#дати
🙏 Трагічний День в Історії Індії: Вбивство Індіри Ганді
31 жовтня 1984 року — дата, що назавжди закарбувалася в історії Індії як день трагічного вбивства прем'єр-міністра Індіри Ганді 🇮🇳. Ця непересічна жінка, донька першого прем'єр-міністра країни Джавахарлала Неру, була однією з найвпливовіших і найсуперечливіших політичних діячів XX століття та єдиною жінкою, яка обіймала найвищий державний пост в Індії (у 1966–1977 та 1980–1984 роках).
Хроніка фатального ранку
О 9:20 ранку 31 жовтня 1984 року 66-річна Індіра Ганді прямувала зі своєї резиденції до сусіднього офісу на Сафдарджанг-роуд у Нью-Делі, щоб дати інтерв'ю британському актору Пітеру Устінову. Її супроводжувала особиста охорона.
Коли вона підійшла до хвіртки, двоє її охоронців-сикхів, Беант Сінґх та Сатвант Сінґх, які стояли на посту, раптово відкрили вогонь.
* Беант Сінґх вихопив револьвер і тричі вистрілив у прем'єр-міністра.
* Сатвант Сінґх добив уже повалену Ганді чергою з пістолета-кулемета "Стерлінг" — за деякими даними, випустивши близько 30 куль.
Нападників одразу ж схопила інша частина охорони. Беант Сінґх був застрелений у перестрілці, а Сатвант Сінґх отримав поранення, але вижив і пізніше постав перед судом. Індіру Ганді негайно доправили до Всеіндійського інституту медичних наук, але попри зусилля найкращих лікарів, вона померла через кілька годин, так і не прийшовши до тями.
Мотиви та Наслідки
Вбивство стало прямою помстою за Операцію «Блакитна зірка» (Operation Blue Star), проведену в червні 1984 року. На той час Індія переживала загострення сикхського сепаратизму. Прем'єр-міністр Ганді віддала наказ військам штурмувати Золотий Храм (Хармандир-Сахіб) в Амрітсарі — головну святиню сикхізму, де закріпилися озброєні сикхські екстремісти на чолі з Джарнаїлом Сінґхом Бгіндранвале. Внаслідок штурму загинуло багато бойовиків, а також цивільних індійських військовослужбовців та, що найважливіше для сикхів, була пошкоджена їхня святиня.
Саме гнів та прагнення помсти за осквернення святині та жертви серед сикхів стали безпосереднім мотивом вбивць, які належали до сикхської громади.
Смерть Індіри Ганді спровокувала хвилю антисикхських погромів у Делі та інших містах Індії, які тривали кілька днів. Під час цих погромів, які часто мали організований характер, за офіційними даними загинуло понад 3000 сикхів.
У той же день, після трагічної загибелі матері, пост прем'єр-міністра Індії обійняв її син Раджив Ганді.
Індіра Ганді залишила по собі складну спадщину. Її правління позначилося як значними досягненнями (націоналізація банків, перемога у війні 1971 року, "Зелена революція"), так і суперечливими кроками (введення надзвичайного стану у 1975–1977 роках, боротьба з сепаратизмом, що призвела до її смерті). Її політична фігура досі викликає палкі дискусії, але беззаперечно, вона була залізною леді індійської політики, чиє життя та смерть мали колосальний вплив на долю Індії.

Народ, що рашка не змогла покорити...в той час

Ви ж пам’ятаєте анекдоти про чукчів?

Про всі народи були анекдоти, придумані в нетрях КДБ. Але про чукчів, мені здається, найобразливіші, найпринизливіші.

Радянська система, і таким чином теж, мстила чукчам.

Знаєте за що? За те, що росіянці 130 років намагалися завоювати чукчів. І не змогли цього зробити саме військовим шляхом.

Російсько-чукотські війни продовжувалась з 1641-го по 1778-й роки. І це був ЄДИНИЙ приклад, коли російська імперія визнала свою військову поразку. І була змушена перейти до мирного договору та торгівлі.

Жодний інший народ Сибіру так довго і кровопролитною не боровся. Жодний! Чукчі не йшли на жодні переговори з ворогом. Чукотські воїни не один раз винищували експедиційні загони росіян та вщент руйнували закладені ними фортеці.

До 1720 року у всьому Сибіру нескореною росіянами залишилася тільки територія, що була населена чукчами.

Коли російські козаки досягли Чукотки у 17-му столітті, то їхньою головною метою було стягнення ясака (хутрової данини).

Однак чукчі, на відміну від багатьох інших сибірських народів, рішуче відмовлялися його платити і чинили запеклий збройний опір.

Перше зафіксоване зіткнення відбулося у 1641 році, коли чукчі напали на російських збирачів ясака в районі Колими.

У 1649 році на річці Анадир був заснований Анадирський острог (фортеця), який став головною базою російської військової та адміністративної присутності на крайньому північному сході.

