• Фартух «Ukraine» з елементами вишиванки 🇺🇦

    Стильний фартух «Ukraine» з традиційними мотивами вишиванки — ідеальне поєднання сучасного дизайну та української автентики. Білий колір з яскравим червоним кантом виглядає охайно й ефектно, а декоративний напис «Ukraine» з орнаментом підкреслює національний стиль. Практичний крій і зручна кишеня роблять фартух чудовим вибором для кухні, майстерні або як оригінальний подарунок з українським характером.

    👉 Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе.

    #PrintSalon #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі
    #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар
    Фартух «Ukraine» з елементами вишиванки 🇺🇦 Стильний фартух «Ukraine» з традиційними мотивами вишиванки — ідеальне поєднання сучасного дизайну та української автентики. Білий колір з яскравим червоним кантом виглядає охайно й ефектно, а декоративний напис «Ukraine» з орнаментом підкреслює національний стиль. Практичний крій і зручна кишеня роблять фартух чудовим вибором для кухні, майстерні або як оригінальний подарунок з українським характером. 👉 Заходь на https://www.printsalon.ua/#41119 та замовляй речі, які говоритимуть за тебе. #PrintSalon #ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг #товар
    57переглядів 3Відтворень
  • Майстер неможливого: як Устим Кармелюк перехитрив 8 тюрем

    Якщо Іван Сірко був символом незламного духу, то Устим Кармелюк — справжнім генієм втечі.
    За його голову обіцяли винагороди, за ним полювали сотні жандармів, але він знову й знову зникав — так, ніби розчинявся в повітрі.

    За своє життя Кармелюк утікав із в’язниць і заслань вісім разів.
    Його відправляли до Сибіру, били батогами, таврували розпеченим залізом.
    Та жодні кайдани не могли втримати людину, для якої воля була дорожча за життя.

    Найзухваліша втеча: Кам’янець-Подільська фортеця

    1823 рік.
    Вежа Кам’янець-Подільської фортеці — одна з найстрашніших тюрем того часу.
    Метрові стіни, варта на кожному кроці. Кармелюк — у кайданах, прикутий до стіни.
    Здавалося, це кінець.

    Але саме тієї ночі сталося неможливе.

    Разом із побратимами Устим розібрав частину стіни, зв’язав сорочки у мотузки й спустився з величезної висоти в урвище каньйону річки Смотрич.
    Коли варта підняла тривогу — Кармелюк уже зник у лісах, де на нього чекав народ.

    Міф і правда

    Люди вірили, що Кармелюк знає «характерницьке слово», яке відкриває будь-які замки.
    Казали, що він міг обернутися на кущ або зайця, щоб оминути засідку.

    Та правда була ще сильнішою за легенди.

    Його справжньою зброєю були:
    — гострий розум
    — залізна воля
    — і відданість людей, які переховували свого героя по всій Україні.

    З допитів жандармів

    «Він тікав з викликом.
    Коли його питали, як це можливо, він лише посміхався і казав:
    стіни — це тимчасово, коли тебе чекає рідне Поділля.»

    Устим Кармелюк став живим доказом того, що жодна імперська тюрма не має влади над людиною, яка відмовилася бути рабом.

    Його боротьба тривала 23 роки.
    І щоразу, вириваючись із пазурів системи, він перемагав не лише залізо —
    він перемагав страх.

    Кармелюк не просто тікав із казематів.
    Він ламав саму ідею покори.

