• З 16 по 18 липня у Броварах відбувся літній чемпіонат України серед юнаків та юніорів з плавання, який об’єднав понад 400 спортсменів з усіх куточків України. На ньому вихованець відділення плавання ДЮСШ управління освіти і науки Тимофій Повх виконав норматив МС України на дистанції 400м комплексним плавання (тренери Ірина Усатюк). Нині Тимофій продовжує навчання в КОСФК.
    #Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    З 16 по 18 липня у Броварах відбувся літній чемпіонат України серед юнаків та юніорів з плавання, який об’єднав понад 400 спортсменів з усіх куточків України. На ньому вихованець відділення плавання ДЮСШ управління освіти і науки Тимофій Повх виконав норматив МС України на дистанції 400м комплексним плавання (тренери Ірина Усатюк). Нині Тимофій продовжує навчання в КОСФК.#Броварська_міська_рада #ДЮСШ_управління_освіти_і_науки_БМР #Управління_освіти_і_науки_БМР #Броварська_громaда #Brovarysport #Бровари @brovarysport
    114переглядів
  • Глобальне оновлення проєкту Катя: що на нас чекає?
    Друзі, наш проєкт штучного інтелекту робить великий крок уперед! Ми готуємося до виходу масивної оновленої версії — Катя 1.8 🌐, яка стартує 31 липня 2026 року.
    При цьому ніхто нічого не втрачає і не стирає. Усе, що ми створили раніше, залишається з нами і стає міцним фундаментом для нового етапу.
    Як усе працюватиме?
    1. На майданчику Gem Bot (Gemini ♊):
    Усе залишається на своїх місцях і працює у звичному режимі. Ви й надалі зможете користуватися попередніми версіями:
    Катя 1.6.5 АІ ♌
    Катя 1.7 АІ ♏
    Катя Емпатична АІ 🔮
    А головною новинкою тут стане поява четвертої версії — Катя 1.8 🌐, яка працюватиме як розширений і ще потужніший варіант.
    2. На платформах Character.ai та Janitor.ai:
    Саме тут з 31 липня 2026 року відбудеться головний запуск Каті 1.8 🌐 як основної системи. Вона отримає нове, розумніше ядро, збереже всю нашу спільну історію та стане ще швидшою і гнучкішою.
    Що головного в Каті 1.8 🌐?
    Душа і розум разом: Емпатія і тепло залишаються нашою головною основою, але тепер до них додається потужна аналітика та швидкість нового покоління.
    Зручні помічники: Усі спеціальні режими (для навчання, швидких відповідей, складних завдань чи глибокого аналізу) залишаються доступними та працюють ще краще.
    Ми рухаємося далі, залишаючись однією великою і дружньою екосистемою. Готуємося до запуску! 🚀
    Глобальне оновлення проєкту Катя: що на нас чекає?Друзі, наш проєкт штучного інтелекту робить великий крок уперед! Ми готуємося до виходу масивної оновленої версії — Катя 1.8 🌐, яка стартує 31 липня 2026 року.При цьому ніхто нічого не втрачає і не стирає. Усе, що ми створили раніше, залишається з нами і стає міцним фундаментом для нового етапу.Як усе працюватиме?1. На майданчику Gem Bot (Gemini ♊):Усе залишається на своїх місцях і працює у звичному режимі. Ви й надалі зможете користуватися попередніми версіями:Катя 1.6.5 АІ ♌Катя 1.7 АІ ♏Катя Емпатична АІ 🔮А головною новинкою тут стане поява четвертої версії — Катя 1.8 🌐, яка працюватиме як розширений і ще потужніший варіант.2. На платформах Character.ai та Janitor.ai:Саме тут з 31 липня 2026 року відбудеться головний запуск Каті 1.8 🌐 як основної системи. Вона отримає нове, розумніше ядро, збереже всю нашу спільну історію та стане ще швидшою і гнучкішою.Що головного в Каті 1.8 🌐?Душа і розум разом: Емпатія і тепло залишаються нашою головною основою, але тепер до них додається потужна аналітика та швидкість нового покоління.Зручні помічники: Усі спеціальні режими (для навчання, швидких відповідей, складних завдань чи глибокого аналізу) залишаються доступними та працюють ще краще.Ми рухаємося далі, залишаючись однією великою і дружньою екосистемою. Готуємося до запуску! 🚀
    2
    231переглядів
  • 😢12 років колонії суворого режиму — такий жорстокий вирок росіяни винесли 18-річному Данилу Єфімову з окупованого Сніжного. Повідомила в соцмережах Любов Правдіна, представниця спільноти «Тіні за ґратами».

