Левеня
(Chhaava, 2025)

Я з нетерпінням очікувала на появу цього фільму на стрімінгах.
По-перше, його багато хвалить індійська критика. І сам трейлер виглядав дуже потужно.
По-друге, головну роль грає актор Вікі Каушал, який дуже мені подобається. Я бачила його в кількох фільмах, і навіть там, де особливо нема чого грати (наприклад, у неоковирному “Урі: хірургічний удар”), він зіграв добре. Вікі Каушала називають “Тихою зіркою”, або “Мовчазною зіркою”, бо він не патякає в соцмережах, не робить драматичних інтерв’ю, не оскандалився з п’яним водінням, наркотиками чи любовними походеньками — він сумлінно працює, віиявляючи неймовірну відданість акторській справі. Наприклад, заради зйомок в “Левеняті” він не лише навчився володіти мечем і списом, а й накачав 25 кг мускулів.
По-третє, історична постать, яку він грає, страшенно цікавезна. Маратха Чатрапаті Самбгаджі Магарадж в курсі індійської історії весь час був затьмарений фігурою свого батька, Чатрапаті Шиваджі Магараджа, засновника імперії Маратхів, що кинув виклик імперії Великих Моголів і добряче залив їм сала за шкуру.
Самбхаджі Магарадж, старший син Шіваджі, провів дитинство як заручник при дворі Могольського імператора Аламгіра І, більше відомого як Аурангзеб. Аурангзеб зробив імперію Моголів наймогутнішою державою регіону, економика якої була більшою за економику Цинського Китаю. Він також розширив кордони імперії до найбільших за всю її історію. Водночас він ударився в ісламський фундаменталізм. Засади віротерпимості, закладені його прадідом Акбаром, були забуті. Він переслідував не лише індусів, сікхів та буддистів, а ще й мусульман, які відхилялися від “генеральної лінії”.
Така політика, очікувано, відштовхнула від нього багатьох індусських можновладців і васалів, котрі згодом підтримали повстання Чатрапаті Шіваджі.
Перед тим, як дивитись кіна, я трохи попочитала у Вікії про головного героя, і зрозуміла, чому індійська історіографія не дуже на ньому зосереджувалася. Почнемо з того, що батя не хотів бачити його на троні, і планував зробити спадкоємцем молодшого сина Раджарама, а Самбхаджі вважав надто свавільним, безвідповідальним і схильним до плотських утіх. На момент смерті Чатрапаті-старшого Чатрапаті-молодший сидів в ув’язненні в замку Пангала, куди татко посадив його подумати над своєю поведінкою. Зокрема над тим, чи можна зваблювати дружину брахмана. Або переходити на бік моголів і брати для Ділер Хана форт Бхупалгарх. Так, Самбхаджі не завжди був полум’яним лицарем боротьби за незалежність Індії. Незручний герой.

🧢 Вітаю! З вами доктор Генрі Волтон Джонс-молодший. Хоча для друзів я просто Індіана. Сьогодні я розповім вам про деякі з найхимерніших артефактів, які реально існують. Без магії, без спецефектів — тільки пил століть, загадки історії та кілька проклять для особливо щасливих дослідників. 🗿📜

Обережно: деякі з цих речей краще бачити здалеку…

Кришталеві черепи 💀
Давні черепи з кварцу, знайдені у Центральній Америці. Одні вважають їх творінням індіанців мая, інші — фальсифікацією XIX століття. Та хто б їх не створив — вони виглядають так, ніби досі чекають на свого господаря.

Небесний залізний кинджал Тутанхамона ✨🗡️
Кинджал, знайдений у гробниці фараона, зроблений з метеоритного заліза. Так, з металу, який прилетів із космосу! Давні єгиптяни буквально носили зорі при собі.

Проклята амулетна статуетка Басано 🧿
Легенда каже, що ця срібна статуетка, створена в Італії у XVI столітті, приносила смерть кожному власнику. Її не могли знищити, тож замкнули в скрині на глибокому складі.

