Українська
English
МАТЕРІ
Я підріс, час до школи,
Ти мене за село виряджала,
І, коли я в просторі зникав,
Обнявши тополю, стояла.
Дивилась на поле безкрає,
На синю габу в далині.
Зітхала і легко й тривожно,
Рукою махала мені.
Осіння, холодна земля,
Стежка пряма і вузенька,
Буквар в торбині й хлібець,
А в серці коханая ненька.
Став, оглянувся назад,
Чимало здолав я дороги.
Тополя вже цяткою стала,
Не кидають маму тривоги.
Була ти тоді молодою,
Красива і гарна яка...
Співала про нашу неволю,
Про Мамая-козака.
Виріс, настала війна,
Вороги нас на каторгу гнали.
Бачу знову її, безпорадну, журну,
Горе серце її розтинало.
Молилася Богу ночами,
У теплії дні та морози.
Зоріла лампадка в божниці,
У долоні котилися сльози.
1949 Григорій Сагайдак
Я підріс, час до школи,
Ти мене за село виряджала,
І, коли я в просторі зникав,
Обнявши тополю, стояла.
Дивилась на поле безкрає,
На синю габу в далині.
Зітхала і легко й тривожно,
Рукою махала мені.
Осіння, холодна земля,
Стежка пряма і вузенька,
Буквар в торбині й хлібець,
А в серці коханая ненька.
Став, оглянувся назад,
Чимало здолав я дороги.
Тополя вже цяткою стала,
Не кидають маму тривоги.
Була ти тоді молодою,
Красива і гарна яка...
Співала про нашу неволю,
Про Мамая-козака.
Виріс, настала війна,
Вороги нас на каторгу гнали.
Бачу знову її, безпорадну, журну,
Горе серце її розтинало.
Молилася Богу ночами,
У теплії дні та морози.
Зоріла лампадка в божниці,
У долоні котилися сльози.
1949 Григорій Сагайдак
МАТЕРІ
Я підріс, час до школи,
Ти мене за село виряджала,
І, коли я в просторі зникав,
Обнявши тополю, стояла.
Дивилась на поле безкрає,
На синю габу в далині.
Зітхала і легко й тривожно,
Рукою махала мені.
Осіння, холодна земля,
Стежка пряма і вузенька,
Буквар в торбині й хлібець,
А в серці коханая ненька.
Став, оглянувся назад,
Чимало здолав я дороги.
Тополя вже цяткою стала,
Не кидають маму тривоги.
Була ти тоді молодою,
Красива і гарна яка...
Співала про нашу неволю,
Про Мамая-козака.
Виріс, настала війна,
Вороги нас на каторгу гнали.
Бачу знову її, безпорадну, журну,
Горе серце її розтинало.
Молилася Богу ночами,
У теплії дні та морози.
Зоріла лампадка в божниці,
У долоні котилися сльози.
1949 Григорій Сагайдак
169views