#дати
📜 Останній Кошовий: Пам'ять про Петра Калнишевського

Сьогодні згадуємо видатну та трагічну постать в історії України – Петра Івановича Калнишевського, останнього кошового отамана Запорізької Січі. Саме 31 жовтня 1803 року він відійшов у вічність на засланні в Соловецькому монастирі, доживши до неймовірного на той час віку – 112 років (за найбільш поширеною версією).
🌟 Шлях Вольності
Калнишевський керував Січчю у складний період 1762–1775 років з перервами. Це був час активної колонізації південних земель, воєн з Османською імперією та зміцнення влади Російської імперії. Петро Калнишевський був не лише військовим лідером, а й талановитим адміністратором та дипломатом. За його кошу Запоріжжя переживало економічний підйом: козаки активно розвивали землеробство, скотарство, торгівлю, а сам отаман щедро фінансував будівництво церков і шкіл, зокрема славнозвісний Межигірський монастир 🕌. Він активно відстоював козацькі права та землі, постійно ведучи переговори з імперською адміністрацією.
⛓️ Трагедія Заслання
На жаль, його патріотизм і незалежність стали причиною трагедії. У червні 1775 року за наказом імператриці Катерини II Запорізька Січ була підступно ліквідована, а Калнишевський 77-річним був заарештований і без суду засланий до Соловецького монастиря на Білому морі.
Його утримували в жахливих умовах, у кам'яному казематі завдовжки трохи більше двох метрів, без права листування та спілкування. У цій "кам'яній могилі" він провів 25 років. Лише у 1801 році, за амністією імператора Олександра I, йому було запропоновано волю, проте старий, сліпий та немічний отаман вирішив залишитися в монастирі, де й помер за два роки.
🕊️ Пам'ять і Канонізація
Петро Калнишевський став символом незламності духу та жертовності в боротьбі за українську волю. У 2008 році Українська православна церква Київського патріархату, а пізніше, у 2015 році і Православна церква України, канонізувала його як праведного Петра Багатостраждального (Калнишевського). Його пам'ять вшановують як великомученика та покровителя українського козацтва.

Одночасно йому визначили альтернативу у вигляді застави в розмірі 12,11 млн грн. У разі внесення застави на Горбатюка покладуть наступні обов'язки: прибувати за першою вимогою; повідомляти про зміну свого місця проживання та/або роботи; не відлучатися з міста Львова без дозволу; утримуватися від спілкування з низкою осіб; здати на зберігання закордонні паспорти та носити електронний браслет.

Також, як повідомили у пресслужбі ВАКС, суд заарештував ще одного підозрюваного у справі. За інформацією «Слово і діло», йдеться про власника львівської компанії «Екс Ім Україна» Юрія Воляна. Альтернативою йому визначили 15,14 млн грн застави.

День відлюдника
29 жовтня проводиться День відлюдника (Hermit Day), який був запроваджений в США.

Історія заснування події
Точної інформації про засновника цього свята нема, як і даних про причину обрання саме цієї дати. Багато хто вважає, що 29 жовтня є річницею святого Колмана Дуаха – великого аскета та відлюдника, який вважається одним із найбільш значущих та шанованих святих Ірландії.


Хто такі відлюдники?
Відлюдники уникають спілкування з людьми, живуть незалежно і без соціальної взаємодії, не користуються благами цивілізації, обирають для життя ізольовані місця.

Як відзначають День відлюдника?
Цей день для деяких – гарна нагода усамітнитись та потішити відлюдника в собі. Якою б соціальною істотою не була людина, кожному потрібно відпочивати від повсякденної метушні. Тому найкращій спосіб відзначити День відлюдника – вимкнути телефон та усамітнитися в тихому місці, ізольованому від світу. Зовсім не потрібно покидати цивілізацію назавжди. Часто для відпочинку достатньо лише одного дня.

Threads запустив «примарні дописи», які автоматично зникають через 24 години після публікації. Мета функції — заохотити понад 400 млн користувачів до більш невимушеного обміну думками та спілкування. Відповіді на ці дописи не відображаються у стрічці. https://channeltech.space/social/threads-adds-ghost-posts/

День гарбуза
Щорічно 26 жовтня у США відзначається День гарбуза (Pumpkin Day). Але свято з кожним роком поширюється світом, набуваючи всесвітнього статусу, бо прихильників цього смачного помаранчевого плоду багато і в інших країнах. Це день, присвячений вшануванню одного з найулюбленіших і найуніверсальніших плодів на землі – гарбуза. За його поживні властивості та багате культурне значення, гарбуз займає особливе місце в багатьох серцях і традиціях.

