НАЧЕ ДОЛЯ І СВЯТИНЯ

Вишиванка, наче доля,
Наче квітка серед поля,
Вишиванка – це родинний оберіг.
На ній мальви і барвінок,
У ній душа українок,
В ній вертаємо на отчий свій поріг.

Чорнобривці й рута-м’ята,
Там любов і мами й тата,
В вишиванках материнські молитви́.
Із теплом думки встелились,
У колосся сколосились,
З багатющим візерунком рукави.

Вишиванка, мов святиня,
В ній вкраїнка – берегиня,
Наче Ангел, захищає нас крильми́.
Вишиванка, наче зброя,
Дуже цінна для героя,
Що від ворога затулює грудьми.

В ній стібочок за стібочком
Вишивався вечерочком,
Кожен хрестик все лягав у молитва́х.
То й виши́вана сорочка,
І для доні, й для синочка –
Оберіг на всіх дорогах і стежках.

Вишиванка серцю мила,
В вишиванці – наша сила,
Ще й родинний зберігається в ній код.
Нас любов’ю полонила,
Помага розправить кри́ла,
Бо незламний український ми народ.

Вишиванка, наче пісня,
Стрій вкраїнський в нас зберігся,
Вишиванка, мов виши́ване життя.
Вишиванка прикрашає,
Нам етнічність зберігає,
В вишиванці наша доля-вишиття.

16.05.2025 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
ID: 1039860