«Ловимо кожну хвилину електрики»: волонтери на Троєщині готують сухпайки та обіди для ЗСУ в складних реаліях без світла.

Волонтерський центр знаходиться в Деснянському районі (Троєщина). Більшість волонтерів — місцеві мешканці, дехто також живе без води та опалення.

Частину продуктів (наприклад, картоплю) волонтери, у кого є газ, варять вдома та приносять до цеху.

Енергозалежні процеси живлять через інвертори та акумулятори. Потужне обладнання вмикають вночі або рано-вранці — щойно з’являється централізоване світло.

Раніше 90% сировини надавав бізнес, зараз понад 50% доводиться купувати самостійно. Потрібні кошти на продукти, оплату оренди та електрики. Долучитися та підтримати волонтерів можна за QR-кодом на відео.

У Києві волонтери розгорнули понад 50 локацій, де у вечірній час безкоштовно роздають людям гарячі страви Після масованих атак на енергосистему Київ і далі має проблеми зі світлом і теплом. Через це мешканці багатоповерхівок, особливо з електроплитами, часто не можуть навіть розігріти їжу. На допомогу прийшла міжнародна організація World Central Kitchen, яка із 15 січня загалом приготувала і видала понад 20 тисяч порцій їжі.

Київ отримав від Польщі 130 генераторів різної потужності, — Кличко

За словам мера Києва, ці генератори в умовах енергетичної кризи в Україні та столиці, дозволять місту підсилити рівень стійкості критичних обʼєктів, закладів соціальної сфери. 

"Кошти на ці генератори збирали польські волонтери. За 10 днів 60 000 поляків здали 80 млн злотих (майже 2 млн євро)", - розповів Кличко.

Зокрема, столиця отримала:
• 1 дизельний генератор потужністю 600 кВт
• 1 дизельний генератор потужністю 80 кВт
• 20 генераторів потужністю 20 кВт кожен
• 108 генераторів потужністю 12 кВт кожен.

Загальна потужність переданого обладнання — 2 376 кВт.

Кличко подякував організаторам збору, волонтерам та всім небайдужим.

"Сьогодні прибула перша партія генераторів, придбаних на благодійні гроші. Найближчим часом очікуємо наступну. Також вже в дорозі чергова допомога від Варшави — ще 90 генераторів", - розповів міський голова Києва.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news

«Ви заморожуєте людей. Ви прирікаєте їх на загибель» — із замерзаючого Києва головний рабин України Моше Асман звернувся до путінських «визволителів»

Головний рабин Києва та України Моше Асман опублікував емоційне відеозвернення із зимового Києва.

Розуміючи, що значна частина ізраїльської аудиторії не володіє російською мовою або просто не дивиться відео, ми зробили повну транскрипцію цього звернення і публікуємо її у нашій статті, щоб сенс і біль цих слів були почуті та зрозумілі тут, в Ізраїлі.

Текст звернення Моше Асмана:

«Я зараз перебуваю в центрі міста-героя Києва, в самому серці України.
На вулиці сильний мороз.

У багатьох будинках немає електрики, опалення і води.
Люди — старенькі, маленькі діти, жінки — живуть у неопалюваних квартирах, де температура опускається до небезпечного рівня.
Це страшно.

Мені мимоволі згадуються розповіді мого батька.
Він пройшов блокаду Ленінграда ще дитиною.
Він розповідав про всі її жахи — про страшний голод, нальоти, щоденні бомбардування.

Але крім цього був і лютий холод.
Зима була нестерпною.
Люди не могли зігрітися у своїх домівках.
Вони вмирали не лише від голоду, але й від холоду.

Я ніколи не думав, що ці спогади мого дитинства колись оживуть тут, у Києві — місті, яке колись вже було атаковане і окуповане німецькими фашистами.
І сьогодні ті, хто прикривається лозунгами про “денацифікацію України”, насправді діють точно так само, як німецько-фашистські окупанти.
Вони свідомо знищують інфраструктуру, як це робили під час блокади Ленінграда, прирікаючи людей на смерть від голоду і холоду.

