ОСТАННЄ КОХАННЯ

Кохання перше вічно ми несем,
Неначе оберіг в своїх руках.
Але хіба його до себе звем,
Коли душа в останньому жива?

Воно приходить тихо у шалаш,
Не робить галас, де нема мети.
В останньому коханні успіх наш,
Бо з ним вчимося, як себе знайти.

Не перше нам будує вічний храм
І не воно запалює камін.
Останнє лиш дарує спокій нам,
Назавжди буде поруч до сивин.

То, перше, має купу забобон,
Там плюс один: що ти ще не старий.
В останньому помітно, ніби фон —
Кохання, що лишає слід ясний.

Тож не шукай у перших вічних днів,
Не перше гріє в темряві нічній.
Останнє зберігай, яке зустрів,
З ним поруч ти вже вільний і живий.

Мирослав Манюк
25.06.2025
ОСТАННЄ КОХАННЯ Кохання перше вічно ми несем, Неначе оберіг в своїх руках. Але хіба його до себе звем, Коли душа в останньому жива? Воно приходить тихо у шалаш, Не робить галас, де нема мети. В останньому коханні успіх наш, Бо з ним вчимося, як себе знайти. Не перше нам будує вічний храм І не воно запалює камін. Останнє лиш дарує спокій нам, Назавжди буде поруч до сивин. То, перше, має купу забобон, Там плюс один: що ти ще не старий. В останньому помітно, ніби фон — Кохання, що лишає слід ясний. Тож не шукай у перших вічних днів, Не перше гріє в темряві нічній. Останнє зберігай, яке зустрів, З ним поруч ти вже вільний і живий. Мирослав Манюк 25.06.2025
Like
1
100views