла.
Але очі були ті самі.
— Казали, я боягуз, — сказав він голосно. — То дивіться тепер уважно.
І він першим перестрибнув на чужу палубу.
Як колись.

Бій був короткий.
Старі моряки билися мовчки, без крику.
Наче люди, яким уже нічого втрачати.
Джео зійшовся з капітаном — тим самим, хто колись пустив про нього брехню.
Шаблі зустрілись.
Іскри сипнулися на дошки.
— Ти мав тихо згнити на березі, старий, — прошипів капітан.
Джео важко дихав.
— Можливо.
Він зробив останній ривок.
Шабля блиснула.
Капітан упав.

Коли все скінчилося, Джео стояв на палубі, спершись на шаблю.
Вітер гойдав щогли.
Море було таке саме тихе, як і вранці.
Один із моряків підійшов до нього.
— Ну що, капітане… тепер ти знову з нами?
Джео довго дивився на горизонт.
Потім повільно похитав головою.
— Ні.
— Чому?
Старий пірат усміхнувся.
— Бо я вже зробив головне.
— Що саме?
Джео підняв шаблю і витер її об рукав.
— Довів, що не кожного старого моряка можна списати.
Він подивився на хвилі.
— І що кожен має право…
Вітер підхопив його слова.
— …на свій останній бій.

#історія #постаті
Василь Сімович: Людина, яка навчила українців розмовляти за правилами (і не тільки).
Коли ми говоримо про «будівничих нації», зазвичай уявляємо гетьманів із шаблями або поетів із трагічними очима. Проте справжня незалежність починається з коми, правильно вжитого відмінка та усвідомлення того, що твоя мова — це не «діалект околиці», а виточена інтелектуальна зброя. 11 березня 1880 року народився Василь Сімович — людина, чиє життя було присвячене саме цій делікатній місії.

Буковина, Прага та «Граматика» на руїнах імперій
Сімович не просто вивчав мову — він її систематизував у часи, коли світ тріщав по швах. Його «Граматика української мови», видана у 1918 році, стала справжнім бестселером. Уявіть: навколо вирує Перша світова, розпадаються імперії, а Сімович спокійно пояснює, як правильно вживати кличний відмінок. Пріоритети здорової людини, чи не так?

Його діяльність була справжнім мостом між Галичиною, Буковиною та Наддніпрянщиною. Він розумів: якщо ми не випрацюємо єдиний стандарт, нас розтягнуть по фонетичних квартирах. Василь Сімович став одним із тих, хто заклав фундамент сучасної літературної мови, відсікаючи зайві нашарування, якими так щедро намагалася «обдарувати» нас сусідня росія. 🇷🇺

Не лише філологія, а й культурний менеджмент
Якби у 1920-х існував LinkedIn, профіль Сімовича виглядав би приголомшливо:
* Голова товариства «Просвіта»: займався масовою освітою, коли це ще не було мейнстримом.
* Професор у Празі: викладав в Українському високому педагогічному інституті, готуючи кадри для майбутньої держави.
* Редактор наукових видань: тримав інтелектуальний рівень української еміграції на європейській висоті.
* Упорядник «Кобзаря»: зробив шедевр Шевченка доступним і текстологічно вивіреним для нових поколінь.

Скептицизм як чеснота

Сімович був відомий своєю прискіпливістю. Він не терпів дилетантства та «шароварщини» в науці. Його праці — це не просто перелік правил, а глибоке філософське осмислення того, як слово формує реальність. Він критикував спроби москви уніфікувати українську мову під імперські лекала, за що, звісно, не був там у фаворі. Але хіба справжній інтелектуал може прагнути схвалення від деспотії?

Чому це важливо сьогодні?

Сьогодні, коли ми знову відвойовуємо свій мовний простір, постать Сімовича нагадує: мова — це не лише засіб комунікації, це кордон. І цей кордон має бути чітким, аргументованим і захищеним фаховими знаннями.
Василь Сімович довів, що філолог може бути таким же воїном, як і солдат у траншеї. Тільки його зброя — словник, а поле битви — свідомість нації.

ЦІНУЙМО МОВУ

Цінуймо мову, рідну бережім,
Не дозволяймо з неї ми знущатись,
І правнукам про неї розкажім,
Навчімось калиновою пишатись.

Цінуймо мову, незбагненний скарб,
Це скарб, який дарований Всевишнім,
В нім розмаїття всіх відтінків фарб,
Найкраща квітка у букеті пишнім.

