ДИХАЮ НЕБОМ

Я нічого вже не хочу в світі,
Лиш живу сьогодні як в останнє.
Без бажань і сподівань в зеніті
Все навколо стало як в єднанні.

Не прошу, тому що всього досить,
Світ дає, прийняти тільки треба.
Смак життя просте мені приносить,
Кожну мить я мов торкаюсь неба.

Я сиджу. Довкола чути гомін.
Серце б'ється — значить, я існую.
Вітер гладить листя, тінь на домі
І це все величне я малюю.

Вже набридло жити без причастя,
Та сваритись з кимось в Інтернеті.
Кожне слово хай приносить щастя,
Кожен подих — вічність на планеті.

Ні доріг, ні цілей, ані кроку,
Тільки моя мить, як пташка рання.
В ній — спокійний подих без пороку,
Та усесвіт, вільний від бажання.

Мирослав Манюк
24.04.2025
ДИХАЮ НЕБОМ Я нічого вже не хочу в світі, Лиш живу сьогодні як в останнє. Без бажань і сподівань в зеніті Все навколо стало як в єднанні. Не прошу, тому що всього досить, Світ дає, прийняти тільки треба. Смак життя просте мені приносить, Кожну мить я мов торкаюсь неба. Я сиджу. Довкола чути гомін. Серце б'ється — значить, я існую. Вітер гладить листя, тінь на домі І це все величне я малюю. Вже набридло жити без причастя, Та сваритись з кимось в Інтернеті. Кожне слово хай приносить щастя, Кожен подих — вічність на планеті. Ні доріг, ні цілей, ані кроку, Тільки моя мить, як пташка рання. В ній — спокійний подих без пороку, Та усесвіт, вільний від бажання. Мирослав Манюк 24.04.2025
Like
1
128переглядів