«Чорне Сонце» — не метафора, а реальність, яку ми переживаємо щодня. Цей текст — не про вигадану історію. Це голос тих, хто дихає в окопах, хто молиться під градом снарядів, хто дивиться смерті в очі, але не схиляється. На Донбасі, серед згарища, де руїни стали будинками, розгортається драма людської душі. Василь Шкляр у своєму романі «Чорне сонце» показав нам 28-річного Українця, який не просто воює — він горить, палить себе задля нашого життя. І таких — тисячі. Кожен із них міг бути нашим братом, другом, сином. Коли ти гортаєш стрічку новин, не забувай: це не просто заголовки. Це — останній лист солдата до матері. Це — очі медика, який витирає кров з шолома. Це — хрест на свіжій могилі, під якою лежить той, хто мав одружитися цього літа… «московія» — імперія зла, що виросла на брехні, геноциді та ненависті. Вона хоче забрати наш голос, нашу пам’ять, нашу свободу. Але поки ми пам’ятаємо — ми живемо. Поки боремось — МИ ПЕРЕМОЖЕМО ! 🛡️ ⚔️Твій голос — це зброя. 🕯️ Твоя пам’ять — це храм загиблих. Твоя дія — це порятунок живих. Ми — НАРОД, який не можна зламати. МИ — ті, хто дихає вогнем і творить світло з попелу ! 📢 Поширюй. Говори. Стій. Бо Україна — це не просто Держава. Це твоя душа, закута в чорне сонце, що вже проривається крізь морок https://t.me/RuslanSpeaks ✍️16.07.2025