БУТИ У ПОТОЦІ

Я існую, де світло ще тремтить,
Не питаю: хто і що чекає.
Є в житті одна лише тільки мить:
Сила, що мене туди штовхає.

Я не знаю, хто переді мною,
Та в очах читаю скупі думки.
Те, що зветься долею земною,
Є навчанням — глибше, ніж на роки.

Там, де важко, — там новий початок,
Там, де горе — там чужа основа.
І в неріднім зробиш свій додаток,
Як розквітне велич твого слова.

Я іду, не стримуючи кроку,
Бо відчув: несу в собі вогнище,
Що мене виводить з-під порогу
У той сон, де тільки вітер свище.

Все, що треба — бути у потоці,
Чути завжди внутрішні сигнали,
Що штовхають на тяжкому кроці
Лиш туди, де зовсім не чекали.

Мирослав Манюк
12.04.2025
БУТИ У ПОТОЦІ Я існую, де світло ще тремтить, Не питаю: хто і що чекає. Є в житті одна лише тільки мить: Сила, що мене туди штовхає. Я не знаю, хто переді мною, Та в очах читаю скупі думки. Те, що зветься долею земною, Є навчанням — глибше, ніж на роки. Там, де важко, — там новий початок, Там, де горе — там чужа основа. І в неріднім зробиш свій додаток, Як розквітне велич твого слова. Я іду, не стримуючи кроку, Бо відчув: несу в собі вогнище, Що мене виводить з-під порогу У той сон, де тільки вітер свище. Все, що треба — бути у потоці, Чути завжди внутрішні сигнали, Що штовхають на тяжкому кроці Лиш туди, де зовсім не чекали. Мирослав Манюк 12.04.2025
Like
1
192переглядів