    І тому став міфом ще за життя —
    невловимим привидом Поділля, якого не змогли втримати
    ні кайдани,
    ні клітки,
    ні імперія.
    Майстер неможливого: як Устим Кармелюк перехитрив 8 тюрем Якщо Іван Сірко був символом незламного духу, то Устим Кармелюк — справжнім генієм втечі. За його голову обіцяли винагороди, за ним полювали сотні жандармів, але він знову й знову зникав — так, ніби розчинявся в повітрі. За своє життя Кармелюк утікав із в’язниць і заслань вісім разів. Його відправляли до Сибіру, били батогами, таврували розпеченим залізом. Та жодні кайдани не могли втримати людину, для якої воля була дорожча за життя. Найзухваліша втеча: Кам’янець-Подільська фортеця 1823 рік. Вежа Кам’янець-Подільської фортеці — одна з найстрашніших тюрем того часу. Метрові стіни, варта на кожному кроці. Кармелюк — у кайданах, прикутий до стіни. Здавалося, це кінець. Але саме тієї ночі сталося неможливе. Разом із побратимами Устим розібрав частину стіни, зв’язав сорочки у мотузки й спустився з величезної висоти в урвище каньйону річки Смотрич. Коли варта підняла тривогу — Кармелюк уже зник у лісах, де на нього чекав народ. Міф і правда Люди вірили, що Кармелюк знає «характерницьке слово», яке відкриває будь-які замки. Казали, що він міг обернутися на кущ або зайця, щоб оминути засідку. Та правда була ще сильнішою за легенди. Його справжньою зброєю були: — гострий розум — залізна воля — і відданість людей, які переховували свого героя по всій Україні. З допитів жандармів «Він тікав з викликом. Коли його питали, як це можливо, він лише посміхався і казав: стіни — це тимчасово, коли тебе чекає рідне Поділля.» Устим Кармелюк став живим доказом того, що жодна імперська тюрма не має влади над людиною, яка відмовилася бути рабом. Його боротьба тривала 23 роки. І щоразу, вириваючись із пазурів системи, він перемагав не лише залізо — він перемагав страх. Кармелюк не просто тікав із казематів. Він ламав саму ідею покори. І тому став міфом ще за життя — невловимим привидом Поділля, якого не змогли втримати ні кайдани, ні клітки, ні імперія.
    Like
    Love
    2
    69переглядів
  • #дати #свята
    Єфрем Сирін: «Арфа Духа» та поет покаяння, якого шанують крізь віки.
    За новоюліанським календарем 28 січня вшановують пам'ять одного з найвпливовіших християнських мислителів IV століття — преподобного Єфрема Сиріна. Його називають «сирійським пророком» та «арфою Святого Духа», адже він зумів поєднати суворе богослов’я з неймовірно витонченою поезією. 🙏📜

    Хто він такий?

    Єфрем народився в Месопотамії (сучасна територія Туреччини) на початку IV століття. Він не був високим ієрархом чи єпископом — більшу частину життя він залишався простим дияконом. Проте його авторитет був настільки великим, що його твори читали в церквах одразу після Святого Письма. Єфрем був учителем, який вважав, що найкращий спосіб донести істину до людей — це не нудні трактати, а пісні та гімни. 🎶🏛️

    Майстер покаяння та молитва, яку ми знаємо всі

    Найвідоміший спадок Єфрема Сиріна — його покаянна молитва «Господи і Владико життя мого...», яку віряни читають упродовж усього Великого посту. У ній він просить позбавити його духу лінивства, безнадії, владолюбства й марнослів’я, а натомість дати дух чистоти, смирення, терпіння й любові. Ці рядки стали еталоном духовної аскези, а Олександр Пушкін навіть переклав їх у віршовану форму, настільки вони його вразили. ✨✍️

    Соціальний активіст минулого

    Єфрем не лише молився в пустелі. Під час великого голоду в Едессі він проявив неабиякі організаторські здібності: переконав багатіїв відкрити свої комори та особисто розподіляв їжу серед нужденних, стежачи, щоб допомогу отримали справді голодні, а не спритні спекулянти. Він довів, що святість — це не лише споглядання, а й дієва допомога ближньому. 🥖👣

    Покровитель митців та словесності

    Оскільки Єфрем писав сирійською мовою, він вважається засновником сирійської літературної традиції. Його твори наповнені яскравими метафорами: він порівнював віру з кораблем, а людську душу — з дзеркалом, яке потребує постійного очищення. 🕯️🖼️

