Сумні реалії сьогодення. Боятися жити в Україні..

НЕФРИТОВИЙ ВАЛЬС Зринають звуки в темряві вечірній, Пливка плаксива нота грає вальси, Веде у простір білої ганчірки. Пластично тінь кружляє по овалу, Спадає шовк зі світлого нефриту, Борвій мелодій рух веде в провалля. Палає серце серед цього ритму, Тремтить у спині дикий жар мелодій, Відкривши подих жвавих колоритів. Легке торкання на паркеті лоджій Розкриє сутність буйного натхнення, Змиваючи всі сумніви походжень. Палає пристрасть вільна та шалена, Злітають духи в танці аж під хмари, Звільнившись від важкого сьогодення. Усі переживання завжди марні, Струна затихла, так скінчився танець, Долаючи і темінь, і кошмари. Почався вже нефритовий світанок. Мирослав Манюк 31.07.2026

Основа щастя - уважність 🌱 Головна умова його - усвідомлення того, що ти щасливий. Не розуміючи, що щасливі, ми не можемо пережити цей стан. Якщо в нас болить зуб, ми знаємо: відсутність болю - велике щастя. Але якщо зуб не болить, ми не відчуваємо щастя, хоча позбавлення від болю дуже приємне. 🌱 У світі взагалі безліч приємного, але, не практикуючи уважність, ми не можемо цього оцінити. Завдяки уважності ми починаємо цінувати безліч явищ і вчимося захищати їх. Ретельно дбаючи про сьогодення, ми думаємо і про майбутнє.

Стосовно сьогодення, я оххххемінгуїваю, дорога редакція?…ЙР доставляє?Так ще й свої нерви мотають?Коли намагаєшся зробити краще, диви, аби не вийшло гірше?…Емоції в якесь правильне русло прилаштувати тре?Найкращий вибір для сільської старої - город!Підірвалася та й пішла собі!Й пішла-пішла-пішла!!!Заплановане зробила? Аааааа псссссешити й нервуватися продовжую ж!Остапа все несе!Вхопилася ще за одну роботу?Й ще!Й ще!!!Вже після першого запланованого втомилася?А внутрішній світ вимагає ще якогось навантаження!:)Бабу Надю традиційно згадую!:)Як вона мене навчала!- Найкращий відпочинок – зміна видів діяльності!То діяла за її рекомендаціями!:)Визбирала огірки.Чкурнула сапати помідори з перцями.Під роздачу потрапили й буряки з морквами!Наче вже й попустило?А вгомонитися вже як?Ніяк!:)Бо зібрані огірки ж вже замочені!:)Пііііііішла коза іподромом!:)))Перемила огірки та банки!Вирішила сьогоднішній врожай не маринувати, а солити!Квасити, як на Донбасі цей процес називали!Нарешті згорнула корисну діяльність!:)Тепер би ще якось себе завантажити до душу?А де сил на це взяти, хезе?:)Ви там як?

Хроніки сьогодення…

Закинутий спорткомплекс київського національного університету ім Тараса Шевченка. Колись заради цієї споруди було вирубано унікальний акліматизаційний сад, створений українським вченим Миколою Кащенко. Він мріяв вирощувати в Києві теплолюбні культури, ягоди, овочі, фрукти, як то персики або кавуни. Щоправда, в умовах змін клімату мрії вченого реалізуються самотужки. Сад Кащенко вирубали під будівництво вищої Київської партійної школи. Тут мали готувати ідейних лідерів для комуністів. Натомість, після розвалу СРСР комплекс школи зайняв інститут міжнародних відносин, який згодом перейшов під омофор університету ім Шевченка. Натомість, до спорткомплексу ні у кого так й не дійшли руки до сьогодення. #спорт @sports @всіх #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport @читачі @топові_прихильники ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