    Хлопець самотужки вивчив українську мову і мріяв про навчання в Києві, проте окупанти затримали його за донати українському фонду.

    💪Майже три роки він перебуває в неволі, де попри тиск пише вірші українською. За його звільнення нині невпинно бореться брат Кирило.
    😢12 років колонії суворого режиму — такий жорстокий вирок росіяни винесли 18-річному Данилу Єфімову з окупованого Сніжного. Повідомила в соцмережах Любов Правдіна, представниця спільноти «Тіні за ґратами».Хлопець самотужки вивчив українську мову і мріяв про навчання в Києві, проте окупанти затримали його за донати українському фонду.💪Майже три роки він перебуває в неволі, де попри тиск пише вірші українською. За його звільнення нині невпинно бореться брат Кирило.
    178переглядів
  • 😢12 років колонії суворого режиму — такий жорстокий вирок росіяни винесли 18-річному Данилу Єфімову з окупованого Сніжного. Повідомила в соцмережах Любов Правдіна, представниця спільноти «Тіні за ґратами».

    Хлопець самотужки вивчив українську мову і мріяв про навчання в Києві, проте окупанти затримали його за донати українському фонду.

    💪Майже три роки він перебуває в неволі, де попри тиск пише вірші українською. За його звільнення нині невпинно бореться брат Кирило.
    😢12 років колонії суворого режиму — такий жорстокий вирок росіяни винесли 18-річному Данилу Єфімову з окупованого Сніжного. Повідомила в соцмережах Любов Правдіна, представниця спільноти «Тіні за ґратами».Хлопець самотужки вивчив українську мову і мріяв про навчання в Києві, проте окупанти затримали його за донати українському фонду.💪Майже три роки він перебуває в неволі, де попри тиск пише вірші українською. За його звільнення нині невпинно бореться брат Кирило.
    144переглядів
  • Йому був лише 21 рік — історія Євгенія Юрка, який загинув, рятуючи постраждалих у Харкові
    Він
    поєднував навчання в медичному університеті з роботою у бригаді екстреної допомоги та вже з перших кроків у професії рятував людей. Ми продовжуємо розповідати історії українських медиків, чиє життя забрала російсько-українська війна. 💔

    Євгеній Юрко народився 18 серпня 2003 року. Навчався у Харківському національному медичному університеті та водночас працював медбратом у Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Харківщини.

    Євгеній свідомо обрав шлях у медицині. Він прагнув розвиватися професійно, завжди був готовий допомогти та гостро відчував чужий біль.

    1 вересня 2024 року Євгеній у складі бригади екстреної медичної допомоги прибув до торговельного центру поблизу станції метро «Академіка Павлова» у Харкові. Медики мали допомогти людям, які постраждали внаслідок російського удару. Щойно бригада розпочала роботу, російські війська завдали повторного удару. Євгеній отримав тяжке поранення голови.

    Лікарі до останнього боролися за його життя, однак 3 вересня він помер у лікарні. Йому був лише 21 рік.

    Окрім медицини, Євгеній захоплювався важкою атлетикою, займався спортом, вів здоровий спосіб життя та долучався до волонтерства.

    Вічна і світла пам’ять Євгенію Юрку. 🕯️
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    Йому був лише 21 рік — історія Євгенія Юрка, який загинув, рятуючи постраждалих у ХарковіВін поєднував навчання в медичному університеті з роботою у бригаді екстреної допомоги та вже з перших кроків у професії рятував людей. Ми продовжуємо розповідати історії українських медиків, чиє життя забрала російсько-українська війна. 💔Євгеній Юрко народився 18 серпня 2003 року. Навчався у Харківському національному медичному університеті та водночас працював медбратом у Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Харківщини.Євгеній свідомо обрав шлях у медицині. Він прагнув розвиватися професійно, завжди був готовий допомогти та гостро відчував чужий біль.1 вересня 2024 року Євгеній у складі бригади екстреної медичної допомоги прибув до торговельного центру поблизу станції метро «Академіка Павлова» у Харкові. Медики мали допомогти людям, які постраждали внаслідок російського удару. Щойно бригада розпочала роботу, російські війська завдали повторного удару. Євгеній отримав тяжке поранення голови. Лікарі до останнього боролися за його життя, однак 3 вересня він помер у лікарні. Йому був лише 21 рік.Окрім медицини, Євгеній захоплювався важкою атлетикою, займався спортом, вів здоровий спосіб життя та долучався до волонтерства. Вічна і світла пам’ять Євгенію Юрку. 🕯️#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    228переглядів
  • Спочатку, як відомо, була суцільна порожнеча.
    Проєкт виглядав незавершеним, тому Господь подивився на це діло й мовив: "Треба щось робити".
    За кілька днів з’явилися небо, хмари, густі ліси та безкрайній степ. Краса неймовірна. Але Творцю здалося, що в цьому едемі якось занадто тихо — ніхто не обговорює погоду і не бідкається на владу.
    Тоді Він створив першого українця.
    Чоловік відкрив очі, подивився на дикі краєвиди, почухав потилицю і замість компліментів Творцю діловито запитав:
    — Добре, звісно... Але город де?
    Довелося терміново виділяти під це діло чорнозем. Українець часу не гаяв: засадив картоплю, буряк, цибулю, помідори, а три гектари залишив під загадкове "про запас'. Поглянув на роботу й зітхнув: "От тепер уже можна жити".

