• Якщо коли-небудь, ганяючись за щастям, ви знайдете його

    то, подібно до старої, яка шукала свої окуляри, виявите, що щастя було весь час у вас на носі.
    Якщо коли-небудь, ганяючись за щастям, ви знайдете його то, подібно до старої, яка шукала свої окуляри, виявите, що щастя було весь час у вас на носі.
    73views 10Plays
  • #цікаве
    🏀 Любителі баскетболу точно оцінять.
    Молодий хлопець без особливих зусиль зробив своїми руками кросівки зі старого баскетбольного м'яча.
    #цікаве 🏀 Любителі баскетболу точно оцінять. Молодий хлопець без особливих зусиль зробив своїми руками кросівки зі старого баскетбольного м'яча.
    Love
    3
    263views 24Plays
  • Видавничий дім «Космоліт» повідомляють, що вони збільшили наклад книги «Саргаси Космосу» Андре Нортон, і при цьому знизили ціну.
    💰Стара ціна: 700 грн
    💸Нова ціна: 550 грн

    А якщо ви вже встигли передзамовити за старою, більшою ціною, не поспішайте сумувати, ці 150 грн вам повернуться бонусами у ReadEat.


    #sci_fi_не_нудно
    Видавничий дім «Космоліт» повідомляють, що вони збільшили наклад книги «Саргаси Космосу» Андре Нортон, і при цьому знизили ціну. 💰Стара ціна: 700 грн 💸Нова ціна: 550 грн А якщо ви вже встигли передзамовити за старою, більшою ціною, не поспішайте сумувати, ці 150 грн вам повернуться бонусами у ReadEat. #sci_fi_не_нудно
    Like
    Love
    2
    183views
  • #природа
    Озеро Тросне.
    За 2 км від села Карасин, серед соснових лісів, ховається одне з найчистіших і найспокійніших озер Волині — Тросне. Піщані береги, прозора мінералізована вода, глибини до 4 метрів і тиша, яку порушують хіба що жаби — ідеальне місце, щоб спокійно відпочити.

    Колись тут вимочували коноплі для ниток. А тепер — купаються, рибалять і збираються в альтанках. У воді живе карась, лин, щука, білий амур, окунь і товстолобик.

    Західний берег піщаний і облаштований для відпочинку, північний — зарослий очеретом, а поруч — ще одне озеро (Охнич), заказник і старовинна церква у Карасині.
    #природа Озеро Тросне. За 2 км від села Карасин, серед соснових лісів, ховається одне з найчистіших і найспокійніших озер Волині — Тросне. Піщані береги, прозора мінералізована вода, глибини до 4 метрів і тиша, яку порушують хіба що жаби — ідеальне місце, щоб спокійно відпочити. Колись тут вимочували коноплі для ниток. А тепер — купаються, рибалять і збираються в альтанках. У воді живе карась, лин, щука, білий амур, окунь і товстолобик. Західний берег піщаний і облаштований для відпочинку, північний — зарослий очеретом, а поруч — ще одне озеро (Охнич), заказник і старовинна церква у Карасині.
    Love
    1
    110views
  • Удома Хаїм зашторив вікна, узяв дриль, просвердлив у підошвах отвори й насипав туди каміння. Дірки акуратно заклеїв.
    Потім узув черевики й походив по кімнаті.
    Діаманти так страшно скрипіли, що від жаху старий спітнів.
    Але, оскільки інших планів їхнього вивозу в нього не було, він махнув рукою і сказав: «Будь що буде!».
    Діамантів у нього, в принципі, було не так уже й багато, тож вистачило однієї пари взуття. А другу він подарував своєму племіннику Міші.

    У призначений день Хаїм вирушив на морський вокзал. Пароплав на Хайфу відходив саме звідти. Міша поїхав його проводжати. У машині Хаїм страшенно занервував.
    – Міша, знаєш що? – сказав він племіннику. – Мені – 80 років. Навіщо мені ті скарби? Я хочу поцілувати Святу землю й спокійно померти. А тобі вони ще знадобляться.
    Після цього він помінявся з Мішею взуттям.

    На вокзалі Хаїма одразу ж відправили до митників, яких уже попередили.
    Вони ввічливо попросили його роззутися й розібрали нові черевики на складові частини.
    Вони були так упевнені, що відправлять цього афериста не в Ізраїль, а в зовсім протилежний бік, що навіть засмутилися.
    Тоді вони зателефонували «куди треба» й кажуть: у взутті нічого немає, що робити? Їм відповідають: трусіть валізу, піджак, штани, якщо є кепка – трусіть кепку. Вони так і зробили – нічого! Знову дзвонять, ті: вивертайте його навиворіт, не може бути, щоб нічого!

