Приємно було отримати цю книгу саме в Ваш День Ангела, пані Світланочко! Бо я замовила її на сайті Видавництво Білка ще 1 грудня. І приємно бачити саме таке побажання "Усе найкраще попереду"! Я впевнена, що так і буде, бо ж за що ж ми боремося? Ніколи вже не буде по їхньому. Україна переможе обов'язково! 🕊

P.S.: Ще раз дякую Вам за неймовірно дорогий для мого серця подарунок! Навіть мама була зворушена цією книгою і тими історіями, що написали жителі Сєвєродонецька. Сказала, що хоче прочитати її. Я почну її читати, як тільки прочитаю Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко) "І знову я влізаю в танк".

18-річна Ярослава Приходько, яка намовила сиріт жорстоко вбити свого чоловіка-десантника, лише частково визнає провину в Бобровицькому суді.
Ця трагедія шокувала всю область: 24-річного Сергія Приходька, воїна 95-ї бригади з Носівки, який пройшов найгарячіші точки фронту та мав шість контузій, підступно вбили у власному домі. Поки він спав, двоє підлітків-сиріт, яких привела дружина, вчинили звірячу розправу: хлопця катували, після чого тіло загорнули в покривало та вивезли в ліс на його ж автівці.
Ярослава, яка була заміжня за Сергієм лише місяць, після вбивства цинічно давала оголошення в інтернет про "зникнення" коханого та пересилала його гроші своєму коханцю. Мати загиблого впевнена, що невістка напоїла сина снодійним, адже здолати досвідченого десантника у чесному бою вбивці б не змогли. На суді підозрювані поводяться зухвало, сміються у вічі рідним і навіть погрожують брату вбитого розправою.
Зараз триває боротьба за справедливе покарання: адвокати вимагають для Ярослави довічного ув’язнення, а для виконавців — по 15 років тюрми (максимум для неповнолітніх). Жодного каяття в очах дівчини рідні так і не побачили — вона лише заперечує статтю про пособництво у вбивстві, намагаючись пом’якшити свою участь у злочині.
Чи може бути прощення за таку холоднокровну зраду та жорстокість? Поширюйте цей пост, щоб справа набула максимального розголосу. Винні мають отримати найвищу міру покарання за життя нашого захисника!
Джерело: "Вісник Ч"

Одеська мудрість за жінок та кицюнь

Приходить Моня до старого єврея і питає:
— Дядя Сьома, а чому наші жінки вічно малюють очі як у кішок і одягають той леопард, шо аж в очах рябить?🫣

Сьома поправляє окуляри і каже:
— Моня, слухай сюди. Кішка — це єдина на світі істота, яка живе у твоєму домі, їсть твій форшмак і при цьому впевнена, шо це ти у неї в гостях на перетримці! 🥸

Жінки це просікли ще при царі Гороху! Якщо вимагати гроші — це скандал! А якщо вона вигнула спинку і сказала «мяу» — це вже «граціозна хижачка»

У підсумку: ти пашеш пів року на подарунок, а вона дивиться на тебе так, ніби ти приніс оброк Королеві за право подихати з нею одним повітрям та посидіти на краєчку дивана!

Коли жінка вдягає леопард — вона вже не «рибка», вона офіційно вийшла на полювання!
І в ролі біфштекса тут, судячи з усього, ти!

