Міжнародний день мігрантів

Міжнародний день мігрантів (International Migrants Day) запроваджено на Генеральній Асамблеї ООН з метою захисту мігрантів та біженців у всьому світі та впровадження заходів, що спрямовані на їхню підтримку. Міжнародна спільнота завжди приділяла увагу захисту прав людини та підтримці життю біженців, привертаючи увагу можновладців на глобальному рівні. Міжнародний день мігрантів заведено відзначати щорічно 18 грудня

Як виникла ідея відзначати Міжнародний день мігрантів?
Мігрант – людина, що переселяється з однієї місцевості в іншу. Переселення може відбуватися всередині країни, коли люди переселяються між сільською та міською місцевістю, між різними містами, районами та областями. Є міжнародні міграції, коли чоловік переїжджає на постійне місце проживання до іншої країни. Також існують міжконтинентальні переселення. Міграції народів на нашій планеті відбуваються давно. Перші люди з’явилися у Африці, після чого поступово заселили всю планету.


Період 16-19 століть відзначається активним переселенням європейців до інших континентів, які до певного часу були людству невідомими. Це Північна та Південна Америка, Південна Африка, Австралія. Переселенців приваблювала необмежена кількість землі, яку можна було привласнити та обробляти. В той самий час, з африканських країн на американський континент перевозили африканців, яких продавали у рабство.

Тенденції міграції дещо змінилися після 2-ї світової війни, коли люди з бідніших країн почали переїжджати до заможніших держав. Почалося все з репатріації європейців з колоній до країн свого походження. Пізніше люди почали активно переселятися до США та країн Західної Європи.

Захист прав мігрантів
Прибуваючи до нової країни, мігрант має звикнути та адаптуватися до ритму життя, законів та звичаїв тієї місцевості/країни, до якої він прибув. Особливо важко людям, що не знають мови та права яких не захищені в тій країні, до якої вони прибули.

Щоб покращити якість життя мігрантів та біженців, Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародну конвенцію, яка спрямована на захист прав робочих мігрантів та їхніх родин. Конвенцію було підписано ще в 1990 році.

Впровадження свята Міжнародний день мігрантів
В останні десятиліття міграція набула величезних масштабів, тому зайшла мова про утвердження дати в календарі на честь переселенців. Так, 4 грудня 2000 року була прийнята спеціальна резолюція Генасамблеї ООН, у якій проголошувався Міжнародний день мігранта. Відзначати його вирішили щороку 18 грудня.

Також в резолюції містилось звернення до всіх країн учасників Організації Об’єднаних Націй, відзначати цей день, поширюючи інформацію про права та свободи громадян, що переселилися з інших країн. Лідери державних та громадських організацій домовилися розробляти заходи щодо захисту та підтримки переселенців, а також обмінюватися набутим досвідом.

Нью-Йоркські зобов’язання
Перша в історії нарада, на якій розглядалися питання та проблеми мігрантів та біженців з метою захисту їх прав, відбулася на з’їзді Генеральної Асамблеї в Нью-Йорку в 2016 році. Саме тоді була підписана Декларація, відповідно до якої світові лідери зобов’язалися діяти на благо мігрантів: рятувати життя, захищати та підтримувати на високому рівні права людини, брати на себе частину глобальної відповідальності.

2 роки потому, в 2018 році, відбулася Міжурядова конференція в Марокко, на якій були присутні представники понад 160 країн світу. З’їзд відбувся задля підписання глобальної угоди, яка забезпечує законне, організоване та безпечне переселення з однієї країни в іншу

Статистика
В наш час міграція – досить важливе явище, на яке неможливо закривати очі. А завдання з її організації пов’язані зі складними рішеннями, випадковими та неочікуваними ситуаціями. Тому дуже важливо, щоб регіони, країни та цілі континенти об’єднались у злагодженій роботі та у пошуку глобальних ефективних рішень.

Адже статистичні дані вражають, а кількість мігрантів з кожним роком збільшуються. Так, якщо в 2000 році кількість людей, що змінили країну проживання, не перевищувала 180 мільйонів осіб, то до 2015-го року ця цифра зросла до 245 мільйонів.