    Митники, довго не думаючи, відвезли нещасного до лікарні, де йому промили шлунок, змусили випити літр контрастної рідини, зробили рентген – і знову нічого не знайшли.
    Цього разу вже ті кажуть: важко повірити, але, мабуть, ми таки помилилися, вибачте за турботу. Тоді ці митники помили руки з милом і розійшлися по домівках. А на зміну їм заступила нова група, у якій була молодший лейтенант Тетяна Миколаївна Луговська.

    Це була проста радянська жінка 55 років, яка через обставини особистого й трудового життя перебувала у досить депресивному стані духу.
    Причин для цього вистачало. Якраз того дня її кішка народила шістьох кошенят, і роздати їх не вдалося. Жодного. Раніше брали, а тепер кажуть – самим їсти нічого.
    Тоді вона з важким серцем налила піввідра води й утопила їх. А кішка все норовила зазирнути у відро, щоб з’ясувати, що господиня робить з її дітьми. При цьому нявкала таким диким голосом, що те нявчання стояло у вухах у Тетяни Миколаївни всю дорогу на роботу.

    Займаючись своєю звичною справою, Тетяна Миколаївна сподівалась відволіктись від пережитого, але не так сталося, як гадалося.
    У кабінеті на неї чекав Єрмолицький. На старику, як то кажуть, обличчя не було. А якщо точніше – на ньому взагалі нічого не було, окрім синіх ситцевих трусів і частково білої майки.

    – Це хто? – спитала вона.
    – Та застряг тут один, – пояснили їй недбало.

    Тетяна Миколаївна підійшла до старого, подивилась його документи й запитала:
    – Хаїм Осипович, у вас є що вдягти на себе?
    – У мене є бажання померти й не бачити цього жаху, – відповів Хаїм Осипович.
    – Вас хтось проводить? – запитала митниця.
    – Племінник, – сказав старий і слабо махнув у бік дверей, через які він увійшов у це чистилище.

    Тоді Тетяна Миколаївна вийшла до зали, де товпилися проводжаючі, і запитала – чи є серед них племінник Хаїма Осиповича Єрмолицького.
    – Є! – тут же озвався той.
    – Молодий чоловіче, – сказала Тетяна Миколаївна. – З незалежних від мене причин костюм і взуття, в яких Хаїм Осипович збирався їхати на свою історичну батьківщину, стали непридатними. Але ви не хвилюйтесь, сам Хаїм Осипович майже в повному порядку. Йому просто треба переодягтись перед від’їздом.
    – Я можу лише з себе зняти, – запропонував племінник.
    – А самі підете додому в трусах і майці?
    – Слухайте, в Одесі пішохід у трусах і майці – нормальне явище, – відповів племінник. – Може, він з пляжу повертається, а може, вийшов сміття викинути. Але з’явитися в такому вигляді за кордоном таки незручно. Закордонна преса може це неправильно витлумачити. Ви мене розумієте?
    – Ну, давайте, що там на вас є, – зітхнула Тетяна Миколаївна. І за п’ять хвилин Хаїм Осипович одягнув джинси племінника, його футболку «Адідас» з трьома червоними смугами на плечах і абсолютно нові туфлі, де лежали всі заощадження його життя.

