Синдром покори
Доктор Олексій Громенко завжди мав репутацію тихого, але бездоганного фахівця. Його кабінет у центральній клініці столиці був стерильним до блиску, а білі халати — без єдиного складки. Пацієнти його любили, бо він умів слухати. І саме тому його обрали для особливої місії.
Одного вечора, коли місто вже засинало під монотонний шум нічних тролейбусів, до кабінету Громенка тихо увійшли двоє в...