Рукопис Войнича 📜
Книга, написана невідомою мовою і прикрашена дивними малюнками рослин, яких не існує. Вчені ламають голови вже століття. І поки що... без результату.

Камені Іки ⛰️
Тисячі каменів із Перу, на яких зображені динозаври, люди й неймовірні сцени хірургії. Справжні чи витончене шахрайство? Суперечки точаться досі.

Маска Агамемнона 👑
Золота похоронна маска з Мікен. Археологи сперечаються: чи справді це обличчя легендарного царя, чи просто неймовірно майстерна робота бронзової доби.

Диск Фесту 🌀
Глиняний диск з Криту, вкритий невідомими символами. Ніхто не знає, що він означає: молитву? Пісню? Чи, можливо, стародавній "квест"?

🏛️ Світ повен загадок. І пам’ятайте: деякі артефакти краще залишати там, де їх знайшли. Бо не кожен скарб вартий ціни, яку можна за нього заплатити.

З жагою до пригод —
ваш Індіана Джонс 🧢🗺️📚

#fan_art #супер_факт #супер_порада

#тварини


Синьокільчастий восьминіг: маленький модник із смертельним шармом.
Уявіть собі крихітного морського створіння, яке виглядає, ніби щойно втекло з вечірки в неоновому клубі. Синьокільчастий восьминіг (*Hapalochlaena*) — це справжній fashionista підводного світу! Завдовжки лише 12–20 см, він розгулює океанськими просторами в яскравому вбранні з електрично-синіх кілець, які спалахують, коли він сердиться чи наляканий. Але не поспішайте обіймати цього стильного малюка — його гардероб приховує смертельну таємницю.

Майстер маскування і... вечірок?

Синьокільчастий восьминіг — це ніндзя глибин. Завдяки своїм хроматофорам (клітинам, що змінюють колір), він може зливатися з коралами, камінням чи навіть виглядати як шматок водорості, що гойдається на хвилях. Але коли приходить час блиснути, він вмикає свої сині неонові вогні, ніби кажучи: "Гей, я тут головна зірка!" Ці кільця — не просто для краси, а й попередження: "Не чіпай, бо пожалкуєш!"

Отрута, гідна суперлиходія

Не дозволяйте його розміру обдурити вас. У цього малюка є зброя, яка може змусити самого Джеймса Бонда позеленіти від заздрощів. Його слина містить тетродотоксин — отруту, що в 1200 разів сильніша за ціанід. Один укус — і ваша пригода в океані може закінчитися швидше, ніж ви встигнете сказати "ой". Найсмішніше, що восьминіг навіть не усвідомлює, який він небезпечний. Він просто плаває собі, думаючи: "О, яка гарна креветка на обід!"

Життя коротке, але яскраве

Синьокільчасті восьминоги живуть лише близько двох років, але встигають влаштувати справжнє шоу. Вони розумні, допитливі й навіть можуть відкривати банки (не жартую, є відео!). Самки — справжні героїні: після відкладання яєць вони охороняють їх, забуваючи про їжу, і, на жаль, гинуть, виконавши свій материнський обов’язок. Ось це відданість!

Де шукати (але краще не чіпати)

Ці модні малюки мешкають у теплих водах Тихого та Індійського океанів, особливо біля Австралії, Індонезії та Філіппін. Побачили яскраві сині кільця під водою? Тікайте! Або, краще, просто сфотографуйте здалеку й милуйтеся. Бо, знаєте, бути стильним — це круто, але бути живим — ще крутіше.

Тож наступного разу, коли будете на пляжі, згадайте про синьокільчастого восьминога — маленького, але гордого короля підводної вечірки, який нагадує нам: навіть найменші створіння можуть мати величезний характер!

#природа
Худу Вахвіп (Wahweap Hoodoos) - найдивніша скельна освіта, що почала формуватися понад 100 мільйонів років тому, коли штатом Юта ще тинялися тиранозаври.

Ці худу являють собою шпилі з білого пісковика Ентрада, яким пощастило мати шапки з твердішого сланцю, які й рятували їх весь цей час від вимивання дощами.

