#книжковий_відгук #Лана_читає “Пів світу” Джо Аберкромбі (друга частина циклу "Потрощене море") Видавництво Небо Я перед читанням зробила критичну помилку - занадто велику перерву між двома частинами. А все тому, що по анотації другої книги мені здалося, що це не продовження, а інші події у цьому ж всесвіті. Так от, це капець яке продовження. І через перерву я спочатку була так само далека від імен і подій, як від демонстрації купальників на показі Victoria’s Secret. З плюсів - в контекст я в’їхала швидко. З мінусів - ну просто тупо якось вийшло. Шпичка Бату - донька героя, сповнена люті та жаги до битви. У неї є, мабуть, один значний мінус для цього світу - вона дівчина, що дуже не подобається майстру-наставнику. Тому на початку книги їй ставлять в нечесний бій, а коли під час поєдинку стається нещасний випадок, Шпичці загрожує страта. Але отець Ярві (з першої книги) передивився, як доктор Стрендж, 14 млрд варіантів розвитку подій та зрозумів, що від живої Шпички користі більше, ніж від мертвої. Так дівчина стала частиною команди, яка має перетнути на кораблі пів світу, щоб знайти друзів, укласти політичні союзи та захистити невелику Ґеттландію від сильного та хитрого ворога. Це фентезі будується навколо пригод, боїв та політичних інтриг. Подорож через пів світу зробила максимально різнопланову команду майже родиною. Хоча там були люди, від якого цього не чекаєш. А також ті, від кого чекаєш, але вони, бляха, нерви тобі всю книгу мотають. Мені дуже подобається і стиль автора, і переклад. Мова тут саме така, якою мають розмовляти вбивці, найманці та одна нетипова панянка. Подорож показана без прикрас, а стосунки - без ванілі. І вони при цьому настільки класні та живі, що від них не хочеться відриватися. Гадаю, що між 2 і 3 частинами перерва буде меншою.