Сьогодні в Києві люди — бабусі й дідусі — перебувають у цих умовах.
Наші волонтери бачать це своїми очима.
Я сам був там, у багатоповерховому будинку без ліфта.
Туди не надходить вода, там холодно.

Люди не можуть вийти, не можуть купити собі їжу, не можуть зігрітися.
Їм потрібні ліки.

І все це відбувається тому, що російські літаки, ракети і дрони систематично атакують цивільну інфраструктуру України, свідомо вбиваючи мирних людей.

Нещодавно в Києві рятувальники приїхали ремонтувати теплову станцію — по них було завдано ракетного удару.
До цього медики приїхали рятувати і лікувати людей — і по них також ударили ракетами.
Це злочин проти людяності.

І тому я звертаюсь до тих, у кого ще залишилось почуття і здатність мислити, а не просто дивитись російське телебачення.
Ви зараз чините той самий злочин, який колись чинили німецькі фашистські загарбники проти народів Радянського Союзу.
Це те саме зло.

Ви заморожуєте людей.
Ви прирікаєте їх на загибель.

Я пишаюсь тим, що знаходжусь тут, на цій стороні — з героїчним українським народом.
Народом, який не готовий здатись, не готовий йти до рабства, не готовий втрачати свою культуру, свою країну і свою землю.
Він бореться — і викликає захоплення.

А ті, хто прийшов лише для того, щоб убивати і позбавляти людей тепла, світла і життя, знаходяться на стороні темряви.
Але світло обов’язково переможе темряву.

Я молюсь, щоб люди пережили цю зиму.
Щоб вони не вмирали.
Щоб діти не страждали і не хворіли.
Щоб хворі одужали.
Лікарні теж страждають, і ми допомагаємо, чим можемо.

Наші волонтери будуть допомагати і далі.
Світло обов’язково переможе.
Добро переможе зло.

А ті, хто чинить зло, розчиняться у небутті.

Слава Богу і слава Україні.»

👉 Повний матеріал і контекст:
🔗 https://news.nikk.co.il/uk/vi-zamorozhuiete-ljudej-vi-pririkaiete/

#НАновини #NAnews #Ізраїль #Україна #Київ #Війна #ПраваЛюдини #ЗлочинПротиЛюдяності #Мир

НАновости‼️:- новини Ізраїлю

Важливо❓ Поділіться ❗️
і підписуйтеся, щоб не пропустити подібні матеріали
https://www.facebook.com/profile.php?id=61581708179881

🇨🇿Чехія не скасовуватиме ініціативу із закупівлі боєприпасів для України, – премʼєр Бабіш.

За його словами, проєкт реалізовуватимуть за кошти інших держав – без залучення грошей чеських громадян.

💰Крім того, після антиукраїнських заяв Окамури донати на "Подарунок для путіна" в Чехії зросли в рази.

За даними організаторів, лише за два дні зібрали понад 1,7 млн крон.

Волонтери зазначають, що хвиля донатів посилюється щоразу, коли на адресу України звучать образи або погрози. 👊🏻
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

🕯 На фронті загинула військовослужбовиця УДА Лана «Саті» Чорногорська
До повномасштабної війни вона працювала в медіа та громадському секторі, з перших днів вторгнення волонтерила. У 2024 році долучилася до добровольчого підрозділу безпілотної авіації, де працювала з дронами — як пілот і штурман.
У підрозділі згадують Саті як віддану воїна, ідейну людину та надійну подругу. Окрім служби, вона була мисткинею, культурною діячкою та активісткою.
📸 udachniki_uda, danceinside_ / Instagram
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

НЕ ЗАЛИШУ

Як зали́шити маю я хату?
Як зали́шить подвір’я й садок?
Я не можу зали́шить це кату,
Вже розбитий, та рідний куток.

Як зали́шити можу дружину,
Що давно нерухомо лежить?
Сво́ю першу любов і єдину,
Вік з якою зумів я прожи́ть.