Індіанці Пайюти вважали, що худу - це останки людей, які були перетворені на камінь.

#природа #світ
Рожевий пляж на острові Комодо в Індонезії — це унікальна природна пам’ятка, що приваблює туристів з усього світу своїм незвичайним рожевим піском. Цей дивовижний відтінок піску утворюється завдяки поєднанню білого піску з подрібненими фрагментами червоних коралів та мікроскопічних організмів — форамініфер, які мають рожево-червоні панцирі. Під дією хвиль ці частинки змішуються, створюючи ніжний рожевий колір, який особливо яскраво виглядає на тлі бірюзових вод Індійського океану.

Розташований у Національному парку Комодо, Рожевий пляж є частиною архіпелагу, відомого не лише своєю красою, але й унікальною фауною, зокрема комодськими варанами — найбільшими ящірками у світі. Пляж ідеально підходить для спокійного відпочинку, плавання та снорклінгу, адже навколишні коралові рифи багаті на морське життя, включаючи різнокольорових риб і черепах.

Відвідувачі можуть дістатися до пляжу на човні з міста Лабуан-Баджо, що на острові Флорес. Важливо пам’ятати, що пляж є частиною заповідної зони, тому необхідно дотримуватися екологічних правил, щоб зберегти його первозданну красу. Рожевий пляж — це не лише мальовниче місце для фотографій, але й символ гармонії природи, який нагадує про важливість збереження унікальних екосистем.

Прикольний інтерактив у музеї автоспорту в Індіанаполісі.

#новий_розділ

Дон Рікардо був людиною трохи грубуватою, різкою на слово. Та за цією суворістю відчувалася справжня шляхетність. Його обличчя, порите зморшками, зберігало сліди багатьох поневірянь і небезпек..
А втім, як розповідав він сам, починалося все в його житті доволі безхмарно. Рікардо здобув хорошу освіту і мріяв присвятити життя науковим дослідженням. Але доля розпорядилася інакше...
На одному світському вечорі у нього виникла гучна сварка через даму з одним впливовим чоловіком. Рікардо намагався згладити конфлікт, та опонент, знаний майстер шпаги, наполіг на дуелі. Мабуть, прагнув укотре похизуватися своєю вправністю перед численними знайомими.
Спочатку поєдинок складався на його користь. Рікардо змушений був відступати, захищаючись і відбиваючись. Лише зрідка він дозволяв собі обережні випади. Його опонент атакував завзято й красиво. Та саме зверхність та надмірна самовпевненість зіграли з ним злий жарт.
Одного разу, обравши слушний момент, Родріго завдав удару. Цього виявилося достатньо: його супротивник отримав серйозну рану, а він відбувся кількома подряпинами.
На жаль, на цьому його випробування не закінчилися. Навпаки — вони лише почалися.
Принижений суперник не пробачив йому ганьби. Заручившись підтримкою своїх впливових друзів, він домігся видачі ордера на арешт Рікардо за сфабрикованими звинуваченнями.
Рятуючись, мій наставник мусив тікати з батьківщини. У Франції йому вдалося знайти тимчасовий притулок і сісти на корабель, що прямував до Еспаньйоли. А там він потрапив у рабство, до дуже жорстокої людини.
За його словами, це були найжахливіші часи в його житті. Удари батога сипалися на нього за найменшу провину, а частіше — просто за забаганкою хазяїна.
Одного разу, коли господар, добряче захмелілий після якоїсь вдалої справи, валявся непритомний, Рікардо зібрав усю свою відвагу й утік.
Кілька тижнів він блукав лісами — обірваний, із закривавленими ногами, змучений до краю. Кожна ніч ставала випробуванням: холод, страх переслідування і дикі звірі, що, здавалося, тільки й чекали нагоди напасти.
Одного дня, повністю виснажений, він натрапив на загін буканьєрів, які вистежували дикого бика. Спочатку Рікардо навіть не міг вимовити жодного слова. Лише жадібно дивився на їжу, не розуміючи, що чекає на нього далі.
Та мисливці виявилися добрішими, ніж він міг сподіватися. Вони дали прихисток і, довідавшись про його минуле, не стали повертати бідолаху назад у рабство. Натомість запропонували роботу: допомагати обробляти шкури та в'ялити м'ясо.
Найстарший серед них, товаришував з відомими морськими розбійниками. Його зацікавили знання Рікардо в навігації. Через це він запропонував йому місце на кораблі. Рікардо навіть не роздумував.. Так почалися зміни на краще: із раба він став навігатором на кораблі, яким командував мій старий знайомий Мігель. Більше знаний серед піратів як Мігель Барбадоський.





