Український боксер першої напівсередньої ваги Данило Лозан (14-0, 9 KO) здобув дострокову перемогу у другому колі Гран-прі WBC.

22-річний українець переміг Еріка Басрана (8-1, 3 KO) з Канади технічним нокаутом у третьому раунді – Басран тричі побував у нокдауні.

На старті турніру Лозан здолав узбека Камронбека Ешматова (10-2, 7 KO) одноголосним рішенням суддів – 58:55, 59:54, 59:54.

📱 З 1 січня наступного року з українських номерів можна буде дзвонити і користуватися інтернетом в 27 країнах ЄС без додаткової плати

Єврокомісія пропонує інтегрувати Україну в роумінгову зону ЄС після підписання Зеленським відповідного Закону.
#Новини_звідусіль #Новини_news #world_news #interesting_news @interesting_news @news @world_news #news #news_from_around_the_world

#кіно
Відтепер усі охочі можуть переглянути скандальну комедію-драму «раша гудбай» онлайн на платформі Megogo.
Стрічка вийшла в український прокат 27 березня 2025 року й викликала бурхливі дискусії серед глядачів — від різкого засудження до схвальних відгуків. Фільм створено Студією «Квартал 95», і він розповідає про телеведучу-пропагандистку, яка через несподівані обставини опиняється в Ужгороді, де проходить своєрідне «перевиховання».

Головну героїню Риту зіграла Катерина Варченко. Також у фільмі знялися:

✍️Олексій Нагрудний
✍️Анна Буткевич
✍️Андрій Ісаєнко
✍️Віталій Іванченко
✍️Слава Красовська
✍️Артем Мяус
✍️Гриша Горобчук

Netflix запускає свої діснейленди🎠
Перший розважальний центр площею понад 9000 м² відкриється наприкінці 2025 року у Філадельфії, трохи згодом у Далласі, а третій – у Лас-Вегасі до 2027 року.
🎡
Усередині будуть атракціони за мотивами «Гри в кальмара», «Дуже дивних справ» та «Бріджертонів». Плюс ресторани, магазини мерчу і VR-ігри.

Але головна фішка – не атракціони, а контент для соцмереж. Netflix розуміє: люди йдуть туди не заради гострих відчуттів, а заради сторіс в інсту. Кожна локація спроектована як фотозона.
🎢

🔥30 днів до старту ЄЮОФ-2025!🔥

До церемонії відкриття ХVІІІ літнього Європейського юнацького олімпійського фестивалю Скоп'є-2025 залишився лише 1 місяць!💫🇺🇦

🗓З 20 по 26 липня понад 4000 юних атлетів з 49 країн Європи змагатимуться у 15 видах спорту на 16 аренах одразу у трьох містах та двох країнах —🇲🇰Скоп’є і Куманово (Північна Македонія), а також 🇭🇷Осієк (Хорватія)

💥Україну на фестивалі представлятимуть 78 спортсменів та 25 тренерів у 12 видах спорту!

Це унікальна можливість для талановитої молоді заявити про себе на міжнародному рівні та зробити перший крок до Олімпійських ігор!💙💛

🤝До зустрічі на ЄЮОФ-2025 вже зовсім скоро!
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

Золотий унітаз за 6 млн дол😅
В Англії двох чоловіків засудили за крадіжку золотого🚽
Суддя виніс вирок двом чоловікам, які вкрали 18-каратний золотий унітаз Мауріціо Каттелана під час рейду 2019 року в Бленгеймському палаці в Англії🤌🏻

Витвір був представлений на виставці робіт художника в замку 18 століття та родинному будинку Вінстона Черчилля.

Японія витратила $20 мільярдів на аеропорт, що тоне в морі💔
Міжнародний аеропорт Кансай, збудований у 1994 році на штучному острові, став прикладом дорогої інженерної помилки: від моменту відкриття платформа вже осіла на 12 метрів, і за останніми прогнозами може досягти рівня моря до 2056 року.

Швидкий світанок

Вони прокинулись не від будильника, а від вибуху.

Десь не так далеко, за пагорбом, гуркотіло. Дім здригнувся, ніби прокинувся разом з ними — і теж не хотів вставати. Але часу не було. Фронт уже був поруч. І треба було їхати.

Мама швидко запихала в сумки найнеобхідніше: документи, ліки, хустинку з весілля, фотографії, де ще всі разом. Батько мовчки вантажив речі на вантажівку, яку дали волонтери. Її кузов уже був наполовину заповнений чужими валізами, торбами, кліткою з кроликом і дитячим велосипедом. Все те було не речами — а спогадами, які ніхто не хотів залишати.

Марічка, їхня донька, тримала в руках плюшевого ведмедика і питала:
— А ми повернемось?
— Так, обов’язково, — сказав тато, навіть не озирнувшись. Він не мав права сумніватись. Хоча очі в нього були червоні. Не від пилюки.

Бабуся запитала, чи можна забрати подушку. “Ту, вишиту, з павичем.” Її все життя шила ще дідова сестра. Мама кивнула і посміхнулась:
— Ми заберемо і подушку, і все, що пам’ятає нас.