Все життя ми жили́ душа в душу,
Ми ділили і радість, й біду,
Із коханою бути я мушу,
Із куточка свого́ не піду́.

Цю хатину самі́ будували,
Це гніздечко звивали удвох,
Заробляли все чесно, не крали,
Не чекали у ньому непро́х.

Наші ді́точки тут народились,
І зростали вони са́ме тут,
Тим, що маємо, за́вжди гордились.
Та не знали, що орки прийду́ть.

Навіть в снах найстрашніших не бачив,
Що палатиме все у вогні,
А дружина мовчить… тільки плаче,
Що Вкраїна з ордою в борні́.

І на старості що нам робити?
Та й здоров’я уже в нас нема…
Ми не зможемо звірство простити,
Що вчинила орда з усіма.

До дітей ми поїхать не можем,
Та і їм небезпечно сюди.
Може й го́лови скоро тут зложим
В сво́їй хаті від звірства орди.

Вже як бу́де… На все Божа воля,
Якщо су́джено це пережить…
Бо спіткала такая недоля,
Якій опір не можем чини́ть.

Вже сусідські хати́ погоріли…
Хоронив я сусідів в саду.
Так наза́вжди вони оніміли…
Хто створив сатанинську орду?

Нашу хату тако́ж зачепило…
Залишився вцілілий куток…
Скрізь уламками все тут встелило…
Та з домівки ніку́ди… ні крок.

Якщо су́джено жити – вцілієм,
Може скоро це пекло мине,
Та прощати таке не посмієм
За все звірство раschиsтське страшне́.

Все зрівняла орда із землею
І продовжує дальше рівнять,
І зв’язку́ вже нема із ріднею…
Від життя взя́лись нас визволя́ть.

Волонтери заве́зли нам їжу,
А вода у криниці ще є…
Не збирав я тривожну валізу,
Бо дружина – багатство моє́.

У валізу її не спакую
Й помирать не зали́шу одну.
У куточку кохану рятую,
Від орди у любов огорну.

Під опіку ми Богу дали́ся,
На все воля Господня тепер,
Ми з дружиною знов обняли́ся,
Бо любов нашу орко не стер.

02.04.2022 р.

© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2022

ID: 943945

Трагічна, але дуже цікава історія Миколи Петровича.