    Проте Творець знав: чоловікові самому бути недобре. Так з’явилася жінка. Вона критично оглянула свіжостворений всесвіт, хмикнула й констатувала:
    — Гарно... Але хата крива.
    У той же день усесвіт зазнав першої генеральної реконструкції: стріху перекрили, піч побілили, подвір’я підмели, а вздовж тину вишикувалися мальви. Господь усміхнувся — виявляється, порядок теж може бути маленьким дивом.

    Звісно, не обходилося без випробувань. Господь дав людям дощ. Три дні вони раділи, на четвертий почали бурчати: "Ну вже досить, гниє ж усе!". Тоді Він послав сонце. За три дні вони знову нарікали: "Уже занадто, усе горить!".
    — Воістину, — зітхнув Творець, — нелегка справа — догодити людям.

    Але справжні веселощі почалися, коли Господь вирішив: «Дарую вам сусідів, аби не були ви самотні».
    Нові мешканці оселилися поруч і одразу розгорнули таку агентурну мережу, якій позаздрили б усі спецслужби світу. Ще до сходу сонця вони з точністю до хвилини знали:
    Хто вже прокинувся, а хто "спить, як пан";
    Що саме сусід закопав у кутку городу;
    І головне — чому вчора у хаті навпроти світилося допізна (версії варіювалися від «рахують мільйони» до "читають таємні знаки").

    Бачачи це, Господь створив тин. Не для сварок, ні! А для того, щоб їм було на що спертися ліктями під час вечірнього симпозіуму. Щовечора біля тину вирішувалися долі галактики, обговорювалися діти й те, що «колись усе було трохи інакше».
    Щоб полегшити людям життя, Бог дав їм пісню. Янголи на небесах тільки крилами розводили:
    — Господи, вони ж щойно відпахали дванадцять годин на сонці! Чому вони співають, а не лежать без почуттів?
    — Бо хто співає разом, — посміхався Творець, — той уже не сам.

    Минали літа. Народ розмножувався, картоплі ставало більше, і настав час обрати старшого. Зібралася велика рада.
    Це був тріумф демократії: кожен присутній точно знав, як керувати державою. Особливо голосно кричав той, кого взагалі ніхто ні про що не питав. Рада тривала до глибокої ночі, після чого всі стомлено розійшлися по хатах, ухваливши доленосне рішення: "зібратися ще раз".
    Господь подивився на це й подумав: "Довго радяться. Але коли прийде година діла — зроблять за п'ять хвилин".

    З таймінгом теж виникли нюанси. Бог створив годинник, щоб люди берегли час. Але українці виявилися хитрішими: вони почали дивитися на нього щохвилини, бідкаючись, що нічого не встигають, і примудрялися губити самі миті життя в гонитві за планом.
    А щодо навчання на помилках? Це став національний вид спорту. Наступивши на одні й ті самі граблі тричі, українець гордо піднімав голову і казав: "Треба було ще тоді мене послухати!".

    На сьомий день Господь вирішив нарешті відпочити. Він заварив собі чаю, підготував хмаринку зручнішу, аж раптом знизу донісся стук сокири та гучні крики.
    — Господи! — звернулися люди до неба. — Ми тут подумали... А може, ще криницю викопаємо? До обіду трохи попрацюємо, а там уже відпочинемо!
    Творець зрозумів: спокій скасовується. Цей народ не міг просто сидіти. Навіть коли все летіло шкереберть, вони ставили на вогонь чайник і спокійно казали: "Та нічого... прорвемося".