Гарбузи належать до родини гарбузових, до якої входять огірки, дині, кавуни, дині, канталупа та цукіні. Всупереч поширеній думці, гарбузи – це фрукти, а не овочі. Родом з Центральної Америки та Мексики, гарбузи вирощують у Північній Америці вже понад 5 000 років.

Термін “гарбуз” еволюціонував з часом. У 1500-х роках французький дослідник Жак Картьє, досліджуючи регіон Святого Лаврентія в Північній Америці, назвав їх “gros melons”, що пізніше було перекладено англійською як “pompions”, а згодом стало “pumpkin”.

День гарбуза в історії
Не дивно, що це свято зародилося саме у США, бо гарбуз є одним з символів американської нації. Ця традиція бере свій початок з тих далеких днів, коли перші пілігрими оселилися на континенті. Основною проблемою для них стала нестача їжі, яку вони змогли вирішити за допомогою вирощування гарбузів. З розвитком промисловості велика частина людей переселилася в міста, де гарбуз перестав посідати важливе місце в раціоні. Але повага до цього плоду збереглася у вигляді прикраси будинків на свято Усіх святих. Поживний та смачний гарбуз ще ж такий гарний декор!

День гарбуза в Україні
30 жовтня згадують у багатьох інформаційних ресурсах як День гарбуза в Україні. Це неофіційне свято, однак, вже давно стало традиційним у дошкільних навчальних закладах та у школі. День гарбуза – став доброю осінньою традицією.

Олександр Курочкін (український етнограф) вважає, що День гарбуза варто повʼязати з Днем святого Андрія Первозванного, який припадає саме на 30 листопада. На Поділлі існувала традиція у День святого Андрія вирізати маски з гарбуза та підсвічувати їх свічками. Нагадує Хелловін?

Деякі церковні громади та їх лідери пропонують відзначати День гарбуза для українських дітей як альтернативу Хелловіну, важливим атрибутом якого є гарбуз. Хелловін приваблює дітей – це веселе і красиве свято, з добрими і веселими розвагами, але вороже сприймається православною релігійною спільнотою. Свят багато не буває, особливо, для дітей! День гарбуза чи Хелловін – немає значення, що буде нагодою для позитивних емоцій, радості спілкування та добрих сімейних чи колективних традицій.

Мета створення події
Метою цього дня є поширення інформації про цілющі якості та цінність гарбуза для організму людини.

Значення гарбузів
Гарбузи відіграють важливу роль у різних культурних та кулінарних традиціях:

Поживна сила.
Гарбузи відомі своєю користю для здоров’я. Вони багаті на бета-каротин, антиоксидант, який організм перетворює на вітамін А. Крім того, вони багаті на клітковину, калій і вітамін С. Калій, що міститься в гарбузах, може позитивно впливати на кров’яний тиск, а високий вміст клітковини пов’язаний з різними перевагами для здоров’я, включаючи зниження ризику інсульту та захист від втрати м’язової маси.
Кулінарна насолода. Гарбузи неймовірно універсальні на кухні. Їх можна запікати, варити, готувати на пару, робити пюре і навіть смажити. Будь то у вигляді пирогів, хліба, супів або смаженого насіння, гарбузи пропонують цілий ряд смачних варіантів.
Культурне значення. Гарбузи є синонімом осені і невід’ємною частиною таких свят, як Хелловін та День Подяки. Вирізання ліхтариків є популярною традицією на Хелловін, а сам термін “ліхтар” вперше з’явився у 1837 році. Крім того, гарбузовий пиріг є основним десертом на День Подяки.
В українській культурі особливе ставлення до гарбуза можемо побачити у пісні “Ходить гарбуз по городу”, що зображує гарбуза як голову плодово-овочевої родини. Символічне значення гарбуза під час сватання, що означає відмову дівчини, також є свідченням особливого статусу гарбуза в українських традиціях. Голова городини – гарбуз, достигає саме восени, у період сватань та весіль. Його авторитет незаперечний та вагомий, як і рішення про долю дівчини. Популярні вирази «піднести гарбуза», “гляди щоб вам гарбуза не піднесли” звучать і у сучасному світі, але часто вже в інших ситуаціях.

Святкування Дня гарбуза
26 жовтня американські фермери влаштовують на гарбузових полях Pumpkin Patch. Вони гарно розташовують величезні гарбузи, пропонують спробувати традиційні та незвичайні страви з них, розповідають кумедні випадки та дають можливість ознайомитися з сільським побутом.