БОРЩ — ЦЕ НЕ ПРОСТО СТРАВА, ЦЕ НАШ ГЕНЕТИЧНИЙ КОД! 🇺🇦🥘 Ви думали, що знаєте про БОРЩ усе? А чи чули ви про борщ із вишнею, копченими ребрами чи навіть рибою? У нашому новому відео ми зібрали 8 унікальних регіональних рецептів, які розкривають Україну на смак — від класики Київщини до незвичних традицій Галичини. ДОДИВІТЬСЯ ВІДЕО ДО КІНЦЯ, і на вас чекає ексклюзивний бонус: ви дізнаєтесь, скільки насправді видів борщу існує в Україні (спойлер: ЦИФРА ВАС ВРАЗИТЬ!). 📖 Що таке «УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ...»? Це живий альманах про наше з вами коріння. Ми не просто гортаємо сторінки історії, ми проживаємо їх разом: 📜 Мандруємо від прадавніх часів до героїчного сьогодення. 🎧 Слухаємо своє: від автентики до сучасних драйвових хітів. 🕯️ Розгадуємо таємниці вірувань, мовних особливостей та народних звичаїв. 🎬 Дивимось кіно, яке надихає, та читаємо аналітику, що відкриває очі. 🤝 ПРО СВОЇХ та чужих ❗ МИ ЩИРО РАДІ КОЖНОМУ, ХТО ЛЮБИТЬ УКРАЇНУ ТАК САМО СИЛЬНО, ЯК МАМА ЛЮБИТЬ ЧИСТУ КАСТРУЛЮ ПІСЛЯ НЕДІЛЬНОГО ОБІДУ! ✅ Якщо ти наш по духу, підтримуєш ЗСУ і знаєш, що ПАЛЯНИЦЯ — це не вид меблів, то ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО РОДИНИ ! ТИСНИ ПІДПИСАТИСЯ, ТУТ ВСІ СВОЇ. 🤝🇺🇦 ❌ Ну, а якщо тобі «какаяразница», або ти прийшов сюди шукати «адіннарод» — то слухай сюди: Тобі тут буде так само затишно, як москалю на тракторних змаганнях під Конотопом. Тому, не чекаючи на копняка, збирай манатки та рухай за відомим московитським кораблем. Кажуть, там зараз якраз формується підводна дивізія, місця ще є! 👋⚓️💨 Підписуйся, щоб бути в курсі всього УКРАЇНСЬКОГО: 👉 https://t.me/RuslanSpeaks УКРАЇНА. ДОРОГАМИ ЧАСУ — показуємо наше, рідне, справжнє! ✨

У Дніпровському районі Херсона сьогодні сталася подія, яка звучить майже неймовірно. У селищі Текстильне зграя собак вступила в «сутичку» з російським дроном — і вийшла з неї переможцем. Фото — ілюстративне. Деталі — нижче. За словами місцевих жителів, близько полудня ворожий FPV-дрон опустився над селом, ймовірно, готуючись до атаки або спостереження. Але ситуація пішла не за планом окупантів. Біля в’їзду в населений пункт постійно перебуває зграя собак — саме вони першими почули характерний звук дрона. Тварини почали голосно гавкати, наближатися, а згодом — атакували. У результаті удару боєкомплект відпав, після чого собаки буквально розірвали дрон. Як він не здетонував — залишається загадкою. Цей випадок виглядає майже фантастично, але добре ілюструє реалії сьогодення: у боротьбі тримаються всі — і люди, і тварини. Кожен робить свій внесок у захист дому. Бо це наша земля. І тут чужим не місце. (З Мережі) #РеаліїВійни

...Ви теж залишаєте собаку біля магазину “на 5 хвилин”? А якщо ці 5 хвилин стануть найстрашнішими в його житті? Він не був прив’язаний. Його просто залишили. Вчора біля супермаркету ми зустріли бернського зенненхунда. Він не сидів спокійно і “чекав”. Він ходив. Від однієї людини до іншої. Заглядав у очі. Сідав поруч. Вставав. Лягав на хвилину — бо вже не мав сил. І знову підходив до когось… Бо шукав. Свого. Ви розумієте, що це означає? Він не знав, де його людина. Він думав, що його покинули. Ми стояли з ним 40 хвилин. 40 хвилин вибору: чекати далі… чи забирати додому і починати пошук — старих чи вже нових “власників”. І це не просто “ситуація біля магазину”. Це — Україна. Зараз. Одна сирена — і цей пес біжить куди очі бачать. Один вибух —і він у паніці вискакує на дорогу. Один “приліт” —і у нього більше немає ні вас, ні дому. Взагалі. А ви просто “зайшли на 5 хвилин”. Собака не розуміє: “мене залишили ненадовго”. Він відчуває: мене залишили назавжди. І поки ви обираєте продукти — він обирає між страхом, болем і надією, що його не зрадили. Не залишайте своїх собак самих! Ні прив’язаних. Ні “просто поруч”. Ніяк. Бо одного разу ви можете вийти — а він уже не дочекається. Якщо це відгукнулося — просто поширте. Можливо, саме ваш репост врятує чиєсь життя. © Марианна Гольдман Жіноча скарбничка #отожбо #сьогодення

Дороги Донбасу, реалії сьогодення. Знято на айфон на ходу через лобовуху.