ДУМАЛОСЬ, ВІРИЛОСЬ, СПОДІВАЛОСЬ

А вірити вже більш нема кому́
Й на допомогу марно сподіватись,
Але ж не розумію я чому́…
Чому́ над нами так усім знущатись?

А вірилось в красиві всі слова,
Бо думалось, що щирістю сповиті
І що не день – то версія нова́,
Бо в них ні кров, ні сльо́зи не пролиті.

Та ті слова давно уже пусті,
Із діями поєднання не мають.
То в закордоння що ж є на меті?
На що ж за парканом вони чекають?

Надія розгоралась защораз,
А вже тепер… тепер заледве тліє,
Бо замість дій лиш оберемки фраз,
І жодна не рятує і не гріє.

То ж вірити вже більш нема кому́,
Надія лиш на Божу допомогу,
Питання залишається: «Чому́?
Чому́ не діють? Адже мають змогу.»

15.09.2024 р.

©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
ID: 1022296
ДУМАЛОСЬ, ВІРИЛОСЬ, СПОДІВАЛОСЬ А вірити вже більш нема кому́ Й на допомогу марно сподіватись, Але ж не розумію я чому́… Чому́ над нами так усім знущатись? А вірилось в красиві всі слова, Бо думалось, що щирістю сповиті І що не день – то версія нова́, Бо в них ні кров, ні сльо́зи не пролиті. Та ті слова давно уже пусті, Із діями поєднання не мають. То в закордоння що ж є на меті? На що ж за парканом вони чекають? Надія розгоралась защораз, А вже тепер… тепер заледве тліє, Бо замість дій лиш оберемки фраз, І жодна не рятує і не гріє. То ж вірити вже більш нема кому́, Надія лиш на Божу допомогу, Питання залишається: «Чому́? Чому́ не діють? Адже мають змогу.» 15.09.2024 р. ©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024 ID: 1022296
Like
1
662views