Читаю вже книгу "Листи до Фроди" Олени Макарчук. Книга вражає своєю правдивістю та непередбачуваним сюжетом. Особливо коли мова йде про Голодомор та сучасну російсько-українську війну. Про покоління роду, які стають за вихованням, то українцами, то росіянами, і знову українцями. Усі ці історії, коли дід був в УПА, батько виріс, поїхав до росії, став росіянином, потім залишив свого сина в баби, яка виростила свого онука спражним українцем, і якій потім загинув під час теперішній війні. Майже така сама була історія з Світланою. А історія Шарпа змусила мене ледь нерозплакатися. Через такі історії в мене такі змішані почуття, як злість, біль, образу і не розуміння, чому в українській історії все це повторюється, коли нарешті всі українці згадають, хто ми є, і коли росія нарешті відчепиться від Україні і залишить назавжди нас в спокою.

А ще мені дуже сподобалася історія про новонароджену дівчинку, яку мати одразу після народження викинула на вулицю помирати. І виявляється, що це дійсно була така реальна історія. Цікаво, як склалася в неї зараз її життя?

І дякую Вам пані Оленочко, за те що Ви пишете такі правдиві історії. Тримаймося, все буде Україна! За нами правда і ми обов'язково Переможемо!🇺🇦✌️🩵💛