Дрес-код творчих людей
ХУДОЖНИКИ
Це істота, яку легко впізнати за три кілометри по запаху фарби, кави й легкого творчого відчаю.
Зовнішній вигляд:
Волосся — або довге й скуйовджене, ніби його стриг вітер під час екзистенційної кризи, або навпаки лисий, але з дуже поважним блиском генія.
Погляд — такий, ніби він бачить кольори, яких не існує в природі, і трохи засуджує тебе за те, що ти їх не бачиш.
На обличчі часто є пляма фарби, яку він або не помічає, або вважає частиною іміджу.
Борода/щетина — обов’язкова, якщо художник чоловік. Якщо жінка — замість бороди величезний шарф і погляд людини, що пережила три артхаусні фестивалі поспіль.
Одяг:
Светр, який виглядає так, ніби його зв’язала бабуся ще в минулому столітті під джаз.
Штани/джинси з такою кількістю плям, що вже незрозуміло: це бруд чи концептуальний принт.
Берет.
Не тому що зручно — бо Всесвіт забороняє художнику існувати без берета.
Шарф навіть улітку. Особливо влітку.
Старі кеди/черевики, що пережили більше виставок, ніж деякі музеї.
Поведінка:
Постійно примружується на випадкові предмети й каже:
"У цій тріснутій стіні є трагедія сучасності..."
Може годину пояснювати, чому синій квадрат символізує біль капіталізму.
П’є каву так, ніби це паливо для душі.
---
ПОЕТИ
Це людина, яка виглядає так, ніби або щойно написала геніальний вірш, або вже третю годину страждає через захід сонця.
Зовнішній вигляд:
Волосся — романтично розтріпане, наче його спеціально скуйовджував осінній вітер під драматичну музику.
Очі — завжди трохи сумні, ніби він щойно подумав про швидкоплинність буття через голуба на підвіконні.
Бліде обличчя, бо сонце він бачить тільки коли йде подумати про вічне.
Вічний вираз легкої меланхолії, навіть коли їсть шаурму.
Одяг:
Довге пальто/плащ, що майорить навіть без вітру.
Водолазка або сорочка, розстібнута так, щоб виглядати ніби серце відкрите світу й стражданню.
Шарф, який більше схожий на прапор душевних мук.
Темний одяг, бо яскраві кольори — для людей без внутрішньої драми.
Маленький блокнот/зошит, куди записуються геніальні рядки типу:
"дощ плакав, і я теж"
Поведінка:
Дивиться у вікно так, ніби веде мовчазний діалог із вічністю.
Може раптово сказати:
"А чи не є любов лише тінню самотності?"
Закохується кожні два тижні, щоб було про що писати.
Вважає недосип частиною творчого процесу.
---
ПИСЬМЕННИКИ
Це загадкова істота, яка одночасно хоче усамітнення, слави, кави й щоб усі відчепилися, бо “я працюю”.
Зовнішній вигляд:
Волосся — або хаотично скуйовджене від геніальних думок, або прилизане так старанно, ніби він хоче виглядати серйозним для майбутнього фото на обкладинці книги.
Очі — з вічними темними колами, бо найкращі ідеї приходять о 2:47 ночі, коли нормальні люди сплять.
Погляд — такий, ніби він аналізує тебе як потенційного персонажа для трагічного роману.
Обличчя часто задумливе, ніби він щойно придумав глибоку метафору про сенс буття через недопиту каву.
Одяг:
Светр/кардиган/сорочка, які кричать:
"Я інтелектуал, але мені лінь прасувати."
Окуляри — навіть якщо зір нормальний, бо без окулярів який ти взагалі письменник?
Домашні штани або щось максимально зручне, бо половина творчості відбувається сидячи в дивній позі за ноутбуком.
Старі капці/кеди, які бачили більше дедлайнів, ніж перемог.
Атрибути:
Блокнот/ноутбук/друкарська машинка (якщо хоче виглядати особливо “атмосферно”).
Гора зім’ятих чернеток, бо геніальний текст не народжується без фрази:
"Та що за дурня я написав?!"
Мінімум три чашки з недопитою кавою на столі.
Книжки всюди. Навіть там, де їм бути не треба.
Поведінка:
Може 40 хвилин дивитися в стелю й називати це роботою над сюжетом.
Постійно каже: "У мене геніальна ідея для книги."
і ніколи її не закінчує.
Підслуховує чужі діалоги в кафе “для натхнення”, але виглядає як підозрілий дивак.
Виправляє одне речення п’ятнадцять разів, а потім повертає перший варіант.
Фінальна форма письменника:
Коли дедлайн близько, він перетворюється на істоту з кофеїну, паніки, самоіронії й фрази "я більше ніколи не буду все відкладати".