❗️Шановні члени сімей зниклих безвісти та військовополонених Сил оборони України!
Проаналізувавши Законопроєкт №13646, Патронатний сервіс Батальйону імені Шейха Мансура констатує наступне:
1. Зміни в частині зменшення ОГД були відсутні в першій редакції законопроекту і включені в нього під час другого читання без консультацій з громадськістю та без обговорення таких змін з рідними зниклих безвісти військовослужбовців. Фактично, внесення змін до другого читання було здійснене без повідомлення народних депутатів, через що більшість була впевнена, що голосує за покращення соціальних гарантій військових.
2. Прийнятий закон унеможливлює отримання у спадщину сум грошового забезпечення, які зберігались на депоненті ВЧ.
Наразі, якщо немає отримувачів ГЗ, кошти можуть отримати спадкоємці (брати, сестри, дід, бабуся, інші рідні). Але з прийняттям цього закону, всі спадкоємці будуть усунуті від депонованих коштів і вони повернуться державі.
3. Закон помилково змішує два різні поняття - грошове забезпечення, як виплату заробітку зниклого військовослужбовця його сім'ї та одноразову грошову допомогу, як соціальну виплату рідним з боку держави у зв’язку з загибеллю.
Отже, зменшення одноразової грошової допомоги 15млн.грн. на суму грошового забезпечення, сплаченого на час, коли військовий був зниклим безвісти, є як юридичною помилкою, так і вкрай несправедливим рішенням держави.
4. Нововведення надовго зупинить виплату грошового забезпечення,  оскільки докорінно змінює правила нарахування. Відтепер, ВЧ, щоб не допустити помилок, чекатимуть роз'яснення Кабінету міністрів України, яке за досвідом, може бути прийняте значно пізніше, ніж три місяці.
Вважаємо, що на час воєнного стану правила нарахування і виплати грошового забезпечення та соціальних виплат, зокрема, ОГД, не повинні зменшуватись, оскільки такими змінами держава підриває довіру як з боку діючих військовослужбовців, так і з боку рідних зниклих безвісти і тих, хто на щиті.
Патронатний сервіс Батальйону імені Шейха Мансура запрошує громадські організації та координаторів сімей зниклих безвісти прийняти участь в підписанні петицій на адресу Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України з метою повернення законопроекту на доопрацювання в частині, яка стосується виплат членам сімей зниклих безвісти захисників України.
https://t.me/patronatBSHM
Контактний номер Telegram: +380969763930 Оксана Лук'янова

https://t.me/Ukraineaboveallelse

Тю?:)
Ну тю же ж!:)

Вчора ж прала!!!
Тричі пралку завантажувала!:)

Два рази, коли перших півтори години на день світла дали?:)
Третій, коли вже інші півтори сталися!:)

Ото зараз ввімкнули те світло, я на всяк випадок чимчикую до санвузлу, перевірити, чи нема чого прати?:)
Й впевнена ж, що нема?:)

Таааааа зараз же ж!!!:)
Повний ящик!!!

Виникає закономірне питання?:)
Чи то ми такі обісранці?:)
Чи навпаки?:) Якщо так часто перемо, щоб обісранцями не бути?:)

Завантажила, авжеж!:)
Зараз пропипикає про завершення циклу!!!

Вішатиму й мріятиму.
Про весну.
Як я прання вже на придворних мотузках сушитиму!
Й як в небо витріщатимусь, коли прані речі вішатиму!!!

Я?
Складна людина?
Та про що ви?:)
Я ж тиха, мила, ніжна, як червнева ніч!:)

Може й не без деяких відмінностей від оточуючих!?:)
Нарешті, маю право!:)

Баба Надя моя як казала?
- В кожної каструльки своя кришачка!:)
Й бабі я вірю!
Баба для мне залишиться назавжди непокобелимим авторитетом!:)

Ще один з її афоризмів, з найулюбленіших:
- Роби добре або не роби взагалі!

Не впевнена, що мої особисті таргани - така вже проблема для оточуючих!?:)
От для мене, так, проблема!:)

Я просто визвіряюся, коли бачу, щось розташоване не за типом, розміром, кольором!:)

Книжки в шафі повинні стояти за темами та розміром!:) Й щоб їхні назви та автори читалися зліва направо, знизу вгору!:)

Посуд в кухонній сушарні - також!:) За розміром, глибиною, місткістю!
Й хай Бог милує, щоб хтось запхав якусь тарілку сікось-накось-наперекось!:)
Всі тарілки та мисочки мають шикуватися чччччьотенько паралельно!:)

Горнятка й склянки на поличках - перпендикулярно!:)

Виделки в ємностях праворуч!:)
Чайні ложки - ліворуч!:)
Столові - всередині!:)
Й не дай, Боже, хтось перекладе в інший ящик відкривалку для кришок!:)

Крихти, цукор, якась вода на столі - повввввбивав би б!!!:)

З ще більшою пристрастю повввввбивання я реагую на трифіліси, які залишаються на столах чи поличках холодильнику від потьоків з банок молока чи компоту!!!:)

Труселя зберігаються в спеціальній коробочці!:)
Згорнуті рулончиком!:)

Шкарпетки - запхані одна в одну!:)