Спробуйте новий рецепт. Завдяки своїй універсальності, з гарбуза завжди можна приготувати нову страву, яку варто спробувати. Гострий гарбузовий суп, гарбузовий смузі: гарбузовий пирічг чи печиво, або печений гарбуз з корицею – кулінарні можливості безмежні.
Гарбузова фотосесія. Це вже популярна традиція. Можна зробити власну гарбузову композицію чи скористатись гарбузовими локаціями, що щедро облаштовують в цей осінній час ресторани, кавʼярні, фотостудії. Як є можливість зробіть це прямо на городі, де ви виростили свої гарбузи.
Вирізання гарбуза. Візьміть участь у традиційній жовтневій розвазі – вирізанні гарбуза. Виберіть дизайн, чи то моторошне обличчя, чи креативний візерунок, і починайте вирізати!
Поміркуйте про довгу історію гарбуза, від його вирощування тисячі років тому до його значення в сучасній кулінарії, традиційній кухні, традиціях та святкуваннях.

Всесвітнє виття в місячну ніч
Всесвітнє виття в місячну ніч (Worldwide Howl at the Moon Night) – це щорічна подія, яка запрошує людей з усіх куточків світу відкрити в собі дику природу і вити на Місяць. Ця особлива подія, що відзначається щороку 26 жовтня, слугує мостом між людьми та природою, сприяючи глибшому зв’язку та вдячності за дику природу. Окрім власне виття, ця подія має важливе культурне, освітнє та природоохоронне значення.

Походження та значення Всесвітнього виття в місячну ніч
Концепція Всесвітнього виття в місячну ніч була задумана Джонні ДеПальма в 2009 році. Спочатку цей день називався “Всесвітній день виття на Місяць” і був присвячений вшануванню тварин, зокрема вовків, які традиційно зображувалися в мистецтві та літературі як такі, що виють на Місяць. Ця подія символізує багату історію та міфологію, пов’язану з вовками, істотами, яких шанували і яких боялися протягом всієї історії. Вовки, яких часто неправильно розуміють і спотворюють, насправді є високоінтелектуальними істотами, які відіграють вирішальну роль у підтримці екологічної рівноваги.


Святкування та просвітництво
Ця ніч – це не просто виття, це маяк обізнаності та підтримки збереження вовків. Учасники заохочуються дізнаватися більше про вовків, підтримувати такі організації, як “Вовчий притулок”, та поширювати інформацію про важливість вовків у нашій екосистемі. Соціальні мережі відіграють ключову роль у цій кампанії, а хештеги на кшталт #WorldwideHowlAtTheMoonNight посилюють повідомлення.

Зв’язок з природою
Це свято дає людям можливість з’єднатися з природою. Друзі та сім’ї можуть зібратися у себе на подвір’ї або піти до лісу, щоб вити на місяць, відчуваючи трепет дикої природи. Цей акт є більш ніж символічним, це спосіб з’єднатися з первісними аспектами себе і природи, вирватися з повсякденної рутини і прийняти спонтанність.

Освітній аспект
Світове виття у місячну ніч також слугує освітньою платформою. Всупереч поширеній думці, вовки не виють на місяць. Вони ведуть нічний спосіб життя і використовують виття для спілкування, піднімаючи голову, щоб звук поширювався далі. Подія розповідає людям про складні методи спілкування вовків та їхню важливість у підтримці екологічного балансу.

Культурний вплив
Вовки займають центральне місце в культурних наративах, символізуючи як жахливі, так і благородні риси. Вони були супутниками богів у грецькій та римській міфологіях і надихали незліченну кількість творів мистецтва, пісень та історій. Зв’язок між вовками та місяцем також породив міф про перевертнів, збагативши культурний фольклор.

Як святкувати Всесвітнє виття в місячну ніч
Влаштуйте вечір виття. Зберіть друзів і родину, переодягніться в костюми тварин і вийте під улюблені мелодії.
Знайдіть найближчий концерт і вийте разом з натовпом.
Знайдіть місце, де можна подивитися на зірки і вити на місяць.
Спечіть місячні пироги (прикрасьте їх півмісяцями, зірками і хмарами) або місячно-зіркове печиво.
Всесвітнє виття в місячну ніч – це не просто подія, це поєднання навчання, святкування, роздумів і формування природоохоронної свідомості. Це унікальна можливість заглибитися у світ величного вовка, зрозуміти його справжню природу і зробити свій внесок у значущу справу.

МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ CAPS LOCK
Кожен рік починаючи з 2000 року 22 жовтня проводиться Міжнародний день Caps Lock.

