Мережа пунктів обігріву від Третього армійського корпусу продовжує функціонувати в Києві. На локаціях можна підзарядити гаджети та погрітись, є гаряча їжа та напої. Заступник командира Третього армійського корпусу Максим Жорін повідомляє, що до підтримки функціонування цих пунктів залучені ті ветерани підрозділу, котрі після поранень не можуть більше виконувати бойові завдання на передовій.

🇺🇦 Пункти незламності у Києві розгорнув Райффайзен Банк. Пункти незламності від Райфу підтримують киян під час тривалих відключень електро-, водо- та теплопостачання, а також низьких температур. Наразі в Києві вже працюють три таких пункти від банку за адресами: 📍 вул. Олександра Архипенка, 2/12; 📍 просп. Володимира Івасюка, 24; 📍 просп. Дмитра Павличка, 3/4. Вони обладнані генераторами, працюють 24/7 та розраховані на перебування до 60 людей. Можна зігрітися, підзарядити гаджети та випити гарячого чаю. 🫂 Три роки поспіль Райф залишається найбільшим донором гуманітарної допомоги серед банків України. Від початку повномасштабної війни на підтримку населення було спрямовано 1,7 млрд грн. #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

#історія #речі Метроном — це не просто коробочка з маятником, а втілення нашої спроби приручити невловимий час і загнати його в жорсткі рамки математичної точності. 🕰️🎹 Історія цього пристрою нагадує справжній детектив. Хоча ідею вимірювання темпу підкинув ще Галілей, а втілив у кресленнях Етьєн Лульє у XVII столітті (його пристрій був двометровим монстром, який навряд чи помістився б на фортепіано), справжній «зірковий час» настав лише на початку XIX століття. 🎩✨ Головна драма розгорнулася між винахідником Дітріхом Вінкелем та спритним підприємцем Йоганном Мельцелем. Вінкель придумав ідеальну конструкцію, а Мельцель... скажімо так, «запозичив» її, додав шкалу та запатентував під своїм ім'ям у 1816 році. Бідний Вінкель виграв суд, але історія — дама примхлива: ми й досі знаємо цей прилад як «метроном Мельцеля». Першим амбасадором новинки став Людвіг ван Бетховен. Йому настільки набридло, що диригенти трактують його симфонії то як похоронну процесію, то як забіг хортів, що він почав проставляти точні цифрові значення темпу. Щоправда, деякі його позначки настільки стрімкі, що дослідники досі сперечаються: чи Бетховен був таким радикалом, чи його метроном просто був зламаний. 🤔🎼 Сьогодні цей гаджет перекочував у смартфони, втративши свій елегантний дерев’яний корпус, але не свою суть. Метроном залишається єдиним чесним критиком: він не зважає на твоє «натхнення» чи «особливе бачення паузи». Якщо ти не встигаєш — винен не він, а твої пальці. Це ідеальний приклад того, як наука про вимірювання (метрологія) перетворилася на невід’ємну частину високого мистецтва. ⚖️ Ритм — це дисципліна, одягнена в звуки. І метроном тут — головний наглядач із бездоганними манерами.

#історія #музика Клара Рокмор та ефірна війна з матеріалізмом 🎻 ​Якщо ви вважаєте, що електронна музика почалася з похмурих німецьких інтелектуалів у сімдесятих, дозвольте вас розчарувати. Справжня революція відбулася значно раніше, і її обличчям була Клара Рокмор — віртуоз терменвокса, яка довела, що музику можна діставати буквально з повітря, не торкаючись жодної матеріальної поверхні. ​Це була епоха, коли радянський винахідник Лев Термен створив свій дивний пристрій, а москва намагалася використати його як символ технічної переваги нового режиму. Проте Клара, литовська скрипалька, чия кар’єра була перервана через фізичну травму, перетворила цей шпигунський гаджет на повноцінний академічний інструмент. Вона відмовилася від простого "виття" привидів, яке так полюбляли в Голлівуді, і змусила ефірні хвилі звучати з точністю Страдіварі. ​Її вплив на історію — це не просто історія успіху емігрантки. Рокмор змінила саму парадигму взаємодії людини і машини. Поки світ готувався до механізованих воєн, вона демонструвала найвищий рівень контролю над невидимим. Це була інтелектуальна ляпас усім, хто вважав, що електронний звук позбавлений душі. Без її методики та вимог до вдосконалення антени терменвокса ми б ніколи не отримали синтезаторів у тому вигляді, в якому вони існують сьогодні. ​Клара Рокмор зробила те, що не вдалося багатьом політикам: вона приручила невидиму силу електрики, перетворивши її на інструмент високого мистецтва, і залишила росію з її претензіями на культурне домінування далеко позаду, втіливши свої ідеї в самому серці вільного світу. https://youtu.be/b5cOdZh4zK8?si=VJpPqvTABsfYF52Q

