"Усе мистецтво — це пропаганда, але не вся пропаганда є мистецтвом", — написав Джордж Орвелл у 1940 році. Навряд чи хтось сперечатиметься з другою частиною цього афоризму, однак книги зі списку нашої статті частково підтверджують першу частину його думки. Їхні автори або писали на замовлення урядів та ідеологічних груп, або ж ці групи сприяли поширенню їхніх творів у політичних цілях. Виявляється, під час "холодної війни" західні спецслужби фінансували письменників, іноді дуже талановитих: ЦРУ засновувало літературні журнали у Франції, Японії та Африці. Одна з цілей полягала в тому, щоб протидіяти цензурі з боку авторитарних режимів, інша — зробити світову культуру більш сприятливою для Заходу. Британські спецслужби замовляли художні твори, що підтримували імперію. Деякі автори свідомо пропонували свої пера державі, інші ж — не підозрювали, що уряди або групи використовуватимуть їхню творчість у політичних цілях. Редакція The Economist опублікувала аналітичну статтю, у якій досліджуються класичні книги, що слугували пропаганді. Серед них — твори Кіплінга, Пастернака, Гарсія Маркеса та інших. https://tykyiv.com/misteckij/shist-vidomikh-klasichnikh-tvoriv-iaki-ie-propagandoiu-ale-mi-pro-tse-ne-zdogaduvalis/