У межах Всеукраїнського проєкту "Пліч-о-пліч: згуртовані громади" Броварська громада в черговий раз приймає юних боксерів із Дергачівської громади Харківщини, вихованців боксерського клубу «Браття» Дергачівської федерації боксу. Для дітей протягом тижня була організована насичена програма з тренуваннями, екскурсіями, майстер-класами і зустрічами з цікавими людьми. На меті проєкту – допомагати тиловим громадам та громадам-форпостами співпрацювати для обміну досвідом та втілення проєктів відновлення. Цього разу до Броварської громади із Дергачів прибуло одинадцять юних боксерів на чолі із тренером БК «Браття» Дмитро Грінченком. У вівторок, 26 травня, вони побували в уславленому залі боксу ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту Броварської міської ради імені ЗТУ Леоніда Коварського, де було проведено спільне тренування з вихованцями тренера ДЮСШ відділу фізичної культури та спорту Броварської міської ради ЗТУ Вадимом Лавренцем. Спортсменів із Харківщини завітав привітати і поспілкуватися начальник відділу фізичної культури та спорту Броварської міської ради Дмитро Рожков.
#Броварська_міська_рада 🇺🇦🇺🇦🇺🇦 #Відділ_фізичної_культури_та_спорту_БМР #Броварська_громaда #Броварський_спорт #Brovary #brovarysport
#ДЮСШ_відділу_фізичної_культури_та__спорту_БМР🇺🇦🇺🇦🇺🇦

ФІНАЛ «КУБКА КИЄВА» НА ПРИЗИ БРАТІВ КЛИЧКІВ
📅 31 травня | 14:00
📍 STEREO PLAZA
Головний боксерський вечір цієї весни вже зовсім близько 💥
15 фінальних поєдинків, найсильніші боксери України, атмосфера великого спорту, шоу-програма та емоції, які неможливо передати через екран.
У День Києва на одному ринзі зійдуться майбутні чемпіони та найкращі спортсмени країни 🥊🇺🇦
Квитки вже у продажу — встигніть обрати найкращі місця та стати частиною великої спортивної події!
🎟 https://kyiv.ticketsbox.com/.../final-vseukrayinskogo...
📌Всі кошти з продажу квитків йдуть на підтримку ЗСУ
ВСІ НОВИНИ СПОРТУ НА: https://t.me/brovarysport 🇺🇦🇺🇦🇺🇦
#World_box #Бокс_boxing #boxing #boxers #Український_бокс #Ukrainian_boxing #Броварський_бокс #Brovarysport #Brovary_boxing @Brovarysport @читачі @топові_прихильники

Сірий ангел)

Старий під’їзд пахнув так, ніби тут одночасно робили ремонт і намагалися розчинити людську гідність у відрі з розчинником.
Фарба була не просто «пахуча», а така, що після десяти хвилин хотілося співати шансон.

— Нормальна фарба, — сказав Сергій, відкриваючи банку викруткою. — Турецька.

— А чого на ній череп намальований?

— То дизайн.

Я не став сперечатись.
Ми працювали в старій п’ятиповерхівці, де стіни вже стільки разів перефарбовували, що вони стали товщі за несучі конструкції. Здавалось, якщо здерти всі шари, там знайдеться газета про політ Гагаріна.

Замовниця, тітка Галя, з’явилась зранку в халаті й одразу почала командувати:
— Хлопці, зробіть мені красу. Бо люди заходять у під’їзд і думають, що тут або ЖЕК, або морг.

— Не переживайте, — сказав Сергій. — Буде як у Польщі.

— А ви були в Польщі?

— Ні. Але бачив в YouTube.

Ми почали фарбувати.
Я катав валиком по стіні, а Сергій сидів на підвіконні й розказував життєву мудрість.

— Життя, Василю, як ремонт.

— Чого це?

— Спочатку ентузіазм. Потім сморід. А потім думаєш: «І так зійде».

Фарба смерділа так, що вже через годину мені здавалося, ніби лампочка підморгує. Через дві — ніби стіна дихає. Через три — що я розумію сенс комунальних тарифів.

— Сергію, — сказав я, — мені щось недобре.

— То значить працює.

— Що працює?

— Фарба.

Він сказав це з такою впевненістю, ніби був не маляром, а шаманом токсичних випарів.
Я знову провів валиком по стіні — і завмер.
На сірій поверхні проступив силует.
Величезний. Крилатий.

Сірий ангел.

Я моргнув.
Ангел не зник.
Стоїть собі серед плям і патьоків, дивиться сумно, як касирка в АТБ о дев’ятій вечора.

— Сергію… — тихо сказав я.

— Ммм?

— Тут ангел.

— Де?

— На стіні.

Сергій глянув.
Помовчав.
Потім абсолютно спокійно дістав цигарку.

— Ага.
— «Ага»?!

— Значить, фарба хороша. Минулого разу я після дешевої бачив, як унітаз мені підморгував.
Я ледь не впав із драбини.

Ангел раптом поворухнувся.
Крила ніби зроблені з пилу й старої штукатурки, очі сумні, як маршрутка о сьомій ранку.

І тут він заговорив:

— Відчиніть вікно, генії ремонту. Ви вже три години дихаєте цією хімією.

Ми мовчали.

— Сергію…

— Що?

— Ангел говорить.

— А ти думав, від турецької фарби тільки голова болить?

Ангел тяжко зітхнув.

— Люди… Ви все життя фарбуєте тріщини замість того, щоб ремонтувати стіни.

— Оооо… — сказав Сергій. — Філософський попався.

— Найгірший сорт ангелів, — додав я.

У цей момент у під’їзд зайшла тітка Галя.
Подивилась на нас.
Потім на стіну.
Потім на банку фарби.
— А я ж казала брати дорожчу.

— Тут ангел, — пояснив я.

— Де?

— Он.

Вона примружилась.
— То не ангел. То фарба потекла.

І справді.
Силует повільно сповзав вниз разом із сірою емульсією.
Сергій так зареготав, що сів просто у відро.

— Василю! — кричав він крізь сміх.
— Ти надихався так, що вже бачиш небесну інспекцію!

Я теж засміявся.
Бо що ще робити, коли стоїш у старому під’їзді, весь у сірій фарбі, голова гуде від хімії, а на стіні щойно розтанув ангел?
І тільки запах лишився.
Такий ядучий, що здавалося: ще пів години — і почне говорити вже батарея.

Кінець.

Армагедець продовжується???
Ссссссцкйбнблдгсня…

Нащо мені, в моєму віці, такі знання?
Чую звук та коментую:
- Гераньбля…

Й таки ж вона.
Телеграм підтверджує…

Увесь день згадую…
День спогадів якийсь…

Після третього курсу вишу практика, працюємо з чоловіком на залізничній станції Ясинувата.
Мій Баєв в сортировочному парку.
А я сиджу на гірці. Східній.
На самому горбочку.
Кукаречу упорядникам (так же ж правильно українською слово составитель?) поїздів кількість вагонів, які потрібно відчипляти.

Один з них, Олег, навчає мене готувати юшку!:)
Ледве не з сокири?:) З усього, що знайшлося під рукою!:)

Картопля, макаронів жменька, шкварки сала з цибулею, й декілька розколочених з водою сирих яєць!

Сссссссмачно, що капець!:)
З тих давніх давен така юшка в мене йде під кодовою назвою - ясинуватська…

Хто б знав, що я потім житиму в тій Ясинуватій?
Братиму з дитячого будинку дітей в ясинуватський будинок?
Що кину той будинок та й взагалі Донбас, назавжди?

Що однокурсники мої залишаться не просто в періоді «декілька минулих життів тому», а взагалі з іншого боку барикад…

То я про що?
Що юшки ясинуватської я сьогодні наварила!
Майже втрачала свідомість від задоволення?:)

Мріяла, що ось зараз досьорбаю юшку, піду до своєї канапи та як увалюся спати?:)
А що?
Хтось мені може заборонити?

Не вгадала я!:)
Заборонити було нема кому!:)
А от повідомлення в додатку Нової пошти надійшли!:)

То спати було коли?
Бузки від Oksi Ku
з чабрецями від Юлія Лісна не чекали б!

Бузки садила, знайшла квіточку!:)
Гадки не мала, хто воно таке?
Гугл каже, що то вероніка грунтопокривна?
Юлія Лісна каже, що то вероніка простерта!:)
Та нехай буде хуч яка!:) Красивезна ж!!!
Звідки взялася, гадки не маю!:)

Тільки посадили з донечкою три бузки та чотири чабрецю, й дощ пішов!

А потім йбнгерані полетіли…

Ви там як?

День такий…
Похмуро.
Холодно.
Вітрище з ніг зносить…

Після вчорашнього армагедцю, який тривав як не години чотири, ще досі до ладу себе не привела?