---
Можете щось додати 🙂
Дрес-код творчих людей
ХУДОЖНИКИ
Це істота, яку легко впізнати за три кілометри по запаху фарби, кави й легкого творчого відчаю.
Зовнішній вигляд:
Волосся — або довге й скуйовджене, ніби його стриг вітер під час екзистенційної кризи, або навпаки лисий, але з дуже поважним блиском генія.
Погляд — такий, ніби він бачить кольори, яких не існує в природі, і трохи засуджує тебе за те, що ти їх не бачиш.
На обличчі часто є пляма фарби, яку він або не помічає, або вважає частиною іміджу.
Борода/щетина — обов’язкова, якщо художник чоловік. Якщо жінка — замість бороди величезний шарф і погляд людини, що пережила три артхаусні фестивалі поспіль.
Одяг:
Светр, який виглядає так, ніби його зв’язала бабуся ще в минулому столітті під джаз.
Штани/джинси з такою кількістю плям, що вже незрозуміло: це бруд чи концептуальний принт.
Берет.
Не тому що зручно — бо Всесвіт забороняє художнику існувати без берета.
Шарф навіть улітку. Особливо влітку.
Старі кеди/черевики, що пережили більше виставок, ніж деякі музеї.
Поведінка:
Постійно примружується на випадкові предмети й каже:
"У цій тріснутій стіні є трагедія сучасності..."
Може годину пояснювати, чому синій квадрат символізує біль капіталізму.
П’є каву так, ніби це паливо для душі.
---
ПОЕТИ
Це людина, яка виглядає так, ніби або щойно написала геніальний вірш, або вже третю годину страждає через захід сонця.
Зовнішній вигляд:
Волосся — романтично розтріпане, наче його спеціально скуйовджував осінній вітер під драматичну музику.
Очі — завжди трохи сумні, ніби він щойно подумав про швидкоплинність буття через голуба на підвіконні.
Бліде обличчя, бо сонце він бачить тільки коли йде подумати про вічне.
Вічний вираз легкої меланхолії, навіть коли їсть шаурму.
Одяг:
Довге пальто/плащ, що майорить навіть без вітру.
Водолазка або сорочка, розстібнута так, щоб виглядати ніби серце відкрите світу й стражданню.
Шарф, який більше схожий на прапор душевних мук.
Темний одяг, бо яскраві кольори — для людей без внутрішньої драми.
Маленький блокнот/зошит, куди записуються геніальні рядки типу:
"дощ плакав, і я теж"
Поведінка:
Дивиться у вікно так, ніби веде мовчазний діалог із вічністю.
Може раптово сказати:
"А чи не є любов лише тінню самотності?"
Закохується кожні два тижні, щоб було про що писати.
Вважає недосип частиною творчого процесу.
---
ПИСЬМЕННИКИ
Це загадкова істота, яка одночасно хоче усамітнення, слави, кави й щоб усі відчепилися, бо “я працюю”.
Зовнішній вигляд:
Волосся — або хаотично скуйовджене від геніальних думок, або прилизане так старанно, ніби він хоче виглядати серйозним для майбутнього фото на обкладинці книги.
Очі — з вічними темними колами, бо найкращі ідеї приходять о 2:47 ночі, коли нормальні люди сплять.
Погляд — такий, ніби він аналізує тебе як потенційного персонажа для трагічного роману.
Обличчя часто задумливе, ніби він щойно придумав глибоку метафору про сенс буття через недопиту каву.
Одяг:
Светр/кардиган/сорочка, які кричать:
"Я інтелектуал, але мені лінь прасувати."
Окуляри — навіть якщо зір нормальний, бо без окулярів який ти взагалі письменник?
Домашні штани або щось максимально зручне, бо половина творчості відбувається сидячи в дивній позі за ноутбуком.
Старі капці/кеди, які бачили більше дедлайнів, ніж перемог.
Атрибути:
Блокнот/ноутбук/друкарська машинка (якщо хоче виглядати особливо “атмосферно”).
Гора зім’ятих чернеток, бо геніальний текст не народжується без фрази:
"Та що за дурня я написав?!"
Мінімум три чашки з недопитою кавою на столі.
Книжки всюди. Навіть там, де їм бути не треба.
Поведінка:
Може 40 хвилин дивитися в стелю й називати це роботою над сюжетом.
Постійно каже: "У мене геніальна ідея для книги."
і ніколи її не закінчує.
Підслуховує чужі діалоги в кафе “для натхнення”, але виглядає як підозрілий дивак.
Виправляє одне речення п’ятнадцять разів, а потім повертає перший варіант.
Фінальна форма письменника:
Коли дедлайн близько, він перетворюється на істоту з кофеїну, паніки, самоіронії й фрази "я більше ніколи не буду все відкладати".
---
Можете щось додати 🙂
Українська
English
