БАЛАДА ТРЬОХ СЕРДЕЦЬ

Над рікою верба нахилилась,
На вітрах загойдалась роса.
Там дорога вузька простелилась
І несуть козака в небеса.
Тихо плаче дівчина в сорочці,
По високій стерні йде за ним.
Її сльози палають соромні,
Серце рве їй прощальний той дзвін.

А за нею іде його мама,
Теж голосить, ковтає слова.
Опустилась додолу так само
Бідолашна її голова.
Вже нікуди не поспішають
І невпевнено роблять сліди,
Бо навічно вони проводжають
До небес козака назавжди.

І зітхає земля під ногами,
Назавжди від обох він пішов.
Вже не буде сміятись для мами,
Не віддасть для дівчини любов.
Все закінчено — згасли надії,
Все спливло разом з тими слізьми,
А вона, молода ще, без мрії,
Йде за ним, мов та тінь між людьми.

Мирослав Манюк
23.07.2025
БАЛАДА ТРЬОХ СЕРДЕЦЬ Над рікою верба нахилилась, На вітрах загойдалась роса. Там дорога вузька простелилась І несуть козака в небеса. Тихо плаче дівчина в сорочці, По високій стерні йде за ним. Її сльози палають соромні, Серце рве їй прощальний той дзвін. А за нею іде його мама, Теж голосить, ковтає слова. Опустилась додолу так само Бідолашна її голова. Вже нікуди не поспішають І невпевнено роблять сліди, Бо навічно вони проводжають До небес козака назавжди. І зітхає земля під ногами, Назавжди від обох він пішов. Вже не буде сміятись для мами, Не віддасть для дівчини любов. Все закінчено — згасли надії, Все спливло разом з тими слізьми, А вона, молода ще, без мрії, Йде за ним, мов та тінь між людьми. Мирослав Манюк 23.07.2025
Like
1
91переглядів