#історія #речі 🪨 Грифельна дошка: Планшет, що виховав людство 🪨 До того як папір став дешевим і доступним, мільйони дітей по всьому світу починали свій шлях до знань з невеликого шматка чорного каменю в дерев'яній рамі. Це був "багаторазовий зошит", який можна було обнулити одним помахом мокрої ганчірки. ⛰️ Дарунок гір Матеріалом для таких дошок слугував сланець — природний камінь, який легко розколюється на тонкі та рівні пластини. Назва "грифель" походить від німецького Griffel (паличка для письма). Спочатку це були просто загострені шматочки того самого сланцю, які залишали на дошці світлу подряпину. 🏫 Революція в класі До кінця XVIII століття навчання було переважно індивідуальним: вчитель підходив до кожного учня окремо. Але у 1801 році Джеймс Пілланс, директор школи в Единбурзі, зробив радикальний крок. Він взяв багато маленьких грифельних дошок і з'єднав їх в одну величезну на стіні. Так з’явилася перша шкільна дошка. Тепер вчитель міг малювати карти та писати формули відразу для всіх, що назавжди змінило формат масової освіти. 🧹 Екологічність та гігієна Грифельні дошки були ідеальними для бідних сімей: один раз купив — і користуєшся роками. Проте була й темна сторона. У XIX столітті діти часто витирали дошки просто рукавом або... власною слиною. Через це школи часто ставали центрами поширення хвороб, поки вчителі не почали суворо вимагати використання індивідуальних губок. 🎨 Від сланцю до гаджетів У середині XX століття грифельні дошки почали витісняти зелені та чорні дошки з металу, вкриті порцеляновою емаллю (на них писали вже крейдою). А згодом з'явилися білі маркерні дошки та інтерактивні панелі. Цікаво, що сучасні графічні планшети та iPad багато в чому повторюють концепцію грифельної дошки: нескінченна поверхня для письма, де будь-яку помилку можна миттєво стерти.

🇺🇦 Пункти ночівлі в столиці: у місцях обігріву і підзарядки для гаджетів почали з'являтися ліжка Перший пункт для ночівлі вже функціонує у Деснянському районі, де ситуація з енергетикою залишається дуже складною. Загалом на локації розгорнуті 6 наметів: 4 з них функціонують як «‎Пункти незламності», а 2 — облаштовані 40 ліжками. ➡️ Ще більше деталей — в матеріалі журналістів «УС‎»