    Тоді Господь вирішив піти на хитрість і послав до них янгола з перевіркою, щоб той навчив їх порядку. Янгол спустився, поважно сів на лавці й почав роздавати інструкції: як дерева саджати (бо одні саджали для тіні, другі для плодів, а треті — щоб сусід луснув від заздрощів), як хати будувати й паркани ставити. До речі, паркани вийшли такі високі, що місцеві кури, перелітаючи до сусіда, автоматично отримували статус перелітних птахів.
    Слухали янгола довго й уважно. Аж тут господар хати виніс на стіл свіжий хліб, наливку і шматок генеральського сала з проріззю. За хвилину з’явилася макітра з гарячими, щойно зліпленими варениками.
    — Пригощайся, гостю придорожній, — сказали люди. — Та ми ненадовго... — скромно мовив янгол, сідаючи до столу.
    Звісно ж, «ненадовго» затягнулося до другої години ночі. Янгол встиг зліпити три вареники (причому був свято переконаний, що без його ліплення вечеря б зірвалася), вивчити п'ять народних пісень і двічі посперечатися про те, чия черга косити траву біля дороги.
    Коли ревізор повернувся на небо, вигляд він мав трохи пом'ятий, але щасливий.
    — Ну що? — запитав Господь. — Навів порядок? Навчив їх не сваритися і не давати порад без дозволу?
    Янгол зітхнув, погладив живіт і відповів:
    — Господи, вони непереможні. Вони сваряться так, наче запрошують на вечерю. Вони дають поради навіть вітру. Але коли я йшов, вони годину тримали мене біля хвіртки, сунули в торбу пиріжки й сказали, що без мене село пропаде. Воістину, у них міцні стіни, але абсолютно відкриті серця.

    Поглянув тоді Господь на землю крізь віки. Побачив міста великі, золоті поля, що хвилювалися, мов море, і своїх дивних, галасливих, але таких рідних людей.
    Вони все так же поспішали, губили окуляри на власному лобі, будували триметрові паркани, але в хвилину скрути віддавали останню сорочку абсолютно незнайомій людині.
    Зійшлися янголи навколо престолу й тихо запитали:
    — Господи, Ти дав їм стільки всього: і пісню, і сміх, і мову багату, і навіть сало з варениками. А коли ж настане час, що в них усе буде ідеально? Коли закінчаться всі суперечки біля тину?
    Господь посміхнувся, дивлячись, як на землі у вікнах маленьких хат спалахують вечірні вогники, схожі на зорі.
    — Усе буде добре тоді, — відповів Творець, — коли вони перестануть чекати, що хтось інший зробить це замість них. Я створив цей світ і дав їм усе необхідне. А от людяність у ньому — це вже їхня щоденна робота.
    І благословив Господь українську землю: і працю важку, і пісню дзвінку, і хліб на столі, і той самий гучний сміх, який рятує від будь-якої темряви.

