Якщо ви не читали "Буранний полустанок" Чингіза Айтматова, то подивіться, хоча б, фільм "Манкурт". В основі сценарію одна з легенд, яка розказана у романі Айтматова. Чому я згадав сьогодні саме цей сюжет?

Я щодня спостерігаю, як сохне під палючим сонцем шапочка з сирої верблюжої шкіри, яку одягли кожному роZZіянину та їхнім "воздихатєлям ждунам"в Україні...
Сохнуча шкіра так стисла їхні мізки, що вони, збожеволівши, рідну матір перестали впізнавати. Дивні метафори? Почитайте, подивіться, подумайте...

Термін "манкурт" походить із роману Чингиза Айтматова "І понад вік триває мить" , де описується жорстока практика перетворення людей на манкуртів, які забули свою ідентичність і коріння через катування та психологічний тиск. У романі йдеться про те, як полонені стали нездатними пам'ятати своїх батьків та предків, вони ігнорують свою культуру й просто виконують вказівки своїх нових господарів.

Манкурт не знає, хто він, з якого роду та племені, не знає свого імені, не пам’ятає свого дитинства, батька і матір. Манкурт не усвідомлює себе людьскою істотою. Позбавлений розуміння власного "Я".
Манкурт з точки зору його "хазяїна" володів низкою переваг. Він є еквівалентом безмовній істоті, а отже, абсолютно покірним і безпечним. Він ніколи не думає про те, щоб втекти. Для будь -якого власника рабів найгірше - це повстання рабів. Кожен раб потенційно бунтівник. Манкурт є єдиним винятком у своєму роді - він є принципово чужий мотивам заколоту та непокори. Він не знає таких пристрастей. І тому не має необхідності охороняти його, утримувати охорону, та ще більше підозрювати у таємних планах. Манкурт, як собака, визнає лише своїх власників. З іншими він не вступає у спілкування. Усі його думки лиш про одне, про непомірне насичення утроби. Він не знає інших турбот. Але довірене завдання виконує сліпо, старанно, невпинно. Манкуртів зазвичай примушують робити найбільш брудну та важку роботу, або ж призначають на найнудніші, болісні заняття, що вимагають "тупого" терпіння.
Він один замінить багатьох (розумних) робітників.
Потрібно лише поставляти йому їжу, він постійно буде виконувати накази свого господаря, і взимку і влітку, не обтяжений думками і не скаржачись на негаразди. Накази власника для манкурта є перш за все... Для себе, крім їжі та обносків (свого господаря) йому ні чого не потрібно, він нічого не вимагає ...

Цей образ манкурта став метафорою для опису процесів асиміляції і втрати національної ідентичності, що, як і раніше, є актуальними в багатьох суспільствах. Тож термін "манкурт" використовується не лише в контексті киргизької або центральноазійської культур, але й розглядається в більш широкому контексті збереження культурної спадщини та ідентичності і у нас в Україні.

P.S Побачивши цю нотатку або навіть прочитавши її, ви залишитеся наодинці зі своїми думками. Але не варто корчити із себе гордого інтелектуала, який лише один зможе зрозуміти глибину думки з цієї замітки. Тут нема екстремізму. Моя публікація продиктована виключно інформативним донесенням , про "людей" та їхню гідність.
Звичайно, якщо ви пам'ятаєте, що це таке?

✍️ 21.04 2025