Читати далі за посиланням

https://arkush.net/book/18589/19

Приємного читання!!!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
#піастри

😂 🐝 У Суперкубку Індії рій бджіл атакував бригаду суддів і фанатів на стадіоні - людям довелося ховатися від комах рушником
#спорт @спорт #спорт_sports #спорт_відео #Brovarysport @Brovarysport #Новини_news #world_news

Левеня, частина 2

Проте всі ці сумнівні моменти з біографії Чатрапаті-молодшого фільм залишив за кадром. Сюжет починається з того, як Аурангзеб дізнається про смерть Шиваджі Чатрапаті, і навіть трохи горює за тим, що втратив такого ворога — мовляв, більше таких не роблять. Аж тут наше Левенятко копняком з наскоку виносить замок Бурханпур, де моголи тримали джизью — податок з немусульман, якого вони назбирали добряче. І тут Аурангзеб знову пошкодував про смерть поміркованого Шіваджі Чатрапаті, бо в Левеняти з Деккана гальма не були перебдачені конструкцією.
Власне, весь подальший сюжет полягає в тому, що Аурангзеб та Самбхаджі намагаються помножити одне одного на ноль, причому Аурангзеб вдається до тактики тотальної війни і знищення мирного населення, а Левеня діє методом “бий і тікай”, відгризаючи від 800-тисячної армії Аурангзеба шматок за шматком. У ході справи є трохи гри престолів: проти Аурангзеба хоче виступити його син принц Акбар, якому набридло, що батя вже тридцять років не злазить з трона, а проти Самбхаджі плете змови його мачуха Сурьябай, яка хоче, щоб коронували її сина. Треба віддати історичному Самбхаджі належне, він не намагався вкоротити пацанові життя, і Раджарам став наступним чхатрапаті, причому доволі скоро, бо, очікувано, хлопці без гальмів довго не живуть.
Я навіть не боюся заспойлити вам фінал, я відчуваю моральний обов’язок це зробити, бо непідготовану людину воно може тригернути. Останні двадцять хвилин фільму — це, бляха, “Хоробре серце”, помножене на “Страсті Христові”. І це ще лайтовий варіант у порівнянні з реалхісторі, бо згідно з деякими хроніками Самбхаджі катували сорок днів, вимагаючи здати скарбницю, взяту в Моголів, і прийняти Іслам. І це включало не лише те, що показали в кіні, а й обсцикання верблюдом і одягання в блазенські лахи. Реальний Аурангзеб був далекий від сантименту “Ах, якби в мене був такий син”, показаного в фільмі.
Щодо моїх вражень загалом, то я була дещо розчарована. Коли спадають чари видовищного видовища і музики А. Р. Рахмана, то історія в цілому виявляється не цікавою. Цей фільм схожий на “Манікарніку”: режисер Лакшман Утекар наче боїться необережним рухом зіпсувати національну ікону. Хоча, судячи з відгуків самих індійців, для більшості з них саме існування Чатрапаті-молодшого і його роль в історії були сюрпризом. Тож Утекар абсолютно міг показати сюжетну арку зростання героя від розп*здяя, що гасає за жінками брахманів до героя і мученика. Але ніт, Самбхаджі у нас всю дорогу сяйний герой, який дбає лише за Сварадж.
І це трохи нагадує мені наше патріотичне кіно, яке всіляко уникає неоднозначності і трансформації персонажа. От лише індійці можуть зняти за 16 мілйонів доларів неймовірно видовищний епік, в який американці вбухали би 160 мільйонів з невідомим результатом, а наші поки ще ні.
Але фільм порвав касу, і зі зрозумілих причин: він дуже підігріває індійський націоналізм. Це зараз в тренді в Індії, правляча партія Бгаратія Джаната Парті просуває ідею “Аканд Бгарат”, “нарозділеного Бгарату”, який об’єднав би Індію, Непал, Пакістан, Бангладеш і Мьянму, дуже сильні антимусульманські настрої, і тут виходить фільм, де мусульмани змальовані абсолютно чорними фарбами (хоча грі Акшайє Кханни в ролі Аурангзеба треба віддати належне), а індуси — абсолютно… кольоровими. Там є пару зрадників (чиї нащадки позвалися до режисера у суді), але в цілому індуси Кібальчіши, а моголи Плохіши. І паралелі з “Хоробрим Серцем” я тут проводжу не як комплімент, бо всі знають, до чого докотився Мел Гібсон.
Я ні разу не ісламофілка і така щоб взагалі радикальний іслам кудись подівся. Але радикальна гіндутва не краще. Обоє рябоє. Індія прекрасна своїм розмаїттям і барвистістю, а БДжП так само хоче привести всіх до єдиного знаменника.
Ну, словом, якщо вам треба видовищного чукалова під епічний музон з красивим хлопцем у головній ролі — “Левеня” вам зайде. Якщо вам треба глибокої та цікавої історії, можна не витрачати часу.