У 18-му столітті російська імперія направила масштабні військові експедиції для підкорення чукчів. Одна із них відома як Анадирська партія. Ці походи очолювали Афанасій Шестаков і майор Дмитро Павлуцький. Вони обидва там і загинули. Загін Павлуцького було знищено, а загін Шестакова - захоплено.

У війні з чукчами брав участь навіть російський флот.

Російські війська вдавалися до жорстоких методів - знищували стійбища, вбивали старійшин. Нічого не нагадує?

Сотник Василь Шипіцин покликав на переговори 12 чукотських старійшин і всіх їх убив.

Часто чукчі чинили самогубство цілими сім’ями, щоб не загинути від рук завойовників

І відповідали партизанськими війнами, завдаючи росіянам значних втрат. Вони уникали прямих сутичок із великими загонами, озброєними гарматами, натомість атакували невеликі групи, обози та остроги, виснажуючи противника.

Чукчі демонстрували виняткову мобільність, мужність і винахідливість.

І росіяни обісралися.

Утримання Анадирського острогу обходилось загарбницькій імперії у понад 1 мільйон рублів. А виручка від ясака була мізерною.

Вся імперія з купою грошей не змогла далі тягти виснажливу для себе війну проти значно меншого за чисельністю і ресурсами народу.

Чукчі захищали своє. Росіяни прагли забрати те, що їм не належало.

І тоді росія була змушена змінити тактику. Це був економічно-дипломатичний компроміс.

У 1788 році на річці Анюй відкрили ярмарок - типу «економічна інтеграція через взаємовигідну торгівлю».

У 1779 році імператриця Катерина II підписала указ про прийняття чукчів у російське підданство. Чукчі офіційно прийняли російське підданство, але фактично зберегли самоврядування і свободу. Що дозволило їм залишатися відносно незалежними до радянського часу.

І вже радянський союз завершив колонізацію чукчів остаточно. Знищуючи мову, культуру, традиційні ремесла, мистецтва, суспільний устрій, військовий дух, релігію, фольклор, міфологію.

Чукчі не потрібні росії. Як і інші народи Сибіру. І це значною мірою пов’язано з Арктикою, яка містить значні запаси нафти, газу та мінералів. Корінні народи вимагають дотримання своїх прав під час розробки цих ресурсів, в тому числі права справедливої компенсації та участі в прибутках від видобутку ресурсів, які здійснюються на їхніх історичних землях.

Трохи фактів:

1. Етнічна чисельність чукчів становить близько 15–16 тисяч осіб.

2. Серед корінних народів Північного Далекого Сходу (Чукотка та Камчатка), чукчі є найбільш чисельними. Всіх інших значно менше.

3. Найбільшою групою населення Чукотського АО залишаються росіяни - близько 50 відсотків за переписом 2010 року.

4. Лише 5–7 тисяч людей активно розмовляють чукотською мовою. Російська витісняє рідну мову.

5. Чукотська мова має відмінності у вимові між чоловіками та жінками, пов'язані з табу на вимовляння імен родичів чоловіка.

6. Основа життя чукчів - розведення оленів. Олень був усім: їжею, транспортом, одягом, житлом і матеріалом для знарядь.

7. Чукчі були відомі своїм войовничим характером. Цей народ загартований у військовому плані. Кожен чоловік був готовим воїном.

8. Чукчі мали високий рівень самоорганізації. Відсутність централізованої влади чи вождів ускладнювало їхнє підкорення. Навіть після підписання миру, будь-яка окрема община могла відновити бойові дії.

9. Чукчі вірили, що всі природні об'єкти (сонце, місяць, річки, гори, олені, морські звірі) мають дух. Центральна фігура - Шаман. Він виступав посередником між світом людей і світом духів, лікував хвороби, пророкував і супроводжував душі померлих.

10. Різьблення по кістці та моржовому іклу - найвідоміший вид чукотського мистецтва, визнаний у світі і охороняється ЮНЕСКО.

11. Чукчі є одними з найбільш вразливих до кліматичних змін народів, тому тема зміни клімату та вплив на традиційний спосіб життя - це питання життя і смерті.

12. Чукчі, як і багато інших корінних народів Півночі, мають генетичну особливість, яка призводить до уповільненого розщеплення алкоголю в організмі. Це робить їх більш чутливими до його впливу та підвищує ризик розвитку алкогольної залежності. Але питання не лише в генетиці. Генетичний фактор у поєднанні з соціально-економічними труднощами, історичними травмами та відсутністю традицій вживання алкоголю, є причиною високої поширеності проблем з алкоголем серед цих народів. Чим і користувалися завжди колонізатори.

13. Разом з росіянами до чукчів через коряків, чуванців і юкагірів прийшли заразні хвороби, наприклад сифіліс, який по-чукотськи зветься «чуванською або російською хворобою».

