Церковнослов'янсько-український словник Лавріна (Лаврентія) Зизанія (справжнє прізвище - Кукіль), написаний для студентів, що погано розуміли церковнослов'янську мову, аж по вінця напханий українською лексикою, якою користуємося й зараз.

Перший друкований церковнослов'янсько-український словник Лавріна (Лаврентія) Зизанія вийшов у світ у Вільні 1596 року. Словник відіграв значну роль у подальшому розвитку східнослов'янської лексикографії.

Реєстр словника організований за диференційним принципом (тобто подаються тільки ті церковнослов'янські слова, що відмінні від українських формою чи значенням), налічує 1061 вокабулу.

Зизаній перший в історії українського й східнослов'янського мовознавства розробив та застосував більшість основних лексикографічних методів упорядкування словника. Його «Лексис…» був зразком й основою «Лексикона» Памва Беринди 1627 року та ін.