Як мало тих
З ким розділяєш душу,
Хто чує шепіт
Втомлених думок.
Як мало тих
Кого ми звемо друзі,
Хто чує Серця розтривожений дзвінок.
Як мало тих
З ким не потрібні маски,
Хто бачить біль, читає по очах.
Як мало тих
Що у часи поразки,
Нестимуть до кінця Вас на руках.
Як мало тих
З ким хочеться сміятись,
Ділитися шматочками Життя.
І зовсім в цьому світі не боятись,
Бо поруч Є безцінне укриття.
Як мало тих
З ким просто говорити,
Хто ллє бальзам на ранені місця.
Як мало тих
З ким можна полюбити
По - справжньому вируюче Життя.
@Аліна Войтенко
Як мало тих З ким розділяєш душу, Хто чує шепіт Втомлених думок. Як мало тих Кого ми звемо друзі, Хто чує Серця розтривожений дзвінок. Як мало тих З ким не потрібні маски, Хто бачить біль, читає по очах. Як мало тих Що у часи поразки, Нестимуть до кінця Вас на руках. Як мало тих З ким хочеться сміятись, Ділитися шматочками Життя. І зовсім в цьому світі не боятись, Бо поруч Є безцінне укриття. Як мало тих З ким просто говорити, Хто ллє бальзам на ранені місця. Як мало тих З ким можна полюбити По - справжньому вируюче Життя. @Аліна Войтенко
543переглядів