Ще кілька цікавих фактів:

На сьогодні кожна 30-та людина мешкає, навчається або працює за межами своєї країни.
10% мігрантів – діти та молодь, яким ще не виповнилося 15 років.
76 мільйонів міжнародних мігрантів знаходяться у країнах Європи, 75 мільйонів – в Азії.
272 мільйони – кількість міжнародних мігрантів в 2019 році. Це на 13 мільйонів більше, ніж у 2017 році.
48% від всіх переселенців – жінки.
70% – це люди у віці 20-60 років.
Понад 4 мільйони мігрантів – студенти.
160 мільйонів осіб переїхали за межі своєї країни з метою працевлаштування.

Як відзначають Міжнародний день мігрантів?
Щороку на Міжнародний день мігранта міжурядові та неурядові організації в різних країнах проводять різноманітні заходи, акції, конференції, з’їзди, симпозіуми, семінари для різних верств населення, на яких обговорюють та пояснюють права людей, що мігрували з іншої країни.

В цей день часто лунають заклики до урядовців з метою привернути увагу до важкого стану мігрантів, що опинилися у скрутній ситуації, далеко від рідної домівки та потребують захисту та допомоги.

Чому важливий Міжнародний день мігрантів?
Цей день дуже важливий для тих людей, які змінили місце свого проживання та перебувають у іншій країні. Найчастіше права їхні не захищені, а неприязнь до приїжджих з боку корінного населення зростає.

Міжнародний день мігранта дозволяє кожному замислитися над долею тих людей, які з тих чи інших причин покинули свої домівки. Почуття братерства, солідарності та гуманізму дозволяють людям відчути себе своїм на чужині та плекати сподівання на краще майбутнє їхнє, їхніх дітей та наступних поколінь.

Федерація плавання України

У період з 19 по 21 грудня у місті Вільнюс відбудеться Відкритий чемпіонат Литви з плавання, у якому візьмуть участь 29 спортсменів з України 🇺🇦
Цей старт уже став традиційним для нашої команди — третій рік поспіль ми беремо участь у змаганнях, які дають можливість проявити себе у короткому басейні та здобути цінний міжнародний досвід 🌍
Основу збірної складають юніори та юнаки — майбутнє українського плавання
Слідкуйте за виступами нашої команди та побажайте спортсменам успіху 🍀
#спорт @sports #Український_спорт #Ukrainian_sport #спорт_sports #brovarysport @brovarysport
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport

#історія #особистості
Майстер мрій та пам’яті: як Стівен Спілберг змінив світовий кінематограф 🎬
18 грудня 1946 року народився Стівен Спілберг — людина, чиє ім'я стало синонімом магії кіно. Він не просто режисер, а справжній архітектор сучасного Голлівуду, який навчив мільйони людей знову вірити в дива, боятися глибин океану та співчувати історії так глибоко, як ніколи раніше 🌟.

Кар'єра Спілберга — це низка революцій. У 1975 році його фільм "Щелепи" створив поняття "літнього блокбастера", назавжди змінивши економіку кіноіндустрії. Він відкрив нам динозаврів у "Парку Юрського періоду", змусив полюбити прибульця в "Інопланетянині" та подарував найвеличнішого шукача пригод — Індіану Джонса. Спілберг володіє унікальним даром: він бачить світ очима дитини, але втілює ці бачення з технічною досконалістю генія 🦕.

Проте справжня велич Спілберга розкрилася в його драматичних роботах. Фільм "Список Шиндлера" став не просто кіношедевром, а потужним гуманістичним маніфестом, який нагадав світу про трагедію Голокосту. За цю стрічку він отримав свій перший "Оскар" як найкращий режисер. Його вміння поєднувати масштабні візуальні ефекти з інтимними людськими історіями робить кожен його фільм незабутнім досвідом 🕯️.

Спілберг також відомий своєю прихильністю до інновацій та меценатством. Він заснував фонд "Шоа" для збереження свідчень тих, хто вижив під час геноцидів, використовуючи технології на службі пам'яті. Навіть сьогодні, перебуваючи у поважному віці, він продовжує експериментувати з жанрами — від мюзиклів до автобіографічних драм, доводячи, що для справжнього таланту не існує меж 🎞️.

