А пам'ятаєте як то було? «Сільська дискотека 80-х: музика, самогон, бійка і романтика» Сонце вже сховалося за обрій, а вечір несміливо розгортав свої крила над селом. Біля сільського клубу гуртувалися хлопці й дівчата: кожен готувався до танців які були що суботи в клубі і які мали запам’ятатися надовго.... Хлопці, скликавши невелику раду, шепотом вирішували, де цього разу знайти самогон. Васько той що з "центру" із Вітьком, батько якого був зав.клубом хвацько пирибирали в голові "точки" в яких їм могли налити "горючого" для підігріву настрою...Чутно було лиш: — Кажуть, у тітки Ганни Хробачихи є моцний - добрий "первак" ...Мій дід у неї постійно бере! — Але ж її собака...Ще той "кабель" так просто у двір не зайдеш, всі сусіди почують....А ВЗАВТРА все село буде знати...І тим паче що, всіх нас в обличчя знають.... -Да, кепсько....! Думайте хлопці, думайте... Дівчата ж тим часом вирушили на пошуки вина — бо без нього танці не такі чарівні. Та про це ніхто не говорив уголос: то була таємниця, яку берегли(але і знали) ВСІ😉🤣🤣🤣 Коли двері клубу нарешті відчинялися..... Касетний магнітофон видав перші акорди "Боні М", веселощі почали набирати обертів. Черевики(бо кросівки то була тоді заповітна мрія...Я потім вам розповім як їх "доставали") вже впевнено ковзали по дошках (на які хлопці щоразу підсипали перецю....Так, звичайного молотого перцю, чорного або червоного....Щоб дівчата ліпше танцювали😉❗) а серця бились у ритмі музики "Disco"🪩 Але десь всередині танців раптом напруга в повітрі починала згущатися і набирати обертів(бо хлопці таки ж знайшли 70' градусну "воду")... Хлопці з іншого кінця села "Хутір" занадто впевнено зайняли місце в центрі танцмайданчика(бо там на їхньому краю села..., з горючим було простіше)🤣🤣🤣🤣 — Дивись, вони знову думають, що крутять брейк ліпше за нас! — невдоволено пробурмотів Вітько... Все починалося як завжди: хтось когось випадково штовхнув, хтось зачепив плечем, а ще хтось підозріло довго дивився на чужого хлопця біля своєї дівчини. Секунди — і ось уже біля дверей клубу здійнялася пилюка, куртки летіли вбік, а дівчата або хапалися за голову, або з цікавістю спостерігали за цією "генеральною репетицією" перед тим як почнуть бити вже чужих...Якщо раптом ті потрапили до сільського клубу.... Чужинцям на дискотеці(в селі) завжди було важко: або вливайся в компанію, або біжи щодуху, бо самогон був тут не єдиним двигуном для сили. Але все ж , ніч мала завершитися не бійкою, а романтикою. Після примирення (і кількох обов’язкових могоричів) хлопці з дівчатами поволі розходилися хто куди: хто до річки на шепітливі розмови, хто під вербу на мрійливі зітхання та обійми до рання, а хто просто шукав шлях додому... згадуючи як він взагалі туди потрапив. такі вечори — це більше, ніж танці. Це життя...Яке вже не повернеш....Час біжить своєю дорогою! Ех, а було ж....Правда? ✍️19.05.2025 (знайшов у своїх архівах довоєнних, із не опублікованих новел «Село і люди...Як є») https://t.me/RuslanSpeaks