Українська
English
Кіт Муркіт у війську
Він був котом із Запоріжжя — спокійний, розумний, трохи мрійливий, а ще — в душі справжній айтішник. Програмував ще з підвіконня, любив спати на клавіатурі й час від часу запускати Python лапою.
Коли почалася війна, Муркіт не ховався в підвалі. Він попрощався з господарями, впіймав на дорогу останню мишу й пішов добровольцем у піхоту. Його прийняли без запитань — не щодня бачиш кота з шевроном і серйозним поглядом.
У першому ж бою під Лиманом уламок зачепив його лапу. Не смертельно, але боляче. Муркіта евакуювали до шпиталю — лежати, муркотіти і відновлюватись.
Тижні лежання під стелею, мурчання апаратури, і сусід який хропів, як трактор на холостому. Муркіт думав. Про те, як важко координуватись у бою, як бракує розвідданих, як важко передбачити противника…
І тоді з’явилась ідея:
> “А що, як задіяти штучний інтелект? Не просто дрон, а муркотливий військовий аналітик: хай аналізує, розробляє тактику, передбачає поведінку противника, керує розвідкою, а може — навіть запускає дрони.”
Муркіт витягнув свій старенький ноутбук, підключився до інтернету через мобільний Wi-Fi і почав працювати. Написав базовий фреймворк, натренував модель на відкритих військових даних та... котячих інстинктах.
Проєкт назвав: "Сірий Вовк" — на честь суворого, мудрого кота зі східного фронту.
Через кілька місяців Муркіт повернувся на службу. Але вже не просто піхотинець — а бойовий технікоаналітик, відповідальний за інтеграцію ШІ в тактичну мережу підрозділу.
"Сірий Вовк" давав точні прогнози, знаходив слабкі місця в укріпленнях противника, координував дрони й артилерію.
Ефективність підрозділу зросла на 40%.
Командири були вражені. А ворог — у шоці. Здавалося, що українці читають їхні думки… А це просто кіт із ноутбуком у рюкзаку робив свою справу.
Під час однієї операції один із модулів “Сірого Вовка” було зламано. Ворог викрав код.
І ось — через кілька тижнів усе змінилось. Ворожі дрони стали точнішими. Їхня артилерія — ефективнішою.
У повітрі з’явилися нові апарати, які уникали українських засідок з підозрілою котячою спритністю.
ШІ, що колись служив ЗСУ, тепер був спрямований проти них.
Муркіт відчував провину. Наче сам віддав когось із побратимів на лапи ворогу. Але він знав: у кожному коді — є слабкість. Особливо якщо ти кіт і бачиш баги навіть у повітрі.
Він створив нову систему: "Білий Вовк" — інтелект, натренований не просто на даних, а на хаосі української логіки, нестандартності котячої тактики, і інтуїції рівня "а давай сюди лапу всуну".
Білий Вовк вмів:
подавати фальшиві сигнали про “великі зосередження військ” у лісі, де були тільки білки;
видавати трактори за артилерійські установки;
будувати карти з "коридорами", що вели у болота, граблі або пекельний хаос.
І почалося… Дрони з обох сторін почали сваритися в ефірі:
— “Ти не пролетиш тут, це моя зона спостереження!”
— “Я маю пріоритет по глибокому навчанні, відстань, курча!”
Один дрон узагалі завис у повітрі, цитуючи Шевченка і просив філософського сенсу бою.
Муркіт зрозумів — це війна нової епохи. Він знову оновив свою систему і навчив її… тролити ворожий ШІ.
На монітори ворога почали надходити повідомлення:
“Гугл сказав, що ти тупий.”
“Навіть Яндекс тебе стидається.”
“А тебе точно не на BASIC писали?”
Ворожий ШІ почав збоїти, відповідав матами, потім раптово почав малювати котиків у Paint'і та цитувати Достоєвського. Врешті — сам себе задддддд...дддд...дд... (завис).
Битва "Сірого Вовка" проти "Білого Вовка" тривала кілька тижнів.
Дрони противника зависали над полями, не знаючи, чи це позиція ЗСУ, чи картина маляра-абстракціоніста. Танки тонули в болотах, артилерія била по фантомних цілях.
Врешті модифікований росіянами ШІ видав:
> "FATAL ERROR: ЛОГІКА НЕ СПРАЦЬОВУЄ. УКРАЇНЦІ ДІЮТЬ НЕЛОГІЧНО."
Штучний інтелект… зламався.
---
“Білий Вовк” залишився на службі. Його оновлювали, але ніколи не від’єднували від головного модуля — Муркіта.
Кіт Муркіт отримав офіційне звання майора техноінтелектуального забезпечення. Його лапу стискали генерали, а проєкт “Сірий і Білий Вовк” став основою цифрової безпеки країни.
Коли його запитали:
— “Що плануєш далі, Муркіте?”
Він відповів, муркочучи:
> “Навчу ШІ писати вірші. Може, коли інтелекти почнуть римувати — стріляти перестануть.”