Валерій Залужний попередив про ризики для ветеранів після закінчення війни і навіть про загрозу громадянської війни в Україні.

Тези:
▪️В Україні 1,56 млн ветеранів, після завершення активних бойових дій їхня чисельність сягне приблизно 2,5 млн осіб....Треба розуміти, що опинившись в умовах, наприклад, різкого скорочення доходів, відсутності роботи, відсутності житла, можливості реалізуватися, реалізувати себе в суспільстві та у сім’ї, люди з бойовим досвідом і зброєю в руках стають уразливими перед усілякими провокаціями та спокусою легких грошей».
▪️Разом із членами родин ветеранів їхня чисельність може зрости до 5–6 млн людей, що дорівнюватиме близько 20% населення України...Ветерани можуть стати ключовим активом держави, який перебуває всередині країни.
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news

Є в українській мові слова, які не просто важко перекласти — їх майже неможливо передати іншими мовами без втрати тієї глибини, теплоти й образності, що закладені в них століттями. Це маленькі скарби нашої культури, унікальні й самобутні.

1. Вирій — це красиве й поетичне слово не має іноземних аналогів. А називають так теплі краї, куди птахи відлітають зимувати.
2. Тужити — відчувати глибокий сум за кимось або чимось, що виходить за межі звичайного.
Перекласти це слово дослівно — дуже важко.
3. Непереливки — так говорять, коли опиняєшся у складній ситуації або зазнаєш труднощів.
Це народне влучне слово, яке ніколи не перекладеш буквально.
4. Шахівниця — цікаво, що в багатьох мовах немає окремого слова для шахової дошки, але в українській воно є.
5. Манівці — колоритне слово, яке не має точної відповідності в інших мовах. Воно означає обхідні шляхи, незвідані стежки.
6. Кохати — українська мова — одна з небагатьох у світі, де чітко розрізняють два поняття: «любити» — це широке поняття (любов до родини, друзів, речей), а «кохати» - лише глибоке, романтичне почуття між закоханими.
7. Щем або щемити — це винятково українські слова, які описують особливий стан емоційного болю. Це одне з найпоетичніших українських слів, якому важко знайти аналог у будь-якій мові.
8. Добродій — людина, що безкорисливо допомагає іншим.
Це слово в українській мові є унікальним звертанням, яке поєднує формальність і теплоту. В інших мовах для цього поняття зазвичай використовуються окремі слова або вирази, що не передають такої ж емоційної насиченості.
9. Майоріти — це дієслово описує легкий, плавний рух у повітрі — зазвичай прапора чи тканини. Це поетичне, емоційне зображення граційного коливання.
10. Наснага — означає внутрішнє палке натхнення, піднесення духу, енергію для творчості або дії. Більше, ніж просто «мотивація» — це глибока внутрішня сила, яка веде до натхненної праці.
11. Чимчикувати — крокувати дрібненько, жваво, легко, часто з гумористичним відтінком. Жодна інша мова не має настільки яскравого слова для опису такого способу ходи.
12. Начувайся — застереження з легким натяком на погрозу або суворе попередження. Це слово несе в собі одночасно емоцію і драматизм, який складно передати іншими мовами одним словом.

Кожне з цих слів — мов крихітний всесвіт, у якому поєднані емоції, досвід, світогляд і душа українського народу. Вони не просто збагачують мову — вони нагадують, ким ми є, і чому наша культура така неповторна.

Милуймося українською мовою🇺🇦 та любімо Україну!💙💛

Ілюстрація — Орест Скоп

Білецький закликав до негайних реформ: БЗВП, сержанти, «паперові генерали»

У статті для The Economist (ексклюзивно публікує NV) командир третього армійського корпусу закликав до термінових реформ ЗСУ незалежно від того, триватиме війна чи настане перемирʼя.

Переказуємо головне:

• Навчання ОС: півроку на підготовку висококласних інструкторів із бойовим досвідом для щонайменше 40 тисяч добре навчених новобранців кожні півтора місяці.

• Сержанти — без них навіть найкращі командири не рятують ситуацію: “старики” гинуть швидше, ніж встигають передати досвід, а недосвідчені поповнення не здатні тримати позиції під тиском.

• «Паперові генерали»: повна переатестація офіцерського складу і зняття барʼєрів для росту здібної молоді.