    Народні прикмети та традиції

    В народі цей день називали «Єфремовим днем» або «днем домовика». Вважалося, що 28 січня потрібно обов'язково задобрити «господаря хати», залишивши йому за піччю миску каші або трохи молока. Вірили, що на Єфрема навіть комахи в хаті стають «іменинниками», тому їх не можна було чіпати. Звісно, церква такі забобони не заохочувала, але в народному побуті вони химерно переплелися з пам’яттю про святого аскета. 🐈🥣
    #дати #свята Єфрем Сирін: «Арфа Духа» та поет покаяння, якого шанують крізь віки. За новоюліанським календарем 28 січня вшановують пам'ять одного з найвпливовіших християнських мислителів IV століття — преподобного Єфрема Сиріна. Його називають «сирійським пророком» та «арфою Святого Духа», адже він зумів поєднати суворе богослов’я з неймовірно витонченою поезією. 🙏📜 Хто він такий? Єфрем народився в Месопотамії (сучасна територія Туреччини) на початку IV століття. Він не був високим ієрархом чи єпископом — більшу частину життя він залишався простим дияконом. Проте його авторитет був настільки великим, що його твори читали в церквах одразу після Святого Письма. Єфрем був учителем, який вважав, що найкращий спосіб донести істину до людей — це не нудні трактати, а пісні та гімни. 🎶🏛️ Майстер покаяння та молитва, яку ми знаємо всі Найвідоміший спадок Єфрема Сиріна — його покаянна молитва «Господи і Владико життя мого...», яку віряни читають упродовж усього Великого посту. У ній він просить позбавити його духу лінивства, безнадії, владолюбства й марнослів’я, а натомість дати дух чистоти, смирення, терпіння й любові. Ці рядки стали еталоном духовної аскези, а Олександр Пушкін навіть переклав їх у віршовану форму, настільки вони його вразили. ✨✍️ Соціальний активіст минулого Єфрем не лише молився в пустелі. Під час великого голоду в Едессі він проявив неабиякі організаторські здібності: переконав багатіїв відкрити свої комори та особисто розподіляв їжу серед нужденних, стежачи, щоб допомогу отримали справді голодні, а не спритні спекулянти. Він довів, що святість — це не лише споглядання, а й дієва допомога ближньому. 🥖👣 Покровитель митців та словесності Оскільки Єфрем писав сирійською мовою, він вважається засновником сирійської літературної традиції. Його твори наповнені яскравими метафорами: він порівнював віру з кораблем, а людську душу — з дзеркалом, яке потребує постійного очищення. 🕯️🖼️ Народні прикмети та традиції В народі цей день називали «Єфремовим днем» або «днем домовика». Вважалося, що 28 січня потрібно обов'язково задобрити «господаря хати», залишивши йому за піччю миску каші або трохи молока. Вірили, що на Єфрема навіть комахи в хаті стають «іменинниками», тому їх не можна було чіпати. Звісно, церква такі забобони не заохочувала, але в народному побуті вони химерно переплелися з пам’яттю про святого аскета. 🐈🥣
    Like
    1
    79переглядів
  • #дати #свята
    Всесвітній день конструктора LEGO: Як пластикова цеглинка захопила світ.
    28 січня 1958 року о 13:58 сталася подія, що назавжди змінила дитинство мільйонів людей: Готфрід Кірк Крістіансен запатентував систему з’єднання пластикових цеглинок за принципом «шип-паз». З того моменту конструктор перестав бути просто іграшкою і став окремою мовою творчості, архітектури та навіть інженерії. 🧱✨

    Від дерева до пластику: Шлях через пожежі

    Історія LEGO почалася в майстерні данського теслі Оле Кірка Крістіансена, який виготовляв дерев’яні іграшки. Сама назва походить від данського «Leg Godt», що означає «грай добре». Але справжній прорив стався, коли родина перейшла на пластик. Цікаво, що завод Крістіансена кілька разів вщент згорав, але кожного разу він починав заново. Така впертість — справжній фундамент успіху. 🔥🏭

    Геніальність у простоті: Система, що не застаріває

    Унікальність LEGO в тому, що цеглинка, виготовлена у 1958 році, ідеально підійде до набору, купленого сьогодні у 2026-му. Компанія дотримується неймовірно жорстких стандартів якості: форма для відливання деталей має точність до 0,002 мм. Саме тому цеглинки так надійно тримаються вкупі й так приємно «клікають» при з’єднанні. 📐🎯

    LEGO — це не лише для дітей

    Сьогодні LEGO — це серйозний інструмент:
    Для дорослих (AFOL — Adult Fans of LEGO): Складні набори архітектури, автомобілів чи космічних апаратів стали об’єктом колекціонування та інвестицій. Деякі набори дорожчають швидше за золото. 📈🚗
    Для освіти: Серії як LEGO Education допомагають дітям вивчати робототехніку та програмування. 🤖🎓
    Для психології: Метод LEGO Serious Play використовують у великих корпораціях для візуалізації ідей та розв'язання конфліктів.
    Більше, ніж пластик
    LEGO — це парки Legoland, повнометражні фільми, відеоігри та навіть цілі спільноти ентузіастів, що створюють гігантські копії міст або історичних подій. У Данії навіть побудували «LEGO House» — будинок, що виглядає як конструктор і є справжнім храмом креативності. 🇩🇰🏠