    – Як ви себе почуваєте? – запитала молодший лейтенант Луговська.
    – Краще, – лаконічно відповів Хаїм Осипович і пішов до трапа.
    Удома Хаїм зашторив вікна, узяв дриль, просвердлив у підошвах отвори й насипав туди каміння. Дірки акуратно заклеїв. Потім узув черевики й походив по кімнаті. Діаманти так страшно скрипіли, що від жаху старий спітнів. Але, оскільки інших планів їхнього вивозу в нього не було, він махнув рукою і сказав: «Будь що буде!». Діамантів у нього, в принципі, було не так уже й багато, тож вистачило однієї пари взуття. А другу він подарував своєму племіннику Міші. У призначений день Хаїм вирушив на морський вокзал. Пароплав на Хайфу відходив саме звідти. Міша поїхав його проводжати. У машині Хаїм страшенно занервував. – Міша, знаєш що? – сказав він племіннику. – Мені – 80 років. Навіщо мені ті скарби? Я хочу поцілувати Святу землю й спокійно померти. А тобі вони ще знадобляться. Після цього він помінявся з Мішею взуттям. На вокзалі Хаїма одразу ж відправили до митників, яких уже попередили. Вони ввічливо попросили його роззутися й розібрали нові черевики на складові частини. Вони були так упевнені, що відправлять цього афериста не в Ізраїль, а в зовсім протилежний бік, що навіть засмутилися. Тоді вони зателефонували «куди треба» й кажуть: у взутті нічого немає, що робити? Їм відповідають: трусіть валізу, піджак, штани, якщо є кепка – трусіть кепку. Вони так і зробили – нічого! Знову дзвонять, ті: вивертайте його навиворіт, не може бути, щоб нічого! Митники, довго не думаючи, відвезли нещасного до лікарні, де йому промили шлунок, змусили випити літр контрастної рідини, зробили рентген – і знову нічого не знайшли. Цього разу вже ті кажуть: важко повірити, але, мабуть, ми таки помилилися, вибачте за турботу. Тоді ці митники помили руки з милом і розійшлися по домівках. А на зміну їм заступила нова група, у якій була молодший лейтенант Тетяна Миколаївна Луговська. Це була проста радянська жінка 55 років, яка через обставини особистого й трудового життя перебувала у досить депресивному стані духу. Причин для цього вистачало. Якраз того дня її кішка народила шістьох кошенят, і роздати їх не вдалося. Жодного. Раніше брали, а тепер кажуть – самим їсти нічого. Тоді вона з важким серцем налила піввідра води й утопила їх. А кішка все норовила зазирнути у відро, щоб з’ясувати, що господиня робить з її дітьми. При цьому нявкала таким диким голосом, що те нявчання стояло у вухах у Тетяни Миколаївни всю дорогу на роботу. Займаючись своєю звичною справою, Тетяна Миколаївна сподівалась відволіктись від пережитого, але не так сталося, як гадалося. У кабінеті на неї чекав Єрмолицький. На старику, як то кажуть, обличчя не було. А якщо точніше – на ньому взагалі нічого не було, окрім синіх ситцевих трусів і частково білої майки. – Це хто? – спитала вона. – Та застряг тут один, – пояснили їй недбало. Тетяна Миколаївна підійшла до старого, подивилась його документи й запитала: – Хаїм Осипович, у вас є що вдягти на себе? – У мене є бажання померти й не бачити цього жаху, – відповів Хаїм Осипович. – Вас хтось проводить? – запитала митниця. – Племінник, – сказав старий і слабо махнув у бік дверей, через які він увійшов у це чистилище. Тоді Тетяна Миколаївна вийшла до зали, де товпилися проводжаючі, і запитала – чи є серед них племінник Хаїма Осиповича Єрмолицького. – Є! – тут же озвався той. – Молодий чоловіче, – сказала Тетяна Миколаївна. – З незалежних від мене причин костюм і взуття, в яких Хаїм Осипович збирався їхати на свою історичну батьківщину, стали непридатними. Але ви не хвилюйтесь, сам Хаїм Осипович майже в повному порядку. Йому просто треба переодягтись перед від’їздом. – Я можу лише з себе зняти, – запропонував племінник. – А самі підете додому в трусах і майці? – Слухайте, в Одесі пішохід у трусах і майці – нормальне явище, – відповів племінник. – Може, він з пляжу повертається, а може, вийшов сміття викинути. Але з’явитися в такому вигляді за кордоном таки незручно. Закордонна преса може це неправильно витлумачити. Ви мене розумієте? – Ну, давайте, що там на вас є, – зітхнула Тетяна Миколаївна. І за п’ять хвилин Хаїм Осипович одягнув джинси племінника, його футболку «Адідас» з трьома червоними смугами на плечах і абсолютно нові туфлі, де лежали всі заощадження його життя. – Як ви себе почуваєте? – запитала молодший лейтенант Луговська. – Краще, – лаконічно відповів Хаїм Осипович і пішов до трапа.
    Like
    1
    1comments 55views
  • Історичний будинок в Києві на Лук'янівці постраждав від буревію.

    Сильний буревій 28 липня призвів до падіння дерева, яке повністю розбило дашок під'їзду колишнього прибуткового будинку Евеліни Шмідт, збудованого у 1913 році.

    Ця будівля є останнім зразком старої забудови вулиці та нововиявленою пам’яткою архітектури.
    #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    Історичний будинок в Києві на Лук'янівці постраждав від буревію. Сильний буревій 28 липня призвів до падіння дерева, яке повністю розбило дашок під'їзду колишнього прибуткового будинку Евеліни Шмідт, збудованого у 1913 році. Ця будівля є останнім зразком старої забудови вулиці та нововиявленою пам’яткою архітектури. #Новини_Україна #Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news
    57views
  • 🎾 Юлія Стародубцева завдяки легкій перемозі пробивається до третього кола турніру WTA 1000 у канадському Монреалі

    🔥 Українська тенісистка розгромила польку Магдалену Френх.

    🏆 WTA 1000 - Монреаль 🇨🇦, одиночний розряд, 2 коло
    🇺🇦 Юлія Стародубцева – 🇵🇱 Магдалена Френх – 6:1, 6:1.