Військова журналістика народилася там, де народжується потреба бачити правду власними очима. Перші кореспонденти з’явилися під час Кримської війни (1853–1856). Тоді репортери вперше виїжджали на фронт, спостерігали бої і писали матеріали безпосередньо з окопів. Їхні тексти друкували в газетах і впливали на громадську думку, показуючи реалії війни не як романтичні подвиги, а як жах і втрати.
У Першу світову війну роль журналістів виросла. Вони працювали на передовій, часто ризикуючи життям. Репортажі з траншей і окопів давали людям у тилу уявлення про війну, яку вони не могли бачити самі. Фотокореспонденти почали активно документувати життя солдатів, і саме тоді з’явився перший масовий образ “фронтового журналіста”.
Під час Другої світової війни журналістика вийшла на новий рівень: з’явилися фото, радіо та телезвіти. Відомі імена тих часів:
🏵️ Маргарет Бурк-Вайт — перша жінка-фоторепортер на фронті, чия робота стала символом сміливості та професіоналізму;
🏵️ Едвард Р. Муро — кореспондент, який висвітлював бомбардування Лондона.
Після війни, у часи Холодної війни, військові журналісти почали працювати у більш складних умовах цензури та пропаганди. Репортери, які працювали в зонах конфліктів у Європі та Азії, навчалися балансувати між об’єктивністю та безпекою.
З кінця XX століття і до сьогодення військова журналістика стає мультимедійною. Кореспонденти не лише пишуть статті, а й створюють відео, подкасти, інтерактивні карти подій. Українські журналісти під час сучасних конфліктів показують світові реальність війни, часто ризикуючи життям, щоб кожна історія дійшла до читача чи глядача.
Сьогодні військова журналістика — це поєднання традицій і нових технологій. Але головне залишається незмінним: бути свідком, бачити правду і передавати її світу. Вона завжди була небезпечною, завжди вимагала мужності, і завжди залишалася голосом тих, хто самостійно не може розповісти свою історію.🏵️

Під час нічної атаки на Бориспіль частково був зруйнований будинок та пошкоджений легковий автомобіль

У ніч на 30 жовтня російські окупанти атакували Київщину безпілотниками. У місті Бориспіль внаслідок російської атаки виникла пожежа у двоповерховому приватному будинку, постраждала 36-річна жінка, яку з численними травмами госпіталізували. Про це повідомили у Державній службі з надзвичайних ситуацій, інформує «Главком».

#поезія
ПЕНСІЯ
(рондель)

Сонце вмирає у місті старім,
Тінню ковтає віконний косяк.
Дні — мов рахунки без решти і так
Гасне надія у світі малім.

Тихо приходить тривога у дім,
Де лиш шпалери та чорний баняк.
Сонце вмирає у місті старім,
Тінню ковтає віконний косяк.

Жінка в халаті рахує між тим
Пенсію свою: до гривні — п'ятак...
Холод і голод не підуть ніяк...
Сльози не видно у світлі тьмянім —
Сонце вмирає у місті старім...

Мирослав Манюк
29.10.2025

Київська область. Унаслідок повітряної атаки у Борисполі постраждала жінка 36 років. Її госпіталізовано з термічними опіками та різаними ранами.

У місті сталася пожежа у приватному будинку, пошкоджено вікна двох багатоповерхових житлових та приватного будинків, два автомобілі знищено та чотири пошкоджено.
#Київ_регіон #Київщина_новини #Київ_Київщина #Київські_новини #Kyiv_region #Kyiv #Kiev_news #Київ_війна

Ворог атакував Київщину: постраждала жінка, пошкоджені будинки, знищені авто

На Броварщині під час перевірки військово-облікових документів у селі Княжичі стався конфлікт між місцевими жителями, поліцейськими та військовими.

42-річна жінка вдарила поліцейського палицею по голові — її затримали. Розпочато кримінальне провадження за ч.2 ст.345 ККУ, також перевіряється правомірність дій правоохоронців.
@Brovary #Бровари_Броварщина #Київщина #Бровари #Броварський_край @Brovaryregion #Brovary_news #Brovary_region #Brovary

ПЕНСІЯ

(рондель)

Сонце вмирає у місті старім,
Тінню ковтає віконний косяк.
Дні — мов рахунки без решти і так
Гасне надія у світі малім.

Тихо приходить тривога у дім,
Де лиш шпалери та чорний баняк.
Сонце вмирає у місті старім,
Тінню ковтає віконний косяк.

Жінка в халаті рахує між тим
Пенсію свою: до гривні — п'ятак...
Холод і голод не підуть ніяк...
Сльози не видно у світлі тьмянім —
Сонце вмирає у місті старім...

Мирослав Манюк
29.10.2025

🧹На Донеччині жінка, під виглядом прибиральниці, шпигувала в оселях українських воїнів.

Її вже затримали. Нею виявилась 54-річна жителька Дружківки.

🤬Вона приходила до орендованих помешкань військових і приховано фотографувала їхні документи та майно.
#Україна #Новини_України @News #News_Ukraine #Ukraine @Ukrainian_news #Українські_новини @Українські_новини
#кримінал