Пісня дня
День проходить, мов пісня стара,
Тихо з неба — до самого згасу.
На вулицях — світла і тіней гра,
Земля застелилася — як в окрасу.
Все затихає, і вітру нема,
Навіть годинник ледь чутно співає.
Місто в тумані, ніч — як зима,
Зірка над дахом тремтить і згасає.
Думки розчиняються в тиші нічній,
Слова не народжуються вуста́ми.
Усі клопоти — десь у пітьмі,
І серце не хоче бути між снами.
Десять, одинадцять… і вже — дванадцять,
Північ пробила — день вмів прощатися.
І знову — тиша. І знов — темнота.
День минув, мов пісня… стара.
День проходить, мов пісня стара,
Тихо з неба — до самого згасу.
На вулицях — світла і тіней гра,
Земля застелилася — як в окрасу.
Все затихає, і вітру нема,
Навіть годинник ледь чутно співає.
Місто в тумані, ніч — як зима,
Зірка над дахом тремтить і згасає.
Думки розчиняються в тиші нічній,
Слова не народжуються вуста́ми.
Усі клопоти — десь у пітьмі,
І серце не хоче бути між снами.
Десять, одинадцять… і вже — дванадцять,
Північ пробила — день вмів прощатися.
І знову — тиша. І знов — темнота.
День минув, мов пісня… стара.
Пісня дня
День проходить, мов пісня стара,
Тихо з неба — до самого згасу.
На вулицях — світла і тіней гра,
Земля застелилася — як в окрасу.
Все затихає, і вітру нема,
Навіть годинник ледь чутно співає.
Місто в тумані, ніч — як зима,
Зірка над дахом тремтить і згасає.
Думки розчиняються в тиші нічній,
Слова не народжуються вуста́ми.
Усі клопоти — десь у пітьмі,
І серце не хоче бути між снами.
Десять, одинадцять… і вже — дванадцять,
Північ пробила — день вмів прощатися.
І знову — тиша. І знов — темнота.
День минув, мов пісня… стара.

890переглядів