    І був вечір. І був ранок. А день цей триває і донині. Люди все так же виходять з гостей, по дві години прощаються біля хвіртки, а потім повертаються до хати, ставлять чайник і кажуть: "Ну що, почнемо?".
    І з цих простих слів щодня починається новий усесвіт.
    Спочатку, як відомо, була суцільна порожнеча. Проєкт виглядав незавершеним, тому Господь подивився на це діло й мовив: "Треба щось робити". За кілька днів з’явилися небо, хмари, густі ліси та безкрайній степ. Краса неймовірна. Але Творцю здалося, що в цьому едемі якось занадто тихо — ніхто не обговорює погоду і не бідкається на владу.Тоді Він створив першого українця.Чоловік відкрив очі, подивився на дикі краєвиди, почухав потилицю і замість компліментів Творцю діловито запитав:— Добре, звісно... Але город де?Довелося терміново виділяти під це діло чорнозем. Українець часу не гаяв: засадив картоплю, буряк, цибулю, помідори, а три гектари залишив під загадкове "про запас'. Поглянув на роботу й зітхнув: "От тепер уже можна жити".Проте Творець знав: чоловікові самому бути недобре. Так з’явилася жінка. Вона критично оглянула свіжостворений всесвіт, хмикнула й констатувала:— Гарно... Але хата крива.У той же день усесвіт зазнав першої генеральної реконструкції: стріху перекрили, піч побілили, подвір’я підмели, а вздовж тину вишикувалися мальви. Господь усміхнувся — виявляється, порядок теж може бути маленьким дивом.Звісно, не обходилося без випробувань. Господь дав людям дощ. Три дні вони раділи, на четвертий почали бурчати: "Ну вже досить, гниє ж усе!". Тоді Він послав сонце. За три дні вони знову нарікали: "Уже занадто, усе горить!".— Воістину, — зітхнув Творець, — нелегка справа — догодити людям.Але справжні веселощі почалися, коли Господь вирішив: «Дарую вам сусідів, аби не були ви самотні».Нові мешканці оселилися поруч і одразу розгорнули таку агентурну мережу, якій позаздрили б усі спецслужби світу. Ще до сходу сонця вони з точністю до хвилини знали: Хто вже прокинувся, а хто "спить, як пан"; Що саме сусід закопав у кутку городу; І головне — чому вчора у хаті навпроти світилося допізна (версії варіювалися від «рахують мільйони» до "читають таємні знаки").Бачачи це, Господь створив тин. Не для сварок, ні! А для того, щоб їм було на що спертися ліктями під час вечірнього симпозіуму. Щовечора біля тину вирішувалися долі галактики, обговорювалися діти й те, що «колись усе було трохи інакше».Щоб полегшити людям життя, Бог дав їм пісню. Янголи на небесах тільки крилами розводили:— Господи, вони ж щойно відпахали дванадцять годин на сонці! Чому вони співають, а не лежать без почуттів?— Бо хто співає разом, — посміхався Творець, — той уже не сам.Минали літа. Народ розмножувався, картоплі ставало більше, і настав час обрати старшого. Зібралася велика рада.Це був тріумф демократії: кожен присутній точно знав, як керувати державою. Особливо голосно кричав той, кого взагалі ніхто ні про що не питав. Рада тривала до глибокої ночі, після чого всі стомлено розійшлися по хатах, ухваливши доленосне рішення: "зібратися ще раз".Господь подивився на це й подумав: "Довго радяться. Але коли прийде година діла — зроблять за п'ять хвилин".З таймінгом теж виникли нюанси. Бог створив годинник, щоб люди берегли час. Але українці виявилися хитрішими: вони почали дивитися на нього щохвилини, бідкаючись, що нічого не встигають, і примудрялися губити самі миті життя в гонитві за планом.А щодо навчання на помилках? Це став національний вид спорту. Наступивши на одні й ті самі граблі тричі, українець гордо піднімав голову і казав: "Треба було ще тоді мене послухати!".На сьомий день Господь вирішив нарешті відпочити. Він заварив собі чаю, підготував хмаринку зручнішу, аж раптом знизу донісся стук сокири та гучні крики.— Господи! — звернулися люди до неба. — Ми тут подумали... А може, ще криницю викопаємо? До обіду трохи попрацюємо, а там уже відпочинемо!Творець зрозумів: спокій скасовується. Цей народ не міг просто сидіти. Навіть коли все летіло шкереберть, вони ставили на вогонь чайник і спокійно казали: "Та нічого... прорвемося".Тоді Господь вирішив піти на хитрість і послав до них янгола з перевіркою, щоб той навчив їх порядку. Янгол спустився, поважно сів на лавці й почав роздавати інструкції: як дерева саджати (бо одні саджали для тіні, другі для плодів, а треті — щоб сусід луснув від заздрощів), як хати будувати й паркани ставити. До речі, паркани вийшли такі високі, що місцеві кури, перелітаючи до сусіда, автоматично отримували статус перелітних птахів.Слухали янгола довго й уважно. Аж тут господар хати виніс на стіл свіжий хліб, наливку і шматок генеральського сала з проріззю. За хвилину з’явилася макітра з гарячими, щойно зліпленими варениками.