    Сьогодні чудовий привід дістати стару коробку з-під ліжка або купити новий набір, адже конструювання — це найкращий спосіб зняти стрес і відчути себе творцем власного всесвіту. Головне — не наступити на детальку босою ногою! 🦶🚫
    #дати #свята Всесвітній день конструктора LEGO: Як пластикова цеглинка захопила світ. 28 січня 1958 року о 13:58 сталася подія, що назавжди змінила дитинство мільйонів людей: Готфрід Кірк Крістіансен запатентував систему з’єднання пластикових цеглинок за принципом «шип-паз». З того моменту конструктор перестав бути просто іграшкою і став окремою мовою творчості, архітектури та навіть інженерії. 🧱✨ Від дерева до пластику: Шлях через пожежі Історія LEGO почалася в майстерні данського теслі Оле Кірка Крістіансена, який виготовляв дерев’яні іграшки. Сама назва походить від данського «Leg Godt», що означає «грай добре». Але справжній прорив стався, коли родина перейшла на пластик. Цікаво, що завод Крістіансена кілька разів вщент згорав, але кожного разу він починав заново. Така впертість — справжній фундамент успіху. 🔥🏭 Геніальність у простоті: Система, що не застаріває Унікальність LEGO в тому, що цеглинка, виготовлена у 1958 році, ідеально підійде до набору, купленого сьогодні у 2026-му. Компанія дотримується неймовірно жорстких стандартів якості: форма для відливання деталей має точність до 0,002 мм. Саме тому цеглинки так надійно тримаються вкупі й так приємно «клікають» при з’єднанні. 📐🎯 LEGO — це не лише для дітей Сьогодні LEGO — це серйозний інструмент: Для дорослих (AFOL — Adult Fans of LEGO): Складні набори архітектури, автомобілів чи космічних апаратів стали об’єктом колекціонування та інвестицій. Деякі набори дорожчають швидше за золото. 📈🚗 Для освіти: Серії як LEGO Education допомагають дітям вивчати робототехніку та програмування. 🤖🎓 Для психології: Метод LEGO Serious Play використовують у великих корпораціях для візуалізації ідей та розв'язання конфліктів. Більше, ніж пластик LEGO — це парки Legoland, повнометражні фільми, відеоігри та навіть цілі спільноти ентузіастів, що створюють гігантські копії міст або історичних подій. У Данії навіть побудували «LEGO House» — будинок, що виглядає як конструктор і є справжнім храмом креативності. 🇩🇰🏠 Сьогодні чудовий привід дістати стару коробку з-під ліжка або купити новий набір, адже конструювання — це найкращий спосіб зняти стрес і відчути себе творцем власного всесвіту. Головне — не наступити на детальку босою ногою! 🦶🚫
    Love
    1
    87переглядів
  • #історія #речі
    🎨 Мольберт: Скелет, на якому народжуються світи.
    Якщо ви думали, що мольберт — це лише три палиці та оптимізм художника, то ви недооцінюєте цей інженерний шедевр. Мольберт — це мовчазний атлант, який тримає на своїх плечах весь тягар світового мистецтва, від ренесансних мадонн до незрозумілих плям сучасного абстракціонізму.

    До того, як людство винайшло цю зручну підставку, художники поводилися як середньовічні мученики: вони малювали або на стінах (фрески), або на горизонтальних столах, зігнувшись у три погибелі. Мольберт став першим кроком до свободи хребта. Саме слово походить від німецького Malbrett, що буквально означає «дошка для малювання». Фактично, це був перший «десктоп» в історії, тільки замість пікселів на ньому сохла олія.

    🖼 Еволюція вертикалі

    Стаціонарні «мольберти-студії» в майстернях старих майстрів були схожі на важкі меблі для катувань — дубові, масивні, здатні витримати полотно розміром з невелике вітрило. Але справжня культурна революція сталася, коли з’явився «лірний» мольберт (схожий на музичний інструмент) та його молодший брат — польовий складаний триніжок. Саме він вигнав художників з пишних студій на свіже повітря, дозволивши імпресіоністам малювати сонце, поки воно не втекло за горизонт. Без легкого мольберта Моне просто не встиг би за своїми лататтями.

    🧐 Міф про «святу простоту»

    Існує упередження, що справжньому таланту інструмент не потрібен — мовляв, малюй хоч на коліні. Проте історія каже інше: мольберт змінив кут зору. Вертикальне розташування полотна дозволило оку художника бачити світ без перспективних спотворень, які виникають, коли дивишся на папір зверху вниз. Це була технологія HD свого часу.
    Сьогодні мольберт у квартирі часто виконує роль дорогого вішака для одягу або підставки під телевізор у хіпстерському інтер'єрі. Але він терпляче чекає. Адже знає: він — єдиний об'єкт, який може перетворити звичайну кімнату на портал у паралельну реальність, де трава завжди синіша, а обличчя складаються з трикутників.