#новий_розділ

— В мене ще одне запитання, — знову озвався той самий старий, що наполягав на ремонті судна.
— Та щоб тебе акула всрала, старий! — загорлав один із піратів. — Може, вже закриєш свою пащу? Фонсека б тобі вже шкіру зідрав за таке бурчання!
— Вгамуйся, Рамоне! — рикнув Фернандо, не підіймаючи голосу, але так, що всі миттю втихли, — Фонсека тут більше не наказує! Тепер я капітан, і мені вирішувати кого слухати, а кого ні! Говори, старий, тільки коротко. І, трясця, як тебе взагалі, звати?
— Луїш Негредо... або просто Пекучий Луїш, — злегка всміхнувся той. — Так мене прозвали після того, як я в останню мить вистрибнув із судна, яке спалахнуло й рвонуло, мов порохівниця. Так от, до справи: чи не варто нам змінити назву нашого корабля?
— Діло кажеш! Якось вилетіло з голови, що слід перейменувати судно! У кого які ідеї?
— Нехай лишається стара назва! — закричав широкоплечий мулат, що стояв поруч зі мною.
— А я б поміняв! — тут же заперечив хтось із натовпу.
Кілька хвилин на палубі тривала безглузда суперечка. У повітрі лунали лише глузування та обопільні прокльони.
— А ти сам що скажеш? — звернувся Фернандо до Луїша.
— Не думаю, що вам сподобається моя ідея, — відказав той, хитро всміхаючись.
— Може й не сподобається. Але в тебе вона принаймні є. Викладай!
— Коли ще молодий був, ходив на піратському судні... — трохи замріяно почав той. — Якось під час страшної грози ми взяли жирного купця. Підійшли тихо, мов привиди, та як навалилися — навіть він, бідолаха, не зрозумів, що сталося. Наш капітан тоді тільки й сказав: "Це була справжня блискавка". От і думаю: чому б нашому бригу не стати "Блискавкою"?




Читати далі за посиланням

https://arkush.net/book/18589/18

Приємного читання!!!

#морські_баталії #пригоди #пірати
#любовний_роман #історична_проза
#романтика #пригоди #Карибське_море.
#Атлантичний_океан #XVII_століття #кохання #пригодницький_роман #Південна_Америка #дикуни #безлюдні_острови #індіанці #читати_онлайн #Колонія_Дель_Сакраменто #Ла_плата
#чарруа #вітрильник #фехтування #шабля
#піастри