#поезія
Там, де лютий в будинки прокрався зсередини й ззовні,
Розростаючись швидко їдкими пухлинами зла,
Залишилися рани, глибокі і невиліковні,
І у ранах назавжди вмонтовані антитіла.
Там, де стіни уражені свіжими штамами тріщин,
А вітри захрипають від крові, жалю і застуди,
Уже зовсім начхати, якою ти мовою пишеш
Перед входом до хати "здесь дети" чи "тут живуть люди".
Тільки березень тромбом стоїть у артеріях трас.
Там, де бомби ворожі рівняли життя із землею,
Залишається право згадати цей біль ще не раз
І готовність відчути їх травму частково своєю.
Рік недобрий, як рак. Рік надовго і вперто осів,
Залишаючи міни в полях, як нові метастази.
Ми вже хворі, я знаю, ми хворі, як кожне із сіл,
Від яких залишилися тільки руїни та назви.
Оля Дубрівук
Лукашівка, Чернігівщина, була окупована з 9 березня 2022 протягом трьох тижнів
Там, де лютий в будинки прокрався зсередини й ззовні,
Розростаючись швидко їдкими пухлинами зла,
Залишилися рани, глибокі і невиліковні,
І у ранах назавжди вмонтовані антитіла.
Там, де стіни уражені свіжими штамами тріщин,
А вітри захрипають від крові, жалю і застуди,
Уже зовсім начхати, якою ти мовою пишеш
Перед входом до хати "здесь дети" чи "тут живуть люди".
Тільки березень тромбом стоїть у артеріях трас.
Там, де бомби ворожі рівняли життя із землею,
Залишається право згадати цей біль ще не раз
І готовність відчути їх травму частково своєю.
Рік недобрий, як рак. Рік надовго і вперто осів,
Залишаючи міни в полях, як нові метастази.
Ми вже хворі, я знаю, ми хворі, як кожне із сіл,
Від яких залишилися тільки руїни та назви.
Оля Дубрівук
Лукашівка, Чернігівщина, була окупована з 9 березня 2022 протягом трьох тижнів
#поезія
Там, де лютий в будинки прокрався зсередини й ззовні,
Розростаючись швидко їдкими пухлинами зла,
Залишилися рани, глибокі і невиліковні,
І у ранах назавжди вмонтовані антитіла.
Там, де стіни уражені свіжими штамами тріщин,
А вітри захрипають від крові, жалю і застуди,
Уже зовсім начхати, якою ти мовою пишеш
Перед входом до хати "здесь дети" чи "тут живуть люди".
Тільки березень тромбом стоїть у артеріях трас.
Там, де бомби ворожі рівняли життя із землею,
Залишається право згадати цей біль ще не раз
І готовність відчути їх травму частково своєю.
Рік недобрий, як рак. Рік надовго і вперто осів,
Залишаючи міни в полях, як нові метастази.
Ми вже хворі, я знаю, ми хворі, як кожне із сіл,
Від яких залишилися тільки руїни та назви.
Оля Дубрівук
Лукашівка, Чернігівщина, була окупована з 9 березня 2022 протягом трьох тижнів
38views