ВОГОНЬ ДУШІ

Буває — серце стомлено мовчить,
І світ здається сірим аж до сліз.
Вогонь в душі повільно вже горить,
І тінь приходить як на серці зріз.

Та хтось приходить, світло принесе,
Торкнеться поглядом твого нутра.
І раптом жар всередині спасе,
І знов живе душа вже для добра.

Хтось кликав знов до подвигів вперед,
Іти гуртом із прапором в руках.
Вони були прості, мов із газет,
Та в їх словах зникав душевний прах.

Свій борг не сплатиш хутко до кінця,
Бо як збагнеш, де був в житті пролом?
Та тільки знай: стають живі серця,
Коли навколо хтось стає теплом.

І сам, колись один серед пітьми,
Ти станеш світлом ясним для чужих.
Хай буде серце вдячне між людьми,
Палким вогнем, що не згасає в них.

Мирослав Манюк
18.05.2025
ВОГОНЬ ДУШІ Буває — серце стомлено мовчить, І світ здається сірим аж до сліз. Вогонь в душі повільно вже горить, І тінь приходить як на серці зріз. Та хтось приходить, світло принесе, Торкнеться поглядом твого нутра. І раптом жар всередині спасе, І знов живе душа вже для добра. Хтось кликав знов до подвигів вперед, Іти гуртом із прапором в руках. Вони були прості, мов із газет, Та в їх словах зникав душевний прах. Свій борг не сплатиш хутко до кінця, Бо як збагнеш, де був в житті пролом? Та тільки знай: стають живі серця, Коли навколо хтось стає теплом. І сам, колись один серед пітьми, Ти станеш світлом ясним для чужих. Хай буде серце вдячне між людьми, Палким вогнем, що не згасає в них. Мирослав Манюк 18.05.2025
Like
2
100переглядів