    👨‍🎨 Порада від «Історії речей»: іноді, щоб змінити своє життя, достатньо просто змінити кут нахилу, під яким ви на нього дивитеся. Мольберт підтвердить.
    #історія #речі 🎨 Мольберт: Скелет, на якому народжуються світи. Якщо ви думали, що мольберт — це лише три палиці та оптимізм художника, то ви недооцінюєте цей інженерний шедевр. Мольберт — це мовчазний атлант, який тримає на своїх плечах весь тягар світового мистецтва, від ренесансних мадонн до незрозумілих плям сучасного абстракціонізму. До того, як людство винайшло цю зручну підставку, художники поводилися як середньовічні мученики: вони малювали або на стінах (фрески), або на горизонтальних столах, зігнувшись у три погибелі. Мольберт став першим кроком до свободи хребта. Саме слово походить від німецького Malbrett, що буквально означає «дошка для малювання». Фактично, це був перший «десктоп» в історії, тільки замість пікселів на ньому сохла олія. 🖼 Еволюція вертикалі Стаціонарні «мольберти-студії» в майстернях старих майстрів були схожі на важкі меблі для катувань — дубові, масивні, здатні витримати полотно розміром з невелике вітрило. Але справжня культурна революція сталася, коли з’явився «лірний» мольберт (схожий на музичний інструмент) та його молодший брат — польовий складаний триніжок. Саме він вигнав художників з пишних студій на свіже повітря, дозволивши імпресіоністам малювати сонце, поки воно не втекло за горизонт. Без легкого мольберта Моне просто не встиг би за своїми лататтями. 🧐 Міф про «святу простоту» Існує упередження, що справжньому таланту інструмент не потрібен — мовляв, малюй хоч на коліні. Проте історія каже інше: мольберт змінив кут зору. Вертикальне розташування полотна дозволило оку художника бачити світ без перспективних спотворень, які виникають, коли дивишся на папір зверху вниз. Це була технологія HD свого часу. Сьогодні мольберт у квартирі часто виконує роль дорогого вішака для одягу або підставки під телевізор у хіпстерському інтер'єрі. Але він терпляче чекає. Адже знає: він — єдиний об'єкт, який може перетворити звичайну кімнату на портал у паралельну реальність, де трава завжди синіша, а обличчя складаються з трикутників. 👨‍🎨 Порада від «Історії речей»: іноді, щоб змінити своє життя, достатньо просто змінити кут нахилу, під яким ви на нього дивитеся. Мольберт підтвердить.
    Love
    1
    106переглядів 1 Поширень
  • #історія #постаті
    Він був одним із тих, хто відкрив українську душу світові, причому робив це з такою витонченістю, що навіть імперський петербург не зміг встояти. 27 січня народився Євген Гребінка — людина, яка подарувала нам незабутні байки, а світу — один із найвідоміших романсів усіх часів. ✍️

    Майстер слова та «хрещений батько» Кобзаря: Феномен Євгена Гребінки
    Гребінка був справжнім культурним мостом. Народившись на Полтавщині, він зумів стати помітною постаттю в літературних колах столиці імперії, але ніколи не забував, чий він син. Його приказки стали справжнім проривом: він довів, що українська мова здатна бути гострою, сатиричною та глибоко філософською одночасно. Його байки — це не просто повчальні історії про тварин, а тонке дзеркало суспільства, яке залишається актуальним і сьогодні. 🦊📜

    Проте найбільший подвиг Гребінки перед українською культурою — це його роль у житті Тараса Шевченка. Саме Гребінка був серед тих, хто сприяв викупу Кобзаря з кріпацтва, і саме він допоміг видати перший «Кобзар» у 1840 році. Без підтримки та енергії Євгена Павловича історія української літератури могла б піти зовсім іншим, куди сумнішим шляхом. 🤝🇺🇦

    А як щодо «Очі чорні»? Цей всесвітньо відомий романс, який багато хто помилково вважає «циганським» або «народним», насправді написаний Гребінкою. Він присвятив ці палкі рядки своїй майбутній дружині, Марії Ростенберг. Так український письменник створив текст, що став гімном кохання для багатьох поколінь на різних континентах. 🕯️🖤

    Гребінка прожив коротке життя — всього 36 років, — але встиг зробити стільки, скільки іншим не під силу за століття. Він залишив по собі образ справжнього українського інтелігента: освіченого, дотепного і безмежно відданого своїй землі. 🕊️📚
    #історія #постаті Він був одним із тих, хто відкрив українську душу світові, причому робив це з такою витонченістю, що навіть імперський петербург не зміг встояти. 27 січня народився Євген Гребінка — людина, яка подарувала нам незабутні байки, а світу — один із найвідоміших романсів усіх часів. ✍️ Майстер слова та «хрещений батько» Кобзаря: Феномен Євгена Гребінки Гребінка був справжнім культурним мостом. Народившись на Полтавщині, він зумів стати помітною постаттю в літературних колах столиці імперії, але ніколи не забував, чий він син. Його приказки стали справжнім проривом: він довів, що українська мова здатна бути гострою, сатиричною та глибоко філософською одночасно. Його байки — це не просто повчальні історії про тварин, а тонке дзеркало суспільства, яке залишається актуальним і сьогодні. 🦊📜 Проте найбільший подвиг Гребінки перед українською культурою — це його роль у житті Тараса Шевченка. Саме Гребінка був серед тих, хто сприяв викупу Кобзаря з кріпацтва, і саме він допоміг видати перший «Кобзар» у 1840 році. Без підтримки та енергії Євгена Павловича історія української літератури могла б піти зовсім іншим, куди сумнішим шляхом. 🤝🇺🇦 А як щодо «Очі чорні»? Цей всесвітньо відомий романс, який багато хто помилково вважає «циганським» або «народним», насправді написаний Гребінкою. Він присвятив ці палкі рядки своїй майбутній дружині, Марії Ростенберг. Так український письменник створив текст, що став гімном кохання для багатьох поколінь на різних континентах. 🕯️🖤 Гребінка прожив коротке життя — всього 36 років, — але встиг зробити стільки, скільки іншим не під силу за століття. Він залишив по собі образ справжнього українського інтелігента: освіченого, дотепного і безмежно відданого своїй землі. 🕊️📚
    Like
    1
    68переглядів
  • Майстер-клас від руко*опів 😂😄😄