Одяг після прання розвішується виключно за бокові шви!:) Або на тремпеля!:)
Труселя - за серединку!:)

Санвузол - головний біль!:)
Сіточка в ванні обовʼязково повинна бути чистою!!!
Душові лійка з шлангом розвішені тільки так!:)
Вмивальня - без натяку на залишки зубної пасти!
Зубні щітки - строєм!!! Моя - праворуч!:)

Рушники в санвузлі та кухні - квіточкою чи визерунком донизу!:)

Як це може бути не зрозуміло комусь, хезе?:)))

Якщо в моїй хаті навіть кожна порошина має бути на своєму місці, я - перфекціоніст?:)

Але ж в житті існує закон рівноваги?:)
Й він таки працює!:)

Схоже, щоб врівноважити цей перфекціонізЬм, в мене мешкає придворна зграя!?:)

Яка жамкає килимки по всій хаті!
Лазить по всіх столах!
Спить не просто на моєму ліжечку, а ще й під ковдрою!:)
Трясе всюди своєю вовнякою!:)

Й жоден з цих моментів мене аж ніяк не дратує!:)))

Ви там як?

Згоден на всі
В першу чергу ми захищаємо свої сім'ї та домівки, Батьківщину! Й це обов'язок кожного!

Poltavka Natalka
Я (НЕ)Ухилянт❗️
Давайте піднімемо гарячу тему, яку ви так любите обговорювати, але яку так не люблять обговорювати якраз ті, хто не є ухилянтами.
Ви знаєте, що існує стаття Стаття 65 Конституції України визначає, що захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, а також шанування державних символів є конституційним обов'язком громадян України. Згідно з цією статтею, громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Основні положення статті:
Захист України є обов'язком кожного громадянина.
Шанування державних символів (Герба, Прапора, Гімну) є обов'язковим.
Військова служба здійснюється відповідно до законодавства України.
Стаття 65 тісно пов'язана зі статтею 17, що визначає захист суверенітету справою всього народу.
Ця стаття є основою для законодавства, що регулює мобілізацію, військовий облік та проходження військової служби, особливо в умовах воєнного стану.
І ось тут, я впевнена, багатьох зараз почне трусити.
Істерики, крики про «зраду», вигадки, виправдання — стандартний набір.
Але я зараз навіть не лише про ухилянтів хочу сказати.
Ви помічали, яка кількість чоловіків в Україні носить бороди?
Цікаво, звідки пішла ця мода?
І головне — ви цю бороду заслужили?
Ви приносите користь своїй державі?
Чи вам здається, що борода, м’язи й «атрибутика мужика» автоматично роблять із вас чоловіка?
Ні.
Чоловіком вас робить захист.
Держави.
Сім’ї.
Своїх людей.
Коли ваша сім’я, країна, не в безпеці, а ви сидите і «не визначилися»,
то ви не приймаєте рішень — ви тікаєте.
А якщо вашу сім’ю образили, принизили, знищили —
і ви не стали на її захист,
ви не маєте права називатися чоловіком.
І тому питання просте, як удар:
Хто має захищати цю країну?
Народ України чи ні?
Хто має нас захищати?
Кого ми повинні призвати, щоб він це зробив?
Запам’ятайте:
ми нікому не потрібні, окрім нас самих.
Виїхати, «виїхати на чужій спині», як це було в 2014 та 2022 році,
у вас більше не вийде.
У вас завжди однакові відмазки:
«Я не готовий».
«Я не підготовлений».
«У мене сім’я».
«Я не вмію тримати зброю».
«У мене не було спецпідготовки».
Скажіть мені тоді, будь ласка:
а чим таким особливим володіли хлопці у 2014 та 2022році?
Якою «унікальною» підготовкою вони володіли, коли брали зброю до рук і йшли на смерть?
Вони знали, що можуть не повернутися.
Вони це усвідомлювали.
І вони все одно пішли.
А зараз — суцільне «я, я, я, я, я…»
«Мене не навчили».
«Мене не готували».
«Я не можу».
Коли ти почав носити ту бороду задай собі питання-хто ти?
І дівчата, почуйте:
шануйтесь.
Обирайте кращих із кращих.
Альфа — це не слова.
Альфа — це не борода.
Альфа — це ЗСУ, це волонтери( бо багато чоловіків не в ЗСУ але їздять і рятують),це служби екстреного реагування, це тільки ті хто не стоїть осторонь і не шукає виправдання.