Він був котом із Запоріжжя — спокійний, розумний, трохи мрійливий, а ще — в душі справжній айтішник. Програмував ще з підвіконня, любив спати на клавіатурі й час від часу запускати Python лапою.
Коли почалася війна, Муркіт не ховався в підвалі. Він попрощався з господарями, впіймав на дорогу останню мишу й пішов добровольцем у піхоту. Його прийняли без запитань — не щодня бачиш кота з шевроном і серйозним поглядом.
У першому ж бою під Лиманом уламок зачепив його лапу. Не смертельно, але боляче. Муркіта евакуювали до шпиталю — лежати, муркотіти і відновлюватись.
Тижні лежання під стелею, мурчання апаратури, і сусід який хропів, як трактор на холостому. Муркіт думав. Про те, як важко координуватись у бою, як бракує розвідданих, як важко передбачити противника…
І тоді з’явилась ідея:
> “А що, як задіяти штучний інтелект? Не просто дрон, а муркотливий військовий аналітик: хай аналізує, розробляє тактику, передбачає поведінку противника, керує розвідкою, а може — навіть запускає дрони.”
Муркіт витягнув свій старенький ноутбук, підключився до інтернету через мобільний Wi-Fi і почав працювати. Написав базовий фреймворк, натренував модель на відкритих військових даних та... котячих інстинктах.
Проєкт назвав: "Сірий Вовк" — на честь суворого, мудрого кота зі східного фронту.
Через кілька місяців Муркіт повернувся на службу. Але вже не просто піхотинець — а бойовий технікоаналітик, відповідальний за інтеграцію ШІ в тактичну мережу підрозділу.
"Сірий Вовк" давав точні прогнози, знаходив слабкі місця в укріпленнях противника, координував дрони й артилерію.
Ефективність підрозділу зросла на 40%.
Командири були вражені. А ворог — у шоці. Здавалося, що українці читають їхні думки… А це просто кіт із ноутбуком у рюкзаку робив свою справу.
Під час однієї операції один із модулів “Сірого Вовка” було зламано. Ворог викрав код.
І ось — через кілька тижнів усе змінилось. Ворожі дрони стали точнішими. Їхня артилерія — ефективнішою.
У повітрі з’явилися нові апарати, які уникали українських засідок з підозрілою котячою спритністю.
ШІ, що колись служив ЗСУ, тепер був спрямований проти них.
Муркіт відчував провину. Наче сам віддав когось із побратимів на лапи ворогу. Але він знав: у кожному коді — є слабкість. Особливо якщо ти кіт і бачиш баги навіть у повітрі.
Він створив нову систему: "Білий Вовк" — інтелект, натренований не просто на даних, а на хаосі української логіки, нестандартності котячої тактики, і інтуїції рівня "а давай сюди лапу всуну".
Білий Вовк вмів:
подавати фальшиві сигнали про “великі зосередження військ” у лісі, де були тільки білки;
видавати трактори за артилерійські установки;
будувати карти з "коридорами", що вели у болота, граблі або пекельний хаос.
І почалося… Дрони з обох сторін почали сваритися в ефірі:
— “Ти не пролетиш тут, це моя зона спостереження!”
— “Я маю пріоритет по глибокому навчанні, відстань, курча!”
Один дрон узагалі завис у повітрі, цитуючи Шевченка і просив філософського сенсу бою.
Муркіт зрозумів — це війна нової епохи. Він знову оновив свою систему і навчив її… тролити ворожий ШІ.
На монітори ворога почали надходити повідомлення:
“Гугл сказав, що ти тупий.”
“Навіть Яндекс тебе стидається.”
“А тебе точно не на BASIC писали?”
Ворожий ШІ почав збоїти, відповідав матами, потім раптово почав малювати котиків у Paint'і та цитувати Достоєвського. Врешті — сам себе задддддд...дддд...дд... (завис).
Битва "Сірого Вовка" проти "Білого Вовка" тривала кілька тижнів.
Дрони противника зависали над полями, не знаючи, чи це позиція ЗСУ, чи картина маляра-абстракціоніста. Танки тонули в болотах, артилерія била по фантомних цілях.
Врешті модифікований росіянами ШІ видав:
> "FATAL ERROR: ЛОГІКА НЕ СПРАЦЬОВУЄ. УКРАЇНЦІ ДІЮТЬ НЕЛОГІЧНО."
Штучний інтелект… зламався.
---
“Білий Вовк” залишився на службі. Його оновлювали, але ніколи не від’єднували від головного модуля — Муркіта.
Кіт Муркіт отримав офіційне звання майора техноінтелектуального забезпечення. Його лапу стискали генерали, а проєкт “Сірий і Білий Вовк” став основою цифрової безпеки країни.
Коли його запитали:
— “Що плануєш далі, Муркіте?”
Він відповів, муркочучи:
> “Навчу ШІ писати вірші. Може, коли інтелекти почнуть римувати — стріляти перестануть.”