    https://t.me/Ukraineaboveallelse
    Майстер-клас від руко*опів 😂😄😄 https://t.me/Ukraineaboveallelse
    59переглядів 5Відтворень
  • ⛸🇺🇦⚡️Кирило Марсак переміг на заключному старті перед Олімпійськими іграми-2026!

    🤩Після історичного успіху на чемпіонаті Європи, де Кирило Марсак став восьмим, українець здобув перемогу на міжнародному турнірі Merano Ice Trophy – Memorial Martina Barricelli в Італії.

    🔝Кирило продемонстрував неймовірну майстерність, вигравши обидві програми та оновивши свої особисті рекорди. За сумою двох прокатів українець набрав вражаючі 254.38 бала, впевнено випередивши найближчих переслідувачів з Італії та Франції на понад 40 пунктів!

    ✨Коротку програму Кирило завершив лідером із результатом 78.21 бала. Попри невелику помилку на четверному сальхові, решта стрибків була виконана чисто. Доріжку кроків судді оцінили на третій рівень, а усі обертання отримали найвищий, четвертий рівень складності.

    💪Окремої уваги заслуговує виступ Кирила у довільній програмі. 21-річний учень Аліни Майєр-Віртанен виконав усі елементи бездоганно, не припустившись жодної помилки. Судді щедро оцінили прокат у 176.17 бала.

    🤩Для українця турнір у Мерано став фінальним іспитом перед зимовою Олімпіадою у Мілані-Кортіні. За словами спортсмена, ці прокати допомогли внести останні штрихи до програм, стабілізувати складні стрибки та відшліфувати хореографічні рішення.

    🇮🇹Нагадаємо, що Кирило Марсак здобув для України єдину ліцензію у фігурному катанні на зимові Олімпійські ігри-2026, що відбудуться з 6 по 22 лютого в Мілані-Кортіні.

    Вітаємо Кирила та тренерський штаб із визначним досягненням! Бажаємо вдалої підготовки на шляху до Олімпійських ігор!💙💛
    ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
    #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    ⛸🇺🇦⚡️Кирило Марсак переміг на заключному старті перед Олімпійськими іграми-2026! 🤩Після історичного успіху на чемпіонаті Європи, де Кирило Марсак став восьмим, українець здобув перемогу на міжнародному турнірі Merano Ice Trophy – Memorial Martina Barricelli в Італії. 🔝Кирило продемонстрував неймовірну майстерність, вигравши обидві програми та оновивши свої особисті рекорди. За сумою двох прокатів українець набрав вражаючі 254.38 бала, впевнено випередивши найближчих переслідувачів з Італії та Франції на понад 40 пунктів! ✨Коротку програму Кирило завершив лідером із результатом 78.21 бала. Попри невелику помилку на четверному сальхові, решта стрибків була виконана чисто. Доріжку кроків судді оцінили на третій рівень, а усі обертання отримали найвищий, четвертий рівень складності. 💪Окремої уваги заслуговує виступ Кирила у довільній програмі. 21-річний учень Аліни Майєр-Віртанен виконав усі елементи бездоганно, не припустившись жодної помилки. Судді щедро оцінили прокат у 176.17 бала. 🤩Для українця турнір у Мерано став фінальним іспитом перед зимовою Олімпіадою у Мілані-Кортіні. За словами спортсмена, ці прокати допомогли внести останні штрихи до програм, стабілізувати складні стрибки та відшліфувати хореографічні рішення. 🇮🇹Нагадаємо, що Кирило Марсак здобув для України єдину ліцензію у фігурному катанні на зимові Олімпійські ігри-2026, що відбудуться з 6 по 22 лютого в Мілані-Кортіні. Вітаємо Кирила та тренерський штаб із визначним досягненням! Бажаємо вдалої підготовки на шляху до Олімпійських ігор!💙💛 ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport #world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт
    53переглядів
  • ВЕСІЛЛЯ ЯК ТАЇНСТВО ДОЛІ: ГАРБУЗИ, КОРОНИ ТА МАГІЯ РУШНИКІВ

    Якщо ви думаєте, що сучасні весілля — це складно, то ви просто не бачили, як це робили наші предки у XIX столітті. Це було не просто свято, а головна подія життя, справжня драма і ритуал, який міг тривати тиждень. Весілля було моментом, коли людина «помирала» в статусі дитини й «народжувалася» господарем чи господинею свого роду.

