Розкрадання 246 млн: НАБУ завершило розслідування корупції на розробці системи для ЗСУ Гроші вкрали на автоматизованій системі Центру оперативного керівництва ЗСУ «ДЗВІН». На лаві підсудних опинилася ціла група топпосадовців та представників бізнесу: ➡️ Генерал-лейтенант — колишній заступник начальника Генштабу ЗСУ; ➡️ Генерал-майор — ексочільник військ зв’язку ЗСУ; ➡️ Полковник — колишній керівник Управління розвитку автоматизації ГШ ЗСУ; ➡️ Директор приватної компанії, яка була головним виконавцем сумнівного контракту. Слідство встановило, що у 2016 році Міноборони довірило розробку стратегічної системи фірмі, яка взагалі не мала досвіду створення програмного забезпечення. Протягом наступних чотирьох років технічне завдання змінювали 13 разів. Це дозволило штучно «роздути» бюджет на додаткові 300 млн. #Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини #кримінал #корупція

📸 Найяскравіші моменти другого змагального дня BOXAM Elite в Іспанії. 🏆Турнір набирає обертів у кожному поєдинку більше темпу, жорсткості й характеру. 🥊 Для наших боксерів і боксерок це цінний міжнародний досвід: перевірка форми, рішень у ринзі та витримки під навантаженням. https://t.me/UkrainianBoxingFederation/ ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport

⛷️🎯🇺🇦Дмитро Підручний: «Четверта Олімпіада – це вже зовсім інше відчуття»   💪🏻Для Дмитра Підручного Олімпійські ігри в Мілані-Кортіна 2026 стануть вже четвертими у кар’єрі. Чемпіон світу з біатлону, багаторазовий переможець і призер чемпіонатів Європи, призер етапів Кубка світу, він приїхав до Італії не як дебютант, а як досвідчений атлет, який добре розуміє ціну кожного старту на головних змаганнях чотириріччя. Про відчуття перед XXV зимовими Олімпійськими іграми, підготовку у добре знайомій Антерсельві та олімпійську мрію Дмитро Підручний розповів у розмові з пресслужбоюНаціонального олімпійського комітету України. 😌Четверта Олімпіада – це вже зовсім інший рівень усвідомлення й внутрішнього спокою. Якщо перші Ігри запам’яталися Дмитру передусім емоціями та відчуттям новизни, то зараз на перший план виходить досвід. 💭«Четверта Олімпіада багато чого дає в плані розуміння, що це таке. Пам’ятаю свою першу Олімпіаду – тоді все було з великими відкритими очима, все нове і все “вау”. А зараз цей досвід справді дуже допомагає», – зізнається Дмитро Підручний. 😇Згадуючи дитинство, Дмитро зізнається: уявлення про спортсменів найвищого рівня здавалося чимось недосяжним, майже нереальним:   💭«Думок, що я буду колись на Олімпіаді, не було звичайно. І коли починав займатися спортом, я думав, що ті, хто виступають на такому високому рівні, це, так би мовити, якісь надлюди. І пробитися туди дуже важко і практично майже нереально. Але крок за кроком, тренуючись, вірячив себе, я йшов до своєї олімпійської мрії. Пам'ятаю, коли вперше з'їздив на свої перші Олімпійські ігри –це було просто щось неймовірне. Я довго не міг усвідомити, що я є олімпійцем і що представляю свою країну на найвищому рівні», – зазначив атлет. 🗻Антерсельва – добре відоме місце для всіх біатлоністів і особливо для Дмитра Підручного, де він у минулому сезоні потрапив до квіткової церемонії у спринтерській гонці (5 місце). Однак високогір’я, складне стрільбище, важкий підхід до нього та траса, на якій практично немає де перепочити, роблять цей етап одним із найважчих у сезоні. 💭«Траса може здаватися нескладною, але тут практично немає де відпочивати. А 1700 метрів над рівнем моря дуже сильно впливають на організм – іноді висота буквально “вирубає”», –пояснює спортсмен. Напередодні біатлонних стартів у Мілані-Кортіні 2026 хочемо побажати Дмитру Підручному впевненості у власних силах, холодної голови на стрільбищі та легких ніг на непростих високогірних трасах Антерсельви. 🔗Повне інтервʼю читайте на сайті НОК України (https://noc-ukr.org/news/dmitro-pidruchnij-chetverta-olimpiada-cze-vzhe-zovsim-inshe-vidchuttya) ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

