30 серпня 1922 року у невеличкому селищі Новоскелюватка на Миколаївщині народився Павло Глазовий.

Павло Прокопович Глазовий — український поет-гуморист, сатирик, автор художніх творів для дітей, журналіст, перу якого належить 13 збірок гумору та сатири і 8 дитячих видань.

Його гумореcки вже стали класикою української літератури, а деякі з них були покладені навіть на ноти.

Закінчив Новомосковську педагогічну школу на Дніпропетровщині та Київський педагогічний інститут (нині ім. Драгоманова).

Після навчання працював головним редактором в журналі «Перець» та заступником головного редактора журналу «Мистецтво».

Павло Прокопович брав участь у Другій світовій війні. Пройшовши всі лихоліття війни, поет не втратив прекрасного почуття гумору, щирості серця і душевного світла. Його твори зворушують своєю душевністю, тонким гумором і поетичною майстерністю.

Пропонуємо вашій увазі одну з легендарних гуморесок Павла Глазового.

📝«Кухлик»

Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші — не мина жодної крамниці.
Попросив він:
— Покажіть кухлик той, що з краю. —
Продавщиця:
— Что? Чево? Я нє понімаю.
— Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
— Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. —
Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
— На Вкраїні живете й не знаєте мови. —
Продавщиця теж була гостра та бідова.
— У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. —
І сказав їй мудрий дід:
— Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.