    Як створювали родини в різних куточках України:

    ● Поділля та Волинь: Мистецтво відмови. Саме тут «гарбуз» став легендою. Якщо хлопець не подобався, дівчина виносила йому цей соковитий плід. Це був чесний, але дуже публічний спосіб сказати «ні». А от якщо дівчина пов'язувала сватам рушники — це означало згоду і початок великої підготовки.

    ● Гуцульщина та Буковина: Княжа пара на конях. У Карпатах весілля нагадувало виїзд королівської свити. Наречених називали «князем і княгинею». Вони їхали до церкви на конях, прикрашених дзвониками та стрічками. На голову молодої одягали розкішний вінок із пір’я, вовни та позолоти, що нагадував корону. Тут вірили: чим гучніше дзвенить збруя, тим менше шансів у злих сил завадити щастю нової сім’ї.

    ● Галичина: Сакральне покриття. Обряд переходу дівчини у статус заміжньої жінки тут був особливо урочистим. Після розплітання коси молоду «завивали» у хустку або намітку. Це робили настільки майстерно, що головний убір перетворювався на справжній витвір мистецтва. На Галичині казали, що з цього моменту жінка набуває особливої сили та мудрості, але водночас її краса стає належною лише родині.

    ● Наддніпрянщина та Слобожанщина: Магія короваю. Головним символом тут був хліб. Коровайниці — жінки, які обов’язково мали бути щасливими у шлюбі — випікали величезний коровай, прикрашаючи його пташками з тіста та барвінком. Його не просто їли — це був символ добробуту, який ділили між усіма гостями до останньої крихти, щоб кожен забрав частинку благословення з собою.

    Рушник, на який ставали молоді, називали «дорогою життя». Його вишивали місяцями, закладаючи в орнаменти побажання на долю та захист від зурочень. Наші предки знали: весілля — це не про гучне застілля, а про створення міцного союзу, де кожен обряд був обіцянкою вірності та поваги до свого коріння.

    #fblifestyle #fblifestylechallenge
    ВЕСІЛЛЯ ЯК ТАЇНСТВО ДОЛІ: ГАРБУЗИ, КОРОНИ ТА МАГІЯ РУШНИКІВ Якщо ви думаєте, що сучасні весілля — це складно, то ви просто не бачили, як це робили наші предки у XIX столітті. Це було не просто свято, а головна подія життя, справжня драма і ритуал, який міг тривати тиждень. Весілля було моментом, коли людина «помирала» в статусі дитини й «народжувалася» господарем чи господинею свого роду. Як створювали родини в різних куточках України: ● Поділля та Волинь: Мистецтво відмови. Саме тут «гарбуз» став легендою. Якщо хлопець не подобався, дівчина виносила йому цей соковитий плід. Це був чесний, але дуже публічний спосіб сказати «ні». А от якщо дівчина пов'язувала сватам рушники — це означало згоду і початок великої підготовки. ● Гуцульщина та Буковина: Княжа пара на конях. У Карпатах весілля нагадувало виїзд королівської свити. Наречених називали «князем і княгинею». Вони їхали до церкви на конях, прикрашених дзвониками та стрічками. На голову молодої одягали розкішний вінок із пір’я, вовни та позолоти, що нагадував корону. Тут вірили: чим гучніше дзвенить збруя, тим менше шансів у злих сил завадити щастю нової сім’ї. ● Галичина: Сакральне покриття. Обряд переходу дівчини у статус заміжньої жінки тут був особливо урочистим. Після розплітання коси молоду «завивали» у хустку або намітку. Це робили настільки майстерно, що головний убір перетворювався на справжній витвір мистецтва. На Галичині казали, що з цього моменту жінка набуває особливої сили та мудрості, але водночас її краса стає належною лише родині. ● Наддніпрянщина та Слобожанщина: Магія короваю. Головним символом тут був хліб. Коровайниці — жінки, які обов’язково мали бути щасливими у шлюбі — випікали величезний коровай, прикрашаючи його пташками з тіста та барвінком. Його не просто їли — це був символ добробуту, який ділили між усіма гостями до останньої крихти, щоб кожен забрав частинку благословення з собою. Рушник, на який ставали молоді, називали «дорогою життя». Його вишивали місяцями, закладаючи в орнаменти побажання на долю та захист від зурочень. Наші предки знали: весілля — це не про гучне застілля, а про створення міцного союзу, де кожен обряд був обіцянкою вірності та поваги до свого коріння. #fblifestyle #fblifestylechallenge
    Like
    Love
    2
    175переглядів
  • 🕯🪖🇺🇦На війні загинули представники українського спорту:

    🕯Володимир Ющенко – майстер спорту України з боксу, призер чемпіонатів Європи. З початком повномасштабної війни без вагань став на захист України у лавах Сил оборони України. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Загинув у районі Малої Токмачки. Захиснику було 36 років.