#історія #факт ТАЄМНА ПРИСТРАСТЬ ВІКТОРА ГЮГО: СПІРИТИЗМ ТА РОЗМОВИ З ПРИВИДАМИ. Острів Джерсі, 1853 рік. Скелястий берег, омитий холодними водами Ла-Маншу, став для Віктора Гюго не лише місцем політичного вигнання, а й брамою в інший світ. Величний інтелект, що створив «Знедолених», опинився в полоні містичної одержимості, яка почалася з одного-єдиного стуку по дерев’яному столу. Трагедія, що зламала внутрішній стрижень письменника — загибель його улюбленої доньки Леопольдіни, — шукала виходу. Коли подруга сім’ї Дельфіна де Жирарден запропонувала влаштувати спіритичний сеанс, Гюго спершу поставився до цього з притаманним йому скептицизмом. Проте, коли стіл «заговорив», вистукуючи літери, що склалися в ім’я покійної доньки, раціоналізм генія капітулював перед болем батька. 🕯️ Протягом наступних двох років щовечора о восьмій Гюго, його родина та близькі друзі збиралися в напівтемряві. Те, що починалося як пошук розради, перетворилося на справжній інтелектуальний марафон з потойбіччям. Гюго був переконаний, що через посередників він веде діалоги з Шекспіром, Данте, Мольєром і навіть із самими абстракціями — Смертю, Драмою та Тінню. Він ретельно записував кожен стук, заповнюючи сотні сторінок «протоколами» цих розмов. Ця приватна сторона життя Гюго була сповнена легкої інтелектуальної іронії долі: людина, яка була символом прогресу та боротьби за права людини, щоночі занурювалася в архаїчний туман окультизму. Друзі побоювалися за його психічне здоров’я, адже письменник почав чути кроки в порожніх коридорах і бачити знаки в польоті птахів. Проте саме цей досвід подарував його пізній творчості ту неймовірну метафізичну глибину та містичний трепет, що пронизує його поезію. Гюго вірив, що він не просто пише — він записує диктування Всесвіту. Сеанси припинилися лише тоді, коли один із учасників збожеволів, але для самого Віктора межа між реальним та потойбічним назавжди залишилася прозорою, як туман над океаном. 🌊📜

#дати #свята Міжнародний день людського братерства: Коли світ згадує, що ми — одна родина. Якщо ви відчуваєте, що стрічка новин щодня намагається переконати вас у неминучості конфліктів, то 4 лютого — це день для «контрнаступу» здорового глузду. Міжнародний день людського братерства, встановлений Генеральною Асамблеєю ООН, нагадує нам про просту, але забуту істину: відмінності в релігії, кольорі шкіри чи культурі не роблять нас ворогами. 🤝🌍 Документ, що став поштовхом Історія свята почалася не в кабінетах чиновників, а в пустелі Абу-Дабі у 2019 році. Саме тоді Папа Римський Франциск та Великий імам Аль-Азгара Ахмад ат-Таїб підписали «Документ про людське братерство». Це був безпрецедентний крок двох духовних лідерів, які заявили: Бог не закликає до воєн, а віра має бути щитом для слабких, а не мечем проти інакодумців. 🕊️📜 Чому це не просто «слова про все хороше»? У сучасному світі, де соціальні мережі (про які ми згадували раніше) часто стають інструментом радикалізації, ідея братерства є питанням виживання. Це не про те, щоб усі стали однаковими. Це про інклюзивність — здатність чути іншого, навіть якщо ви принципово з ним не згодні. Це про повагу до прав людини. Це про солідарність у часи криз (як-от пандемії чи війни). Це про діалог замість монологу з позиції сили. Український вимір братерства Для нас цей день має особливий гіркий та водночас гордий присмак. Україна сьогодні демонструє світові справжнє братерство в дії: коли люди різних національностей та віросповідань пліч-о-пліч стоять за свободу. Це і є та сама солідарність, про яку мріяли засновники цього свята. Ми на власному досвіді знаємо, що допомога брата за духом часто важить більше, ніж формальні меморандуми. 🇺🇦🛡️ Маленький крок для кожного Сьогодні — чудовий привід вийти за межі своєї «бульбашки». Зателефонуйте другу, з яким посварилися через дрібниці, підтримайте того, хто від вас відрізняється, або просто згадайте, що під різними прапорами б'ються однакові серця. Людство — це не набір цифр у статистиці, а сім’я, яка іноді забуває, як важливо просто триматися за руки. 👫✨