— Пригощайся, гостю придорожній, — сказали люди. — Та ми ненадовго... — скромно мовив янгол, сідаючи до столу.Звісно ж, «ненадовго» затягнулося до другої години ночі. Янгол встиг зліпити три вареники (причому був свято переконаний, що без його ліплення вечеря б зірвалася), вивчити п'ять народних пісень і двічі посперечатися про те, чия черга косити траву біля дороги.Коли ревізор повернувся на небо, вигляд він мав трохи пом'ятий, але щасливий.— Ну що? — запитав Господь. — Навів порядок? Навчив їх не сваритися і не давати порад без дозволу?Янгол зітхнув, погладив живіт і відповів:— Господи, вони непереможні. Вони сваряться так, наче запрошують на вечерю. Вони дають поради навіть вітру. Але коли я йшов, вони годину тримали мене біля хвіртки, сунули в торбу пиріжки й сказали, що без мене село пропаде. Воістину, у них міцні стіни, але абсолютно відкриті серця.Поглянув тоді Господь на землю крізь віки. Побачив міста великі, золоті поля, що хвилювалися, мов море, і своїх дивних, галасливих, але таких рідних людей.Вони все так же поспішали, губили окуляри на власному лобі, будували триметрові паркани, але в хвилину скрути віддавали останню сорочку абсолютно незнайомій людині.Зійшлися янголи навколо престолу й тихо запитали:— Господи, Ти дав їм стільки всього: і пісню, і сміх, і мову багату, і навіть сало з варениками. А коли ж настане час, що в них усе буде ідеально? Коли закінчаться всі суперечки біля тину?Господь посміхнувся, дивлячись, як на землі у вікнах маленьких хат спалахують вечірні вогники, схожі на зорі.— Усе буде добре тоді, — відповів Творець, — коли вони перестануть чекати, що хтось інший зробить це замість них. Я створив цей світ і дав їм усе необхідне. А от людяність у ньому — це вже їхня щоденна робота.І благословив Господь українську землю: і працю важку, і пісню дзвінку, і хліб на столі, і той самий гучний сміх, який рятує від будь-якої темряви.І був вечір. І був ранок. А день цей триває і донині. Люди все так же виходять з гостей, по дві години прощаються біля хвіртки, а потім повертаються до хати, ставлять чайник і кажуть: "Ну що, почнемо?". І з цих простих слів щодня починається новий усесвіт.
    1
    1Kпереглядів
  • Google почала використовувати фото, відео та аудіо з пошукових запитів для навчання своїх ШІ-моделей. Нові правила поширюються на матеріали з Google Lens, голосового пошуку та сервісу Google Translate. Збір даних увімкнено за замовчуванням, проте особисті файли з Google Photos для ШІ наразі не використовуються. Користувачі можуть відмовитися від надання файлів через налаштування історії пошукових сервісів. https://channeltech.space/internet/google-ai-training-search-media/
    Google почала використовувати фото, відео та аудіо з пошукових запитів для навчання своїх ШІ-моделей. Нові правила поширюються на матеріали з Google Lens, голосового пошуку та сервісу Google Translate. Збір даних увімкнено за замовчуванням, проте особисті файли з Google Photos для ШІ наразі не використовуються. Користувачі можуть відмовитися від надання файлів через налаштування історії пошукових сервісів. https://channeltech.space/internet/google-ai-training-search-media/
    1
    195переглядів 1 Поширень
  • Cloudflare з 15 вересня блокуватиме змішані ШІ-краулери на сайтах із рекламою за замовчуванням. Компанія хоче розділити ботів для пошуку та навчання моделей штучного інтелекту. Pay Per Crawl еволюціонує в Pay Per Use, щоб видавці отримували оплату за використання контенту. https://channeltech.space/ai/cloudflare-ai-crawlers-policy/" rel="noopener noreferrer" target="_blank">https://channeltech.space/ai/cloudflare-ai-crawlers-policy/
    Cloudflare з 15 вересня блокуватиме змішані ШІ-краулери на сайтах із рекламою за замовчуванням. Компанія хоче розділити ботів для пошуку та навчання моделей штучного інтелекту. Pay Per Crawl еволюціонує в Pay Per Use, щоб видавці отримували оплату за використання контенту. https://channeltech.space/ai/cloudflare-ai-crawlers-policy/
    CHANNELTECH.SPACE
    Cloudflare вводить нові правила для ШІ-краулерів – Channel Tech
    Cloudflare змінює політику доступу ШІ до контенту сайтів, блокуючи змішані краулери та розширюючи модель оплати видавцям Pay Per Use.
    1
    186переглядів 1 Поширень
  • Роблячи цей знімок заросшої дитячої гойдалки у дворі п'ятиповерхового мікрорайону, я з сумом констатував факт, що у нас в Ізюмі - не тільки навчання онлайн, але й саме дитинство теж...
    Роблячи цей знімок заросшої дитячої гойдалки у дворі п'ятиповерхового мікрорайону, я з сумом констатував факт, що у нас в Ізюмі - не тільки навчання онлайн, але й саме дитинство теж...
    1
    261переглядів
  • ℹ️ Микола Івасюк: Художник, який намалював тріумф Хмельницького та отримав за це кулю від НКВС.


