#психологія Установки з дитинства, які керують вашим дорослим життям (і ви навіть не помічаєте). Ми часто думаємо, що робимо “усвідомлений вибір” у стосунках, роботі, щоденних рішеннях. Але насправді діємо за сценаріями, які встановились у нас ще до того, як ми навчилися себе слухати. Ось кілька дитячих установок, які часто продовжують впливати на доросле життя: 📎 “Щоб тебе любили, треба заслужити”: У дорослому віці ви постійно стараєтеся, боїтеся бути “незручною людиною”, працюєте понад силу, аби довести свою цінність. Що допомагає: Вчитися приймати підтримку без “здачі” й помічати, що вас вже цінують, коли ви просто є. 📎 “Не висовуйся, бо осоромишся”: У дорослому віці у вас є страх говорити, показуватись, пробувати нове. Самосаботаж перед стартом. Що допомагає: Помічати навіть маленькі дії “попри страх” і святкувати їх. Це вже новий шаблон. 📎 “Емоції — це проблема”: У дорослому віці вам важко розуміти, що відчуваєте, важко говорити про свої почуття, виникає сором за сльози чи злість. Що допомагає: Щоденник емоцій, тілесне заземлення, дозвіл собі злитися, сумувати, радіти без дозволу інших. 📎 “Мене люблять лише, коли я зручний/зручна”: У дорослому віці ви намагаєтесь завжди бути приємними, не створювати іншим дискомфорт, не казати ні. Що допомагає: Потроху окреслювати свої кордони. Дозволити собі бути незручними — це глибокий акт самоповаги. 📎 “Мої потреби — це надто багато”: У дорослому віці вам соромно говорити про свої бажання, знецінення власних “хочу”, жертвенність. Що допомагає: Прямі фрази типу “Я маю на це право”, “Я потребую і це нормально”, навіть якщо спершу це звучить неприродно. Ми не винні в тому, які установки засвоїли. Але ми відповідальні за те, щоб перевірити: а чи вони ще мені служать? 💬 А чи помічали ви якісь із цих установок за собою? Поділіться в коментарях, як боролися із ними ви!