Цінуймо мову, мову-оберіг,
Це дуже сильна і потужна зброя,
Із нею в незалежність шлях проліг,
У нас із нею віра й правда сво́я.

Цінуймо мову, зброю з-поміж зброй,
Вона, мов шабля, що свистить в повітрі,
Поліг за неї не один герой,
Вона колюча на своє́му вістрі.

Цінуймо мову, не ганьбім її,
Бо наша мова дійсно солов’їна,
І нею нам співають солов’ї,
Без неї не жила́ би Україна.

Цінуймо мову, нашу складову́ –
Без неї нашій нації не бути,
Цінуймо нашу мовоньку живу
І їй не даймо вічним сном заснути.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006434

Національна паралімпійська збірна України з фехтування на візках — третя на Кубку світу, що відбувся в італійському місті Піза

Наші спортсмени здобули 7 медалей (2 , 1 , 4 ):
«Золото»: Андрій Демчук (чоловіча шабля, категорія А); Євгенія Бреус, Марія Іванчик, Олена Федота-Ісаєва, Тетяна Позняк (жіноча командна шпага).
«Срібло»: Андрій Демчук, Олексій Закусилов, Олег Науменко, Дмитро Серьоженко (чоловіча командна рапіра).
«Бронза»: Наталія Морквич (жіноча рапіра, категорія А та жіноча шабля категорія А); Олена Федота-Ісаєва (жіноча шабля, категорія В); Олег Науменко (чоловіча шпага, категорія В).

Вітаємо і пишаємося!
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт

⚡️На юніорському чемпіонаті Європи у Тбілісі розпочалися командні змагання шпажистів. 

Українська команда  у складі двох  Максимів - Гули та Микитенка,  а також Арсенія Карапиша та Дениса Лаврентьєва виграла стартовий поєдинок і вийшла в 1/8.

1/16
Україна - Вірменія – 45:37

Результати: https://www.fencingtimelive.com/tableaus/scores/B9C2388BBA9A4B7D8DB13...

🖥Трансляція: https://www.youtube.com/@FIEvideo

#фехтування #esgrima #escrime #scherma #uafencing #фехтуванняюніори #фехтуваннякадети #шпага #шабля

⚡️Українська рапіристка Варвара Волкова виходить в 1/8 особистих змагань на кадетському чемпіонаті Європи у Тбілісі

1/16
Варвара Волкова - Хелен Су – 15:6

На жаль, наш останній представник в особистій першості серед шпажистів Григорій Краснюк програв свій бій за вхід у вісімку першому номеру посіву.

1/8
Хіроакі Тото - Григорій Краснюк – 15:6

Результати:
https://www.fencingtimelive.com/tableaus/scores/00941D72772E41B48A5E7...

🖥Трансляція: https://www.youtube.com/watch?v=aLz6ICWsgXA

#фехтування #esgrima #escrime #scherma #uafencing #фехтуванняюніори #фехтуваннякадети #шпага #шабля

⚡️22-25 січня відбудеться Кубок світу з фехтування на шаблях. Змагатися будуть, як жінки, так і чоловіки, а прийматиме турнір виставковий комплекс Salt Palace Convention Center у Солт-Лейк-Сіті (США).

Україну на цих змаганнях представлятимуть 5 спортсменок та 5 спортсменів

РОЗКЛАД ЗМАГАНЬ
22 січня, четвер (жінки, особисті)
19:00 - груповий тур. попередній тур прямого вибування до Т64
23 січня, п'ятниця (чоловіки, особисті)
19:00 - груповий тур, попередній тур прямого вибування до Т64
24 січня, субота (особисті)
18:00 - жінки, тур прямого вибування Т64
19:30 - чоловіки, тур прямого вибування Т64
25 січня, неділя (командні)
19:30 - жінки, тур прямого вибування Т32
20:00 - чоловіки, тур прямого вибування Т32
*за київським часом

Результати-онлайн: https://www.fencingtimelive.com/tournaments/eventSchedule/54B63769F5D...

🖥Трансляція: https://fencingtv.com/competitions/salt-lake-city-world-cup-2026

Вболіваємо та бажаємо успіху!

#фехтування #esgrima #escrime #scherma #збірнаукраїни #uafencing #шабля #FIEWorldCup

#ukrainian_music #українська_музика
#що_послухати #для_настрою
ШаБлЯ - Апельсини в чоколЯді (2025)
https://youtu.be/CytZ1U2xrNo