ВІДСІКАЙ

Ти — це люди, що ідуть з тобою,
Їхні мрії й прагнення мов жар.
З ними можеш бути під горою,
Чи літати в небі поміж хмар.

Серед скарг ти сам стаєш безсилим,
Серед діла — виростеш стрімким.
Тягне вниз вир лінощів за стилем,
Вгору тягне тільки твій режим.

Вибирай не просто, хто навколо,
А кого запустиш у свій дім.
Не усі присутні варті слова,
Не усі назвуть тебе своїм.

Відсікай, що тягне лиш донизу,
Відчиняй завзятим все без меж.
У життя, щоб не пустити кризу,
Забувай несправжніх друзів теж.

Тож дивись, хто поруч у дорозі,
Вибирай свідомо кожен крок.
З тими йди, хто не стоїть на розі,
А іде назустріч до зірок.

Мирослав Манюк
04.05.2025
ВІДСІКАЙ Ти — це люди, що ідуть з тобою, Їхні мрії й прагнення мов жар. З ними можеш бути під горою, Чи літати в небі поміж хмар. Серед скарг ти сам стаєш безсилим, Серед діла — виростеш стрімким. Тягне вниз вир лінощів за стилем, Вгору тягне тільки твій режим. Вибирай не просто, хто навколо, А кого запустиш у свій дім. Не усі присутні варті слова, Не усі назвуть тебе своїм. Відсікай, що тягне лиш донизу, Відчиняй завзятим все без меж. У життя, щоб не пустити кризу, Забувай несправжніх друзів теж. Тож дивись, хто поруч у дорозі, Вибирай свідомо кожен крок. З тими йди, хто не стоїть на розі, А іде назустріч до зірок. Мирослав Манюк 04.05.2025
89переглядів