https://t.me/Ukraineaboveallelse

⛸«Я впевнена, що тато пишається мною», — Єлизавета Сидьорко про місію прапороносця

В ексклюзивному інтерв’ю пресслужбі Національного олімпійського комітету України дебютантка Олімпійських ігор 2026 року та прапороносиця на церемонії відкриття в Мілані Єлизавета Сидорько поділилася емоціями та відчуттями про готовність до головного старту чотириріччя та розповіла про цінність почесної місії для себе і своєї родини.

До Мілана та Кортіни-д’Ампеццо Єлизавета вирушає як єдина представниця України в шорт-треку на дистанції 500 м. Вона говорить, що сприймає цю поїздку як велику мрію і серйозну відповідальність:
«Усередині поєднуються два відчуття… ти радієш немов дитина. Але, з другого боку, я є лідером жіночої частини українського шорт-треку. Я виборола собі квиток… і спробую проявити себе на максимум та показати якнайкращий можливий результат».

На Олімпійських іграх Єлизавета матиме лише одну дистанцію і один шанс. У шорт-треку результат може змінитися через випадковий контакт, помилку або рішення суддів, і це, за її словами, створює додатковий психологічний тиск.
«Шорт-трек — це той спорт, в якому твоя фізична підготовка не є ключовим фактором, який впливає на результат. Тебе елементарно можуть штовхнути, можуть збити, ти сам можеш наступити на фішку та впасти. Або ж припуститися помилки під час забігу і отримати дискваліфікацію за рішенням суддів. Враховуючи те, що в мене буде лише один шанс, то це дійсно надає тиску. Головне — оцінювати себе та суперників без перебільшень. Потрібно зосередитися на цілі, не думати про можливі перешкоди та особливо про негативні сценарії. Налаштуватися на краще, на позитив», — наголошує вона.

💪🏻Для Єлизавети досягнення не обмежується місцем у протоколі:
«Я буду змагатися серед 32 найкращих спортсменок і дотримуюся думки, що краще бути найслабшим серед найсильніших, ніж навпаки. Також успіхом для мене буде, якщо я буду задоволена своїм результатом», — зауважує представниця шорт-треку.

Що ж до почесної місії прапороносця, то для спортсменки це було абсолютною несподіванкою.
«Після тренування тренер повідомив, що мені запропонували виконати таку важливу місію і очікують на моє рішення. Я, звичайно, зраділа, бо мало того, що я поїду на Ігри, так ще й їх відкриватиму. Я не могла в це повірити. Потім подумала, а чому я, адже серед учасників від України є спортсмени більш титуловані, ніж я. Першою дізналася мама, вона, звичайно, була рада», – ділиться спортсменка.

🙌🏻Особливого символізму цій місії додає те, що тато Єлизавети нині захищає Україну на фронті:
«Тато ще раніше питав, чи буду я нести прапор. Я казала, що навряд, бо є біатлоністи, скелетоністи, лижники, про яких українці хоча б щось чули», — каже вона і додає: — Я впевнена, що він пишається мною і тим, що я беру участь в Олімпійських іграх, а зараз ще й тим, що я нестиму український прапор у руках».
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport
#world_sport #спорт #Український_спорт @Brovarysport @sports #Brovary_sport #спорт_sports #brovarysport #interesting_news #олімпійськийспорт

Баскетбол як ліки: історія незламної Насті з Тернополя

14-річна Анастасія Цяпало – капітанка шкільної баскетбольної команди та учасниця ліги «Пліч-о-пліч» – дивом вижила під час ракетного удару по Тернополю 19 листопада 2025 року. Втративши житло, маму та дідуся, дівчинка отримала важкі опіки тіла та дихальних шляхів. Після двох місяців «пекла» в реанімаціях та складних пересадок шкіри, Настя знову звелася на ноги.

