#світ
Острозькі підземелля.
Острог — місто величних замків і таємничих підземель. Під його бруківкою ховається мережа сполучених підвалів, які століттями приховували секрети та легенди. За словами історика Миколи Бендюка, підземелля починаються ще від Острозького замку і колись вели до Свято-Троїцького монастиря в Межирічі, слугуючи прихистком, сховищем і стратегічним ходом для містян.

Особливо загадковими вважають підземелля колишнього монастиря капуцинів: тут ховали шанованих ченців (в криптах), а згодом приміщення використовували як музейну галерею. Під час реставрацій було знайдено останки 19 людей.

Легенди розповідають про підземне місто та навіть скарби, заховані родиною Острозьких. Частина історичних тунелів до наших днів залишаються недослідженими, тож “місто під містом” продовжує цікавити дослідників і туристів.

#поезія
Розрізаючи водну гладь,
Щоб ділилась на до і потім,
До хмарких понад пруг полотен
Човен стелить рибальську снасть.
Чи утрапить до неї сон,
Чи притомлене сонце-риба,
З-під небесного плугу скиба,
Що у море лягла китом?
Чи у сіті, що в ніч лягли
(в них грузилами – дні свинцеві),
Запливуть зорі вересневі
Та збиратимуть з дна скарби?
Чи у невід на глибині
Попадеться не галька – мрія,
Чи пора дощова осіння
Та хлипкі вітряні млини?
Може в ятір спіймається,
Що у яву не прийде завтра,
Чи чиясь непотрібна правда,
Чи солодка п'янка брехня?
У тенетах затихне вмить
І на палубу плюхне вдихом
Глибиною приспане лихо,
Вкрите осадом від журби?
Чи хрестами важка кімля
Стане десь на яснім світанку,
Бо потрапив у темну пастку
Хтось нізвідки і ні здаля?
Човен плине по полотні
Товщі синьої та густої.
Захід сонця стрічає в морі,
Щоб змережити день в пітьмі.

23.09.2025
Олеся Репа

Мир не є природним для людства». Нетипова версія історика про те, чому починаються війни та що змушує агресора підписувати мир
27 вересня, 17:17
9443

Пів століття тому австралійський історик Джеффрі Блейні пояснив природу виникнення воєн і заявив: жодна епоха не знає періоду без кровопролиття, а мир — це рідкісне явище.

Війни виникають не через економічні труднощі та ідеологічні розбіжності й навіть не через територіальні суперечки — таку думку понад 50 років тому обґрунтував австралійський історик Джеффрі Блейні.Він висловив її у своїй найвідомішій праці Причини війни, яка побачила світ 1973 року. Блейні відійшов від традиційних пояснень воєнних конфліктів, запропонувавши набагато простішу ідею: війна — це не випадкове явище, а свідомий вибір певної держави чи держав.Блейні вважає, що такий вибір базується на оптимістичних оцінках сторін, щодо їхньої здатності перемогти суперника. Цю концепцію він назвав взаємним оптимізмом.

Журналісти та критики часто називають Блейні Живим скарбом Австралії — за його внесок у публічні дебати та глибокий аналіз соціальних і політичних тенденцій. Історик, який народився 11 березня 1930 року, навіть сьогодні, у поважному 95-річному віці, пише колонки й статті до відомих видань, зокрема аналізуючи події в Україні. Свого часу він очолював Австралійсько-Китайську раду, яка займається міжнародним співробітництвом, а також отримав найвищі австралійські та міжнародні нагороди, включно з Britannica Award — за виняткову майстерність у поширенні знань на благо людства.

День «Збережіть свої фотографії»
В останню суботу вересня щорічно відзначають День «Збережіть свої фотографії» (Save Your Photos Day). Він слугує нагадуванням про необхідність зберігати і захищати наші цінні та важливі фотографії, які є матеріальними спогадами про наше життя. Цифрові чи фізичні, фотографії можуть бути втрачені через стихійні лиха, війну, випадкове видалення або просте нехтування. День збереження фотографій закликає всіх вжити необхідних заходів для збереження цих незамінних скарбів.

ЦІНУЙМО МОВУ

Цінуймо мову, рідну бережім,
Не дозволяймо з неї ми знущатись,
І правнукам про неї розкажім,
Навчімось калиновою пишатись.

Цінуймо мову, незбагненний скарб,
Це скарб, який дарований Всевишнім,
В нім розмаїття всіх відтінків фарб,
Найкраща квітка у букеті пишнім.

Цінуймо мову, мову-оберіг,
Це дуже сильна і потужна зброя,
Із нею в незалежність шлях проліг,
У нас із нею віра й правда сво́я.

Цінуймо мову, зброю з-поміж зброй,
Вона, мов шабля, що свистить в повітрі,
Поліг за неї не один герой,
Вона колюча на своє́му вістрі.

Цінуймо мову, не ганьбім її,
Бо наша мова дійсно солов’їна,
І нею нам співають солов’ї,
Без неї не жила́ би Україна.

Цінуймо мову, нашу складову́ –
Без неї нашій нації не бути,
Цінуймо нашу мовоньку живу
І їй не даймо вічним сном заснути.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006434

ЦІНУЙМО МОВУ

Цінуймо мову, рідну бережім,
Не дозволяймо з неї ми знущатись,
І правнукам про неї розкажім,
Навчімось калиновою пишатись.