#дати #свята День почерку (День ручного письма): реквієм за чорнильницею чи свято унікальності? ✍️📜 23 січня світ відзначає День почерку (Handwriting Day). Дата обрана не випадково: саме цього дня у 1737 році народився Джон Хенкок — перший голова американського Континентального конгресу, чий підпис під Декларацією незалежності США був настільки розмашистим і зухвалим, що став загальною назвою для будь-якого підпису. 🖋️🇺🇸 У світі, де ми швидше за все наберемо текст великим пальцем на екрані, ніж знайдемо вдома працюючу ручку, це свято виглядає як милий анахронізм. Проте воно має глибший зміст, ніж просто ностальгія за каліграфією. Чому це важливо (і трохи іронічно): Психологічний автопортрет: Графологи стверджують, що почерк — це «дзеркало душі». Нахил літер, сила натиску та розмір петель можуть розповісти про Ваш характер більше, ніж Ви самі готові визнати на першому побаченні. Почерк унікальний, як відбитки пальців, і цифрові шрифти ніколи не замінять цієї інтимної неідеальності. 🧠🔍 Когнітивний тренажер: Вчені довели, що коли ми пишемо від руки, наш мозок працює набагато інтенсивніше. Це активує зони, відповідальні за пам'ять та навчання. Студенти, які записують лекції від руки, зазвичай засвоюють матеріал краще за тих, хто клацає по клавішах. Тож, якщо хочете щось запам'ятати — діставайте блокнот. 📖💡 Втрачене мистецтво: Раніше по почерку судили про вихованість та статус людини. Сьогодні ж, коли лікар виписує рецепт, ми часто сприймаємо це як зашифроване послання з космосу. Іронічно, що наше вміння читати рукописні тексти поступово деградує разом із вмінням їх створювати. 🚑📜 Цей день — чудовий привід відкласти гаджети хоча б на п'ять хвилин і написати коротку записку близькій людині. Повірте, папір із Вашими «каракулями» несе в собі набагато більше тепла, ніж бездоганний емодзі в месенджері. 💌✨

Наречена ексглави МЗС Кулеби Павелецька заявила, що якщо немає опалення, можна обкластися вібраторами і нормально собі грітись. Українська зима знову відкриває в людях приховані таланти виживання. Хтось згадує буржуйки, хтось — старі радянські ковдри, а хтось, як з’ясувалося, дивиться на світ інноваційно й технологічно. Головне — не мерзнути, а спосіб уже, бачите, справа смаку й бюджету. Заява про «вібраторне опалення» звучить як прорив у сфері альтернативної енергетики. Сонячні панелі? Дорого. Вітряки? Шумно. А тут — компактно, рожево і з гарантією. Залишилось тільки, щоб Міненерго внесло це в перелік резервних джерел тепла. Особливо тішить соціальний підтекст. Бо якщо в когось немає світла, газу і грошей, то, виходить, проблема не в державі, а в недостатній кількості гаджетів. Новий стандарт енергонезалежності: «у кожну хату — по валізці вібраторів». Іронія ще й у тому, що поради такого рівня зазвичай лунають з дуже теплих квартир. Там, де батареї гріють стабільно, а генератор — це декоративний елемент для інстаграму. Звідти й легко роздавати лайфхаки людям, які рахують, чи вистачить їм на свічки. Уявляю собі зведення новин: «Україна пережила зиму завдяки згуртованості, силі духу та високочастотним вібраціям». Європа аплодує стоячи, МВФ в шоці, а ми просто просимо — не плутати теплоту людяності з теплом від батареї. Бо насправді людям хочеться не креативних жартів про виживання, а нормального опалення, відповідальності й трохи емпатії. А вібратори… нехай уже залишаються там, де їм і місце — у сфері особистого вибору, а не державних порад.

