СЕЛО І ЖІНКА

Сільськая жінка – трудівниця,
Вона – й родинний оберіг,
А відпочинок їй лиш сниться.
Аби Госпо́дь її беріг!

Село і жінка… Наче в казці,
Їй треба встигнути усе,
Все завдяки Господній ласці,
Та й на собі́ тягар несе́.

Робота, хата, господарство,
До всьо́го ру́ки прикладе,
Не може жити в ній леда́рство,
Для всьо́го час вона знайде́.

Вона і хліб спекти уміє,
Й в порядку все трима вона,
Немов чаклунством володіє,
Не жінка – просто дивина.

На неї любо-мило глянуть,
У неї ру́ки золоті,
Які все зроблять, все дістануть,
Робота вся на висоті.

Вона, мов бджілка-трудівниця,
Робота вся в руках кипить,
І вміє радістю світиться,
Її в роботі не спини́ть.

І про депресію не знає,
Про втому навіть не згада,
Що як роби́ть – уяву має,
Та й в паніку ж бо не впада.

Хвала й уклін сільській тій жінці,
Повага й шана їй завжди́,
Найвищій місце є оцінці,
В усьому жінчині сліди.

15.10.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1024317