Піднялося усе до обряду й присвячення. Вібруючим живим з'єднанням земного й небесного повітря було; Ширококрилий гімн великого священного вітру Здійнявся і впав на вівтарі гір; У одкровенні небес молилося гілля високе. All grew a consecration and a rite. Air was a vibrant link between earth and heaven; The wide-winged hymn of a great priestly wind Arose and failed upon the altar hills; The high boughs prayed in a revealing sky. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #Книга_перша #Пісня_перша #1_1_22

Проходження Нетлінного поряд відчула Земля: Природи слух пробудився та почув її кроки, І обернула безкрайність до неї своє око безмежне, І її посмішка сяюча, впавши на глибини закриті, Запалила вогнем тишину тих світів. Earth felt the Imperishable's passage close: The waking ear of Nature heard her steps And wideness turned to her its limitless eye, And, scattered on sealed depths, her luminous smile Kindled to fire the silence of the worlds. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_21

Ще раз пусті Неосяжності поступ збентежила; Нескінченності центру, піднесенного спокою Лику Розійшлися вічні повіки, що небеса відкривають; Немов Постать з далеких блаженств наблизилася. Посередниця між вічним та зміною, Всемудра Богіня схилилася через ті ширі, Що долею визначені мандрівки зірок огортають, І побачила готові для її ніг простори. Лише раз вона напівобернулася до свого завуальованого сонця, А тоді, вдумливо, перейшла до своєї безсмертної праці. Once more a tread perturbed the vacant Vasts; Infinity's centre, a Face of rapturous calm Parted the eternal lids that open heaven; A Form from far beatitudes seemed to near. Ambassadress twixt eternity and change, The omniscient Goddess leaned across the breadths That wrap the fated journeyings of the stars And saw the spaces ready for her feet. Once she half looked behind for her veiled sun, Then, thoughtful, went to her immortal work. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_20

Чи не єдиною відчутна, непрозора, непроникна, У символі похмурому її сліпої думи Безодня безтілесного Безмежжя без кінця; Зеро безмірне охопило світ. Сила неосяжної самості, що колись впала, прокинулася, Проміж першим Небуттям та останнім, І кликала назад похмуре лоно, з якого вийшла, Від нерозв'язаної таємниці народження Та смертності процесу повільного вона відвернулася І намагалась дістати свого кінця у Ніщо порожнечі. Almost one felt, opaque, impenetrable, In the sombre symbol of her eyeless muse The abysm of the unbodied Infinite; A fathomless zero occupied the world. A power of fallen boundless self awake Between the first and the last Nothingness, Recalling the tenebrous womb from which it came, Turned from the insoluble mystery of birth And the tardy process of mortality And longed to reach its end in vacant Nought. #Савітрі #Шрі_Ауробіндо #книга_перша #пісня_перша #1_1_2