Цінуймо мову, незбагненний скарб,
Це скарб, який дарований Всевишнім,
В нім розмаїття всіх відтінків фарб,
Найкраща квітка у букеті пишнім.

Цінуймо мову, мову-оберіг,
Це дуже сильна і потужна зброя,
Із нею в незалежність шлях проліг,
У нас із нею віра й правда сво́я.

Цінуймо мову, зброю з-поміж зброй,
Вона, мов шабля, що свистить в повітрі,
Поліг за неї не один герой,
Вона колюча на своє́му вістрі.

Цінуймо мову, не ганьбім її,
Бо наша мова дійсно солов’їна,
І нею нам співають солов’ї,
Без неї не жила́ би Україна.

Цінуймо мову, нашу складову́ –
Без неї нашій нації не бути,
Цінуймо нашу мовоньку живу
І їй не даймо вічним сном заснути.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006434

ЛИНЕ ІЗ СЕРЦЯ І МОВЛЯТЬ ВУСТА

Шануймо, плекаймо – за неї вмирають,
За неї ідуть з ворогами на прю,
За неї героїв ординці вбивають,
За неї рідненьку ми з вами в строю́.

Борімось за неї, не даймо убити,
Не даймо її ворогам придушить,
Бо мова вкраїнська завжди́ має жити,
Й не сміймо ворожим сміттям засмітить.

Її солов’їну у серці леліймо,
Неначе святиню її бережім,
Душевним теплом калино́ву зігріймо,
Як маму і тата, у серці носім.

Не даймо над нею потворам знущатись,
Це – нації код, це – любов і життя,
Не сміймо її ми ніза́що цуратись,
Це – роду коріння й душі вишиття.

Її калинову, як скарб, зберігаймо,
Скарбницю замкнім на надійні замки́,
У спадок нащадкам її передаймо,
Немов вишиванку свою́ й рушники.

Хай в світі звучить мелодійна усюди,
Хай піснею лине, хай птахом зліта,
Вкраїнська – найкраща і жить вона буде,
Бо лине із серця і мовлять вуста.

21.02.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1006441

#поезія
Розрізаючи водну гладь,
Щоб ділилась на до і потім,
До хмарких понад пруг полотен
Човен стелить рибальську снасть.
Чи утрапить до неї сон,
Чи притомлене сонце-риба,
З-під небесного плугу скиба,
Що у море лягла китом?
Чи у сіті, що в ніч лягли
(в них грузилами – дні свинцеві),
Запливуть зорі вересневі
Та збиратимуть з дна скарби?
Чи у невід на глибині
Попадеться не галька – мрія,
Чи пора дощова осіння
Та хлипкі вітряні млини?
Може в ятір спіймається,
Що у яву не прийде завтра,
Чи чиясь непотрібна правда,
Чи солодка п'янка брехня?
У тенетах затихне вмить
І на палубу плюхне вдихом
Глибиною приспане лихо,
Вкрите осадом від журби?
Чи хрестами важка кімля
Стане десь на яснім світанку,
Бо потрапив у темну пастку
Хтось нізвідки і ні здаля?
Човен плине по полотні
Товщі синьої та густої.
Захід сонця стрічає в морі,
Щоб змережити день в пітьмі.

23.09.2025
Олеся Репа

🔥 Україна здобула перше золото Чемпіонату світу з паралімпійського плавання!

👏 У другий змагальний день до нашої скарбнички додало п'ять нагород, серед яких перше золото, тож над ареною у Сінгапурі вперше пролунав гімн України!

🥇 Перше золото на ЧС-2025 Україні принесла змішана естафета 4 по 50 м вільним стилем. Нашу країну у цьому фіналі представляли - Олександр Комаров, Анна Гонтар, Анна Поліщук та Артем Олійник.

🥈🥈 Другим до фінішу дистанції 100 метрів вільним стилем (клас S6) дістався Владислав Кошман. Серед жінок другою стала Анна Гонтар.

🥈 Медаль срібного ґатунку до активу нашої команди додав Едуард Городянин. Українець фінішував другим на дистанції 100 м на спині у класі S8.

🥉 Ігор Німченко здобув бронзу 200-метрівки комплексом серед чоловіків у класі SM10.
Джерело - https://t.me/ukrsportbase
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #україна_краща #спорт_sports #brovarysport #нація_переможців #паралімпійськийспорт

Ми — покоління , яке вже не повернеться.
Ті , хто йшов додому зі школи пішки з портфелем за плечима й думками лише про те , щоб швидше зробити уроки і вибігти у двір.
Не до екранів , а до друзів , які чекали біля під’їзду.
Ми грали в квача і хованки до темряви , майстрували літачки з аркушів зошита , будували хатки з ковдр і стільців. А скляні кульки для нас були справжніми скарбами.
Нашими майданчиками були двори й вулиці , а не торгові центри.
Наші спогади зберігалися в сімейних альбомах , а не в ,, хмарі".
Ми казали ,, мама " і ,, тато ", а не ,, старі".
Ми шепотілись з братами й сестрами під ковдрою , боячись , що нас почують дорослі.
Це покоління відходить — повільно , але неминуче.
І залишає по собі щирість , тепло та відчуття часу , коли все було простим і справжнім.
Ми знали, що таке дитинство.
І головне — ми прожили його на повну.