#історія #постаті Чарльз Ліндберг: 33 години над безоднею, що зробили світ меншим. 4 лютого 1902 року народився чоловік, який перетворив авіацію з небезпечної забавки для відчайдухів на глобальну індустрію. Чарльз Ліндберг — людина, яка першою наодинці перетнула Атлантику, ставши справжнім «рок-зіркою» свого часу, хоча сам він понад усе цінував тишину кабіни пілота. ✈️🌊 Політ, у який ніхто не вірив У 1927 році авіація все ще нагадувала лотерею зі смертю. Кілька досвідчених екіпажів уже загинули, намагаючись виграти приз у 25 тисяч доларів за безпосадковий переліт між Нью-Йорком та Парижем. Ліндберг, колишній поштовий пілот, підійшов до справи з фанатичною точністю. Він замовив літак «Spirit of St. Louis», з якого викинули все зайве ради палива: навіть радіостанцію та парашут. У нього не було навіть переднього скла — лише перископ, бо прямо перед носом пілота стояв величезний бензобак. На запитання, як він бачитиме шлях, Чарльз відповідав: «Мені потрібно летіти вперед, а не дивитися на краєвиди». ⛽🔧 33 години проти сну та галюцинацій 20-21 травня 1927 року Ліндберг провів у повітрі 33,5 години. Найстрашнішим ворогом був не шторм, а сон. Він кусав себе за пальці, тримав очі відкритими силою волі та розмовляв із привидами, які, як йому здавалося, сиділи в кабіні. Коли він приземлився в Парижі, його зустрічав натовп у 150 тисяч людей. Світ збожеволів: Ліндберг став символом того, що для людини немає нічого неможливого. 🇫🇷🗽 Тінь слави та особиста трагедія Проте життя «Святого Чарльза» не було солодким. Його неймовірна популярність призвела до жахливої трагедії — викрадення та вбивства його маленького сина, що стало «злочином століття» у США. Пізніше його репутація постраждала через симпатії до ізоляціонізму та суперечливі висловлювання щодо нацистської Німеччини перед Другою світовою війною, хоча згодом він особисто брав участь у бойових вильотах проти японців на Тихому океані. ⚖️🌑 Спадщина: Від пошти до космосу Ліндберг першим показав, що океан — це не нездоланна перешкода, а лише питання кількості палива та витримки пілота. Без його божевільного польоту 1927 року сучасні трансатлантичні рейси, якими ми користуємося сьогодні, з'явилися б на десятиліття пізніше.

#історія #постаті Людвіг Ергард: Професор, який нагодував Німеччину сигарами та свободою. Якщо ви чуєте термін «Німецьке економічне диво», знайте — у цього дива є конкретне ім’я, прізвище та незмінний атрибут у вигляді товстої сигари. 4 лютого 1897 року народився Людвіг Ергард, людина, яка довела: щоб підняти країну з попелу, не потрібні жорсткі накази, а потрібна свобода підприємництва. 🇩🇪📈 Реформа всупереч усім Після 1945 року Німеччина лежала в руїнах. Люди голодували, процвітав чорний ринок, а гроші (рейхсмарки) перетворилися на фантики. Окупаційна влада союзників намагалася регулювати кожну буханку хліба. Але Ергард, ставши директором управління економіки, пішов на ризик. У неділю (коли всі чиновники відпочивали) у червні 1948 року він оголосив про введення нової валюти — німецької марки — і одночасно скасував державний контроль над цінами. Коли американський генерал Клей запитав його: «Як ви посміли змінити мої розпорядження?», Ергард спокійно відповів: «Пане генерале, я їх не змінив, я їх скасував». 🚬🔥 Соціальне ринкове господарство Його формула була простою: «Добробут для всіх». Він вірив, що держава не повинна керувати бізнесом, а має лише створювати чесні правила гри. Результат приголомшив світ: товари миттєво з'явилися на полицях, інфляція зупинилася, а Німеччина за лічені роки перетворилася з руїни на провідну економіку світу. 🏗️✨ Канцлер-оптиміст Згодом Ергард став другим канцлером ФРН. Він не був типовим політиком-популістом. Він був професором-практиком, який обожнював статистику і якісний тютюн. Навіть коли його критикували, він відповідав економічним зростанням. Його успіх став найкращим щепленням від комунізму для Західної Німеччини. 📉➡️🚀 Для сучасної України досвід Ергарда — це настільна книга. Він показав, що навіть після тотальної війни країна може стати заможною, якщо дати людям можливість працювати на себе, а не на бюрократичний апарат.