Украина замерзает — спасаем теплом! «Израильские друзья Украины» собирают средства на «Пункты несокрушимости» — срочно Вы когда-нибудь оказывались при минус 15 градусах, без укрытия поблизости? Надеемся, что нет. К сожалению, это нынешняя реальность для более чем миллиона украинцев. Россия атакует критически важную инфраструктуру в Киеве и других городах, оставляя тысячи жилых домов без водоснабжения и отопления. Это уже не про идеологии и «споры». Это базовые гуманитарные потребности — тепло, вода, свет, которые должны волновать любого человека в мире. Этой зимой Украина сталкивается с гуманитарной катастрофой, вызванной российской агрессией и целенаправленными ударами по энергетической инфраструктуре. Морозы −10…−14°C приходят вместе с отключениями света, воды и отопления. Инициатива «Израильские друзья Украины» говорит об этом прямо: «Дети — среди самых уязвимых! Школы вынуждены отправлять детей домой, потому что не могут обеспечить элементарные условия: тепло, свет, безопасность». «Это больше, чем кризис. Когда-то украинцев уничтожали голодом. Сегодня пытаются сломать холодом. Холод стал оружием». Почему это террор и почему это ответственность путинской россии Удары по ТЭС, подстанциям, теплотрассам и системам водоснабжения зимой — это террор против гражданских. Их цель — страх, холод, темнота и массовые страдания мирных людей. Путинская россия делает население заложником: она уничтожает инфраструктуру, без которой невозможно жить, и превращает мороз в инструмент давления. Это и есть государственный террор, когда холод, отключения и паника становятся частью военной стратегии. Что такое «Пункты несокрушимости» Сбор организован инициативой «Израильские друзья Украины» при поддержке Посольства Украины в Израиле. Средства собираются на «Пункты несокрушимости» — точки спасения, когда дома темно и холодно. Там можно: согреться и переждать самые тяжёлые часы, зарядить телефоны и средства связи, получить горячую воду, получить базовую поддержку — чай, еду, элементарную помощь. Сколько стоит один «Пункт несокрушимости»: 3000 шекелей — генератор 6–7 кВт 300 шекелей — тепловая пушка 500 шекелей — водонагреватель (15 л) 300 шекелей — удлинители для зарядки гаджетов 900 шекелей — топливо, чай, еда и одноразовая посуда Каждый донат — это конкретная помощь: возможность согреться, зарядить связь и пережить ещё одну ночь без света и отопления. Как помочь Ссылка для пожертвований: https://lnk.ua/xVmBJmyNv Сбор пожертвований проводится через платёжную систему UPAY (uPay) — израильскую платформу для приёма оплат и управления платежами через веб-кабинет и приложение. Помочь можно двумя способами: Credit Card — оплата банковской картой через платёжную страницу UPAY; Bit — перевод через популярное в Израиле приложение Bit для быстрых переводов. 📌 Подробнее о сборе, целях и о том, как именно можно помочь — в нашей статье: https://news.nikk.co.il/spasaem-teplom/ #Ukraine #StandWithUkraine #SaveUkraine #HelpUkraine #IsraelForUkraine #HumanitarianAid #EnergyTerror #WarmthForUkraine НАновости‼️:- новости Израиля Важно❓ Поделитесь ❗️ и подписывайтесь, чтобы не пропустить подобные материалы https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

Чим розганяли темряву кияни 100 років тому, коли «світло» зникло на кілька років? Чому Київ поринув у темряву? Головною причиною став паливний колапс. Київська електростанція на Подолі працювала на вугіллі та нафті. Через війну залізниця зупинилася, підвіз палива припинився. Генераторам просто нічого було «їсти», тому турбіни зупинилися. У 1919–1920 роках звичний гас (керосин) зник із продажу або коштував як золото. У «Щоденниках» Олексія Гольденвейзера згадується, що ціна на звичайну стеаринову свічку злетіла настільки, що сім’ї збиралися вечорами в одній кімнаті, аби палити лише один вогник на всіх. Гаджет епохи — «Каганець». На зміну лампам прийшла «кіптява» (або каганець). Конструкція була простою: брали пляшечку з-під ліків або баночку з-під консервів. Всередину заливали будь-який жир (олію, топлене сало) або залишки пального, вставляли ґніт із мотузки чи шматка старої шинелі. Пристрій ледь блимів, немилосердно смердів і коптив. Очевидці тих подій згадували: «За вечір обличчя вкривалися сажею, і ми ставали схожими на сажотрусів». Більшовицька влада в той же час суворо обмежувала користування електрикою: • Електрика подавалася безперебійно лише в установи (ЧК, ревкоми). • У житлові будинки світло давали по годинах (зазвичай увечері). • Діяла жорстка норма: «Одна лампочка на квартиру» (потужністю не більше за 16 свічок). • За використання електроплиток або прасок могли відрізати світло назавжди або накласти штраф «за законами воєнного часу». Вулиці-пастки. Місто після заходу сонця поринало у повну темряву. Ліхтарі не працювали. Ходити було небезпечно не тільки через бандитів, а й через ризик впасти у відкритий люк чи яму, яку ніхто не огороджував. #history_of_Kyiv #News_Kyiv #Kyiv_regionnews #Київ_Київщина #Новини_news #Kyiv