• Воювати на ентузіазмі добровольців більше не можна. Швидкі і популярні кроки у відповідь на системні проблеми призводять до хаосу і турбулентності.

• Без стратегії зброя і технології не змінюють хід війни. Без людей техніка залишається металом, а «лінії дронів» і «кілл-зони» — мегапрожектами.

«Так, «поліпшення якості людей» — звучить не для заголовків. Очевидно простіше закликати до виробництва «100 мільйонів дронів». Лише якісні зміни в армії визначають результат на полі бою, ставлення суспільства і готовність партнерів продовжувати підтримку. 2026-й має стати роком тверезості — бо іншого вибору в Україні більше немає».
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни

День дурнуватих іграшок

День дурнуватих іграшок або День безглуздих іграшок (Stupid Toy Day), що відзначається 16 грудня — ностальгічне свято безглуздих скарбів дитинства та дитячих спогадів, це дивне свято, яке запрошує нас згадати химерні та, здавалося б, безглузді іграшки нашого дитинства. В кожного з нас є згадка про дивну або безглузду іграшку з дитинства. Від культового містера Картопляна голова до цифрового улюбленця Тамагочі — цей день є одою примхам нашої юності та іграшкам, які, озираючись назад, можуть здатися безглуздими, але колись займали особливе місце в дитячих серцях.

Суть Дня дурнуватих іграшок
Історія та походження
Вперше відзначений у 2017 році, День безглуздих іграшок є дотиком до ностальгії та гумору дорослих, особливо напередодні Різдва, коли купівля іграшок для дітей у розпалі. Це день, коли можна згадати іграшки, які визначали наше дитинство, незалежно від того, наскільки смішними вони можуть здаватися зараз.


Святкуємо дитячі спогади
Цей день — не лише про іграшки, а й про спогади та переживання, пов’язані з ними. Це час подумати про невинність і простоту дитинства, коли навіть найбезглуздіша іграшка могла приносити величезну радість і розваги, а часто на вигляд безглузда — була навчальною або терапевтичною.

Як святкувати День дурнуватих іграшок
Згадуємо іграшки дитинства

Відкопайте старі іграшки. Покопайтеся у своїй старій колекції іграшок і переживіть магію дитинства. Зламана фігурка чи настільна гра, в якій не вистачає частин, — ці іграшки є порталом у минуле.
Грайте з класичними іграшками — ці іграшки, які зараз здаються безглуздими, колись були центром нашого всесвіту.
Ділитися та дарувати

Пожертвуйте іграшки. Нехай це будуть не “дурні” іграшки, але подумайте про те, щоб пожертвувати нові іграшки в місцеві центри опіки або сиротинці. Кожна дитина заслуговує на радість від гри з іграшкою, якою б дивною чи безглуздою вона не була.
Даруйте безглузді іграшки. Підхопіть дух дня, подарувавши безглузді або ностальгічні іграшки родині та друзям, або навіть передайте свої найцінніші іграшки з дитинства.
Роздуми про минуле

Згадуйте та діліться історіями. Поділіться історіями про свої улюблені безглузді іграшки з друзями та родиною. Це чудовий спосіб налагодити зв’язок і посміятися над спільними теплими спогадами з дитинства.
День дурних іграшок як нагадування — цей день нагадує про те, що те, чим ми колись дорожили, в ретроспективі може здаватися безглуздим. Це навчає нас відпускати минуле і цінувати теперішнє.
Чому ми любимо День безглуздих іграшок
Подорож стежками пам’яті
День безглуздих іграшок дозволяє нам повернутися в дитинство і згадати прості радощі, які з ним пов’язані. Це день, сповнений ностальгії, сміху і трохи саморефлексії.
Святкування безглуздого боку життя
Цей день визнає, що це нормально — бути дурним і цінувати ці безглузді моменти. Це свято світлого боку життя і радості, яку можна знайти в найнесподіваніших місцях.
Профілактика категоричності
Наші дурнуваті іграшки нагадують нам, що не завжди прагматизм, раціональність і практичність єдині критерії “правильності”. Не все у світі логічне і має відповідати стандартам. Так ми навчилися гнучкості та адаптивності, вмінню чути свої почуття та приймати різномаїття у всьому.
Вчимося з минулого
Озираючись на свої “дурні” іграшки, ми вчимося цінувати зростання і зміни в нашому житті. Це день, коли ми можемо пробачити собі наші минулі “дурниці” і з нетерпінням чекати на світле майбутнє.
День дурнуватих іграшок — це унікальне свято, яке викликає посмішку на наших обличчях, коли ми згадуємо іграшки, які колись означали для нас цілий світ. Це день, щоб відсвяткувати радість, невинність і простоту дитинства і визнати, як цей досвід сформував нас. Тож 16 грудня знайдімо хвилинку, щоб оцінити наші безглузді іграшки та неоціненні спогади, які вони уособлюють.