    🤗 Стародубцева стала 3 українкою, яка вийшла до третього кола "тисячника" у Канаді. Далі на неї чекатиме протистояння з данкою Кларою Таусон.
    #теніс_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    🎾 Юлія Стародубцева завдяки легкій перемозі пробивається до третього кола турніру WTA 1000 у канадському Монреалі 🔥 Українська тенісистка розгромила польку Магдалену Френх. 🏆 WTA 1000 - Монреаль 🇨🇦, одиночний розряд, 2 коло 🇺🇦 Юлія Стародубцева – 🇵🇱 Магдалена Френх – 6:1, 6:1. 🤗 Стародубцева стала 3 українкою, яка вийшла до третього кола "тисячника" у Канаді. Далі на неї чекатиме протистояння з данкою Кларою Таусон. #теніс_sport #спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #Brovarysport #Броварський_спорт ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    65views
  • 💔 Загинув бойовий медик Іван Письменний

    21 липня на фронті загинув Іван Письменний — студент 4 курсу факультету підготовки лікарів для Збройних Сил України Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Староста курсу й групи, секретар студентської ради, бойовий медик, якого поважали всі.

    Під час пандемії COVID-19 працював медичним братом в інфекційному відділенні — з покликання. Мріяв чесно скласти іспити й стати медиком на передовій — і зробив це. Передавав знання молодшим студентам, навчав тактичної медицини, вірив у силу знань і служіння.

    Про його загибель стало відомо 27 липня, у День медичного працівника. Іван пішов як Герой. Його смерть — болісна втрата для всіх, хто його знав.

    🕯️Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна памʼять.
    #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    💔 Загинув бойовий медик Іван Письменний 21 липня на фронті загинув Іван Письменний — студент 4 курсу факультету підготовки лікарів для Збройних Сил України Національного медичного університету імені О.О. Богомольця. Староста курсу й групи, секретар студентської ради, бойовий медик, якого поважали всі. Під час пандемії COVID-19 працював медичним братом в інфекційному відділенні — з покликання. Мріяв чесно скласти іспити й стати медиком на передовій — і зробив це. Передавав знання молодшим студентам, навчав тактичної медицини, вірив у силу знань і служіння. Про його загибель стало відомо 27 липня, у День медичного працівника. Іван пішов як Герой. Його смерть — болісна втрата для всіх, хто його знав. 🕯️Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна памʼять. #Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
    Sad
    1
    179views
  • #світ
    Сігірія, Шрі-Ланка.
    Стародавнє місто острова Цейлон, побудоване на 370-метровій скелі. За різними оцінками вік руїн становить понад 1600 років.
    #світ Сігірія, Шрі-Ланка. Стародавнє місто острова Цейлон, побудоване на 370-метровій скелі. За різними оцінками вік руїн становить понад 1600 років.
    Love
    1
    107views 8Plays
  • Стародавній Асклепіон Епідавра

    Асклепіон знаходиться в мальовничій долині Пелопоннесу, це було одне з найвидатніших місць стародавньої Греції, відомий як центр медицини та культ поклоніння Асклепію, богу лікування. Храм Асклепія було побудовано IV столітті до зв. е. архітектором Поліклеїтом молодшим, згідно з Павсанієм, храм збудували в місцевості, що славиться своїми цілющими термальними джерелами. Комплекс включав кілька важливих споруд, таких як храм Асклепія, Театр, Стадіон, Гімнасій (святилище, одеон, трапезна), Катагогій (гуртожитки для паломників), а також лікарня Абатон.

    Джерело https://psahno.com/uk/places/asklepion-epidavra

    #пелоппонес #греція #щоподивитисьнапелоппонесі #кудипітинапелоппонесі #цікавімісцягреціі #місцядляфотосесій #епідавр #асклепіон #історіягреції
    Стародавній Асклепіон Епідавра Асклепіон знаходиться в мальовничій долині Пелопоннесу, це було одне з найвидатніших місць стародавньої Греції, відомий як центр медицини та культ поклоніння Асклепію, богу лікування. Храм Асклепія було побудовано IV столітті до зв. е. архітектором Поліклеїтом молодшим, згідно з Павсанієм, храм збудували в місцевості, що славиться своїми цілющими термальними джерелами. Комплекс включав кілька важливих споруд, таких як храм Асклепія, Театр, Стадіон, Гімнасій (святилище, одеон, трапезна), Катагогій (гуртожитки для паломників), а також лікарня Абатон. Джерело https://psahno.com/uk/places/asklepion-epidavra #пелоппонес #греція #щоподивитисьнапелоппонесі #кудипітинапелоппонесі #цікавімісцягреціі #місцядляфотосесій #епідавр #асклепіон #історіягреції
    Like
    1
    104views
More Results