Саме жага повернутися на майданчик стала для неї головним стимулом. Нещодавно вона зробила свій перший кидок у кільце після травми, що розчулило легенду баскетболу Сергія Ліщука – він особисто відвідав Настю у лікарні та запросив її до БК «Рівне» після реабілітації. Попри те, що цей сезон «Пліч-о-пліч» Настя пропустить, її команда та вчителі чекають на повернення своєї «душі», а сама дівчинка впевнена: її головна перемога ще попереду.
#Новини_news_війна #Russian_Ukrainian_war #News_Ukraine #sport #спорт #Український_спорт #Ukrainian_sport @Brovarysport #Brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

Про що б я розмірковувала в наші буремні часи?:)
Про типи особистості!:)
Про інтравертність та екстравертність.

Численні мої друзі впевнені, що я - ще той екстраверт!:)
Адже я так і не зʼясувала для себе, хххххто ж я?:)
Й чим старша стаю, тим більше мене в протилежний бік тягне?:) До інтровертів!:)

Начебто й гостей люблю!
Дуже!
Жодного разу вони мені не заважають поратися у кухні!
Пригощати люблю!
Теревені люблю теревенити!
Місцеві новини від гостей дізнаватися!:)

Щоб сама до когось добровільно пішла?
Тааааа ну?
Хіба це про мене?:)

Так зазвичай було.
А після 2014 року, коли я вимушено поїхала з Донбасу, самі знаєте, з яких причин, в мене взагалі досі психоз? Я боюся вийти з дому, виїхати кудись, бо можу ніколи не повернутися назад?
Побігти до крамниці, щоб з її ганочку своє обійстя бачити? То норм!:) Трохи далі, то вже проблема…

Коли мені погано, в будь-якому разі мені не потрібна підтримка. Оте погано (фізичне, фізіологічне чи моральне) мені тре перебути сам на сам.

Не люблю телефонних розмов.
Сама телефоную в виняткових випадках. Якщо вже впевнена в тому, що в мого абонента в наявності тільки кнЯпочний телефон? Або телефон не кнЯпочний, терміново потрібно звʼязатися, а в мене відсутнє світло, відповідно, відсутній інтернет?

Коли вже вимушена телефонувати, перше питання після привітання, чи є в людини можливість прям зараз зі мною спілкуватися?
Не хочу зі своїм телефонуванням натрапити на співбесідника, коли йому геть не до мене, коли мій дзвінок може бути не на часі?
Бо давно живу!:)
Й зустрічалися на моєму життєвому шляху колежанки, які зі ста відсотків намагань мені зателефонувати, в сто одному випадку робили це невчасно!:) Завжди!!!

Хто з нас не практикує придбання якихось необхідних товарів в мережі?:)
Ніколи не звʼязуватимуся з торговим закладом, де для замовлення вимагають імʼя та номер телефону?
Я хочу ваш товар.
А от розмовляти з вами не хочу!:)

Й також хуткенько повз мене йдуть начебто й потрібні мені товари, якщо не вказана їх вартість.

Ще більше зідзвонів терпіти ненавиджу голосові повідомлення!:)
Так. Трапляється, коли вони дійсно необхідні?
Але розмови ні про що дрррратують!:)

Хочете щось важливе довести до мене?
На-пи-шіть в будь-який з месенджерів? Їх же ж в наш час - на вибір!:) Й в кожному я є!
Й коли в мене зʼявиться вільний час попиритися в телефон, або коли зʼявиться світло, я обовʼязково побачу ваше повідомлення!

Не завжди виходить, але намагаюся ніколи й нікому не ставити зайвих питань.
Людина сама мені надасть рівно стільки інформації, скільки вважатиме за потрібне. А про що не схоче ділитися, то воно мені й не тре?:)
Багато знань - багато печалі?:)
Цікавість не є в списку чеснот!:)

Коли вже Остапа понесло, ще згадаю!:)
Якщо я потребую якоїсь поради, говорю про це гучно!:)
Поради без запиту не приймаються!:)
Й також дрррратують!:)

В мене є думка й я її думаю!:)
Й тримаю при собі!:)
Бо то моя особиста думка, яка оточуючим не тре!:)

Не порушуй чужий особистий простір!
Не лізь в чужу сімʼю!:)
Не давай порад!
Не намагайся завдавати добро й наносити користь без запиту!:)
Не пліткуй та не неси в повітря чужі плітки!
Не бреши! Якщо вже брешеш, записуй, кому й що саме збрехав?:) Як я регулярно раджу одній з колежанок!:)

Десь так!:)
Для мене це грунтовні поняття!