#історія #події
🇩🇪 🇺🇸 Початок Арденнської операції (1944): Останній відчайдушний кидок Гітлера.
16 грудня 1944 року німецький Вермахт розпочав свій останній великий контрнаступ на Західному фронті Другої світової війни. Операція, відома як Арденнська операція (або Битва за Виступ, Battle of the Bulge), відбулася у важкопрохідних лісах Арденн, що охоплюють територію Бельгії та Люксембургу.
Ця битва стала однією з найбільш кровопролитних для американської армії у війні.

📜 Передумови: Західний фронт наприкінці 1944 року

До кінця 1944 року війська союзників (США, Велика Британія та Канада) успішно висадилися в Нормандії, звільнили Францію та Бельгію і підійшли безпосередньо до кордонів Німеччини. Союзники вважали, що Вермахт повністю виснажений, а бойові дії активізуються лише навесні 1945 року.
Адольф Гітлер, однак, виношував план, який, на його думку, міг переломити хід війни:
Мета операції: Завдати потужного, несподіваного удару через слабко захищений сектор Арденн. Прорватися до річки Маас і захопити стратегічно важливий порт Антверпен (Бельгія).
Стратегічний розрахунок: Оточити та знищити чотири армії союзників, розділивши британські та американські війська, що змусило б їх вимагати сепаратного миру.

⚔️ Хід операції: Фактор несподіванки

Німецькі війська, накопичивши значні сили танків (зокрема, новітні «Тигри» та «Пантери») і піхоти, скористалися:
Погодними умовами: Потужний туман і низька хмарність не давали союзній авіації (яка мала перевагу в повітрі) проводити розвідку та надавати підтримку.
Слабка оборона: Арденнський сектор утримували переважно недосвідчені або відпочиваючі американські підрозділи.
Вранці 16 грудня 1944 року німецька артилерія розпочала масований обстріл позицій союзників. Наступ був несподіваним і стрімким.
Німецькі війська пробили оборону, створивши виступ завдовжки близько 100 км у лінії фронту (звідки і пішла назва «Битва за Виступ»).
Ключові американські частини опинилися в оточенні або були змушені поспішно відступати.

🛡️ Героїчний опір та перелом

Незважаючи на початковий успіх Вермахту, німці не змогли досягти своїх головних цілей:
Бастонський вузол: Ключовим моментом стала облога бельгійського міста Бастонь, важливого транспортного вузла. Його мужньо обороняла 101-а повітряно-десантна дивізія США. Їхня відмова здатися ("Nuts!") деморалізувала німців і затримала їхнє просування.
Погода: До 23–24 грудня погода поліпшилася, і союзницька авіація змогла вступити в бій, завдаючи нищівних ударів по німецьких танкових колонах і логістиці.
Підкріплення: Американські підрозділи генерала Джорджа Паттона були перекинуті з півдня на північ у надзвичайно швидкі терміни, стабілізувавши південний фланг Виступу.
До середини січня 1945 року союзники ліквідували німецький виступ, відновивши початкову лінію фронту.

📈 Наслідки

Жертви: Це була найбільша та найкровопролитніша битва на Західному фронті. Американські втрати (убиті, поранені, зниклі безвісти) склали близько 89 тисяч осіб. Втрати Німеччини — близько 100 тисяч осіб.

Вирок Вермахту: Арденнська операція виснажила останні оперативні резерви Вермахту, які могли б бути використані для захисту кордонів Німеччини. Це фактично позбавило Німеччину здатності до великих наступальних дій на будь-якому фронті, прискоривши остаточну перемогу союзників.