Вантажівка заторохтіла, запиливши двір. У кабіні вже сиділи інші — жінки, діти, старенький чоловік із білою тростиною. Мама з Марічкою сіли поруч. Тато стрибнув останнім.
— Усі?
— Усі.

І поїхали.

Місто зникало за спинами, за хвилинами. Повз миготіли знайомі хати, парк із гойдалкою, школа, де Марічка малювала свій перший малюнок на уроці. Все здавалося нереальним — як сон, який ще не хочеш відпускати. Та вже мусиш.

Мовчали довго. Лише двигун гудів, а дорога стрибала під колесами. Потім мама прошепотіла:
— А пам’ятаєш, як ми тут гуляли восени?
— Дощ ішов і каштани падали під ноги, — відповів тато. — І ми тоді заблукали на годину.
— І було добре, що заблукали.

Марічка дивилась у вікно. Там, попереду, розливалося сонце — те саме, яке світило і вдома, і в кожному іншому місті. Вона стискала свого ведмедика і нарешті посміхнулась.
— А в новому місці є ліс?
— Є, — сказав тато. — І озеро.
— І гойдалки?
— Обов’язково.

Їхали довго. Але вже не тікали — вже прямували. Не від, а до. До безпеки. До спокою. До нового дому.

Залишилось багато — рідна вулиця, стіни, вікна, які бачили їхні радощі й страхи. Але забрали головне — одне одного, пам’ять і надію.

Бо навіть під час війни серце може пакувати речі швидко, але мріяти — повільно, вдумливо.

Вантажівка гуркотіла далі. І сонце в кабіні світило не гірше, ніж раніше.

Книга Світу

У старому місті, де кам’яні вулиці пам’ятали кроки імператорів і сміх мандрівників, жив книжковий палітурник на ім’я Тарас. Його майстерня була невеличкою, але особливою — усередині пахло старим папером, чорнилом і чимось невловимо-затишним, наче час зупинявся, щойно переступав поріг.

Тарас не просто лагодив книги — він умів їх слухати. Казали, що він навіть розмовляв із ними, та ніхто не сміявся: бо книги після нього ніби оживали.

Одного разу до нього зайшов хлопчик на ім’я Левко. Він тримав у руках порвану, без обкладинки книгу.
— Це… мій дідусь залишив, — несміливо сказав він. — Але сторінки змінюються щоразу, як я відкриваю її. Наче книга жива.

Тарас поглянув на книгу — вона й справді була особлива. Папір трохи світився, а букви ніби танцювали.
— Це не проста книга, — мовив майстер. — Це Книга Світу. Її не пишуть люди — її творить день.

— Як це? — здивувався Левко.

— Щоранку, щойно світ прокидається, він гортає сторінку. І все, що ми робимо, що думаємо, що відчуваємо — з’являється там. Інколи — легкими літерами радості, інколи — важким шрифтом болю. Але кожен день — нова сторінка.

— А якщо зіпсувати сторінку?

— Світ вміє пробачати, — усміхнувся Тарас. — Але пам’ятає. Тому краще писати з любов’ю.

Хлопчик мовчки дивився на книгу. А тоді спитав: — А можна її переписати?

— Ні. Але ти можеш змінити те, що буде далі. Просто живи по-справжньому. І тоді твоя сторінка буде світлою.

І з того дня Левко щоранку запитував себе:
Що я сьогодні напишу в Книзі Світу?

І світ змінювався. Щодня. Як сторінки книги.

---

Минали роки. Левко виріс. Він став учителем у селі, де кожен другий знав казку про Книгу Світу. Але мало хто вірив у неї по-справжньому. Левко не переконував — просто жив. Він щодня приходив у школу з посмішкою, допомагав учням, говорив з людьми як з рівними, садив дерева, лагодив паркани, годував безпритульних котів.

І щоранку, навіть коли ішов дощ або серце стискалось від тривоги, він, вмиваючись, тихо шепотів:
— Що я сьогодні напишу в Книзі Світу?

Одного дня до нього прийшла дівчинка. Маленька, з великими очима. В руках — стара книга, та сама, колись принесена ним до старого майстра.
— Вона… знову ожила, — сказала вона пошепки. — Пише щось сама… дивися!

Левко розгорнув сторінку. Там, посеред рядків, з’являвся новий текст. Він не бачив такого з дитинства.

> “Доброта виростає з маленьких вчинків.
Історія триває.
Той, хто вірив — навчив інших вірити.
Той, хто писав світлом — залишив у ньому вікно.”

— Це про тебе? — запитала дівчинка.

Левко не відповів. Він просто усміхнувся. Бо зрозумів: тепер вона — автор наступної сторінки.

Того ж вечора він закрив книгу і поставив на найвищу полицю.
— Світ змінюється щодня. Як сторінки книги, — прошепотів. — Але справжні історії не закінчуються. Вони просто стають чиїмось початком.

Требухівський ліцей Броварської ТГ відремонтують за 2 млн 95 тис. грн до початку нового навчального року

Про це стало відомо з оголошення в електронній системі публічних закупівель Prozorro.

Тендерні пропозиції приймаються до 24 червня включно.

Як зазначено у проєкті договору, підрядник повинен виконати роботи з поточного ремонту до 31 серпня 2025 року.
@Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary