#книжковий_відгук #Лана_читає “Корона брехні” Ебіґейл Овен Перша частина трилогії Видавництво Віват Тебра та Меренеїта - близнючки та принцеси Ариди. Але для світу існує лише одна Тебра. Саме вона стане королевою, а Мерен лише підміняє її в ті моменти, коли життю принцеси може щось загрожувати. Чи то заколот, чи то напад, то безсмертний король Тиндри Ейдолон, і от переважно заради нього то всьо й затівалося. Адже він десятиліттями викрадає королев Ариди заради якоїсь мети. Так, імовірно, мало статися і цього разу, якби не таємничий Привид Тіней, який незадовго до коронації викрадає не ту принцесу… Це був якийсь неймовірний світ. Окремі домініони, магія тіней та природи, прокляття та заборонені стосунки - авторка так це поєднала та завернула, що все виглядає чимось геть новим. Це не означає, що питань не було. Насправді, трошки були. І до наївної поведінки Тебри, і до сил Привида Тіней, і до логіки Ейдолона. Персонажка інколи ставила ті ж питання, що й я, але відповідь була типу - от чому я ніколи цього не питала у бабусі, а вона ніколи сама не розповідала?) Читерство трохи, але далі відповіді, думаю, будуть) Бо якийсь там кучерявий у Ейдолона план … У книзі велика щільність пригод. Герої то тікають, то б’ються, то кудись мандрують, то на них хтось нападає, то прокляття вистрілює, то якісь секрети… А закінчується все практично кліфгенгером на драматичній ноті, і ти сидиш така і думаєш - і от шо тепер мені робить з усім цим? Коли там продовження? Любовна лінія теж присутня, але я цього разу була не на боці головної героїні. Не знаю, чому. Може, в другій частині мої вподобання зміняться) Якщо підсумувати, це було незвичайно та захопливо. Продовження хочеться, щастя для головних героїв хочеться, зацідить Ейдолону по єбалу дууууже хочеться)