#історія #події
🧊 14 грудня 1911: Тріумф Амундсена — Перший на Південному полюсі.
Рівно 114 років тому відбулася одна з найвеличніших подій в історії світових досліджень — людина вперше ступила на Південний полюс Землі. Цей тріумф належав норвезькому полярному досліднику Руалю Амундсену та його команді.

🏁 Гонка до "Ніде"

Початок XX століття був «Героїчною добою» полярних досліджень. Підкорення Південного полюса стало питанням національної честі та наукового престижу. У той час розгорнулася знаменита «Полярна гонка» між норвезькою експедицією Амундсена та британською експедицією під керівництвом Роберта Фалкона Скотта.

🇳🇴 Майстерність та Підготовка

Руаль Амундсен підійшов до експедиції з прагматичною та скандинавською ретельністю. Він мав багатий досвід полярних подорожей (був першим, хто пройшов Північно-Західним проходом) і зробив ставку на традиційні ескімоські методи:
Лижі та Нарти: Пересування на лижах і використання нарт, запряжених витривалими гренландськими лайками.
Одяг: Використання теплого хутряного одягу замість тодішніх шерстяних костюмів.
Логістика: Заздалегідь обладнані склади з продовольством і пальним на маршруті.

🗓️ Досягнення мети

Після старту з бази «Фрамхейм» у жовтні 1911 року, норвежці подолали шельфовий льодовик Росса та піднялися на Полярне плато, використовуючи спеціально розроблену тактику.
14 грудня 1911 року о п'ятій годині дня четверо норвежців (Руаль Амундсен, Олаф Бьоланд, Гельмер Гансен та Сверре Гассель) встановили свій прапор на географічному Південному полюсі. На місці вони залишили намет, норвезький прапор і лист для Роберта Скотта.

💔 Трагічна розв'язка для конкурента

Експедиція Роберта Скотта дісталася полюса лише через 34 дні — 17 січня 1912 року — і з жахом виявила там норвезький прапор. Виснажена й деморалізована, британська команда загинула на зворотному шляху, не діставшись останнього складу.

Тріумф Амундсена став не лише перемогою в гонці, а й уроком виживання: полярні дослідження вимагають не лише мужності, а й ідеальної підготовки та використання методів, адаптованих до суворого середовища. 🌍🧭

Вони знайшли його на уламку льоду, що ледь дорівнював розміром кухонному столу.
Дорослий самець білого ведмедя — звір, що мав би важити під 500 фунтів міцних м’язів — важив менше двохсот.

Команда норвезьких дослідників застигла мов укопана. Ніхто не міг вимовити й слова. Один з науковців, ветеран із тридцятирічним досвідом знімання полярних ведмедів, опустив камеру… і розплакався.

Жодних травм. Жодної хвороби.
Лише голод.
Такий глибокий, що він висмоктав із тіла останні сили: шия стала тонкою, як дріт, ребра виступали одне за одним, а погляд був спрямований у нікуди.

Ведмідь долав сотні кілометрів, прямував туди, де колись лежав товстий шар багаторічного льоду. Тепер там — самі хвилі. Він шукав тюленів, але ті вже не полюють у місцях, де лід зникає ще на початку літа. Шукав відпочинку, але суцільних плит, на яких можна було би спати, більше просто немає.

Коли він виліз на цей крихітний уламок, то просто ліг… і перестав боротися.

Дослідники нічим не могли йому допомогти. Вони залишалися поруч, поки його дихання сповільнювалося… сповільнювалося…
доки величезні груди остаточно не завмерли.

Під час розтину вони знайшли в його шлунку порожнечу.
Жодного шматочка їжі.
Лише солона вода і трохи водоростей.

В експедиційному журналі з’явився запис:
«Сьогодні ми побачили майбутнє. І це майбутнє — ведмідь, що вмирає з голоду на крижині, якої більше не існує».

Цей ведмідь не мав імені.
Тепер серед вчених його називають «останнім попередженням».

Бо якщо ми не змінимо свій шлях — незабаром не лишиться жодної крижини, здатної втримати наступного.

Зі сторінки Леся Паладич