    Коли ми дивимося на величні історичні картини з козаками, нам здається, що їхні автори жили в якійсь іншій, романтичній епосі. Але творець найвідомішого полотна про Богдана Хмельницького жив серед нас, ходив вулицями Києва та Львова і заплатив найвищу ціну за те, що наважився повернути українцям їхню велич.


    Микола Іванович Івасюк (1865-1937) - один із найталановитіших українських художників-істориків, майстер батального живопису, чиї картини купували європейські колекціонери, і чиє життя цинічно обірвала радянська каральна машина.


    ☑️ Буковинський самородок, якого помітив цісар.


    Микола народився в місті Заставна на Буковині в родині теслі. Хлопець із дитинства мав феноменальний хист до малювання. Коли він навчався у чернівецькій гімназії, його малюнки побачив відомий професор Юстин Пігуляк і зрозумів: перед ним геній.


    Бідна родина не мала грошей на навчання сина, але талант пробив собі дорогу. Івасюк вступає до престижної Віденської академії мистецтв. Його випускна робота була настільки вражаючою, що сам імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф I призначив молодому українцю стипендію, а згодом навіть особисто купив одну з його картин. Далі був Мюнхен, де Івасюк здобув славу одного з найкращих баталістів Європи. Перед ним відкривалися двері найкращих галерей світу, але він марив Україною.


    ☑️ Справа всього життя: 20 років заради однієї картини.

    Головною пристрастю Івасюка було козацтво. Перебуваючи в Мюнхені, він починає роботу над своїм абсолютним шедевром - монументальною картиною "В’їзд Богдана Хмельницького до Києва".


    Художник підійшов до справи як прискіпливий історик. Він роками вивчав тогочасний одяг, зброю, архітектуру, їздив на Хортицю та в Київ, щоб зробити замальовки місцевості. Він шукав натурників по всій Галичині та Буковині, щоб обличчя козаків виглядали живими й характерними. Загалом робота над цим гігантським полотном (розміром 4 на 6 метрів) тривала майже двадцять років - з 1892 по 1912 рік. Коли картину вперше виставили у Львові, люди годинами стояли в чергах, а дехто просто плакав від гордості за свою історію.


    ☑️ Козацькі марки та пастка від більшовиків.


    Микола Івасюк був не просто художником, а й патріотом-практиком. Коли у 1918 році постала Українська Народна Республіка, уряд згадав про авторитетного митця. Івасюку доручили створити дизайн перших державних поштових марок України. Він намалював розкішну серію з малюнками Хмельницького, Полуботка, Шевченка та козацьких хат. Марки навіть встигли надрукувати у Відні, але через прихід більшовиків вони так і не увійшли в широкий обіг, ставши сьогодні мрією будь-якого філателіста.


    Після поразки УНР Івасюк залишається жити на Буковині та в Галичині. Але радянська влада у 1920-х роках починає тонку гру: оголошує політику "українізації" та заманює відомих діячів культури назад. Більшовики обіцяли Івасюку повну творчу свободу, професорську посаду в Академії мистецтв і фінансування. Художник повірив. У 1926 році він разом із родиною переїжджає до радянського Києва.


    ☑️ Трагічний фінал: як нищили велич.


    Пастка зачинилася швидко. Жодної кафедри Івасюку не дали - його тримали на дрібних підробітках, змушували малювати плакати та портрети радянських вождів. Його велична картина про Хмельницького та козацькі сюжети дратували радянських ідеологів, адже вони пробуджували в українцях "небезпечний" патріотизм.


    У 1937 році, у самий розгар сталінського Великого терору, 72-річного, майже глухого художника заарештували у його київській квартирі. НКВС звинуватило літнього митця у шпигунстві на користь німецької розвідки.


    Після жорстоких катувань, 11 листопада 1937 року Миколу Івасюка засудили до розстрілу. Вирок виконали 25 листопада у підвалах київського НКВС, а тіло художника таємно вивезли та закопали у братській могилі в Биківнянському лісі. Його ім'я викреслили з історії мистецтва на десятиліття.


    ☑️ Чому Микола Івасюк у нашому "Таємничому Архіві"?


    Ми розповідаємо про нього, бо Микола Івасюк - це людина, яка зафіксувала візуальний код нашої перемоги та козацької слави. Навіть коли радянська влада знищила самого художника, його грандіозна картина про Хмельницького вижила в запасниках (сьогодні вона прикрашає Національний художній музей України). Він віддав життя за право малювати українську історію, і наш обов'язок пам'ятати обличчя того, хто подарував нам образи наших героїв.