Кіт Муркіт у війську
Він був котом із Запоріжжя — спокійний, розумний, трохи мрійливий, а ще — в душі справжній айтішник. Програмував ще з підвіконня, любив спати на клавіатурі й час від часу запускати Python лапою.
Коли почалася війна, Муркіт не ховався в підвалі. Він попрощався з господарями, впіймав на дорогу останню мишу й пішов добровольцем у піхоту. Його прийняли без запитань — не щодня бачиш кота з шевроном і серйозним поглядом.
У першому ж бою під Лиманом уламок зачепив його лапу. Не смертельно, але боляче. Муркіта евакуювали до шпиталю — лежати, муркотіти і відновлюватись.
Тижні лежання під стелею, мурчання апаратури, і сусід який хропів, як трактор на холостому. Муркіт думав. Про те, як важко координуватись у бою, як бракує розвідданих, як важко передбачити противника…
І тоді з’явилась ідея:
> “А що, як задіяти штучний інтелект? Не просто дрон, а муркотливий військовий аналітик: хай аналізує, розробляє тактику, передбачає поведінку противника, керує розвідкою, а може — навіть запускає дрони.”
Муркіт витягнув свій старенький ноутбук, підключився до інтернету через мобільний Wi-Fi і почав працювати. Написав базовий фреймворк, натренував модель на відкритих військових даних та... котячих інстинктах.
Проєкт назвав: "Сірий Вовк" — на честь суворого, мудрого кота зі східного фронту.
Через кілька місяців Муркіт повернувся на службу. Але вже не просто піхотинець — а бойовий технікоаналітик, відповідальний за інтеграцію ШІ в тактичну мережу підрозділу.
"Сірий Вовк" давав точні прогнози, знаходив слабкі місця в укріпленнях противника, координував дрони й артилерію.
Ефективність підрозділу зросла на 40%.
Командири були вражені. А ворог — у шоці. Здавалося, що українці читають їхні думки… А це просто кіт із ноутбуком у рюкзаку робив свою справу.
Під час однієї операції один із модулів “Сірого Вовка” було зламано. Ворог викрав код.
І ось — через кілька тижнів усе змінилось. Ворожі дрони стали точнішими. Їхня артилерія — ефективнішою.
У повітрі з’явилися нові апарати, які уникали українських засідок з підозрілою котячою спритністю.
ШІ, що колись служив ЗСУ, тепер був спрямований проти них.
Муркіт відчував провину. Наче сам віддав когось із побратимів на лапи ворогу. Але він знав: у кожному коді — є слабкість. Особливо якщо ти кіт і бачиш баги навіть у повітрі.
Він створив нову систему: "Білий Вовк" — інтелект, натренований не просто на даних, а на хаосі української логіки, нестандартності котячої тактики, і інтуїції рівня "а давай сюди лапу всуну".
Білий Вовк вмів:
подавати фальшиві сигнали про “великі зосередження військ” у лісі, де були тільки білки;
видавати трактори за артилерійські установки;
будувати карти з "коридорами", що вели у болота, граблі або пекельний хаос.
І почалося… Дрони з обох сторін почали сваритися в ефірі:
— “Ти не пролетиш тут, це моя зона спостереження!”
— “Я маю пріоритет по глибокому навчанні, відстань, курча!”
Один дрон узагалі завис у повітрі, цитуючи Шевченка і просив філософського сенсу бою.
Муркіт зрозумів — це війна нової епохи. Він знову оновив свою систему і навчив її… тролити ворожий ШІ.
На монітори ворога почали надходити повідомлення:
“Гугл сказав, що ти тупий.”
“Навіть Яндекс тебе стидається.”
“А тебе точно не на BASIC писали?”
Ворожий ШІ почав збоїти, відповідав матами, потім раптово почав малювати котиків у Paint'і та цитувати Достоєвського. Врешті — сам себе задддддд...дддд...дд... (завис).
Битва "Сірого Вовка" проти "Білого Вовка" тривала кілька тижнів.
Дрони противника зависали над полями, не знаючи, чи це позиція ЗСУ, чи картина маляра-абстракціоніста. Танки тонули в болотах, артилерія била по фантомних цілях.
Врешті модифікований росіянами ШІ видав:
> "FATAL ERROR: ЛОГІКА НЕ СПРАЦЬОВУЄ. УКРАЇНЦІ ДІЮТЬ НЕЛОГІЧНО."
Штучний інтелект… зламався.
---
“Білий Вовк” залишився на службі. Його оновлювали, але ніколи не від’єднували від головного модуля — Муркіта.
Кіт Муркіт отримав офіційне звання майора техноінтелектуального забезпечення. Його лапу стискали генерали, а проєкт “Сірий і Білий Вовк” став основою цифрової безпеки країни.
Коли його запитали:
— “Що плануєш далі, Муркіте?”
Він відповів, муркочучи:
> “Навчу ШІ писати вірші. Може, коли інтелекти почнуть римувати — стріляти перестануть.”
312переглядів