Українська
English
ІШЛО ЖИТТЯ
Ішло життя, ішло воно кудись,
Ішло воно, поволі мандрувало,
Здіймало погляд іноді увись,
А іноді назад, та й поглядало.
Ішло життя, неквапна та хода,
А іноді неслось несамовито,
Була́ пора у нього й золота́,
Та барви ще не всі у нім розкрито.
Ішло життя, міркуючи ішло,
Щось думало, щось в пам’яті гортало,
Вкладати стало пасма на чоло,
Та й жоден крок воно не викидало.
Ішло життя й гостинцем навпростець,
Ішло воно покосом і стернею,
Йому світив в дорозі каганець,
Несло́ усе, що мало за душею.
Ішло життя, з ним мрії і думки́,
Ішло воно, хоч втому відчувало,
Тернистими траплялися стежки́,
Але і ними все чимчикувало.
То ж хай і далі так воно іде,
Прихильна доля мапу хай малює,
Нехай ніщо не спинить і ніде,
Нехай йому нічо́го не бракує.
19.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040064
Ішло життя, ішло воно кудись,
Ішло воно, поволі мандрувало,
Здіймало погляд іноді увись,
А іноді назад, та й поглядало.
Ішло життя, неквапна та хода,
А іноді неслось несамовито,
Була́ пора у нього й золота́,
Та барви ще не всі у нім розкрито.
Ішло життя, міркуючи ішло,
Щось думало, щось в пам’яті гортало,
Вкладати стало пасма на чоло,
Та й жоден крок воно не викидало.
Ішло життя й гостинцем навпростець,
Ішло воно покосом і стернею,
Йому світив в дорозі каганець,
Несло́ усе, що мало за душею.
Ішло життя, з ним мрії і думки́,
Ішло воно, хоч втому відчувало,
Тернистими траплялися стежки́,
Але і ними все чимчикувало.
То ж хай і далі так воно іде,
Прихильна доля мапу хай малює,
Нехай ніщо не спинить і ніде,
Нехай йому нічо́го не бракує.
19.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040064
ІШЛО ЖИТТЯ
Ішло життя, ішло воно кудись,
Ішло воно, поволі мандрувало,
Здіймало погляд іноді увись,
А іноді назад, та й поглядало.
Ішло життя, неквапна та хода,
А іноді неслось несамовито,
Була́ пора у нього й золота́,
Та барви ще не всі у нім розкрито.
Ішло життя, міркуючи ішло,
Щось думало, щось в пам’яті гортало,
Вкладати стало пасма на чоло,
Та й жоден крок воно не викидало.
Ішло життя й гостинцем навпростець,
Ішло воно покосом і стернею,
Йому світив в дорозі каганець,
Несло́ усе, що мало за душею.
Ішло життя, з ним мрії і думки́,
Ішло воно, хоч втому відчувало,
Тернистими траплялися стежки́,
Але і ними все чимчикувало.
То ж хай і далі так воно іде,
Прихильна доля мапу хай малює,
Нехай ніщо не спинить і ніде,
Нехай йому нічо́го не бракує.
19.05.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1040064
162views