А тут вже сьогодні настало?
Ночером спала ммммертво…
Тривогу проспала, прокинулася, коли телефон про підвищену небезпеку волав?
Відбій трапився тільки о пів на першу…

Й навіть не все це крутиться в голові?
В голові 2014 рік…
Саме в цей день почалися бої за Донецький аеропорт…
Якому я віддала стільки років свого життя, коли служила там в відділенні прикордонного контролю…

Кожен закапелок памʼятаю…
Тут я ховала для своєї Лінди, службового собаки з пошуку наркотичних речовин, закладки. З метою тренирування…

Там я пила каву з співслужбовцями…

Під сходинками палила, коли не було часу зганяти на вулицю…

Купувала Гулівери та рошеновські шоколадні батончики в дівок в крамничці…

В книжковому кіоску брала книжки, щоб почитати між рейсами…

В інше крило будівлі ганяла до приміщення, де зберігалися наші тривожні валізи…

Віталася з черговими на службовому вході, коли вирушала на літовище зустрічати або проводжати літаки…

Де той Донецьк?
Де той аеропорт?…
Пройде пʼять днів й я тимчасово, тижнів на два, поїду від ввввійни з трьома дітьми з Донбасу…
Щоб більше ніколи назад не повернутися…

Втім, вввввійна наздогнала нас і на Полтавщині…
Й якби ж тільки Полтавщину зачепило…
Вся Україна отримує «братерської ллллюбові» з лишком…

Та невсеремося ж.
Життя триває, тривай і ти.
Будь там що…

Послати дрон і ракет в Україну щоб далі геноциду українського робить,
Ага не бажають зла рассяне,
Таке братство йде в сраку з расію,
За Україну за ічкерія Аллах Акбар,
Помста за наших

До бою Чемпіона готові!🫡
Віримо в перемогу, віримо в нашого козака, інших варіантів не існує!
Be careful, братан!

Футболки вже на сайті та доступні до замовлення!

ЗАРЕЄСТРУЙТЕСЯ ТА ОТРИМАЙТЕ БОНУС - 50 ГРН Реєструйтеся, щоб отримати знижку на своє замовлення https://www.fatline.com.ua/#64494

#ДрукНаОдязі #ОдягЗПринтом #ФутболкаЗПринтом #СтвориСвійДизайн #ПатриотичнийОдяг #УкраїнськийБренд #ПринтНаЗамовлення #ШопінгОнлайн #ДрукНаОдязі #УкраїнськийШопінг #СвійДизайн #ЗамовОнлайн #Одяг #Футболка #подарунок #шопінг #покупки #купити #купую #торгівля #магазин #шопоголік #онлайншопинг

Я НЕ МОЖУ ПРИЙТИ

Я не можу прийти й зупинити війну я не в силі,
Я не можу прийти, бо давно уже в засвітах я,
Я Вкраїну любив, і з тією любов’ю в могилі,
Я б прилинув до вас, та дороги нема звідтіля.

Я не можу прийти, бо давно уже в засвітах, браття,
Я не можу прийти, бо дороги на землю нема,
Я не можу прийти, і душа моя рветься у шмаття,
Я не можу прийти, та душею я там з усіма.

Я не можу прийти, бо тримаю тепер синє небо,
Я не можу прийти, хоч і чую, як мама рида,
Я не можу прийти, але плакати ревно не треба,
Я не можу прийти, хоч у краї мої́м та ж біда.

Я не можу прийти й обійняти дітей на порозі,
Я не можу прийти, бо наві́ки мій дім серед зір,
Я не можу прийти, хоч зосталися сльо́зи в дорозі,
Я не можу прийти, та ви вірте, будь ласка, у мир.

Я не можу прийти, бо сліди заросли кропиво́ю,
Я не можу прийти, бо поліг я в запеклім бою́,
Я не можу прийти, та навік залишаюсь собою,
Я не можу прийти, та за вас я в Небеснім строю.

Я не можу прийти, та благаю — живіть і боріться!
Я не можу прийти, та мій дух у козацькім полку́,
Я не можу прийти, ви за рідну Вкраїну моліться,
Я не можу прийти, бо тримаю вже варту таку.

22.05.2026 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2026
ID: 1062867

У межах обміну полоненими «1000 на 1000» Україна повернула з російського полону молодшого сержанта Івана Захарова — оборонця Маріуполя, який провів у неволі 49 місяців.
https://bukvy.org/maty-zagynula-brat-polig-u-boyu-z-polonu-rf-povernu...

Його молодший брат Павло загинув 25 лютого 2022 року, захищаючи Україну. Мати військового Наталія Захарова не дочекалася повернення сина — жінка померла після втрати молодшого сина та тривалих переживань за Івана.

У Калинопільській селищній раді зазначили, що громада понад чотири роки чекала на повернення захисника додому.

Був не просто військовим, а вірним братом по зброї: «на щиті» повернувся воїн, який безвісти зник рік тому
#Новини_Україна #Новини_news_війна #Russian_Ukrainian #News_Ukraine #Новини #Новини_news #Ukrainian_news #герої_війни
https://brovaryregion.in.ua/?p=49270