    🕯Дмитро Островський («Соєр») – футболіст. Дмитро продовжив шлях батька і став на оборону країни у 18 років навесні 2023 року, відклавши навчання та цивільне життя. Служив піхотинцем-штурмовиком у підрозділі бригади «Азов», воював на Запорізькому напрямку, під Кремінною та в Серебрянському лісі. За час служби неодноразово був поранений, але щоразу повертався до побратимів. Загинув 6 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання. Йому було 20 років.

    🕯Сергій Шумілов – борець греко-римського стилю, кандидат у майстри спорту, чемпіон і призер всеукраїнських та міжнародних змагань. На початку 2022 року він змінив борцівське трико на військову форму. Загинув 4 січня 2026 року, боронячи незалежність України. Йому був 31 рік.

    🕯Вадим Маринич – пауерліфтер, тренер, організатор змагань, засновник національно-патріотичного турніру «Залізна Нація» у Миколаєві. З початком повномасштабної війни став до лав оборонців, згодом служив у бойовому підрозділі бригади «Азов». Брав участь у боях на Луганщині, тримав оборону під Кремінною, був поранений, але повернувся на фронт. Загинув під час виконання бойового завдання.

    🕯Едуард Петрик – футзаліст, колишній гравець клубу «Кардинал-Рівне», виступав за низку команд Рівненщини. У травні 2025 року був мобілізований до Збройних сил України, служив стрільцем-снайпером. Загинув 10 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Йому було 37 років.

    🕯Віталій Масло – дитячий гандбольний тренер, багаторічний наставник київської ДЮСШ №17 та співзасновник гандбольного відділення ДЮСШ «Борщагівець». З початку повномасштабної війни став на захист України. Отримав поранення під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу. Після місяця боротьби за життя та кількох операцій помер 13 січня у запорізькому госпіталі. Йому був 51 рік.

    Світла пам’ять!💔🇺🇦
    #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    🕯🪖🇺🇦На війні загинули представники українського спорту: 🕯Володимир Ющенко – майстер спорту України з боксу, призер чемпіонатів Європи. З початком повномасштабної війни без вагань став на захист України у лавах Сил оборони України. Виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку. Загинув у районі Малої Токмачки. Захиснику було 36 років. 🕯Дмитро Островський («Соєр») – футболіст. Дмитро продовжив шлях батька і став на оборону країни у 18 років навесні 2023 року, відклавши навчання та цивільне життя. Служив піхотинцем-штурмовиком у підрозділі бригади «Азов», воював на Запорізькому напрямку, під Кремінною та в Серебрянському лісі. За час служби неодноразово був поранений, але щоразу повертався до побратимів. Загинув 6 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання. Йому було 20 років. 🕯Сергій Шумілов – борець греко-римського стилю, кандидат у майстри спорту, чемпіон і призер всеукраїнських та міжнародних змагань. На початку 2022 року він змінив борцівське трико на військову форму. Загинув 4 січня 2026 року, боронячи незалежність України. Йому був 31 рік. 🕯Вадим Маринич – пауерліфтер, тренер, організатор змагань, засновник національно-патріотичного турніру «Залізна Нація» у Миколаєві. З початком повномасштабної війни став до лав оборонців, згодом служив у бойовому підрозділі бригади «Азов». Брав участь у боях на Луганщині, тримав оборону під Кремінною, був поранений, але повернувся на фронт. Загинув під час виконання бойового завдання. 🕯Едуард Петрик – футзаліст, колишній гравець клубу «Кардинал-Рівне», виступав за низку команд Рівненщини. У травні 2025 року був мобілізований до Збройних сил України, служив стрільцем-снайпером. Загинув 10 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Йому було 37 років. 🕯Віталій Масло – дитячий гандбольний тренер, багаторічний наставник київської ДЮСШ №17 та співзасновник гандбольного відділення ДЮСШ «Борщагівець». З початку повномасштабної війни став на захист України. Отримав поранення під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу. Після місяця боротьби за життя та кількох операцій помер 13 січня у запорізькому госпіталі. Йому був 51 рік. Світла пам’ять!💔🇺🇦 #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport #Brovarysport #янголи_спорту @Brovarysport🇺🇦🇺🇦🇺🇦
    122переглядів
Більше результатів