Міжнародний день CAPS LOCK в історії
Ідея запровадження цього дня належить американцю Дереку Арнольду. Одного дня він вирішив, що йому та багатьом іншим активним користувачам всесвітньої павутини достатньо клавіш для спілкування та самовираження в мережі без застосування «Caps Lock».

Клавіша CAPS LOCK
Історія клавіші CAPS LOCK бере свій початок з часів винаходу друкарської машинки. В старих машинках ця кнопка виконувала механічну функцію утримання регістру – клавіші Shift.

У деяких країнах світу, таких як Грузія, Ізраїль, Таїланд, ця клавіша взагалі є непотрібним елементом, адже в мові всі літери чи ієрогліфи великі.

#технології
Американський стартап придумав, як не «випадати» з роботи навіть у відпустці — тепер тебе зможе замінити цифровий двійник.
Такий аватар відповідатиме колегам у чатах, ніби це справжня людина.
Його «базу знань» збиратимуть із Google, Microsoft, GitHub та інших корпоративних акаунтів, а стиль спілкування навчать на особистих переписках працівника.

Сервіс поки у закритому тесті, але інвестори вже вклали $35 млн — схоже, відпустки більше не будуть святими.

16 жовтня 1907 року народився Петро Григоренко, радянський генерал, який став дисидентом, членом-засновником московської та Української гельсінської груп.

Успішна військова кар’єра, викладацька діяльність, наукові ступені та визнання супроводжували Петра Григоренка до 1961-го.

Злам стався 7 вересня на партконференції ленінського району у москві. Під час обговорення проекту Програми кпсс він виступив з критикою політичної системи в срср. 💬«Страшнішого я ніколи не переживав. – Занотував у «Споминах» Петро Григоренко. – То був найжахливіший момент мого життя. Але це була й моя зоряна година…Ми схвалюємо проект програми, в якому засуджуємо культ особи сталіна, але постає питання: чи все робиться, щоб культ особи не повторився?»

За такий демарш Григоренка усунули від викладацької діяльності і відправили «у вигнання в Уссурійський край» на службу в Далекосхідний військовий округ. Відчувши на собі арешт та примусове дворічне психіатричне лікування, Григоренко публічно говорив про відсутність історичної правди та застосування карної психіатрії у радянському союзі.

1966-го Григоренко познайомився із письменником Олексієм Костеріним, який нього із проблемою «покараних народів» – народів, депортованих із місць споконвічного проживання в період війни, зокрема і з проблемою одного з них – кримських татар, – сам Григоренко пов'язував із впливом письменника Олексія Евграфовича Костеріна, з яким він познайомився навесні 1966 року. Скоро Петро Григорович став не просто спостерігачем, але активним учасником руху за повернення кримських татар.

5 вересня 1967 року був ухвалений Указ Президії Верховної Ради срср «Про громадян татарської національності, які мешкали в Криму», який Григоренко назвав «найбрехливішим і найбільш лицемірним указом з усіх виданих щодо кримських татар». У нього були вагомі підстави таким чином визначити значення цього документа вищого органу радянської влади.

💬«Внесок Григоренка в правозахисний рух надзвичайний. Після спілкування з ним долучився до правозахисників академік Сахаров, – в одному з інтерв’ю говорив Мустафа Джемілєв. – Ніхто у світі не зробив для кримських татар стільки, скільки зробив Петро Григоренко. Його численні інерв’ю, заяви, прес-конференції сприяли тому, що кримськотатарська проблема вийшла за межі радянського союзу».

Кримські татари побоювались, що з Григоренком можуть розправитись, тому намагались його убезпечити. Із Узбекистану приїхала група молодих кримських татар, які таємно стежили за помешканням генерала і супроводжували його містом. Сам Григоренко не знав, що має таку охорону.

1977-го влада дозволила йому поїхати на лікування до США. За кілька місяців його позбавили радянського громадянства. У лютому 1978-го Петро Григоренко на прес-конференції у Нью-Йорку сказав, що це найсумніший день у житті:🗺💬«Мене позбавили права померти на Батьківщині».

🕯Помер Петро Григоренко 21 лютого 1987-го у Нью – Йорку, похований на українському цвинтарі Баундбрук (штат Нью-Джерсі) у США.

В Іспанії поліція спільно з румунськими колегами та Європолом ліквідувала банду «ласкавих злодійок», які обкрадали літніх людей, застосовуючи метод abrazo cariñoso — «ласкавих обіймів». Жінки під приводом спілкування обіймали жертв і непомітно знімали з них прикраси чи годинники, а здобич відправляли до Румунії.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world