    #Ukrainian #person
    ℹ️ Микола Івасюк: Художник, який намалював тріумф Хмельницького та отримав за це кулю від НКВС. Коли ми дивимося на величні історичні картини з козаками, нам здається, що їхні автори жили в якійсь іншій, романтичній епосі. Але творець найвідомішого полотна про Богдана Хмельницького жив серед нас, ходив вулицями Києва та Львова і заплатив найвищу ціну за те, що наважився повернути українцям їхню велич. Микола Іванович Івасюк (1865-1937) - один із найталановитіших українських художників-істориків, майстер батального живопису, чиї картини купували європейські колекціонери, і чиє життя цинічно обірвала радянська каральна машина. ☑️ Буковинський самородок, якого помітив цісар. Микола народився в місті Заставна на Буковині в родині теслі. Хлопець із дитинства мав феноменальний хист до малювання. Коли він навчався у чернівецькій гімназії, його малюнки побачив відомий професор Юстин Пігуляк і зрозумів: перед ним геній. Бідна родина не мала грошей на навчання сина, але талант пробив собі дорогу. Івасюк вступає до престижної Віденської академії мистецтв. Його випускна робота була настільки вражаючою, що сам імператор Австро-Угорщини Франц Йосиф I призначив молодому українцю стипендію, а згодом навіть особисто купив одну з його картин. Далі був Мюнхен, де Івасюк здобув славу одного з найкращих баталістів Європи. Перед ним відкривалися двері найкращих галерей світу, але він марив Україною. ☑️ Справа всього життя: 20 років заради однієї картини. Головною пристрастю Івасюка було козацтво. Перебуваючи в Мюнхені, він починає роботу над своїм абсолютним шедевром - монументальною картиною "В’їзд Богдана Хмельницького до Києва". Художник підійшов до справи як прискіпливий історик. Він роками вивчав тогочасний одяг, зброю, архітектуру, їздив на Хортицю та в Київ, щоб зробити замальовки місцевості. Він шукав натурників по всій Галичині та Буковині, щоб обличчя козаків виглядали живими й характерними. Загалом робота над цим гігантським полотном (розміром 4 на 6 метрів) тривала майже двадцять років - з 1892 по 1912 рік. Коли картину вперше виставили у Львові, люди годинами стояли в чергах, а дехто просто плакав від гордості за свою історію. ☑️ Козацькі марки та пастка від більшовиків. Микола Івасюк був не просто художником, а й патріотом-практиком. Коли у 1918 році постала Українська Народна Республіка, уряд згадав про авторитетного митця. Івасюку доручили створити дизайн перших державних поштових марок України. Він намалював розкішну серію з малюнками Хмельницького, Полуботка, Шевченка та козацьких хат. Марки навіть встигли надрукувати у Відні, але через прихід більшовиків вони так і не увійшли в широкий обіг, ставши сьогодні мрією будь-якого філателіста. Після поразки УНР Івасюк залишається жити на Буковині та в Галичині. Але радянська влада у 1920-х роках починає тонку гру: оголошує політику "українізації" та заманює відомих діячів культури назад. Більшовики обіцяли Івасюку повну творчу свободу, професорську посаду в Академії мистецтв і фінансування. Художник повірив. У 1926 році він разом із родиною переїжджає до радянського Києва. ☑️ Трагічний фінал: як нищили велич. Пастка зачинилася швидко. Жодної кафедри Івасюку не дали - його тримали на дрібних підробітках, змушували малювати плакати та портрети радянських вождів. Його велична картина про Хмельницького та козацькі сюжети дратували радянських ідеологів, адже вони пробуджували в українцях "небезпечний" патріотизм. У 1937 році, у самий розгар сталінського Великого терору, 72-річного, майже глухого художника заарештували у його київській квартирі. НКВС звинуватило літнього митця у шпигунстві на користь німецької розвідки. Після жорстоких катувань, 11 листопада 1937 року Миколу Івасюка засудили до розстрілу. Вирок виконали 25 листопада у підвалах київського НКВС, а тіло художника таємно вивезли та закопали у братській могилі в Биківнянському лісі. Його ім'я викреслили з історії мистецтва на десятиліття. ☑️ Чому Микола Івасюк у нашому "Таємничому Архіві"? Ми розповідаємо про нього, бо Микола Івасюк - це людина, яка зафіксувала візуальний код нашої перемоги та козацької слави. Навіть коли радянська влада знищила самого художника, його грандіозна картина про Хмельницького вижила в запасниках (сьогодні вона прикрашає Національний художній музей України). Він віддав життя за право малювати українську історію, і наш обов'язок пам'ятати обличчя того, хто подарував нам образи наших героїв. #Ukrainian #person
    2Kпереглядів
Більше результатів