Він помер не в окопі і не в кабінеті чиновника
Найбагатша людина в цій історії померла не в елітній клініці
і не в просторому будинку за парканом.
Він помер о 4:40 ранку
на холодній плитці шкільного коридору
під час нічного чергування.
Поруч — автомат з кавою,
який гудів, як і щодня.
Його звали Микола Петрович.
Йому було 72.
Для відділу освіти він був
одиницею в штатному розписі,
яку щороку пропонували скоротити
«через оптимізацію бюджету».
Для більшості вчителів —
тихий сторож у старій куртці.
Для учнів —
«той дідусь, що завжди тут».
Поліцейський звіт був короткий:
природні причини. Серце.
Справу закрито.
Але це була не вся правда.
Правда прозвучала в спортзалі
Наступного дня директор провів усе «як належить»:
коротке оголошення,
хвилина мовчання
і — по класах.
Та раптом з другого ряду підвівся хлопець.
Сильний, підтягнутий,
один із тих, кого готували до вступу в академію.
Він не стримав сліз.
— Він врятував мене, — сказав він.
— Не один раз.
Кілька місяців тому
його батько повернувся з фронту іншим.
Грошей стало менше.
Репетиторів скасували.
Оцінки полетіли вниз.
Одного вечора хлопець сидів у коридорі школи
після тренування
і не знав, куди йти далі.
Микола Петрович не питав зайвого.
Просто сів поруч.
Щовечора.
Після своєї зміни.
До пізньої ночі.
До війни він був інженером.
Пояснював математику так,
як не пояснював жоден онлайн-курс.
Саме завдяки йому хлопець не зламався.
Потім встала дівчина в старій куртці
— Він мене годував, — тихо сказала вона.
Мама втратила роботу.
Тато на війні.
Оренда зросла.
Їжа — зникла.
Вона перестала обідати,
щоб молодшій сестрі вистачило на вечерю.
Микола Петрович застав її в коридорі,
коли вона пила воду з-під крана,
щоб заглушити голод.
Наступного дня він залишив їй пакет.
Сказав:
«Та це мені передали,
я все одно не з’їм».
Щотижня.
Почали вставати інші
— Він полагодив мені рюкзак,
бо я боявся сказати мамі, що він порвався.
— Він проводжав мене до зупинки,
бо знав, що я боюся повертатись у темряві.
— Він був першою дорослою людиною,
якій я сказав, що мені страшно жити далі.
З останнього ряду встала дівчина
з втомленими очима.
— Він не дав мені зробити дурницю, — сказала вона.
— Він просто сидів поруч і слухав.
Не викликав поліцію.
Не читав моралей.
Не поспішав.
Він був.
Коли відкрили його комірку
Всі чекали побачити інвентар.
А побачили —
маленький притулок.
Їжа.
Теплі куртки.
Зошити.
Термос.
І блокнот.
Не щоденник.
Список.
«Олені потрібні черевики — 38».
«Перевірити, як там Сашко після лікарні».
«Поговорити з Ірою — вона знову мовчить».
Він бачив усіх.
На похороні
Його донька приїхала з іншого міста.
Вона думала, що буде небагато людей.
Вона вважала батька людиною,
яка «просто працювала сторожем».
Коли вона відкрила двері церкви,
черга тягнулася за ріг.
Школярі.
Батьки.
Військові.
Медики.
Волонтери.
Один чоловік підійшов і сказав:
— Твій тато зупинив мене,
коли я крав їжу зі школи.
Замість поліції
він купив мені вечерю
і запитав, чому я голодний.
Сьогодні я волонтер.
Вона не змогла стримати сліз.
— Я думала, він був просто сторожем…
— Ні, — сказав один із хлопців.
— Він був дідусем
для тих, у кого його не було.
Найболючіша правда
Людина, яка тримала багатьох,
померла сама.
Шість годин
про це ніхто не знав.
І ось думка, яку варто забрати з собою сьогодні,
в Україні, у війні, у втомі:
Десь поруч із тобою живе такий самий Микола Петрович.
Можливо, це прибиральниця в лікарні.
Водій маршрутки.
Сусід, який мовчки допомагає.
Ми живемо в час,
коли герої не завжди в новинах,
а найсильніші серця
часто залишаються непоміченими.
Не чекай похорону, щоб побачити людину.
Підійми очі.
Подякуй.
Запитай, як вона.
Бо іноді
саме тихі люди
тримають цей світ.

😱❗️Військові армії рф вивезли півсотню мешканців із села на Сумщині до РФ

За попередніми даними, у Грабовському залишалося трохи більше півсотні мешканців, які раніше підписали офіційний документ про відмову від евакуації, але вже ввечері російські війська силоміць почали їх вивозити.

У той день, ввечері,  мешканців сіл Рясне та Лісне  евакуювали волонтери Червоного Хреста та спецпідрозділ "Білі янголи". Однак, за наявною інформацією, вдалося евакуювати лише чверть від загальної кількості мешканців, які перебували в селі. Попри застереження, деякі громадяни вирішили не покидати свої будинки
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #жертви_війни

#дати #свята
День вшанування пенсіонерів та ветеранів органів внутрішніх справ України.
Цей день присвячений людям, які присвятили своє життя охороні правопорядку та боротьбі зі злочинністю. Це свято спадкоємності поколінь: ветерани МВС передають свій досвід молодим офіцерам, а держава дякує їм за роки небезпечної служби. В умовах війни багато хто з цих людей продовжує допомагати країні як волонтери або консультанти, демонструючи незламність духу. 🎖️👮‍♂️🇺🇦