#історія #події Як Симон Петлюра рятував українську державність «на папері» та в екзилі. Коли історики говорять про 1921 рік, перед очима зазвичай постає похмура картина: українські землі остаточно окуповані більшовиками, армія інтернована в польських таборах, а мрія про незалежність, здавалося б, розлетілася на друзки. Проте 4 лютого 1921 року Симон Петлюра зробив крок, який багатьом тоді здавався формальністю, але для майбутнього став юридичним фундаментом. Він підписав закон про створення Ради Республіки. 🖋️📜 Парламент без території, але з місією Після відступу за Збруч державні структури УНР опинилися в Польщі, у місті Тарнів. Уявіть собі ситуацію: у вас немає податків, немає контрольованих кордонів, а ваше «міністерство» може поміститися в одній кімнаті готелю. Але Петлюра, як досвідчений політик, розумів — якщо зникнуть державні інституції, УНР перетвориться на звичайну групу біженців. 🚉💼 Рада Республіки мала стати тимчасовим законодавчим органом. До її складу увійшли представники різних партій та громадських організацій. Це була спроба зберегти демократичний устрій навіть тоді, коли держава існувала лише в серцях та офіційних бланках. Вона мала контролювати діяльність уряду та готувати ґрунт для повернення в Україну. 🏛️ Легітимність проти забуття Навіщо це було потрібно? Відповідь проста: безперервність. Саме завдяки таким крокам Державний Центр УНР в екзилі проіснував аж до 1992 року. Рада Республіки стала тим містком, який дозволяв українцям десятиліттями заявляти світові: «Ми не зникли, ми — окупована нація, чий законний уряд продовжує роботу». 🌉 Звісно, скептики та більшовицькі пропагандисти з москви нещадно висміювали «тарнівську республіку», називаючи Петлюру «отаманом без війська». Але іронія історії полягає в тому, що саме ці «паперові» закони 1921 року дозволили останньому президенту УНР в екзилі Миколі Плав'юку в серпні 1992 року офіційно передати клейноди та повноваження першому президенту сучасної України Леоніду Кравчуку. 🤝🇺🇦 Це була гра в довгу. І Петлюра, підписуючи закон 4 лютого, можливо, не знав, коли саме це спрацює, але точно знав, що без закону держава вмирає швидше, ніж від куль.

#поезія Ти – сильна жінка, витримаєш все, І те, що виходу немає – лиш здається. А пережити – новий досвід принесе, – Ніщо нам легко в цьому світі не дається! Ще не таке переживала на шляху, І це колись минулим тобі стане. Ти, головне, не піддавайсь страху, І не притягує у життя усе погане. Ти – сильна жінка, мудра, вольова, Ти можеш набагато більше, ніж гадаєш. І це не сльози, це погода дощова. Ти все в житті переживеш! Ти ж добре знаєш! Людмила Степанишена.

#дати #свята Всесвітній день боротьби з ненормативною лексикою: Естетика проти хаосу. ​3 лютого світ (і особливо наше суспільство) відзначає день, який закликає хоча б на 24 години вимкнути режим «шевченківського гніву» в його нецензурній формі. Мета свята — не просто заборонити міцне слівце, а нагадати, що мова є дзеркалом культури, і чим більше в ній бур’янів, тим важче розгледіти суть. 🙊🚫 ​Коріння цього дня вбачають у зусиллях мовознавців та етиків, які вважають, що лихослів’я — це ознака не лише браку словникового запасу, а й психологічної неврівноваженості. Психологи стверджують, що надмірне вживання матюків призводить до емоційного вигорання: коли кожна побутова дрібниця супроводжується «триповерховою» конструкцією, мозок перестає розрізняти справжню небезпеку від розлитої кави. 🧠📉 ​Звісно, ми живемо в часи, коли деякі специфічні напрямки для «руского воєнного корабля» стали частиною національного фольклору та навіть дипломатії. Проте суть свята саме в тому, щоб відділяти «бойовий сурмик» від повсякденного сміття. Лихослів’я в побуті часто є лише шумом, який заважає чути інтелект співрозмовника. 🗣️❌ ​Цікавий факт: багато дослідників вважають, що мовна чистота безпосередньо впливає на рівень агресії в суспільстві. Чим витонченіші образи ми використовуємо, тим вища якість дискусії. Можливо, варто згадати досвід того ж Володимира Самійленка, який вмів «знищити» опонента тонкою іронією, не вдаючись до лексикону портових вантажників. 🎭🖋️ ​Отже, 3 лютого — чудовий привід згадати, що українська мова має неймовірний арсенал колоритних лайок, які звучать набагато дотепніше та болючіше за стандартний набір запозичень від «східного сусіда». Спробуйте замінити звичне слово на щось на кшталт «най би тебе качка копнула» — і настрій покращиться, і культура не постраждає. 🦆🇺🇦